Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №357/818/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 357/818/26

номер провадження № 22-ц/824/8842/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Капустіна Віталія Володимировича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2026 року /суддя Бондаренко О.В./

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину.

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

20 лютого 2026 року позивачка подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України. /а.с. 33-34/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник відповідача - адвокат Капустін В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

На обґрунтування вимог апелянт зазначає, що позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду з метою зловживання процесуальними правами та недопущення розгляду справи по суті. Апелянт вважає, що позивачка, розуміючи відсутність підстав для задоволення позову про стягнення аліментів, оскільки відповідач добровільно утримує дитину та проживає з сім`єю, подала заяву про залишення позову без розгляду, а згодом звернулася із заявою про видачу судового наказу, де відповідач буде позбавлений можливості повноцінно захищати свої права.

Апелянт зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України суд має право залишити без розгляду заяву, якщо її подання визнається зловживанням процесуальними правами. У даному випадку позивачка, подавши заяву про залишення позову без розгляду, позбавила відповідача права на судовий захист у позовному провадженні, де він мав би можливість довести виконання своїх батьківських обов`язків.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив дійсні мотиви подання позивачкою заяви про залишення позову без розгляду та не дав належної правової оцінки обставинам справи. Апелянт вважає, що дії позивачки спрямовані на обмеження прав відповідача на справедливий судовий розгляд та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.

Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На обґрунтування своєї позиції позивачка зазначає, що подала заяву про залишення позову без розгляду на підставі права, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України. Позивачка вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив її заяву, оскільки вона подала її до початку розгляду справи по суті.

Позивачка заперечує доводи апелянта про зловживання процесуальними правами. Вона вважає, що подання заяви про залишення позову без розгляду є її законним правом, а не зловживанням. Позивачка зазначає, що між сторонами наявний спір щодо розірвання шлюбу, і вона потребувала часу для прийняття обдуманого рішення.

Також позивачка спростовує твердження апелянта про те, що відповідач добровільно утримує дитину та сім`ю. Вона зазначає, що відповідач не бере належної участі в утриманні дитини та сім`ї, не сплачує комунальні послуги у повному обсязі та не цікавиться здоров`ям і розвитком дитини. Позивачка вважає, що відповідач сплачує аліменти лише після подання нею позову, і сума 12 000 грн не відповідає реальним потребам дитини.

Позивачка вважає, що апелянт не має права оскаржувати ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки ця ухвала не порушує його прав та інтересів. Позивачка зазначає, що вона самостійно вирішила закінчити цивільний процес без прийняття рішення по суті, і це є її правом.

З урахуванням викладеного позивачка вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 20.02.2026 до початку розгляду справи по суті, позивачка ОСОБА_2 подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2026 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтею 13 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, згідно з яким суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; частиною другою статті 257 ЦПК України, яка передбачає право позивача звернутися до суду повторно після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивачка реалізувала своє процесуальне право на залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка зловживає процесуальними правами, подавши заяву про залишення позову без розгляду, є безпідставними.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України позивач має право на власний розсуд розпоряджатися своїми процесуальними правами, у тому числі правом на залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті. Подання такої заяви саме по собі не свідчить про зловживання процесуальними правами. Апелянт не надав доказів на підтвердження того, що дії позивачки були спрямовані на зловживання процесуальними правами або на обмеження прав відповідача на судовий захист.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Капустіна Віталія Володимировича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2026 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 08.07.2026 р.

Головуючий: Судді: