Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №379/1355/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 379/1355/24

номер провадження 22-ц/824/8001/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року /суддя Шабрацький Г.О./

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи позов ухиленням відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, наявністю значної заборгованості зі сплати аліментів та відсутністю участі батька у житті доньки.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини. /а.с. 84-93/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю - позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки.

Вказувала, що ухилення від виконання батьківських обов`язків може бути підставою для позбавлення батьківських прав за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Так, відповідач протягом тривалого часу ухилявся від виконання батьківських обов`язків як щодо утримання, так і щодо виховання спільної доньки. Зокрема, у відповідача утворилася значна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 94 739,15 грн, яку він не погашав навіть після відчуження належного йому автомобіля. Наявність такої заборгованості у поєднанні з відсутністю добровільних дій щодо її погашення свідчить про свідоме нехтування обов`язком утримувати дитину.

Крім того, відповідач не брав участі у вихованні доньки, не цікавився її навчанням, не відвідував школу та спортивні секції, не підтримував систематичного спілкування з дитиною. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не був присутній на важливих подіях у житті доньки, зокрема на випускному, не вітав її з днями народження та святами, а під час поодиноких зустрічей демонстрував байдужість. Такі дії відповідача не відповідають вимогам статей 150 та 155 СК України, відповідно до яких батьки зобов`язані піклуватися про фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, виховувати її та поважати її гідність.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази у їх сукупності. Суд не надав належної оцінки характеристиці ліцею та довідці КДЮСШ «Тайфун», які підтверджують відсутність участі батька у навчальному та спортивному житті дитини. Також суд формально поставився до з`ясування питання виконання рішення Дарницького районного суду від 13.07.2012 року щодо порядку спілкування з дитиною, не встановивши, чи здійснював відповідач реальні дії для підтримання контакту з донькою з урахуванням її віку та потреб.

Крім того, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, відмовивши у допиті свідка без дослідження змісту його можливих показань, що суперечить вимогам статей 76, 77 та 89 ЦПК України щодо всебічного, повного та безпосереднього дослідження доказів.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки позивачкою не доведено свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав можливе лише за умови винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками. Верховний Суд у численних постановах (зокрема від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 та від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18) наголошував, що наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується лише у виняткових випадках, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо.

Представник відповідача зазначає, що відповідач ніколи не відмовлявся від своєї доньки та завжди бажав підтримувати з нею тісні родинні відносини. Перешкоди у спілкуванні з дитиною створювала саме позивачка, що підтверджується рішенням Дарницького районного суду від 13.07.2012 року, яким її було зобов`язано не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки. Зазначені обставини свідчать про бажання батька брати участь у житті дитини, а не про його ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Щодо доводів апелянта про наявність значної заборгованості зі сплати аліментів, представник відповідача пояснює, що заборгованість виникла внаслідок складних життєвих обставин. На даний час ситуація стабілізувалася, відповідач має постійне місце роботи та стабільний заробіток, з якого щомісяця відраховується 50% на погашення аліментів та заборгованості. Таким чином, відповідач вживає заходів для виконання свого обов`язку щодо утримання дитини.

Представник відповідача також заперечує доводи апелянта щодо неналежного заслуховування думки дитини та відмови у допиті свідка. Суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, врахував пояснення неповнолітньої дитини, яка досягла віку, коли може висловлювати свою думку, а також висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернулась з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв`язку з амбулаторним лікуванням відповідача та необхідністю надання особистих пояснень, надавши листок непрацездатності. Сама захисник також не з`явилась.

Апеляційний суд вказане клопотання відхиляє, оскільки сторонам було надано достатньо часу для визначення з позицією у справі, сторони її виклали, наявний відзив, всі докази вже подані на стадії розгляду судом першої інстанції, об`єктивних підстав для обов`язкового очного заслуховування відповідача в суді апеляційної інстанції не вказано.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 повідомлена належним чином, ознайомлена з матеріалами справи, також причини своєї неявки суду не повідомила, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, свідка ОСОБА_6 , та доньки ОСОБА_3 , які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з задоволенням позову, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 березня 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини. Однак відповідач тривалий час не виконував зазначене рішення добровільно, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 94 739,15 грн.

У 2012 році рішенням Дарницького районного суду було задоволено позов відповідача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначено порядок його участі у вихованні доньки.

Судом також встановлено, що між сторонами неодноразово виникали конфлікти, зокрема щодо виїзду дитини за кордон. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року у задоволенні позову позивача про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька було відмовлено.

Під час розгляду справи суд допитав неповнолітню дитину, яка пояснила, що проживає з матір`ю, а батько періодично спілкується з нею. Дитина зазначила, що після позбавлення батька батьківських прав у її житті нічого суттєво не зміниться.

Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації - надала висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 змінила прізвище і по-батькові на ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції керувався статтями 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», а також практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, який застосовується лише за наявності винної поведінки та свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків, коли змінити таку поведінку неможливо. Суд встановив, що позивачкою не доведено свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав, а орган опіки та піклування надав висновок про недоцільність застосування такого заходу. Крім того, суд врахував пояснення неповнолітньої дитини, яка досягла віку, коли може висловлювати свою думку щодо питання, що стосується її інтересів.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази в їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Насамперед колегія суддів враховує, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції доньці сторін - ОСОБА_3 - виповнилося 17 років. Згідно зі статтею 171 Сімейного кодексу України при вирішенні спору, що стосується дитини, яка досягла віку, коли може висловлювати свою думку, суд зобов`язаний враховувати її бажання та погляди. У судовому засіданні апеляційного суду дитина була опитана та чітко і послідовно висловила свою позицію. Вона пояснила, що батько - ОСОБА_2 її життям не цікавиться взагалі, не підтримує з нею систематичного спілкування, не цікавиться її навчанням, здоров`ям, досягненнями та проблемами. Максимум можливого спілкування зводилося до того, що вона сама приїжджала до м. Тараща до бабусі (матері відповідача), однак навіть у таких випадках ініціатива зустрічей належала не батькові. Вона неодноразово запрошувала батька на визначальні для неї дати та свята, однак він ці запрошення ігнорував. Крім того, у неї була можливість поїхати на запрошення до Канади, однак батько відмовив у наданні згоди на виїзд, висуваючи як умову прощення йому заборгованості зі сплати аліментів. Така поведінка відповідача свідчить не про батьківську турботу, а про використання дитини як засобу тиску для вирішення власних майнових питань.

Колегія суддів також враховує показання свідка ОСОБА_6 (відчима дитини), який у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 життям своєї доньки не цікавиться, не підтримує з нею стосунків та не бере участі у її вихованні. Ці показання узгоджуються з поясненнями самої дитини та іншими матеріалами справи.

Важливою обставиною є те, що 28 листопада 2025 року донька змінила прізвище та по-батькові на ОСОБА_3 . Цей факт свідчить про остаточну втрату емоційного та правового зв`язку з батьком та бажання дитини ідентифікувати себе виключно з материнською лінією та відчимом, по-батькові якого вона взяла.

Суд першої інстанції посилався на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2012 року, яким було визначено порядок спілкування відповідача з дитиною. Однак колегія суддів зазначає, що це рішення фактично не виконується вже багато років. Відповідач не вживав реальних заходів для підтримання контакту з донькою відповідно до встановленого порядку, не цікавився її життям та не проявляв ініціативи у спілкуванні. Наявність судового рішення про порядок спілкування саме по собі не свідчить про виконання батьком своїх обов`язків, якщо таке рішення не виконується, а батько не вживає заходів для відновлення контакту з дитиною.

Щодо висновку органу опіки та піклування - Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної державної адміністрації про недоцільність позбавлення батьківських прав, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України висновок органу опіки та піклування є обов`язковим для розгляду судом, однак не є обов`язковим для суду. Суд має право не погодитися з таким висновком, якщо він суперечить інтересам дитини та матеріалам справи. У даному випадку висновок органу опіки не враховує позицію самої дитини, яка досягла 17-річного віку та чітко висловила небажання підтримувати стосунки з батьком, а також не враховує тривалу відсутність будь-якої участі відповідача у житті доньки. За таких обставин суд апеляційної інстанції відступає від висновку органу опіки як такого, що не відповідає дійсним інтересам дитини.

Відповідно до статей 150 та 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, виховувати її у дусі поваги до прав і свобод інших людей, дбайливо ставитися до майна дитини. Стаття 164 СК України передбачає, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який застосовується у разі, коли інші заходи впливу на батьків не дали позитивного результату, а ухилення від виконання батьківських обов`язків має системний та тривалий характер (постанови Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18, від 15 березня 2023 року у справі № 753/14124/21).

У даній справі сукупність установлених обставин - тривала відсутність участі батька у житті дитини, ігнорування нею запрошень на важливі події, спроба обумовити надання згоди на виїзд дитини за кордон погашенням аліментної заборгованості, невиконання рішення суду про порядок спілкування, а також чітка позиція самої дитини, яка досягла 17-річного віку, - свідчить про свідоме та тривале ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Жодних змін у поведінці відповідача не відбулось і за період розгляду вказаної справи в суді першої і апеляційної інстанцій. Така поведінка відповідача порушує права дитини на сімейне виховання, на спілкування з батьком та на повагу до її гідності.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача і стягуються на користь апелянта - за розгляд справи в суді першої інстанції 1211, 20 грн, апеляційної 1817 грн.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року - задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1 / батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / 1211, 20 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:

Стягнути з ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / 1817, 00 грн.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 08.07.2026 р.

Головуючий: Судді: