Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №751/4514/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/4514/26

Провадження № 2/750/3108/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Сапона А.В.,

за участю секретаря Потапенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 422244 від 02.07.2024 в сумі 11287,50 грн, судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 02.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики № 422244. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Сіроко Фінанс» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 3500 грн., а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у встановлений термін. Товариство свої зобов`язання виконало та надало грошові кошти, тоді як відповідач не виконав умови кредитного договору. У подальшому, за договором факторингу №29112024, укладеним 29.11.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Сіроко Фінанс», до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 422244. Згідно вказаного договору факторингу, сума боргу відповідача, яку позивач просить стягнути на свою користь, складається з заборгованості за основною сумою боргу – 3500 грн., заборгованості за відсотками – 787,50 грн та заборгованості по штрафним санкціям – 7000 грн, а всього – 11287,50 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.05.2026 відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у позовній заяві заявила клопотання про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач в судові засідання 19.06.2026, 07.07.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього до суду не надходило.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

02.07.2024 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 422244, відповідно до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» надає позичальнику кредит в сумі 3500 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Договір позики № 422244 від 02.07.2024 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора B1A07Q.

Згідно з п. 2.2 договору позики строк дії договору становить 15 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 17.07.2024.

Згідно з умовами договору, тип процентної ставки фіксована, процентна ставка становить 1.50% від суми кредиту і діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору.

Інші платежі: проценти за понадстрокове користування позикою/залишком позики на день: 3%. Пеня: 3%/день.

Відповідачем також підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора B1A07Q Додаток № 1 до договору № 422244 від 02.07.2024 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Довідкою про укладення договору від 02.07.2024 підтверджується ідентифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Сіроко Фінанс».

На виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кошти в сумі 3500 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена ним у договорі.

Згідно з повідомленням ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС" від 07.04.2026, успішно виконана операція щодо перерахування 3500 грн. 02.07.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості за договором позики № 422244 від 02.07.2024 вбачається, що загальна заборгованість за кредитом становить 11287,50 грн., з яких основний борг за тілом кредиту 3500 грн., заборгованість за відсотками 787,50 грн., заборгованість за штрафними санкціями 7000 грн.

29.11.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладений Договір факторингу №29112024, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29112024 від 29.11.2024, право вимоги за договором позики № 422244, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Загальна сума заборгованості складає 11287,50 грн., з яких основний борг за тілом кредиту 3500 грн., заборгованість за відсотками 787,50 грн., заборгованість за штрафними санкціями 7000 грн.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Враховуючи факт підписання відповідачем договору позики з додатком до нього за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд дійшов висновку про укладення між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 02.07.2024 договору позики № 422244 з дотриманням форми зазначеного правочину, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 3500 грн.

Отже, зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про надання позики, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01.07.2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладений з дотриманням вимог закону, при цьому відповідач отримав кредитні кошти відповідно до його умов. Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення договору про надання споживчого кредиту.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату(у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як зазначено в ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Так, 29.11.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладений Договір факторингу №29112024, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників. Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29112024 від 29.11.2024, право вимоги за договором позики № 422244, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Загальна сума заборгованості складає 11287,50 грн., з яких основний борг за тілом кредиту 3500 грн., заборгованість за відсотками 787,50 грн., заборгованість за штрафними санкціями 7000 грн.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відсотки за користування кредитом це плата за правомірне користування грошима, яка передбачена умовами договору. Позичальник платить їх за те, що має можливість не повертати всю суму одразу. Такі відсотки нараховуються лише протягом дії строку кредитування, який встановлений договором. Розмір відсотків фіксується у договорі.

Наявний у справі розрахунок заборгованості свідчить про те, що ТОВ «Сіроко Фінанс» відсотки за користування кредитом нараховувало з 02.07.2024 (дати укладення договору) до 17.07.2025 (дати закінчення строку дії кредитного договору), тобто в межах строку дії договору – 15 днів.

Водночас, перевіряючи наданий позивачем розрахунок суми боргу, суд вважає необхідним звернути увагу на таке.

З розрахунку заборгованості за договором позики № 422244 від 02.07.2024 вбачається, що загальна заборгованість за кредитом становить 11287,50 грн., з яких основний борг за тілом кредиту 3500 грн., заборгованість за відсотками 787,50 грн., заборгованість за штрафними санкціями 7000 грн.

Як вбачається з умов договору позики № 422244 від 02.07.2024, процентна ставка становить 1,50% в день від суми кредиту і діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору.

При цьому, загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір позики № 422244 був укладений 02.07.2024, тобто після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», лише у виді 1 %.

За даних обставин суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%.

Відтак розрахунок відсотків за користування ОСОБА_1 кредитом буде складати 525 грн. (3500 грн. х 1 % х 15 днів).

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, слід зазначити наступне.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано штраф у розмірі 7000 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Договір про надання споживчого кредиту укладено з первісним кредитором 02.07.2024 під час дії воєнного стану, отже, до спірних правовідносин, що випливають з договору про надання споживчого кредиту, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики № 422244 від 02.07.2024 складає 3825 грн. (3500 грн тіло кредиту + 525 грн проценти). Доказів погашення заборгованості за договором відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не повернув фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами у визначеному судом розмірі підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, суд вирішує питання про розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 3 частини другої ст. 141 ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду подано договір № 42649746 про надання правової допомоги від 02.02.2026, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною про надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах договору та додаткову угоду № 422244 від 24.04.2026 до нього, пунктом першим якої розширено предмет договору, зокрема адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; детальний опис робіт виконаних адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 24.04.2026, відповідно до яких до послуг адвоката входить: письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин на що витрачено 1 годину на суму 1000 грн., проведення правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» на що витрачено 1 годину на суму 1500 грн., складання позовної заяви, в тому числі попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи протягом 2 год. в розмірі 3000 грн., а також формування додатків до позову протягом 0,5 год. за 500 грн., а всього на суму 6000 грн.

Також надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане на ім`я Міньковська А.В.

Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, а також враховуючи часткове задоволення позову (34%), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі в сумі 2040 грн.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (34%) в розмірі 905,22 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область; ідентифікаційний код юридичної особи – 42649746, р/р НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ») заборгованість за договором позики № 422244 від 02.07.2024 у розмірі 3825 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2040 грн витрат на правничу допомогу та 905,22 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Сапон