Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №756/6710/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 756/6710/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6068/2026Головуючий у суді першої інстанції -Майбоженко А.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Фещенком Ігорем Станіславовичем на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, зазначаючи, що 09.10.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачкою було укладено Договір Позики № 72848289, за умовами якого їй було надано у позику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, які вона зобов`язалася повернути до 08.11.2022. ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» всі зобов`язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідачка свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка становить 28 000,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03.11.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» заборгованість за Договором позики № 72848289 від 09.10.2022 року у розмірі 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 21 000,00 грн - заборгованість за відсотками; 3 028,00 грн- судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув проценти за користування кредитом, нараховані після спливу встановленого договором 30-денного строку користування грошовими коштами.

Апелянт вважає, що застосування механізму нарахування процентів після закінчення строку користування кредитом є неправомірним, а використання поняття «понадстрокове користування» фактично підміняє собою штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, заявник зазначає, що позивачем у порушення вимог пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України не наведено обґрунтованого розрахунку сум процентів, заявлених до стягнення.

На обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на положення статей 1048, 1050 та 625 ЦК України, а також правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких проценти за користування кредитом можуть нараховуватись лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, тоді як після його спливу права кредитора підлягають захисту шляхом застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Також апелянт зазначає, що передбачений договором механізм перерахунку процентів зі зниженої ставки 1 % на базову ставку 2,5 % у разі недотримання позичальником умов договору фактично є прихованою штрафною санкцією за прострочення виконання зобов`язання та суперечить правовій природі процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами.

Крім того, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18 900,00 грн є вкрай завищеним, оскільки ця сума значно перевищує розмір отриманого кредиту та, на його думку, свідчить про необґрунтоване збагачення кредитора за рахунок позичальника.

Апелянт посилається на положення статей 13 та 509 ЦК України та зазначає, що зобов`язання повинні ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а здійснення цивільних прав має відбуватися в межах, визначених законом і договором, без зловживання правом.

Також заявник посилається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з цим апелянт вважає, що проценти за понадстрокове користування кредитом фактично є штрафними санкціями за прострочення виконання зобов`язання, а тому підлягають списанню відповідно до зазначених положень законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.

Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки дійшов висновку, що між сторонами був належним чином укладений договір позики в електронній формі, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання відповідачці кредитних коштів, право вимоги за договором правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу, а відповідачка не виконала своїх зобов`язань щодо повернення позики та сплати процентів. Враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості або спростування її розрахунку, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики у заявленому позивачем розмірі.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі з огляду на таке.

Судом встановлено, що 09.10.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 72848289, відповідно до умов якого, остання отримала грошові кошти в позику у розмірі 7 000,00 грн зі строком надання позики 30 днів зі зниженою процентною ставкою 1%, базовою процентною ставкою в розмірі 2,5 % в день, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) 2,7 % за день, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (пункти 1-2 договору позики).

Параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів наведено у пункті 2 Договору.

Згідно договору, дата надання позики - 09.10.2022, дата повернення позики - 08.11.2022.

Відповідно до пункту 15 Договору - у разі якщо позичальник не дотримується умов Офіційний правил та програми та лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1Безпечне агенство необхідних кредитів» та/або правил постійно діючої акції під умовною назвою «OH MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг, знижена процентна ставка, визначена п. 2 Договору, припиняє свою дію та застосовується базова процента ставка, визначена п.п. 2.3 п.2 Договору. В такому разі проценти, нараховані за зниженою процентною ставкою підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою та сплачується позичальником в повному обсязі за весь період строку позики.

Процентна ставка може бути змінена на підставі укладеної між Позикодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.

В пункті 20-21 Договору позики сторони погодили, що цей договір укладається в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписання накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Додатком № 1 до Договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 72848289 від 09.10.2022 визначено термін кредиту з 09.10.2022 по 08.11.2022, кількість днів - 30, сума кредиту за договором - 7000,00 грн та 2100,00 грн проценти за користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, з 09.10.2022 по 08.11.2022 було нараховано проценти за зниженою ставкою 1%, а з 10.11.2022 по 06.02.2023 за базовою (фіксованою ставкою) 2,5 %.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису beIWsvOGm7), що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу, у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в п.28 Договору позики.

Позикодавець на виконання пункту 1 Договору позики №72848289, свої зобов`язання виконав, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача за номером платіжної картки № НОМЕР_1 .

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 031-050123, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що 09.10.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 72848289 в електронній формі, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». На виконання договору позикодавець перерахував на банківський рахунок відповідачки 7 000,00 грн. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що договір є належним чином укладеним та прирівнюється до письмової форми. Зазначені обставини апелянткою не заперечуються.

Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наявність заборгованості та її розмір підтверджуються первинними документами. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 278/2177/15-ц.

Зважаючи на встановлені обставини у даній справі, колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом у справі, а в сукупності з іншими доказами, зокрема довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» вих. № КД-000004681/ТНПП від 19.12.2024, яка відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджує факт перерахування та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянткою, пунктом 5.5 Договору позики № 72848289 від 09.10.2022 передбачено право позикодавця відступити право вимоги без згоди позичальника. На підставі договору факторингу № 031-050123 від 05.01.2023 право грошової вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс», що підтверджується договором факторингу та витягом з реєстру боржників. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ТОВ «Сіроко Фінанс» є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставності нарахування позивачем процентів за користування позикою після спливу встановленого договором строку кредитування.

Позивач просив стягнути з відповідачки 28 000,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основний борг та 21 000,00 грн - проценти за користування позикою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно з Договором позики № 72848289 від 09.10.2022 строк користування позикою становив 30 календарних днів, тобто до 08.11.2022 включно.

Водночас пунктом 6 Договору передбачено можливість продовження строку користування позикою (пролонгації) лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди в електронній формі, однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідачки із заявою про пролонгацію, укладення сторонами додаткової угоди чи іншого продовження строку користування позикою.

Отже, після 08.11.2022 позивач не мав правових підстав для нарахування передбачених договором процентів. За таких обставин проценти підлягають стягненню лише за період дії договору позики - з 09.10.2022 по 08.11.2022 включно.

Як убачається з Додатка № 1 до Договору позики, який є його невід`ємною частиною, сторони погодили строк користування позикою тривалістю 30 календарних днів та визначили розмір процентів за цей період у сумі 2 100,00 грн, що відповідає застосуванню зниженої процентної ставки 1 % на день.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що проценти за період з 09.10.2022 по 08.11.2022 ним самим нараховано саме за зниженою процентною ставкою 1 %, а після закінчення строку дії договору за ставкою 2,5 %.

Отже, позивач самостійно визначив проценти за період погодженого сторонами строку користування позикою із застосуванням зниженої ставки 1 % на день, а подальше нарахування процентів за ставкою 2,5 % здійснив уже після спливу строку кредитування, що не відповідає ні умовам договору, ні наведеному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду. Відтак до стягнення підлягають лише проценти, нараховані за період дії договору у погодженому сторонами розмірі.

Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що до спливу строку кредитування позивачем було здійснено передбачений пунктом 15 Договору перерахунок процентів за базовою процентною ставкою 2,5 % за весь строк користування позикою, а також не доведено наявності передбачених договором підстав для такого перерахунку. Отже, підстави для застосування до періоду дії договору базової процентної ставки 2,5 % відсутні, а тому проценти за цей період підлягають стягненню у погодженому сторонами розмірі, а саме 2 100,00 грн

Враховуючи, що сума позики становила 7 000,00 грн, а процентна ставка у межах строку кредитування - 1 % на день, розмір процентів за 30 днів складає 2 100,00 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості станом на 08.11.2022 становить 9 100,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основний борг та 2 100,00 грн - проценти.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції при визначенні розміру заборгованості безпідставно врахував проценти, нараховані після спливу строку кредитування, рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості підлягає зміні.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за Договором позики № 72848289 від 09.10.2022 у розмірі 9 100,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 2 100,00 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 9 100,00 грн із заявлених 28 000,00 грн, тобто на 32,5 %, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 984,10 грн (3 028,00 грн ? 32,5 %). А за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3 065,85 грн (4 542,00 грн ? 67,5 %).

Таким чином, за результатами перерозподілу судових витрат з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 984,10 грн судового збору, а з позивача на користь відповідачки 3 065,85 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Фещенком Ігорем Станіславовичем задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (код ЄДРПОУ 42827134, адреса: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510А) заборгованість за Договором № 72848289 від 09 жовтня 2022 року у розмірі 9 100 (дев`ять тисяч сто) грн 00 коп, з яких: 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 100 (дві тисячі сто) грн 00 коп. - заборгованість за процентами за користування позикою, а також судовий збір у розмірі 984 (дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (код ЄДРПОУ 42827134, адреса: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 065 (три тисячі шістдесят п`ять) грн 85 коп.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Суддя-доповідач

Судді