Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №759/18098/25 — Київський апеляційний суд

справа № 759/18098/25 головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.

провадження № 22-ц/824/8143/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Ліндаєвим Олександром Сергійовичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 25338.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4180.91 грн, 3% річних у розмірі 1012.17 грн, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4359.76 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 719.36 грн, 3% річних у розмірі 174.15 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 38330.38 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6324.51 грн, 3% річних у розмірі 1531.11 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12416.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2048.78 грн, 3% річних у розмірі 495.99 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36562.64 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 5028.27 грн, 3% річних у розмірі 1196.98 грн, пеня у розмірі 1456.33 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19221.15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2592.12 грн, 3% річних у розмірі 613.26 грн, пеня у розмірі 746.13 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1371.39 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 736.45 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 11.95 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0.00 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж теплопостачання та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01.11.2021 споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.06.2025 складає 108 650, 81 грн за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 38330, 38 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12416, 85 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 36562, 64 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 19221, 15 грн, у період до 31.10.2021 заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 11,95 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1371, 39 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 736, 45 грн.

Надання послуг до 01.05.2018 відповідачу здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Позивач вважає, що позов подано до належних відповідачів по справі, які мають виконувати свій обов`язок по сплаті наданих послуг, оскільки є споживачами за наявною інформацією у позивача.

12 червня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - Ліндаєва О.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить застосувати строк позовної давності та в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав зазначених у відзиві, а саме що, позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки доказів що відповідачі є власниками спірної квартири не надано.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 25338.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4180.91 грн, 3% річних у розмірі 1012.17 грн, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4359.76 грн, інфцяційну складову боргу у розмірі 719.36 грн, 3% річних у розмірі 174.15 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 38330.38 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6324.51 грн, 3% річних у розмірі 1531.11 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з центразізованого постачання гарячої води у розмірі 12416.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2048.78 грн, 3% річних у розмірі 495.99 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36562.24 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 5028.27 грн, 3% річних у розмірі 1196.98 грн, пеня у розмірі 1456.33 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19221.15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2592.12 грн, 3% річних у розмірі 613.26 грн, пеня у розмірі 746.13 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1371.39 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 736.45 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 11.95 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0.00 грн, що разом складає 166 469 (сто шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн 49 коп.

Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) витрати пов`язані по оплаті судового збору у розмірі по 1 514,00 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 13 лютого 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Ліндаєвим О.С. через систему «Електронний суд» було подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій останній послався на те, що рішення ухвалено з неповним дослідженням обставин справи та усіх доказів, а тому просив рішення Святошинського районного суду м. Києва 13 листопада 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради скасувати та ухвали у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до матеріалів справи не надано жодного доказу, що квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності саме відповідачам або же одному із них.

Представник апелянта стверджує, що у матеріалах справи наявна копія Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, згідно якого у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані три особи: ОСОБА_1 (з 26.11.2009 року), ОСОБА_2 (з 08.04.2016 року) та ОСОБА_4 (з 08.04.2016 року).

Разом з цим, на думку апелянта реєстрація місця проживання у квартирі не робить відповідних осіб належними відповідачами у справі про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Крім цього, представник апелянта вказує, що позов було пред`явлено із пропуском визначеного законом строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Так, вбачається, що позивач просив стягнути борг за послуги із централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячого водопостачання за декілька періодів:

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року (враховуючи наданий розрахунок - починаючи із липня 2015 року по травень 2018 року) послуги з централізованого опалення у розмірі 25338,85 грн. (заборгованість виникла перед ПАТ «Київенерго» та була відступлена на користь Позивача за Договором цесії від 11.10.2018 року);

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року (враховуючи наданий розрахунок - починаючи із липня 2015 року по травень 2018 року) послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4359,76 грн. (заборгованість виникла перед ПАТ «Київенерго» та була відступлена на користь Позивача за Договором цесії від 11.10.2018 року);

- інфляційну складову боргу та три відсотки річних на вказану вище суму боргу;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 38330,38 грн.;

- інфляційну складову боргу та три відсотки річних на вказану вище суму боргу;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 12416,85 грн.;

- інфляційну складову боргу та три відсотки річних на вказану вище суму боргу;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36562,64 грн.;

- інфляційну складову боргу та три відсотки річних на вказану вище суму боргу;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 19221,15 грн.;

- інфляційну складову боргу та три відсотки річних на вказану вище суму боргу.

При цьому, згідно положень ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності становить три роки.

Разом з цим, позовна заява подана до суду лише у липні 2025 року, тобто, враховуючи визначений вище принцип застосування строку позовної давності для стягнення суми боргу за період часу, який перевищує три календарних роки, а тому стягнення суми боргу за весь період нарахування заборгованості представник апелянта вважає неправомірним із точки зору пропуску позивачем строку давності звернення до суду із позовом.

Зазначене стосується як вимог із стягнення основної суми боргу, так і похідних вимог в частині стягнення інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних на вказану вище суму боргу.

Відповідачем було подано на адресу суду заяву про застосування строків позовної давності, однак, суд не погодився із описаною вище позицією відповідача.

По-перше, суд помилково вважає, що позовна давність для позивача як нового кредитора повинна рахуватися починаючи із 11 жовтня 2018 року так як він придбав право вимоги в іншого підприємства.

Так, вбачається, що при відступленні права вимоги (цесії) строк позовної давності для нового кредитора (правонаступника) не переривається і не починається заново.

Таким чином, зміна сторони у зобов`язанні ніяк не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, та для позивача як нового кредитора перейшли усі права та обов`язки у тому обсязі, як вони мали місце до первісного кредитора, та якщо первісний кредитор вже пропустив строки позовної давності станом на дату відступлення права вимоги, то позивач не може посилатися на те, що ним було придбано право вимоги стягнення боргу лише у жовтні 2018 року.

Тому строки позовної давності застосовуються за кожним платежем, який повинен бути сплачений починаючи із липня 2015 року і по дату звернення до суду із позовом.

У зв`язку із чим вважаємо, що суд першої інстанції не мав законних підстав відмовляти у застосуванні строків позовної давності у повному обсязі, та був зобов`язаний застосувати строк як мінімум по період зупинення цих строків у зв`язку із введенням карантину та воєнного стану.

Також представник апелянта вказує, що позивачем не було надано суду жодного доказу надання послуг та правомірності їх нарахування оплати за ці послуги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року поновлено строк на оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Ліндаєвим Олександром Сергійовичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

Представник апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції.

Разом з цим, представником КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» 30 червня 2026 року було направлено клопотання про відкладення судового засідання.

Вирішуючи подане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Виходячи з наведеного, апеляційний суд у межах своїх повноважень дійшов висновку про визнання причини неявки представника позивача в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи, а з огляду на належне повідомлення про час та місце розгляду справи та з урахуванням категорії справи, строку її розгляду, також те, що представником позивача не було надано доказів щодо наявності поважності причин неявки у судове засідання, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім цього, апеляційним судом було вирішено клопотання представника апелянта зазначеного по тексту відзиву, у задоволенні якого протокольною ухвалою суду було відмовлено, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність поважності причин не подання даного доказу до суду першої інстанції. Зокрема, стороною апелянта не було надано доказів звернення з запитом під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог Закону КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідачів, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наданих позивачем копій відомостей реєстрації параметрів теплоспоживання, корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, звітів, акту про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до роботи, акту прийняття теплового вузла обліку відомостей обліку встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_1 , безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Правовідносини з постачання ЦО та ЦПГВ (Послуги) регулюються ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01.05.2018, на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004.

Надання послуг до 01.05.2018 мешканцям вказаного будинку здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого постановою. Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Проте відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 , а відтак є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за даною адресою.

Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Разом з тим, наявні докази реєстрації у визначеному законом порядку відповідачів у спірній квартирі за вказаний період, коли виникла заборгованість.

А від так, згідно з статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача вбачається, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 25338.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4180.91 грн, 3% річних у розмірі 1012.17 грн, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4359.76 грн, інфцяційну складову боргу у розмірі 719.36 грн, 3% річних у розмірі 174.15 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 38330.38 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6324.51 грн, 3% річних у розмірі 1531.11 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з центразізованого постачання гарячої води у розмірі 12416.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2048.78 грн, 3% річних у розмірі 495.99 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36562.64 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 5028.27 грн, 3% річних у розмірі 1196.98 грн, пеня у розмірі 1456.33 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19221.15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2592.12 грн, 3% річних у розмірі 613.26 грн, пеня у розмірі 746.13 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1371.39 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 736.45 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 11.95 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0.00 грн

Наданий позивачем розрахунок заборгованості досліджено та перевірено судом, а відтак судом першої інстанції покладено в основу рішення.

Щодо заяви сторони відповідача про застосування строків позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.

Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану.

Пункт 19 ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 р. № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 14.05.2024. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 р. № 271/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 12.08.2024. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 р. № 469/2024 строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось з позовною заявою про стягнення заборгованості за адресою АДРЕСА_3 у серпні 2025 року під час дії воєнного стану та зупинення перебігу строку позовної давності відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що про наявність порушення своїх прав та необхідність їх захисту в судовому порядку КП «Київтеплоенерго» стало відомо після укладення договору № 602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року, суддя відхиляє посилання сторони відповідача щодо спливу позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення, у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг регулюються Житловим кодексом УРСР, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правилами надання послуг центрального опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Відповідно статті 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі ст. ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, і має вноситися споживачами послуг своєчасно.

Згідно із пунктом 5 частини третьої ст.20 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію визначено ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

За вимогами ст. 9 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ України 21 липня 2005 року №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року у новій редакції.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34(5085). Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Так, за змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

До того ж, слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі №910/7968/19, а тому доводи апелянта в даній частині є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

За даними з реєстру територіальної громади м. Києва, станом на 24 червня 2025 року у квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема зареєстрований апелянт, а тому, у розумінні норм діючого законодавства він є споживачем комунальних послуг, які надаються за місцем його реєстрації.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з п. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач має право відмовитися від отримання комунальних послуг, попереднього написавши письмову заяву до надавача комунальних послуг та сплативши наявну у нього заборгованість, долучити докази на підтвердження відсутності за місцем реєстрації: довідку з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання.

Отже, незалежно від того чи є відповідач власником квартири або ж не користується комунальними послугами, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне непроживання за адресою реєстрації, останній має нести витрати зі сплати комунальних послуг за адресою своєї реєстрації.

Таким чином, доводи апелянта щодо того, що останній не проживає тривалий час за місцем реєстрації не вказують на те, що останній надав докази на спростування заборгованості та ненадання позивачем послуг.

Відтак, доводи апеляційної скарги в даній частині не зайшли свого підтвердження.

Щодо посилань апелянта про застосування строків позовної давності до розміру стягнутої заборгованості, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої, п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом (20 грудня 2024 року).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень матеріального закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до березня 2017 року.

Отже, строк позовної давності за вимогами, що виникли після березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до закінчення воєнного стану.

Так, позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до травня 2018 року (а.с. 17), з якого вбачається, що відповідачам нараховувалась заборгованість за вказані послуги починаючи з липня 2015 року по травень 2025 року.

Таким чином, доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності частково знайшли своє підтвердження в частині періоду з липня 2015 року по лютий 2017 року включно, з підстав зазначених вище.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що підлягає застосуванню позовна давність відносно періоду нарахування за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з липня 2015 по лютий 2017 року.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу про наявність порушення своїх прав та необхідність їх захисту в судовому порядку КП «Київтеплоенерго» стало відомо після укладення договору № 602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року, оскільки позивач набув прав кредитора на момент переходу прав та про поновлення строку не заявляв.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води нараховані до 01.05.2018 підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з централізованого опалення та постачання гарячої води нарахована до травня 2018 року, за період з березня 2017 року, а саме:

- за послуги централізованого опалення у розмірі 15 820,57 грн (25 338,85 грн - 9 518,28 грн)

- за послуги постачання гарячої води у розмірі 2 522,32 грн (4 359,76 грн - 1 837,44 грн)

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вище зазначених позовних вимог, то є необхідність у здійсненні перерахунку інфляційної складової та 3% річних, так як в даній частині було змінено суми на які здійснювались відповідні нарахування.

Колегія суддів, враховуючи положення ст. 625 ЦК України дійшла висновку, що з відповідачів підлягають наступні суми нараховані на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме:

- 3 % річних у розмірі 670,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 891,04 грн. за послуги централізованого опалення;

- 3 % річних у розмірі 107,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 461,04 грн. за послуги постачання гарячої води.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розміру заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води нараховані до 01.05.2018 року.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 подана представником - адвокатом Ліндаєвим Олександром Сергійовичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води до травня 2018 року та стягнення інфляційних втрат та 3 % річних нарахованих на вказану заборгованість.

В іншій частині рішення суду першої інстанції, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 38330.38 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6324.51 грн, 3% річних у розмірі 1531.11 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з центразізованого постачання гарячої води у розмірі 12416.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2048.78 грн, 3% річних у розмірі 495.99 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36562.24 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 5028.27 грн, 3% річних у розмірі 1196.98 грн, пеня у розмірі 1456.33 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 19221.15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2592.12 грн, 3% річних у розмірі 613.26 грн, пеня у розмірі 746.13 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1371.39 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 736.45 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 11.95 грн, заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0.00 грн, що разом складає 166469 (сто шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн. 49 коп. - слід залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, а зводяться до тлумачення норм права на розсуд апелянта.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відтак, оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги (11%) то з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню за розгляд справи судом апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 399,69 грн. (1817,00 грн. -11 %).

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Ліндаєвим Олександром Сергійовичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 25 338.85 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 180.91 грн, 3% річних у розмірі 1 012.17 грн. та заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 4 359.76 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 719.36 грн, 3% річних у розмірі 174.15 грн, - скасувати та ухвалити нове судове рішення в даній частині.

Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до 01.05.2018 року - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 15 820 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 57 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) інфляційну складову боргу у розмірі 2 891 (дві тисячі вісімсот дев`яносто одна) грн. 04 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 3 % річних у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 98 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 32 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) інфляційну складову боргу у розмірі 461 (чотириста шістдесят чотири) грн. 04 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 3% річних у розмірі 107 (сто сім) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у апеляційній інстанції у розмірі 399 (триста дев`яносто дев`ять) грн. 69 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова