Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №754/5434/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Київ.

Справа № 754/5434/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9080/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 3 лютого 2026 року (постановлено у складі судді Бабко В. В.)

у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.02.2024 між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт № 0802/2024. Відповідно до умов Договору виконавець взяв на себе зобов`язання виконати комплекс робіт з розробки ескізного архітектурного проекту готельного комплексу, загальною площею 2325кв.м, який має складатися із 25-35 будинків, будівлі - СПА. На виконання умов Договору, 10.02.2024 позивач ОСОБА_2 оплатив на рахунок відповідачки 113403,00грн, зокрема: передоплату за розробку генерального плану, плану будівель у розмірі 75600,00грн, що еквівалентно 2000дол США та додатково 37800,00грн, що еквівалентно 1000дол США за розробку інтер`єру 1 будинку і візуалізацій інтер`єру будівлі - СПА. Однак станом на дату подання позовної заяви, умови Договору з боку відповідачки не виконані, передоплата не повернута позивачеві. На вимогу про повернення попередньої оплати і неустойки, відповідачка відповіді не надала та не задовольнила вимоги. На підставі викладеного позивач просить розірвати Договір про виконання проектно-вишукувальних робіт № 0802/2024 від 08.02.204. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 234751,04грн, які складають з: 113403,00грн - сплачених коштів за Договором; 102484,61грн - пені за 390днів прострочення; 15235,86грн - суму інфляційних витрат; 3627,57грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2341,51грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 3 лютого 2026 року позов задоволено.

Розірвано Договір № 0802/2024 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 08.02.2024 укладений між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 302532,49грн.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3025,32грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подала засобами поштового зв`язку 5 березня 2026 року апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, ненаданням оцінки доводам відповідача, та недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

Вказує, що позивач не виконав свій обов`язок, передбачений договором, а саме не передав відповідачу завдання на проектування щодо вимог до об`єкту за Договором і його характеристик, відтак строки на виконання роботи, передбачені Договором, не розпочались.

Вказує, що позивачем з власної ініціативи, окрім передбаченого авансу, було перераховано кошти на рахунок ФОП відповідача в еквіваленті 1 000 дол. США, які мали б бути перераховані після завершення першого етапу роботи, передбаченого пунктом 2 Договору.

Зазначає, що незважаючи на неналежне виконання обов`язків зі сторони замовника, відповідачем було передано позивачу розроблені на виконання п. 2 Договору типи будинків шляхом надсилання файлів через місяць від дня перерахування передоплати за договором, не враховуючи доопрацювання, які виконувались після пропозицій та зауважень замовника. Замовник підтвердив те, що на виконання п. 2 Договору було виконано окрім розробки планувань будівель, ще й розробку концепції генерального плану.

Звертає увагу, що відповідач, працівники її бюро, та окремі залучені спеціалісти виконували завдання замовника, з ними були офіційно оформлені трудові відносини та їм сплачувалась заробітна плата, крім того зі сплачених замовником коштів відповідачем, як ФОП, сплачені податки та обов`язкові збори.

Вказує, що відповідачем у «Telegram» надіслано позивачу Акт прийняття-передачі робіт 10 травня 2024 року і останній підтвердив його отримання, однак зазначив, що у день отримання не зможе його роздрукувати. 21 травня 2026 року відповідачем було продубльовано відправлення оригіналу Акту на поштову адресу замовника, однак останній не підписав та не повернув Акт виконавцю та не повідомив протягом встановленого Договором строку про наявні претензії щодо якості виконаних робіт, що, відповідно до п. 5.3-5.6 Договору, є затвердженням Акту, а зазначені в ньому виконані роботи - прийнятими замовником.

Зазначає, що подальшого обов`язку перерахування загальної вартості робіт та внесення решти передоплати замовником не виконано, відтак у виконавця не виникло зобов`язання щодо продовження виконання робіт. Крім того у зв`язку з продовженням воєнного стану, постійними обстрілами які створювали загрозу здоров`ю та життю, у квітні 2024року було припинено роботу бюро відповідача, працівники звільнились, а відповідач виїхала з малолітньою дитиною до Польщі, про що відповідач повідомила позивача у переписці та зазначила про неможливість подальшого виконання умов Договору.

Вважає, що строк нарахування неустойки мав бути проведений з урахуванням ст. 232 ГКУ, чинної на час виникнення правовідносин, якою передбачено припинення нарахування неустойки через шість місяців від дати, наступної за датою, яку позивач вважає останнім днем строку виконання робіт. Вважає розрахунок позивача розміру пені, суми інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованим, адже взяті позивачем для розрахунку загальної вартості робіт вихідні дані є неналежними та безпідставними. Крім того у такому розрахунку не мала враховуватись вартість виконаних робіт, передбачених п. 2 Договору, у сумі 75 000 грн.

Також зазначає, що строки виконання робіт мають відраховуватись з дати підписання Договору, а саме 12 березня 2024 року. Вважає, що також не підлягав врахуванню період з дати набрання законної сили заочного рішення від 30.06.2025 року, яким було розірвано Договір до дати скасування такого судового рішення.

Звертає увагу, що відповідач не відмовлялась повернути сплачені 37 800 грн позивачу, разом з тим вважає, що стягнення з неї 75 600 грн є безпідставним, оскільки обов`язок, передбачений п. 2 Договору відповідачем виконаний.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

У судовому засіданні представник відповідача Мельник О.А. підтримав доводи апеляційної скарги. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді доповідача пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2024 між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір на виконання проектно-вишукувальних робіт № 0802/2024.

Відповідно до п. 1.1 Договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати комплекс робіт у відповідності до умов цього Договору. Замовник також зобов`язується прийняти виконані роботи і сплатити виконавцю їх вартість відповідно до умов Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору, предметом договору є виконання комплексу робіт з розробки ескізного архітектурного проекту готельного комплексу. Готельний комплекс має складатися із 25-35 будинків ( з яких 3 будинки - різних типів та тиражуються); будівлі -СПА. Загальна площа 2325кв.м. Ділянка під забудову розташована за адресою: с. Поляниця, Івано-Франківська область. Вказана площа об`єкту є приблизною і може коригуватись в процесі проектування.

Пунктом 4.1. Договору сторонами погоджено загальну вартість робіт, яка розраховується наступним чином: - 378грн, що еквівалентно 10дол США за кв.м по загальній площі будівлі -СПА та 3 індивідуальних будинків різних типів; - 57,8грн, що еквівалентно 1,5дол США за кв.м по загальній площі решти будинків - за прив`язку до ділянки.

Оплата робіт, передбачених Договором, здійснюється в українських гривнях. Форма оплати - безготівкова. У разі зміни курсу валют на дату здійснення платежу за договором ціна договору в гривнях підлягає перерахунку. Сума у гривнях фіксується згідно середнього комерційного курсу (п. 4.2., 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору, замовник здійснює оплату робіт поетапно, в наступному порядку: 1) за розробку концепції генерального плану, плану будівель (п. 2.0. Договору) замовник сплачує передоплату у розмірі 75600,00грн на дату укладання договору еквівалентно 2000дол США (за середнім комерційним курсом); 2) після завершення робіт із розробки концепції генерального плану, планувань будівель (п. 2.0. Договору) загальна вартість робіт перераховується і прописується в Додатку до даного Договору. Замовник вносить решту передоплати (щоб загальна сума передоплати становила 50% від загальної вартості робіт). Також замовник сплачує 37800,00грн, що еквівалентно 1000дол США за розробку візуалізацій інтер`єру 1 будинку та візуалізацій інтер`єру будівлі -СПА (п. 2.1-2.1-4 Договору). Дана сума в подальшому перераховується від загальної вартості робіт дизайну інтер`єру будинків і СПА; 3) після завершення робіт по розробці ескізної частини архітектурного проекту, робочої частини архітектурного проекту (п. 2.1, 2.2 Договору) замовник сплачує виконавцю решту від загальної вартості (закріпленої в Додатку до даного Договору).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що виконавець зобов`язаний: а) приступити до виконання робіт за цим Договором не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання від замовника передбачених п/п «а» п. 3.1 цього Договору документів; б) виконати роботи по розробленню концепції генерального плану, планувань будівель (п. 2.0 Договору) у термін 1 місяць з моменту отримання передоплати та вихідних даних від замовника; в) виконати роботи по розробленню візуалізацій будівлі -СПА будинків у термін 1 місяць з моменту затвердження генерального плану, планів будівель та отримання доплати; г) виконати роботи по розробці візуалізацій інтер`єру (п. 21-3, 2.1-4 Договору) у термін 1 місяць з моменту затвердження візуалізацій будівлі -СПА будинків; д) виконати роботи по розробці альбому креслень у термін 1 місяць з моменту затвердження візуалізацій будівлі -СПА будинків; е) забезпечити якість робіт згідно з вимогами чинного законодавства України та цього Договору і передати замовнику результати робіт за актом здавання-приймання виконаних робіт.

Згідно із п. 5.1. Договору, виконавець зобов`язується, не пізніше 5 календарних днів після кожного з етапів робіт, визначених у розділі 2 цього Договору, передати замовнику, а замовник прийняти, за відповідним Актом приймання-передачі, результати виконаних робіт.

Пункт 5.5 Договору передбачає, що після виконання всіх робіт, виконавець зобов`язаний скласти, підписати та направити замовнику два примірники Акту приймання-здавання виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 5.5. та 5.6 Договору замовник зобов`язаний, протягом п`яти робочих днів з моменту отримання від виконавця примірника згаданого вище Акту, перевірити, підписати його та повернути один його примірник виконавцю. Уразі виникнення у замовника претензій щодо обсягів та якості робіт, зазначених в Акті, замовник зобов`язаний повідомити їх виконавцю письмово указаний в даному пункті строку. У разі відсутності письмових претензій замовник протягом 5 днів з моменту пред`явлення йому виконавцем Акту здавання-приймання виконаних робіт, останній вважається затвердженим (підписаним) замовником, а зазначені ньому виконані роботи - прийнятими.

Згідно із п. 6.3 Договору, у разі порушення строків виконання роботи (розділ 3 Договору) замовник має право стягнути із виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожен день прострочення.

Під час розгляду справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. На виконання умов Договору ним було перераховано відповідачці 113400,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.1.3461650871.1 від 10.02.2024.

02.06.2024 ОСОБА_2 направив відповідачу ОСОБА_1 вимогу з пропозицією протягом 14 днів із дати отримання цієї вимоги повернути грошові кошти у сумі 113403,00грн, а також сплатити неустойку (пеню) за період з 11.03.2024 по 02.06.2024 в розмірі 35514,90грн.

20.06.2024 відповідачка ОСОБА_1 відправила відповідь від 19.06.2024 на вимогу ОСОБА_2 , в якій розписала, що вимога від 02.06.2024 не підлягає задоволенню в повному обсязі в зв`язку з її необґрунтованістю.

Також 20.06.2024 відповідачка ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 додаткову угоду від 16.06.2024 про дострокове розірвання договору № 0802/2024 від 08.02.2024, однак позивачем таку угоду не було отримано та підписано.

Крім того 21.05.2024 відповідачка ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 . Акт прийняття-передачі робіт від 10.05.2024, щодо таких послуг: 2.0 Розробка концепції генерального плану, планування будівель (до 4 варіантів), однак позивачем не було отримано та підписано такий акт.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з переписки в « телеграм», наданій сторонами, можливо встановити, що відповідачкою ОСОБА_1 дійсно затримувались строки виконання роботи, визначені в договорі, а саме:виконання по розробленню концепції генерального плану, планувань будівель. Крім того направлення на адресу позивача Акту прийняття-передачі робіт від 10.05.2024 та додаткової угоди від 16.06.2024 про розірвання договору, суд оцінює критично, оскільки всі зазначені документи не мають як погодження так і підпису позивача та направлені вже після отриманої ОСОБА_1 . Вимоги позивача від 02.06.2024. У той же час Вимога від 02.06.2024 є обґрунтованою письмовою констатацією факту порушення виконання умов договору зі сторони відповідачки ОСОБА_1 , оскільки сам факт направлення Акту прийняття-передачі робіт від 10.05.2024 не прирівнюється до належного виконання цих робіт, їх передачу замовнику і виконання зобов`язань за договором.

Таким чином під час розгляду справи суд встановив, що відповідачкою порушені умови Договору № 0802/2024 від 08.02.2024, а тому існують достатні підстави для його розірвання та стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 113403,00грн внесеної в якості передоплати на виконання умов Договору.

Відтак дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов Договору № 0802/2024 від 08.02.2024, а відповідачка у свою чергу порушила свої зобов`язання та умови договору, внаслідок чого відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 302532,49грн, яка складається з: 113403,00грн - сплачених коштів за Договором; 162900,22грн - пені за період з 11.03.2024 по 23.10.2025 (552 днів прострочення); 20718,90грн - суму інфляційних витрат; 5510,37грн - 3% річних.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 4 ЦПК України, передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 15 та ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 888 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Статтею 889 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт:

1) сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;

2) використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника;

3) надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором;

4) брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

5) відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов`язані із зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт внаслідок обставин, що не залежать від підрядника;

6) залучити підрядника до участі у справі за позовом, пред`явленим до замовника іншою особою у зв`язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.

Згідно із ст. 890 ЦК України, підрядник зобов`язаний:

1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором;

2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам;

5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Відповідно до ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами справи, позивач ОСОБА_2 , як замовник, виконав свій обов`язок, як замовник, передбачений п.п. б) п. 3.1. Договору та провів оплату Робіт, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору, замовник здійснює оплату робіт поетапно, в наступному порядку: 1) за розробку концепції генерального плану, плану будівель (п. 2.0. Договору) замовник сплачує передоплату у розмірі 75600,00грн на дату укладання договору еквівалентно 2000дол США (за середнім комерційним курсом); 2) після завершення робіт із розробки концепції генерального плану, планувань будівель (п. 2.0. Договору) загальна вартість робіт перераховується і прописується в Додатку до даного Договору. Замовник вносить решту передоплати (щоб загальна сума передоплати становила 50% від загальної вартості робіт). Також замовник сплачує 37800,00грн, що еквівалентно 1000дол США за розробку візуалізацій інтер`єру 1 будинку та візуалізацій інтер`єру будівлі -СПА (п. 2.1-2.1-4 Договору). Дана сума в подальшому перераховується від загальної вартості робіт дизайну інтер`єру будинків і СПА; 3) після завершення робіт по розробці ескізної частини архітектурного проекту, робочої частини архітектурного проекту (п. 2.1, 2.2 Договору) замовник сплачує виконавцю решту від загальної вартості (закріпленої в Додатку до даного Договору).

На виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачці 113400,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1.1.3461650871.1 від 10.02.2024.

Отже, ОСОБА_2 здійснив попередню оплату робіт, передбачених п. 2.0 Договору, а також ним сплачено суму, яка була передбачена після виконання першого етапу робіт.

Як стверджує позивач, незважаючи на те, що за умовами договору, відповідач зобов`язана була виконати свої зобов`язання із розробки концепції генерального плану, планувань будівель до 10 березня 2024 року (оскільки згідно п. 3.3 Договору виконавець зобов`язується виконати Роботи передбачених відповідним пунктом договору у термін 1 місяць з моменту отримання передоплати та вихідних даних від замовника), станом на дату подачі позову свої обов`язки, передбачені Договором, відповідач не виконала.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Виконавець та Замовник вели активну роботу щодо виконання та погодження робіт, передбачених договором протягом лютого-квітня 2024 року. Виконавцем розроблялись концепції планувань будівель з їх погодженням зі сторони Замовника. 2 квітня 2024 року ОСОБА_2 надіслано декілька планів будинків. У подальшому 24 квітня 2024 року Замовником погоджено план будинків. Вказані обставини підтверджуються переписками сторін в месенджері - телеграм (том 1, а.с. 132-137).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Враховуючи, що обидві сторони використовують як доказ на підтвердження обставин переписку в месенджері - телеграм та те, що повідомлення, які зустрічаються у різних скрін-копіях сторін є аналогічними, апеляційний суд вважає такі докази належними, а їхній аналіз необхідним для всебічного розгляду справи.

Отже, аналізуючи вищенаведені обставини та надані сторонами докази, апеляційний суд не погоджується з висновками суду про те, що до затягування виконання робіт, передбачених Договором, призвели дії однієї лише відповідачки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що порушення строків виконання робіт було також зумовлено погодженням концепцій між сторонами Договору та внесення правок та зауважень.

Разом з тим апеляційний суд враховує, що після погодження плану будинків, Заявнику не було надіслано концепцію генерального плану. 24 квітня 2024 року Виконавцем повідомлено, що бюро, яке працювало над роботами, передбаченим договором, закрилось а тому Виконавець не має можливості виконати обов`язки, передбачені у Договорі.

10 травня 2026 року відповідачем надіслано акт прийняття-передачі робіт позивачу у месенджері - телеграм. З наданої суду копії акту вбачається, що ФОП ОСОБА_1 були надані послуги, а саме розробка концепції генерального плану, планування будівель (до 4 варіантів). Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ складає 75 600 грн.

Пунктами 5.1-5.6 Договору визначено, що Виконавець зобов`язується, не пізніше 5 календарних днів після закінчення кожного з етапів Робіт, визначених у розділі 2 цього Договору, передати Замовнику, а Замовник прийняти, за відповідним Актом приймання-передачі, результати виконаних Робіт. Замовник зобов`язаний заздалегідь письмово попередити Виконавця про неможливість прийняти результати виконаних робіт по будь-якому етапу в строки зазначені в Договорі та надати відповідний лист (заяву) з зазначенням причин і нових строків прийняття результатів Робіт. У разі, якщо Замовник з будь-яких причин не прийняв в строк результат виконаних робіт по кожному етапу за відповідним Актом приймання-передачі результатів виконаних робіт, зобов`язання Виконавця по виконанню робіт вважаються виконаними. Замовник в цьому випадку не має права посилатись на недотримання Виконавцем строків виконання певного етапу Робіт. Після виконання всіх Робіт, Виконавець зобов`язаний скласти, підписати та направити Замовнику два примирники Акту приймання-здавання виконаних робіт. Замовник зобов`язаний, протягом п`яти робочих днів з моменту отримання від Виконавця примірників згаданого вище Акту перевірити, підписати його та повернути один його примірник Виконавцю. У разі виникнення у Замовника, претензій щодо обсягів та якості робіт, зазначених в Акті, Замовник зобов`язаний повідомити їх Виконавцю письмово у вказаний в даному пункті строк. У раз відсутності письмових претензій Замовника протягом 5 днів з моменту пред`явлення йому Виконавцем Акту здавання-приймання виконаних робіт, останній вважається затвердженим (підписаним) Замовником, а зазначені в ньому виконані Роботи - прийнятими.

Отже, зазначеними пунктами сторони Договори передбачили два види погодження виконання робіт - «Акт приймання-передачі», що має бути переданим та прийнятим після закінчення кожного з етапів Робіт та урегульоване п. 5.1-5.3 Договору, та «Акт приймання-здавання», яке передбачене після виконання всіх Робіт та врегульоване п. 5.4-5.6.

Дійсно, як вірно зазначено у апеляційній скарзі, Замовник не має права посилатись на недотримання Виконавцем строків виконання певного етапу Робіт, у разі, якщо Замовник не прийняв в строк результат виконаних робіт по кожному етапу за відповідним Актом приймання-передачі. Разом з тим посилання на п. 5.6 та твердження, що зазначені у Акті від 10 травня 2024 року Роботи є прийнятими Замовником, оскільки останній не надав письмових претензій протягом 5 днів з моменту пред`явлення йому Виконавцем Акту є помилковим, оскільки зазначене стосується саме завершального Акту приймання-здавання.

Однак, апеляційний суд ставиться критично до Акту приймання-передачі від 10.05.2024 року, оскільки, як вбачається з вище встановлених обставин, розробка генерального плану відповідачем виконана не була. Однак колегія суддів констатує, що частина робіт, передбачених п. 2.0, а саме планування будівель, відповідачем була виконана, а позивачем затверджена та прийнята 24 квітня 2024 року.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосовуваних засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19)).

У постанові КЦС ВС від 20.10.2020 року в справі №450/2286/16-ц, суд зробив висновок, що коли особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Апеляційний суд враховує, що при спробі досудового врегулювання спору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодились, що поверненню підлягають сплачені 2 000 дол., що еквівалентно 75 600 грн (том 1, а.с. 132). Відтак сторони погодились не повертати Замовнику сплачені 37 800 грн. з урахуванням проведених робіт та їх вартості.

Разом з тим, в подальшому у Акті Виконавцем зазначено, що вартість робіт становить 75 600 грн, а у апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 стверджувала, що погоджувалась повернути лише 37 800 грн. На противагу зазначеному ОСОБА_2 у досудовій вимозі та позовній заяві вважав, що поверненню підлягають уся сплачена ним сума коштів.

Зазначена поведінка сторін не відповідає принципу добросовісності, суперечить їхній попередній поведінці.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, апеляційний суд доходить висновку, що поверненню підлягають 75 600 грн, враховуючи, що відповідачем передбачені роботи виконані не в повному обсязі.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

До того ж згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

03.06.2024 ОСОБА_2 направив відповідачці ОСОБА_1 вимогу з пропозицією протягом 14 днів із дати отримання цієї вимоги повернути грошові кошти у сумі 113403,00грн, а також сплатити неустойку (пеню) за період з 11.03.2024 по 02.06.2024 в розмірі 35514,90грн.

Відповідно позивач не вірно визначив період за який у відповідача виник обов`язок повернути кошти. Інфляційна складова та 3% річних можуть нараховуватись лише за період з 11 червня 2024 року до 23 жовтня 2025 року, оскільки до отримання відповідачкою вимоги повернути отримані нею кошти, відсутні підстави вважати, що в неї існував обов`язок саме щодо повернення грошей.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку, що поверненню позивачу підлягають сплачені кошти у розмірі 75 600 грн, суд здійснив власний перерахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, стягнення якої передбачено п.6.3. Договору, інфляційних втрат та 3% річних та дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 127 129,51 грн, з яких: 75 600 грн сплачених коштів за Договором, 34 971,52 грн пені за порушення строків виконання, яка передбачена п.6.3 договору ; 13 454,60 грн інфляційних витрат; 3 103,39 грн 3% річних.

Посилання апеляційної скарги на недотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до змісту якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана норма не розповсюджується на дані цивільно-правові відносини. Крім того, в силу положень ст. 4 ГК України, не є предметом регулювання цього Кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України, а тому не підлягає застосуванню судом у даній цивільній справі.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з цим, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції та зменшення суми стягнутих коштів.

Відповідно, підлягає зміні рішення суду першої інстанції і в частині розподілу судових витрат, зокрема, витрат по оплаті судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (42,02%), як і апеляційну скаргу відповідача (57,98%), на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 986,42 грн судового збору за подачу позову та з позивача на користь відповідача слід стягнути 2 414 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, провівши взаєморозрахунок, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 427,58 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 3 лютого 2026 року в частині стягнення грошових коштів - змінити, зменшивши загальний розмір стягнутої суми з 302 532,49 грн до 127 129,51 грн, з яких: 75 600 грн сплачених коштів за Договором, 34 971,52 грн пені ; 13 454,60 грн інфляційних витрат; 3 103,39 грн 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 427,58 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 07 липня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова