Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №560/5081/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5081/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". В обґрунтування позову посилається на те, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", однак відповідач не проводить нарахування цієї виплати.

Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що позивач тричі притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень, не підтвердив безпосередню участь у бойових діях у розумінні Постанови №153, а також на момент розгляду питання про виплату належні документи щодо отримання поранення під час захисту Батьківщини були відсутні.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд встановив таке.

Зі змісту військового квитка серії НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що він починаючи з 18.08.2020 ( у віці 19 років) та до 08.12.2021 проходив військову службу (а.с.50). У віці 20 років ОСОБА_1 10.03.2022 був призваний на військову службу під час воєнного стану (а. с. 50)

Зі змісту акту №985-23 від 06.11.2023 встановлено, що з ОСОБА_1 стався нещасний випадок під час виконання ним обов`язків військової служби внаслідок протиправних дій невстановлених осіб в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування зброї відносно військовослужбовця Державної прикордонної служби України

Витягами з додатків 3, 2 до наказів прикордонного загону Державної прикордонної служби України №174-ОС від 14.02.2025, №1064-ОС від 09.10.2025, №165-ОС від 16.02.2026, №567-ОС від 15.05.2025, №1249-ОС від 20.11.2025, №653-ОС від 10.06.2025, №267-ОС від 09.03.2025, №906-ОС від 19.08.2025, №973-ОС від 10.09.2025, №1347-ОС від 13.12.2025, №765-ОС від 10.07.2025 підтверджуються виплати ОСОБА_1 грошової винагороди із розрахунку 100000 грн. на місяць за період здійснення бойових (спеціальних) завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 52 зворот -58).

Також згідно з витягом з журналу бойових дій ОСОБА_1 виконував бойові завдання 10.06.2024, 12.06.2024, 17.06.2024, 18.06.2024, 23.06.2024, 01.07.2024, 02.07.2024, 03.07.2024, 06.07.2024, 07.07.2024, 09.07.2024, 16.07.2024, 21.07.2024, 25.07.2024, 31.07.2024, 05.08.2024, 06.08.2024, 12.08.2024, 19.08.2024, 23.08.2024, 24.08.2024, 26.08.2024, 28.08.2024, 29.08.2024, 03.09.2024, 06.09.2024, 13.09.2024, 15.08.2024, 22.09.2024, 24.09.2024, 26.09.2024, 29.09.2024, 30.09.2024, 09.10.2024, 15.10.2024, 17.10.2024, 18.10.2024, 23.10.2024, 17.11.2024, 22.11.2024, 02.12.2024, 04.12.2024, 17.12.2024, 12.01.2025, 17.01.2025.

Позивач вважаючи, що відповідач допустивши протиправну бездіяльність щодо невиплати йому грошової винагороди. звернувся до суду.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» ( далі також постанова КМУ №153).

Пунктом 1 вказаної постанови вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (надалі Порядок №153).

Пунктом 3 постанови КМУ №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 постанови КМУ №153 (в редакції постанови КМУ №387 від 01.04.2025) встановлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

На час розгляду справи до постанови КМУ №153 від 11.02.2025 були внесені зміни постановою КМУ №942 від 30.07.2025, відповідно до яких:

- абзац 2 п. 4 постанови КМУ №153 установлює, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- абз. 4 п. 4 постанови КМУ №153 передбачає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

При цьому пункт 4 постанови КМУ №153 доповнений новими абзацами, за приписами яких виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу (абзаци 6 та 7 п. 4).

Відмовляючи у виплаті, відповідач вказав на непідтвердження позивачем безпосередньої участі у бойових діях.

Суд вважає такий аргумент необґрунтованим та таким, що прямо суперечить матеріалам справи, сформованим самим же відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях доводиться наявними у справі витягами з наказів прикордонного загону ДПСУ (зокрема №174-ОС від 14.02.2025, №1064-ОС від 09.10.2025 та іншими), якими позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн за безпосередню участь у бойових діях. Крім того, витяг з журналу бойових дій підтверджує 45 конкретних епізодів виконання бойових завдань у період з 10.06.2024 по 17.01.2025.

Усталена практика Верховного Суду у справах щодо виплат військовослужбовцям визначає, що накази командира військової частини про виплату додаткової винагороди за участь у бойових діях та записи у журналах бойових дій є належними, допустимими та достатніми доказами такої участі. Суб`єкт владних повноважень не може діяти всупереч власним офіційним документам, заперечуючи факти, які він сам же задокументував.

Твердження відповідача про відсутність на момент розгляду питання належних документів щодо отримання поранення також спростовується матеріалами справи.

Судом встановлено наявність Акта №985-23 від 06.11.2023, з якого вбачається, що з ОСОБА_1 стався нещасний випадок (поранення шляхом застосування зброї в умовах агресії рф) саме під час виконання обов`язків військової служби. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, бюрократичні недоліки, зволікання або неналежна організація документообігу всередині військової частини не можуть бути підставою для позбавлення військовослужбовця його законного права на соціальний захист. Обов`язок щодо належного оформлення та збору довідок у разі поранення військовослужбовця лежить на відповідних службах військової частини.

Суд критично оцінює посилання відповідача на факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення у 2020-2021 роках під час проходження строкової служби.

Відповідно до статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, вона вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

З матеріалів справи вбачається, що правопорушення мали місце у 2020-2021 роках. На момент виникнення у позивача права на отримання винагороди за Постановою КМУ №153 від 11.02.2025, річний строк давності сплив, а позивач є таким, що в юридичному сенсі не має адміністративних стягнень. Правові наслідки дисциплінарного чи адміністративного стягнення не можуть мати безстрокового характеру і не можуть застосовуватися як підстава для позбавлення військовослужбовця гарантованих державою виплат після їх юридичного погашення.

Суд враховує прецедентну практику ЄСПЛ, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Щодо правомірних очікувань (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) у рішенні у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Проте, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх умов, державні органи не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах.

Позивач, виконавши умови постанови КМУ №153 (участь у бойових діях, отримання поранення, вік), набув "легітимного очікування" на отримання 1 000 000 гривень винагороди, що становить його "майно" в розумінні Конвенції.

У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу (а соціальний захист військовослужбовців у час війни є безумовним пріоритетом держави) державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи не можуть посилатися на власні помилки або непослідовність своїх дій (зокрема, ігнорування власних наказів про "бойові" виплати та акту про поранення) на шкоду особі.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв непослідовно, упереджено та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відмова у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №153 від 11.02.2025, є наслідком протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 .

Право позивача на отримання зазначеної виплати доведено належними доказами (наказами про участь у бойових діях та актом про обставини поранення), а підстави для відмови, наведені у відзиві відповідача, є такими, що порушують принцип правової визначеності та належного урядування. З огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача здійснити відповідні нарахування та виплату винагороди.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" у розмірі 1000000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 липня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя І.С. Козачок