Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №375/616/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/616/26

Провадження № 2-др/375/15/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю секретаря судового засідання Голованової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ткаченко О.Д. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до Рокитнянського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ткаченко О.Д., про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до вказаної заяви адвокат Ткаченко О.Д. просить ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач ОСОБА_1 сплатила у зв`язку з розглядом справи, в сумі 17000,00 грн.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 2 липня 2026 року розгляд заяви призначено до розгляду з викликом сторін на 10 год 00 хв 8 липня 2026 року.

7 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Рокитнянського районного суду Київської області від представника відповідача адвоката Поліщука Р.М. надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення в яких просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі в повному обсязі.

7 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Рокитнянського районного суду Київської області від представника позивача надійшли заперечення на клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, в яких зазначила, що просить заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити повністю.

8 липня 2026 року через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без її участі, заяву про розподіл судових витрат підтримує.

Представник позивача Ткаченко О.Д., відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача Поліщук Р.М. в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви про ухвалення додаткового рішення, заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, заперечення на клопотання представника відповідача - адвоката Поліщука Р.М. про зменшення судових витрат, дійшов до наступних висновків.

У березні 2026 року до Рокитнянського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 23 червня 2026 року (повний текст рішення складено 24 червня 2026 року) позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років, починаючи з дня надходження позовної заяви до суду, тобто з 16 березня 2026 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29 червня 2026 року адвокат Ткаченко О.Д. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат: витрат на правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат до заяви про ухвалення додаткового рішення додано копію договору про надання правової допомоги від 14 квітня 2026 року, додаткову угоду № 1 від 14 квітня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 14 квітня 2026 року, платіжні інструкції: від 24 квітня 20266 року на суму 5000,00 грн; від 25 червня 2026 року на суму 7000,00 грн; від 27 травня 2026 року на суму 5000,00 грн, розрахунок вартості правничої допомоги від 26 червня 2026 року та акт прийняття-здачі виконаних робіт від 26 червня 2026 року.

В додатковій угоді № 1 від 14 квітня 2026 року вказані послуги: консультація з правових питань по справі у розмірі 2000,00 грн, підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, заяв, клопотань - 1000,00 грн за одну сторінку, участь адвоката в судових засіданнях - 3000,00 грн за одне судове засідання.

У розрахунку вартості правничої допомоги від 26 червня 2026 року зазначена надана правнича допомога та її вартість: усна консультація з правових питань по справі у розмірі 2000,00 грн, процесуальні документи подані до суду: відповідь на відзив на позовну заяву (5 сторінок) у розмірі 5000,00 грн та заява про допит свідка (1 сторінка) у розмірі 1000,00 грн, участь у судових засіданням 21 квітня 2026 року, 26 травня 2026 року та 23 червня 2026 рок, загальна вартість 9000,00 грн виходячи з розрахунку 3000,00 грн за одне засідання. Загальна вартість послуг складає 17000,00 грн. Згідно копій платіжних інструкцій позивач оплатив послуги надані адвокатом за вказаним договором.

У своїх запереченнях проти заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача адвокат Поліщук Р.М. зазначив що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, не був визначений у позовній заяві, про нього було зазначено представницею позивачки лише у відповіді на відзив від 16 квітня 2026 року, також представник заперечив проти розміру наданих представником позивача послуг та клопотав про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України викладено у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 22/3812/19.

Крім того, судом враховується та обставина, що договір про надання правничої допомоги укладено 14 квітня 2026 року під час розгляду справи.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 8статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 754/14704/19-ц, провадження № 61-15221св20 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18 (провадження №61-3454св22), неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Встановлено, що представником позивача після дослідження доказів заявлено усну заяву про те що докази понесених витрат на правничу допомогу буде надано протягом 5 днів з дня ухвалення рішення та надано всі документи, які підтверджують надання правової допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник відповідача заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу, крім іншого зазначив, що судове засідання 21 квітня 2026 року було знято з розгляду у зв`язку з оголошеною повітряною тривогою у Київській області, однак як зазначено в журналі судового засідання розгляд справи розпочато об 11 год 04 хв, а об 11 год 12 хв у зв`язку з нестабільним з`єднанням запис засідання завершено. Про що було складено довідку секретарем судового засідання та складено акт про відсутність з`єднання з підсистемою відеоконференцзв`язку системи Електронний суд.

Проаналізувавши справу на предмет її складності, враховуючи наявну сталу судову практику у таких спорах, встановлені судом обставини справи, кількість судових засідань, а також зміст та обсяг наданих адвокатом послуг і їх вартість, також враховується, що розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференцзв`язку, суд доходить переконання, що зазначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17000,00 грн є необґрунтованим, оскільки такий не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 10000,00 грн (консультація, складення процесуальних документів та участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв`язку).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом позов задоволено частково, ухвалено стягувати аліменти у розмірі 10000,00 грн, що становить 83,33 % від заявленого позивачем розміру - 12000,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну (правничу) допомогу пропорційно розміру заявлених позовних вимог: 10000,00 грн х 83,33 % = 8333,00 грн, що також буде відповідати правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Оксани Дмитрівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8333 (вісім тисяч триста тридцять три) гривні 00 копійок.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Додаткове рішення суду складено 8 липня 2026 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус