Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №463/4051/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/4051/26

Провадження №3/463/936/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Головатий Р.Я., розглянувши справу про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України, -

в с т а н о в и в :

28.04.2026 до суду надійшли матеріали протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №214325 від 15.04.2026, згідно з яким ОСОБА_1 15.04.2026 близько 09 год. 40 хв. перебуваючи у громадському місці за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 66, на транспортному засобі марки «Nissan», н.з. НОМЕР_1 , розмістив плакат з провокативним змістом, чим порушивши громадський порядок та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КпАП України.

Розгляд справи було призначено на 13.05.2026, однак ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, причин своєї неявки судді не повідомив.

У зв`язку з наведеним розгляд справи було відкладено на 03.06.2026, а до ОСОБА_1 застосовано привід, однак постанова судді залишилась не виконаною.

За клопотанням захисника ОСОБА_1 – адвоката Юнко М.В. розгляд справи було відкладено на 17.06.2026.

За клопотанням ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Юнко М.В. розгляд справи було відкладено на 22.06.2026, однак на розгляд справи ні ОСОБА_1 , ні його захисник повторно не з`явився, причин своєї неявки судді не повідомив, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 08.07.2026, а до ОСОБА_1 застосовано привід, однак постанова судді залишилась не виконаною.

08.07.2026 ні ОСОБА_1 , ні його захисник на розгляд справи не з`явилися, остання подала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з її перебуванням у відпустці, незважаючи на те, що дату розгляду справи було узгоджено із захисником, а Лейченков С.М. – причин неявки судді не повідомив.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи принцип пріоритету публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою завершення розгляду справи у межах строку, встановленого ст.38 КпАП України, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Статтею 173 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

При цьому, «інші подібні дії» у розумінні статті 173 є надзвичайно різноманітними. Вони включають в себе, але не обмежуються, вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображенням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо».

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №214325 від 15.04.2026, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України, стверджується рапортом про реєстрацію заяви про правопорушення від 15.04.2026, фотознімками транспортного засобу із плакатом на ньому з зображенням портрета судді та надписом «Суддя Скрипчук …..».

При цьому, суддя враховує рішення ЄСПЛ від 30 жовтня 2014 року у справі «Швидка проти України», у п.39 якого зазначено, що суд не погоджується з думкою заявниці, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення про дрібне хуліганство було явно незастосовним у її випадку. Відповідне положення стосується зокрема образливого чіпляння до громадян, що порушує громадський порядок (див. пункт 16). На думку Суду, пошкодження заявницею стрічки на вінку могло вважатися таким, що підпадає під вищезазначену категорію. Суд пам`ятає про доволі загальне юридичне визначення «дрібного хуліганства», тлумачення та практичне застосування якого можуть у певних випадках бути предметом зловживання. У цій справі заявниця вдалася до провокативного жесту, який міг занепокоїти або образити деяких людей, які були його свідками. Зважаючи на поведінку заявниці та її кваліфікацію національними судами, Суд погоджується з тим, що застосовне національне законодавство відповідало вимозі щодо передбачуваності. Суд доходить висновку, що визнання заявниці винною у дрібному хуліганстві та застосування до неї стягнення, передбаченого відповідним положенням, відповідало вимозі щодо законності.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Враховуючи вищенаведене, оскільки напис на плакаті, розміщеному на транспортному засобі, є провокативним, образливого змісту, крізь призму неповаги до конкретної судді виражає явну неповагу до законів і правил поведінки, громадського порядку та загальноприйнятих норм моралі в цілому, тому вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України.

Враховуючи вищенаведене, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, вважаю, що йому слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім цього, відповідно до ст.40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.33, 40-1, 173, 283, 284 КпАП України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення копії постанови, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, а штраф стягується у подвійному розмірі, тобто становитиме 238 грн.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Р.Я. Головатий