Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №367/704/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/704/25

Провадження №2/367/1437/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі головуючої судді Білогруд О.О.,

за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Веселовська Анна Едуардівна про витребування майна із незаконного чужого володіння,

установив:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представником позивачки адвокатом Антосиною Р.С. подано до Ірпінського міського суду Київської області указану позовну заяву, яку обґрунтовано таким.

З 2013 року ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про право власності. 05.01.2024 на ім`я відповідача ОСОБА_2 видано нотаріально засвідчену довіреність на право користування та розпорядженням цим автомобілем. У подальшому, а саме 31.07.2024 дію зазначеної довіреності припинено, скасовано право відповідача ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися автомобілем марки Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , про що відповідача повідомлено письмово та усно, а також повідомлено про необхідність повернення вказаного транспортного засобу. У свою чергу, ОСОБА_2 указану вимогу проігноровано. 03.08.2024 позивачем ОСОБА_1 здійснено заміну свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , а 06.08.2024 видано нотаріально засвідчену довіреність про право експлуатації та розпорядження автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 на імя ОСОБА_3 . На момент звернення до суду місцезнаходження указаного автомобіля як позивачу та повіреній ОСОБА_3 не відомо. Отже, викладене свідчить про відсутність у відповідача ОСОБА_2 правових підстав володіти, користуватися та розпоряджатися майном ОСОБА_1 , а саме автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 . З огляду на викладене, покликаючись на положення статей 387, 1216, 1218, 1220, 1223 та 1261 ЦК України, позивачка просила витребувати з незаконного володіння відповідача на її користь автомобіль Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 .

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену позовну заяву передано для розгляду судді Білогруд О.О.

Ухвалою від 21.01.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судових засіданнях представником позивача адвокатом Антосиною Р.С. підтримано позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, звернуто увагу, що її довірителькою передано автомобіль Гаврику Р.О. згідно з довіреністю, яку було нотаріально посвідчено. Однак, у подальшому ОСОБА_1 , як власник автомобіля, прийняла рішення передати автомобіль іншій особі, а тому на підставі положень цивільного законодавства здійснила розпорядження своєю власністю та ініціювала питання про припинення дії довіреності, якою передавала спірний автомобіль відповідачу. Зауважив, що оскільки у сторони позивача відсутній фізичний доступ до автомобіля, то оцінку його вартості здійснено на підставі аналогічних видів автомобілів такої ж марки, такої ж комплектації та того з року випуску, з указаної суми сплачено суму судового збору. Звертав увагу, що з моменту звернення до суду і протягом часу розгляду, що триває більше року, відповідач знав про наявність цього судового провадження, у судовому засіданні за наполяганням відповідача було заслухано саму позивачку, відтак він розумів, що автомобіль, який йому передала позивачка йому не належить, вона виявила бажання повернути свою власність та передати іншій особі. Однак ОСОБА_2 навіть розуміючи це добровільно автомобіль не повертає, а відтак є особою, яка користується річчю, яка йому не належить, всупереч волі власника.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, підтвердила, що, дійсно, не бажає, щоб її автомобілем користувався ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 у судових засіданнях зауважував, що у зв`язку з певними сімейними непорозуміннями та наявністю судового провадження з його колишньою дружиною, яка є онукою позивачки, подано цей позов. Позивачка ОСОБА_1 , яка є власником спірного транспортного засобу, у свій час передала йому цей автомобіль, остання довіреність датована 2024 роком, минув не значний проміжок час, відтак він має певні сумніви щодо дійсного волевиявлення ОСОБА_1 . Також зауважив, що цей автомобіль був придбаний за його кошти, які він брав у позику. Оформлення на ОСОБА_1 , як на титульного власника, здійснювалося, оскільки вони мали сімейні відносини, зокрема через домовленості з його колишньою дружиною, самою ОСОБА_1 . Той правочин фактично був удаваним. Позивачка розуміла і знала, що фактично автомобіль куплений за його кошти, ще у 2024 році вона не заперечувала та посвідчувала довіреність, якою йому надавався автомобіль, а потім у січні 2025 року після того як у нього не склалося сімейне життя з її онукою чомусь вона різко змінила свою думку. Автомобілем він не користується, він розташований на паркувальному майданчику, тому позивачка вільна у доступі до нього. Вважає, що у його діях відсутня будь-яка неправомірність. Крім того, йому не повідомляли про відкликання довіреності. Також відповідачем надано висновок експертного дослідження щодо вартості спірного транспортного засобу та звернуто увагу, що стороною позивача при зверненні до суду не доплачено судовий збір. Додатково висловлював думку, що позивачем обрано не ефективний спосіб захисту.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Веселовська А.Е. у судові засідання не з`являлася, правом на подання суду своєї позиції не скористалася.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

У судовому засіданні суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, установлені судом.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб – автомобіль, марки Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , є власністю позивачки ОСОБА_1

05.01.2024 ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником при здійсненні від її імені юридичні дії, пов`язані з розпорядженням та експлуатацією транспортного засобу Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , що підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю № 25, яку було посвідчено приватним нотаріусом Бучанського нотаріального округу Веселовською А.Е.

Разом з тим, з витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 646 убачається, що з 31.07.2024 припинено дію вищевказаної довіреності, виданої ОСОБА_1 на ім`я відповідача ОСОБА_2 , таким чином було припинено та скасовано право ОСОБА_2 , користуватися та розпоряджатися автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 номер кузова (VIN) НОМЕР_2 .

Також, згідно довіреності від 06.08.2024 № 1313, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Боярчук О.О., позивач ОСОБА_1 , уповноважила ОСОБА_3 , зокрема розпоряджатися автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 .

Згідно звіту про незалежну оцінку вартість транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , станом на 13.11.2025 становить 118 500,00 грн.

IV. Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка і висновки суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення /захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України установлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, що є представницькими відносинами.

Представництво за довіреністю припиняється у разі: 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності (частина перша статті 248 ЦК України).

Крім того, частинами першою та другою статті 249 ЦК України визначено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе (частина перша статті 397ЦК України).

Пунктом 2 частини першої статті 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.01.2019 у справі № 145/145/17, від 06.02.2019 у справі № 220/1401/16-ц.

У цій справі ОСОБА_1 здійснила розпорядження своєю власністю та видала довіреність, згідно якої уповноважила відповідача ОСОБА_2 на розпорядження такою власністю, у подальшому виявила свою волю та ініціювала питання про припинення дії довіреності. ОСОБА_2 розуміючи та усвідомлюючи, що транспортний засіб, який перебуває у його володінні, що також ним підтверджено у судовому засіданні, цей транспортний засіб власнику не повернув, а продовжив ним володіти. З метою захисту порушеного права на мирне користування та розпорядження своєю власністю ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про витребування цього транспортного засобу.

З огляду на указані вище норми права та обставини права її вимоги суті є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17.01.1970 та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001).

Відтак право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Судом установлено, що ОСОБА_1 вимагає усунути порушення свого права шляхом витребування майна від особи, яка володіє його майном, оскільки відповідачами порушується його право власності.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Виходячи з викладеного та враховуючи положення статей 317, 319, 321 ЦК України власник майна має право на захист свого права власності в разі порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Проте, дії власника майна не повинні суперечити закону і порушувати право власності.

Таким чином, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що у відповідача ОСОБА_2 , не має правових підстав користуватися та розпоряджатися автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (VIN) НОМЕР_2 , а тому останній підлягає відчуженню у власність позивача ОСОБА_4 .

Вирішуючи цей спір, з огляду на обставини справ, витребування спірного майна на користь позивача є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. З цього приводу судом зауважується, що згідно практики ЄСПЛ, зокрема, викладеної у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, судом повторено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, п. 29).

V. Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ОСОБА_4 за подання позову до ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1 388, 41 грн, що підтверджується квитанцією від 10.01.2025 №5484-0595-3778-3984, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути указані кошти.

Керуючись статтями 12, 133, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Веселовська Анна Едуардівна про витребування майна із незаконного чужого володіння задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , транспортний засіб – автомобіль марки Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 . ьномер кузова (VIN) НОМЕР_2 , шляхом його вилучення та повернення власнику.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) гривень 41 (сорок одна) копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання згідно позовної заяви: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Веселовська Анна Едуардівна, адреса місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Нове Шосе, 8 А, офіс 215.

Суддя О.О. Білогруд