Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №357/13410/23 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13410/23

Провадження № 2/357/344/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Ярмола О. Я. ,

при секретарі – Вдовика А. В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Любченко Н.Ю., адвоката Назаренка Р.А.,

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5, в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіки без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог, просив суд:

- встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без реєстрації шлюбу в період з 01.08.2002 по дату офіційної реєстрації шлюбу - 25.11.2011;

- визнати двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку квартири під АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м.;

- визнати автомобіль марки КІА модель SOUL, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 1975 куб.см. спільною власністю подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вказаного автомобіля в розмірі 107 900,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просила суд:

- визнати автомобіль марки «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, об`ємом двигуна 2685 куб.см., який перебував у власності ОСОБА_1 в період з 26.06.2018 року по 21.07.2022 року, спільною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину оціночної вартості вказаного автомобіля;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля марки «MERCEDES-BEENZ BUNTER SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2685 куб.см., в сумі 445 855,10 грн.;

- визнати автомобіль марки «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, об`ємом двигуна 2686 куб.см., який перебував у власності ОСОБА_1 в період з 08.07.2017 по 21.07.2022 року, спільною власністю подружжя та визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину оціночної вартості вказаного автомобіля;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля марки «MERCEDES-BEENZ BUNTER SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2686 куб.см., в сумі 239 240,00 грн;

- зарахувати грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля «КІА», модель SOUL, 2010 року випуску, об`єм двигуна 1975 куб.см., в сумі 107 900,00 грн., який був зареєстрований за ОСОБА_2 в рахунок зменшення грошової компенсації вартості за 1/2 частини спірних автомобілів (за зустрічним позовом) «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2685 куб.см, та MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2686 куб.см., які були зареєстровані за ОСОБА_1 , виходячи з суми 685 095,10 грн. - 107 900,00 грн., тобто остаточна сума - 577 195,10 грн.;

- у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна (квартири) об`єктом спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна відмовити повністю;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.

І. Позиція сторін у справі

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 25.11.2011 року між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений шлюб. Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 21.11.2022 року, у справі ЄУН 357/6934/22, шлюб між сторонами було розірвано. Позивач за первісним позовом указує, що до офіційного розірвання шлюбу за рішенням суду, відповідач у березні 2022 року пішла з дому разом з дитиною, забрала всі правовстановлюючі документи на спільне майно (включно договори, квитанції та т.п.), до будинку своїх батьків, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач вказує, що у серпні 2023 року йому стало відомо про зміну прізвища відповідача з « ОСОБА_5 » на нове - « ОСОБА_6 », так як остання звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини (справа ЄУН 357/10035/23 провадження № 2/357/2795/23) та до позовної зави додала копію свідоцтва про шлюб, актовий запис №21.

Позивач зазначає, що з липня 2002 року, одразу ж після досягнення 18 річного віку відповідачем, мати та батько позивача дозволили сину проживати разом з майбутньою невісткою (відповідачкою) з ними в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , в якій позивач має у власності 1/3 частину. Дане рішення приймалось за згодою батьків обох сторін, як позивача так і відповідача. Згодом, батьки відповідача були запрошені до квартири батьків позивача для святкування створення нової молодої родини. Впродовж усього спільного життя відповідача та позивача (до офіційної реєстрації шлюбу), спільно разом з родинами, друзями, родичами неодноразово святкували свята, їздили відпочивати, проводили свій вільний від роботи час в колі сім`ї, батьки сторін називали один одного сватами, а позивача та відповідача – молодим подружжям. Відповідач та позивач з липня 2002 року і до офіційного оформлення їх шлюбних відносин 25.11.2011 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки, тобто між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю. Позивач та Відповідач, створивши сім`ю все частіше обговорювали питання придбання власного спільного житла для сім`ї, щоб нарешті почати жити окремо від батьків. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2008 року Білоцерківського управління житлово-комунального господарства за відповідачем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м., житловою - 29,2 кв.м. Позивач вказував, що дана квартира була придбана спільно з відповідачем, за рахунок спільних коштів та інвестування будівництва квартири. Відповідачем 21.04.2008 року було укладено договір №658-БЦП-30 з ТОВ «ФК«ДБК-Капітал» про участь у Фонді фінансування будівництва, з метою отримання у власність об`єкта інвестування, а саме двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 . На виконання умов договору було сплачено кошти в розмірі 360 427,57 коп. та 31.10.2008 року було видано довідку на передачу у власність закріпленого об`єкта інвестування і актом прийому-передачі від 17.11.2008 року квартира була передана представниками забудовника Довірителю (відповідачу). Позивач зазначив, що їм для придбання житла (спірної квартири) не вистачало коштів, а тому між відповідачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у травні 2008 року було укладено кредитний договір із зобов`язанням на суму в розмірі - 38 589,28 доларів США, а також надалі було укладено договір іпотеки від 12.05.2008 року, іпотекодержателем виступав ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним зобов`язанням на суму в розмірі - 38 589,28 доларів США, іпотекодавцем була ОСОБА_7 , договір посвідчений був приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В.. Кредитне зобов`язання перед іпотекодержателем ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було повністю закрито у 2015 році, про що приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. було зроблено відповідний запис в ДРРП про погашення іпотеки. 04.09.2023 року позивач випадково дізнався, що відповідач зняла його з реєстраційного обліку з квартири під АДРЕСА_1 , при цьому навіть не повідомила позивача про свої наміри та дії щодо прийнятого нею рішення. Позивач розуміє, що наступними діями відповідача, буде примусове виселення його із житла, яке було придбано позивачем та відповідачем за спільні кошти і є його єдиним місцем проживання. У зв`язку з викладеним у позивача виникла необхідність звернутися до суду з проханням про захист його порушеного права та надалі для остаточного виключення з природи правовідносин можливості будь-яким способом порушення його прав як співвласника квартири АДРЕСА_4 з боку відповідача. Крім того, просив визнати автомобіль марки КІА модель SOUL, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 1975 куб.см. спільною власністю подружжя, оскільки останній було придбано в період шлюбу та 25.08.2022 перереєстровано на нового власника у зв`язку з чим просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частини вказаного автомобіля в розмірі 107 900,00 грн.

30.11.2023 судом отримано від відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву з додатками (т.1 а.с.148-215). У відзиві ОСОБА_2 проти позову заперечує, не визнає в повному обсязі, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. На спростування доводів сторони позивача за первісним позовом щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) без реєстрації шлюбу в період з 01.08.2002 року по 25.11.2011 року вказувала, що відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» Сімейного кодексу України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільного кодексу України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Положення Кодексу законів про шлюб та сім`ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено. Крім того, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Водночас для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно врахувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) без реєстрації шлюбу в період з 01.08.2002 року по 25.11.2011 року, до позовної заяви позивач надає лише копії фотознімків на яких не зазначено ні дату, ні час фотографування зазначених подій, при цьому з копій фото вбачається, про проведення спільного часу з різними особами в різних обставинах. За практикою ВС факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних і подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Крім того за практикою ВС для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу важливе значення має і з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Як вбачається з копій Кредитного договору № 223345218 від 12.05.2005 року, Договору поруки № 223345218/1 від 12.05.2005 року, Договору поруки № 223345218/2 від 12.05.2005 року, Іпотечного договору від 12.05.2005 року, Договору № 65 8-БЦП-30 про участь у фонді фінансування будівництва від 21.04.2008 року та Договору добровільного страхування домашнього майна громадян (застава) № - 209000051 від 27.01.2009 року, адресою проживання ОСОБА_8 значиться АДРЕСА_2 .

На спростування доводів позивача щодо придбання позивачем та відповідачем спільно за рахунок спільних коштів та інвестування будівництва квартири остання зазначила, що 21.04.2008 року між ТОВ «ФК ДБК-Капітал» та ОСОБА_8 було укладено Договір № 658-БЦП-30 про участь у фонді фінансування будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_5 в І під`їзді на 9-му поверсі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_6 . Загальна вартість об`єкту інвестування складає - 360 427,57 грн. відповідно з офіційного сайту https://minfin.com.ua/ua/currency/nbu/usd/2008-01-01/ вартість 1 долару США по курсу гривні становило - 5,05 грн., тобто станом на момент укладення вищеозначеного Договору № 658-БЦП-30 вартість квартири становила: 360 427,57 грн. /5,05 грн. = 71 371 доларів США. 24.04.2008 року, відповідачкою було здійснено перший внесок на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК ДБК-Капітал» згідно Договору № 658-БЦП-30 від 21.04.2008р. за фінансування об`єкту інвестування, кошти в розмірі 127 500,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 482 від К – 24.04.2008 року. 12.05.2008 року між ОСОБА_8 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Кредитний договір № 223345218, відповідно до умов якого ОСОБА_8 отримала кредит у сумі 38 589,28 USD з кінцевою датою погашення 12.05.2016 року для оплати придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_7 . Згідно Додатку № 2 договору, за рахунок власних коштів позичальник сплатив за придбання цієї квартири авансовий платіж у сумі 33 352,79 USD, вартість застави визначено - 360 427,57 грн. 12.05.2008 року між ОСОБА_8 та та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в забезпечення виконання кредитного договору було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В., зареєстровано в реєстрі № 3197, відповідно з яким ОСОБА_8 передала в іпотеку нерухоме майно, яке стане її власністю в майбутньому за Договором № 658-БЦП-30 про участь у фонді фінансування будівництва від 21.04.2008 року, що укладений між Іпотекодавцем і ТОВ «ФК ДБК-Капітал», а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . В усіх цих договорах зазначено місце проживання та реєстрації позичальника ОСОБА_8 АДРЕСА_2 . До позовної заяви позивач додає нотаріально посвідчену заяву (т.1 а.с.21), зареєстровано в реєстрі за № 3196 від 12.05.2008 року посвідчену приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В., з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 надає згоду на заставу громадянці ОСОБА_8 , на об`єкт нерухомості, що стане її власністю у майбутньому за Договором № 658-БЦП-30 про участь у фонді фінансування будівництва від 21.04.2008 року, за адресою: АДРЕСА_8 за зобов`язаннями перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Тобто, позивач цією заявою здійснив дію щодо надання згоди на заставу об`єкту нерухомості, в той же час усвідомлюючи значення цієї заяви, що даний об`єкт нерухомості стане власністю ОСОБА_8 , а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя. З аналізу вищенаведених доказів вбачається, що проживання позивача і відповідача, сам по собі факт не може свідчити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 проживали однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю сторін, оскільки відсутні докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім' ї. З огляду на Акт № 30 прийому-передачі квартири в 72 квартирному житловому будинку по АДРЕСА_6 від 17.11.2008 року, вбачається що, відповідно до Договору № 658-БЦП-30 про участь у фонді фінансування будівництва від 21.04.2008 року саме довіритель ОСОБА_8 прийняла двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 55,77 кв.м.. З огляду на Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 21304225 від 17.12.2008 року право власності зареєстровано за ОСОБА_7 . На підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, відповідачкою було укладено і договори на житлово - комунальні послуги, за які і сама особисто остання сплачувала. Починаючи з 12.05.2008 року, тобто з моменту укладення Кредитного договору №223345218 та до моменту повного погашення кредиту до 26.02.2015 року, відповідачка маючи достатній рівень доходу власними коштами внесла всю суму кредиту, тим самим достроково виконала умови кредитних зобов`язань, про що свідчать квитанції про щомісячну сплату платежів. Відтак указана квартира є особистою приватною власністю відповідача, оскільки набуте нею до шлюбу. У зв`язку з наведеним просила у задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що дійсно 25.11.2011 між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. В період шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька, ОСОБА_4 . 21.11.2022 між сторонами було розірвано шлюб. У період шлюбу ними було придбано наступне майно: - Автомобіль марки «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2143 куб.см. (26.06.2018 дата придбання); - Автомобіль марки «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2686 куб.см. (08.07.2017 дата придбання). Однак ОСОБА_1 здійснив продаж вказаного майна самостійно без відома ОСОБА_9 , оскільки не просив дозволу на здійснення таких правочинів, адже згоди на продаж двох автомобілів ОСОБА_9 не надавала, а отже має право на компенсацію в рахунок відшкодування вартості частки у праві спільної сумісної власності. Після розірвання шлюбу позивач з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу вищевказаного майна, що було набуто ними під час шлюбу у зв`язку з наведеним виникла необхідність провести розподіл майна в судовому порядку.

23.02.2024 судом отримано від адвоката Любченко Н.Ю. відзив на зустрічну позовну заяву з додатками (т.1 а.с.237-239). У відзиві адвокат Любченко Н.Ю. проти зустрічного позову заперечує, не визнає в повному обсязі, вважає позовні вимоги позивача за зустрічним позовом необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що спірні КТЗ були продані з відома позивача за зустрічним позовом, під час перебування у шлюбі, а вартість спірних авто, яка визначена згідно висновку до Звіту № ІК-25-11-0023-030 про орієнтовну вартість КТЗ є значно завищеною і розцінюється відповідачем за зустрічним позовом, як доказ, який виготовлено виключно в інтересах позивача за зустрічним позовом, і на замовлення останнього.

06.03.2024 судом отримано від адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І. відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (т.1 а.с.246-250) у якій остання вказує, що позивачем за первісним позовом не було наведено достатніх підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову про поділ спільного майна подружжя з огляду на те, що твердження сторони позивача за первісним позовом щодо того, що спірні КТЗ були продані з відома ОСОБА_8 під час перебування у шлюбі є голослівними, надуманими та не підтверджені допустимими доказами. Вказане майно є спільною сумісною власністю сторін тому, що воно було набуте під час шлюбу, однак ОСОБА_1 , здійснив продаж вказаного майна самостійно, без відома ОСОБА_8 , оскільки не просив дозволу на здійснення такого правочину, адже згоди на продаж обох автомобілів ОСОБА_8 не надавала, а відтак вона має право на компенсацію в рахунок відшкодування вартості частки у праві спільної сумісної власності.

28.05.2026 судом отримано від адвоката Назаренка Р.А. додаткові пояснення у справі (т.2 а.с.133-137) в яких зазначено, що сторони у справі розпочали спільно проживати з липня 2002 року у квартирі батьків позивача за адресою АДРЕСА_9 . Протягом п`яти років сторони разом проживали, вели спільний побут та планували придбати власне житло для спільного проживання для чого здійснювали накопичення коштів. Протягом квітня, травня 2008 року відповідач за згодою та підтримкою позивача укладала в інтересах сім`ї договори про участь у фонді фінансування будівництва квартири, з метою подальшого фінансування будівництва - кредитний договір та договір іпотеки. Станом на дату укладання іпотечного договору порядок вчинення нотаріальних дій визначався наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, яким затверджена «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій». Абзацом 3 п.99 інструкції визначено, що Договори про заставу спільного сумісного майна посвідчуються за правилами, викладеними в пунктах 44 і 45 цієї Інструкції. Абзацом 3 п.45 інструкції визначено, що при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений/, удова /удівець/), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.

Таким чином, у разі не проживання позивача та відповідача однією сім`єю на момент укладання іпотечного договору, відповідач на виконання Абз.3 п.45 інструкції мала надати нотаріально засвідчену заяву про відсутність чоловіка, дана інформація мала бути доведена іпотекотримачу та мала б бути відображена у договорі іпотеки. Натомість договір іпотеки містить протилежну інформацію. Так у підпункті «и» п.5.1. Договору Іпотеки зазначено, що договір іпотеки укладено за згоди чоловіка Іпотекодавця – ОСОБА_1 , викладеного у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 12.05.2008р. №3196. У зазначеній нотаріальній заяві позивач зазначає, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_7 та надає свою згоду на передачу у заставу майна яке відповідач набуде у власність в майбутньому. Варто наголосити, що в цьому ж пункті договору іпотеки зазначено, що нотаріусом роз`яснено Іпотекодавцю зміст статей 3, 21, 65, 74 Сімейного кодексу України. Отже, нотаріусом було роз`яснено відповідачу, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. (п.1.ч.2 ст. 3 СК України); якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. (ч.1 ст. 74 СК України). Таким чином, станом на 12.05.2008 року позивач та відповідач проживали однією сім`єю, вважали спірну квартиру, право власності на яку відповідач набуде в грудні 2008 року спільною сумісною власністю подружжя та спільно вчиняли дії для її набуття. Більше того, у договорах поруки, що укладені між банком та батьком відповідача в розділі «інформація про боржника» у п.1.6. наведена інформація про фактичні сімейні відносини, а саме про те, що відповідач проживає із чоловіком однією сім`єю та не перебувають в зареєстрованому шлюбі із посиланням на статтю 74 СК України (Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі). Зважаючи на викладені обставини, сторона позивача вважає, що відповідач протягом 2008 року визнавала факт проживання однією сім`єю із позивачем та повідомляла про дані обставини банківську установу та нотаріуса при укладанні кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки.

Щодо експертного висновку представник позивача за первісним позовом вказував, що матеріали справи містять висновок експерта від 13.03.2026р. №9309/24-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, якою визначена середня ринкова вартість автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2013 року випуску в розмірі 891 710,20 грн та Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2002 року випуску 478 480,00 грн. Сторона позивача вважає даний висновок таким, що зроблений із значними порушеннями норм та правил проведення експертного дослідження. Щодо висновку по Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2013 року, то при проведенні експертизи використовувалися законодавчі та нормативно-правові акти, серед яких ««Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів «(затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003р., за номером 142/5/2092) у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.05.2022р. за №2060/5/496»». Представник позивача наголошував, що експерт в своїй діяльності використовував застарілу редакцію методики товарознавчої експертизи, оскілки станом на дату проведення експертизи - 13.03.2026р., дана методика двічі зазнавала змін, а саме зміни № 3584/5/2782 від 12.12.2024 та зміни № 2888/5/1797 від 27.10.2025, що були актуальними на дату проведення експертизи. Більше того, при проведенні експертизи експертом була «вигадана» формула розрахунку для Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2013 року. Так, на сторінці 12 експертизи, зазначено, що в Бюлетені автотоварознавця відсутня інформація про вартість Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2013 року, проте експертом проведено розрахунок вартості даного автомобіля на підставі MersedesBenz Sprinter 311 CDI 2013 року використовуючи коефіцієнт приведення між автомобілями Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI 2013 р.в. та Mersedes-Benz Sprinter 311 CDI 2002р.в. в 1,22. При цьому використана формула №4, що відображена на стор.11. експертизи Сер=Сд*К+М із наявною розшифровкою, де «Сд» це довідкова вартість середньостатистичного автомобіля в Україні та «М» – еквівалент податків та інших платежів., проте у дані й формулі не визначено розшифрування змінної «К». Відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Коефіцієнт приведення використовується лише у формулі №18 де визначається вартість КТЗ, що ввозяться на митну територію України (п. 7.53.3.Методики). Сср1= СД1* К1, де: Сср1 - середня ціна КТЗ, що ввозиться на митну територію України, у країні придбання чи в країнах-експортерах. Середня ціна КТЗ (їхніх складників), що ввозяться на митну територію України, не враховує витрати на доставку їх до митного кордону України, страхування, комісійні і брокерські винагороди та інші витрати; К1- коефіцієнт приведення вартості КТЗ у провідній країні-експортері до його вартості в країні придбання. Для КТЗ, що ввозяться з провідних країн-експортерів - Німеччини, США, Японії, КНР, Республіки Корея, ОАЕ і країн СНД - для КТЗ виробництва країн СНД, його значення приймається рівним 1,0. У разі використання інформації про середню ринкову ціну КТЗ європейських і японських виробників, що ввозяться з країн, які не є провідними країнами-експортерами, значення К1 приймається на підставі даних таблиці 3.6 додатка 3; СД1- ціна КТЗ, що був у користуванні, відповідного строку експлуатації згідно з довідковою літературою, що відображає ціни КТЗ у країні придбання або в провідних країнах-експортерах. З наведеного вбачається, що коефіцієнт приведення це порівняння вартості автомобіля провідній країні-експортері до його вартості в країні придбання, а не як порівняння співвідношення вартості двох автомобілів на території України та подальше домноження даного коефіцієнту до вартості третього автомобіля на території України. Таким чином, сторона позивача вважає, що експертом проведено визначення вартості автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2013 року з грубим порушенням вимог методики дослідження шляхом застосування формули визначення вартості та змінної, що не передбачені Методикою. Водночас, відповідаючи на запитання «Яка ринкова вартість автомобіля марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2686 куб.см. на дату проведення експертного дослідження, подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобіля марки, що має нормативний пробіг для даного автомобіля, який знаходиться в технічно справному та комплектному стані», експерт визначив вартість автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2685 куб.см. Таким чином, експертом проведено аналіз ринкової вартості автомобіля про який не запитувалось в ухвалі суду, адже дані автомобілі мають відмінний об`єм двигуна внутрішнього згорання. Зважаючи на викладені обставини, сторона позивача за первісним позовом вважає висновок експерта від 13.03.2026р. №9309/24-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи таким, що викликає сумніви в його правильності та таким, що суперечить іншим матеріалам справи, а тому просили суд не брати до уваги висновок експерта від 13.03.2026р. №9309/24-54.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Назаренко Р.А., первісний позов підтримав та просив його задовольнити повністю; зустрічний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Надав пояснення, аналогічні наведеному в позові, в запереченні на відзив та письмових поясненнях.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, уточнений зустрічний позов підтримала та просила задовольнити повністю. Надала пояснення, аналогічні наведеному в зустрічному позові. Додатково пояснила, що її мама надала кошти на перший внесок за квартиру, та в подальшому, вона самостійно, за допомогою своїх батьків, сплачували всі внески за квартиру і відповідач самостійно закрила кредит, тому квартира не є об`єктом спільної сумісної власності. Відповідач не заперечила факт, що ночувала в квартирі батьків позивача з вересня 2002року, але зазначила, що на той час сім`ї не існувало, ОСОБА_1 не бажав укладати шлюб, поки відповідач не завагітніла.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Ковбасюк-Боброва А.І. в судовому засіданні первісний позов не визнала, уточнений зустрічний позов підтримала і просила задовольнити. Надала пояснення, аналогічні наведеному в зустрічному позові та у відзиві на позов ОСОБА_1 .

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі

03.11.2023 суд постановив ухвалу, якою залишив первісну позовну заяву без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків (т.1 а.с.67-69).

13.11.2023 протягом визначеного судом строку від позивача надійшли матеріали на усунення недоліків первісної позовної заяви з додатками (т.1 а.с.71-87).

14.11.2023 суд постановив ухвалу, якою прийняв первісний позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.12.2023. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу 15-ти денний строк для подання відзиву на позовну заяву та роз`яснив право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (т.1 а.с.90).

30.11.2023 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (т.1 а.с.93-147).

30.11.2023 судом отримано від відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , з додатками (т.1 а.с.148-215).

18.12.2023 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 01.02.2024 у зв`язку з неявкою позивача до суду (т.1 а.с.222, 223).

01.02.2024 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, якою задовольнив клопотання сторони позивача про допит свідків (т.1 а.с.229-231).

01.02.2024 суд постановив ухвалу, якою об`єднав в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 з первісним позовом ОСОБА_1 та призначив підготовче судове засідання на 18.03.2024 (т.1 а.с.233, 234).

23.02.2024 до суду від адвоката Любченко Н.Ю. засобами поштового зв`язку надійшов відзив на зустрічну позовну заяву разом із клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи (т.1 а.с.237-245).

06.03.2024 до суду від адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І. надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву разом із проєктом пропозиції щодо укладення мирової угоди (т.1 а.с.246-256).

18.03.2024 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 09.05.2024 за клопотанням представника позивача за первісним позовом (т.2 а.с.6, 7).

09.05.2024 до суду від адвоката Любченко Н.Ю. надійшла заява про збільшення позовних вимог з додатками та клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.11-14).

09.05.2024 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання сторони позивача за первісним позовом та витребував з ТСЦ МВС 3242 документи щодо перереєстрації (договір та супутні документи) КТЗ КІА модель SOUL, 2010 року випуску, об`єм двигуна 1975 куб.см., 25.08.2022 року ОСОБА_9 , на нового власника (т.2 а.с.34, 35).

09.05.2024 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання щодо приєднання до матеріалів справи заяви про збільшення позовних вимог первісного позову та задовольнив клопотання адвоката Любченко Н.Ю. у зв`язку з чим відклав підготовче засідання через необхідність отримання інформації з ТСЦ МВС 3242 на 27.05.2024 (т.2 а.с.31-33).

22.05.2024 до суду від ТСЦ МВС 3242 надійшло повідомлення щодо перереєстрації ТЗ (т.2 а.с.38).

27.05.2024 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання щодо задоволення клопотання адвоката Любченко Н.Ю. та направив копію ухвали від 09.05.2024 про витребування доказів до ТСЦ 3249, у зв`язку з чим оголосив перерву у підготовчому засіданні до 21.06.2024 (т.2 а.с.41, 42).

21.06.2024 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання сторони позивача за первісним позовом та витребував з ТСЦ № 3249 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях документи щодо перереєстрації (договір та супутні документи) КТЗ КІА модель SOUL, 2010 року випуску, об`єм двигуна 1975 куб.см., 25.08.2022 року ОСОБА_9 на нового власника у зв`язку з чим оголосив перерву у підготовчому засіданні до 30.07.2024 (т.2 а.с.50, 51).

08.07.2024 до суду від ТСЦ МВС 3249 надійшли документи щодо перереєстрації ТЗ (т.2 а.с.55, 56).

30.07.2024 від адвоката Любченко Н.Ю. надійшло уточнене клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи (т.2 а.с.59-64)

30.07.2024 суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання сторони позивача за первісним позовом та призначив у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручив експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ); а також зупинив провадження у справі на час проведення експертизи (т.2 а.с.73-75).

31.03.2026 до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 9309/24-54 від 3.03.2026 та повернуті матеріали цивільної справи (т.2 а.с.91-103).

15.04.2026 суд постановив ухвалу, якою поновив провадження у справі; призначив підготовче засідання на 07.05.2026, в яке викликав учасників справи (т.2 а.с.104).

06.05.2026 від адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом (т.2 а.с.109-115).

07.05.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання якою продовжив строк підготовчого провадження та надав стороні відповідача за первісним позовом строк на усунення недоліків заяви про збільшення позовних вимог у зв`язку з чим оголосив перерву у підготовчому засіданні до 12.05.2026 (т.2 а.с.116, 117).

08.05.2026 до суду від адвоката Ковбасюк-Бобрової А.І. надійшла заява про усунення недоліків з додатками (т.2 а.с.120-128).

12.05.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання якою задовольнив клопотання сторони відповідача за первісним позовом щодо допиту свідків; прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог зустрічного позову та закрив підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті на 28.05.2026 (т.2 а.с.129, 130).

28.05.2026 від адвоката Назаренка Р.А. надійшли додаткові пояснення по справі (т.2 а.с.133-137).

28.05.2026 суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання якою оголосив перерву в судовому засіданні до 29.06.2026 для допиту свідків (т.2 а.с.139, 140).

29.06.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України та повідомив сторони про дату та час проголошення повного тексту рішення (т.2 а.с.146-148).

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, перевіривши викладені в заявах по суті обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 21.04.2008 року між ТОВ «ФК «ДБК-Капітал»» та ОСОБА_7 (відповідачем за первісним позовом) було укладено договір № 658-БЦП-30 про участь у Фонді фінансування будівництва, а саме квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23-29).

З матеріалів справи також вбачається, що 12.05.2008 ОСОБА_1 надав свою згоду на заставу гр. ОСОБА_7 , з якою перебував у фактичних сімейних відносинах, нерухомості, що стане її власністю у майбутньому за Договором № 658-БЦП-30 про участь у Фонді фінансування будівництва від 21.04.2008 року, за адресою: АДРЕСА_8 , що підтверджується копією заяви посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелудченко О.В. (т.1 а.с.21).

За відомостями з Державного Реєстру Іпотек 12.05.2008 реєстратором – приватним нотаріусом Шелудченко О.В. зареєстровано обтяження нерухомого майна іпотекою на підставі повідомлення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; Іпотекодержатель - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»; Іпотекодавець - ОСОБА_7 ; Боржник за основним зобов`язанням - ОСОБА_7 ; Розмір основного зобов`язання – 38 589,28 долар США; строк виконання – 12.05.2016 (т.1 а.с.36-38).

Згідно з актом прийому-передачі квартири в 72 квартирному житловому будинку АДРЕСА_6 та відповідно до договору № 658-БЦП-30 від 21.07.2008, Забудовник - КП «БЦ ДБК» передав, а ОСОБА_10 прийняла 17.11.2008 року квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.32).

На підставі повідомлення від 13.01.2009 про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 27.01.2009 змінено обтяження, а саме додано об`єкт обтяження квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.39).

17.12.2008 року за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2008 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21304225 від 17.12.2008 (т.1 а.с.33, 34).

Встановлено, що 25.11.2011 сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 1872. Прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_7 « ОСОБА_5 », що підтверджується копією повторно виданого 17.11.2018 свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.16).

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією повторно виданого 27.12.2018 свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.17).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.11.2022 року у справі ЄУН 357/6934/22 провадження № 2/357/2605/22 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_11 залишено прізвище « ОСОБА_5 » (т.1 а.с.18, 19).

19.04.2023 ОСОБА_11 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , про що 19.04.2023 складено відповідний актовий запис № 21 та в подальшому ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 19.07.2023 серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.15).

На підставі свідоцтва про право власності ОСОБА_1 належить 1/3 квартири АДРЕСА_10 (т.1 а.с.20).

В період з 10.08.1988 по 03.07.2014 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_9 (т.1 а.с.13).

Встановлено, що з 04.05.2016 ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_8 , та 04.09.2023 на підставі заяви власника житла був знятий із зареєстрованого місця проживання (т.1 а.с.12, 41-44).

В матеріалах справи також містяться довідки щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-7 та ОК-5, що підтверджують розмір отриманого доходу ОСОБА_1 за період з 2001 року по 2023 рік (т.1 а.с.45-53).

З матеріалів справи вбачається, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 без урахування ПДВ станом на 03.11.2023 становить 1 298 000,00 грн, що підтверджується копією Звіту про вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_13 (т.1 а.с.81-87).

Орієнтовна ринкова вартість КТЗ марки КІА, модель SOUL, 2010 року випуску, об`єм двигуна 1975 куб.см. станом на 30.04.2024 становить 215 800,00 грн, що вбачається з копії Звіту про орієнтовну ринкову вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ПП «Лінія права» (т.2 а.с.15-26).

Матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.01.2012 по 01.01.2023 за відповідачем ОСОБА_2 були зареєстровані ТЗ : 1) 14.09.2016 автомобіль MERCEDES-BENZ » модель 408 D ПЕ, 1996 р.в. та 11.05.2018 зазначений автомобіль відповідач відчужила гр. ОСОБА_14 ; 2) 24.03.2021 було зареєстровано автомобіль марки КІА SOUL 2010 р.п., який 25.08.2022 було перереєстровано на нового власника ОСОБА_15 (т.2 а.с.27-28,38,56).

Матеріали справи містять копії свідоцтва про реєстрації ТЗ (т.2 а.с.65-69).

Надані стороною позивача ОСОБА_1 копії світлин (т.1 а.с.54-57) суд оцінює критично, оскільки вони не містять дат їх виготовлення та могли бути зроблені у період зареєстрованого між сторонами шлюбу, чи в будь-який інший період.

Із наданих стороною відповідача доказів судом установлено, що 12.05.2008 між ОСОБА_7 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір №223345218, згідно якого ОСОБА_7 отримано кредит від банку на придбання спірної квартири у грошовій формі в розмірі 38 589,28 USD (т.1 а.с.166-173).

12.05.2008 між ОСОБА_7 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір поруки №223345218/1 (т.1 а.с.174, 175).

12.05.2008 між ОСОБА_16 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір поруки №223345218/2 (т.1 а.с.176, 177).

12.05.2008 між ОСОБА_7 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено іпотечний договір без оформлення заставної. Предметом договору іпотеки є право вимоги отримання нерухомості в майбутньому за Договором № 658-БЦП-30 від 21.04.2008 року та яка перейде у власність Інвестора після вводу будинку в експлуатацію, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.178-183).

27.01.2009 відповідачкою було застраховано її майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору добровільного страхування домашнього майна № 2114/209/000051 (т.1 а.с.184. 185).

До матеріалів справи додані квитанції про внесення готівки на погашення кредиту. Платником значиться відповідач (т.1 а.с.186-198).

До матеріалів справи відповідачем додані витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, іпотеки (т.1 а.с.199, 200).

Відповідач надала суду укладений нею договір на користування електроенергією та квитанції на своє ім`я про оплату електроенергії (т.1 а.с.201-204).

Відповідачем в підтвердження своєї позиції щодо надання її мамою ОСОБА_17 частини коштів на перший внесок за спірну квартиру, надано виписку по рахунку в АТ «Райффайзен Банк» з відображенням зняття 06.04.2028 року готівки в сумі 120607 грн. (т.1 а.с.219-220).

Відповідач ОСОБА_18 з 03.03.2009 значиться зареєстрованою за адресою АДРЕСА_8 . За вказаною адресою з 26.06.2013 також зареєстровано доньку сторін – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями витягів з Реєстру територіальної громади від 27.11.2023 (т.1 а.с.109, 110).

В матеріалах справи також міститься довідка щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, що підтверджує розмір отриманого доходу ОСОБА_18 за період з 2002 року по 2023 рік; копія трудової книжки на ім`я ОСОБА_18 про працевлаштування останньої, а також копії дипломів про здобуття ОСОБА_18 кваліфікації бухгалтера та бакалавра з обліку і аудиту (т.1 а.с.104-108, 161).

Судом також установлено (т.1 а.с.111), що в період з 25.11.2011 по 21.11.2023 за ОСОБА_1 було зареєстровано:

- 26.06.2018 автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2143 куб.см. та 21.07.2022 року був перереєстрований на ОСОБА_19 на підставі договору купівлі-продажу № 6200/22/023265 від 21.07.2022 року укладеного в СГ – ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ»;

- 08.07.2017 року автобус MERCEDES-BENZ SPRINTER 316, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2686 куб.см та 21.07.2022 року був перереєстрований на ОСОБА_19 на підставі договору купівлі-продажу № 6200/22/023263 від 21.07.2022 року укладеного в СГ – ТОВ «Прогрес Автотрейд Київ».

Станом на 25.11.2023 орієнтовна ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2143 куб.см. становить 674 717,00 грн, а орієнтовна ринкова вартість автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 316, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2686 куб.см становить 368 577,00 грн, що підтверджується копією Звіту про орієнтовну ринкову вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Інфо-Центр Консалт» (т.1 а.с.112-138).

За висновком експерта від 13.03.2026 № 9309/24-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи середня ринкова ціна аналогічного досліджуваному автомобілю MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2685 куб.см. на 12.03.2026 складала 891 710,20 грн, а середня ринкова ціна автомобіля марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 316, 2002 року випуску, об`єм двигуна 2685 куб.см на 12.03.2026 складала 478 480,00 грн (т.2 а.с.91-103).

Інших письмових доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

З показань свідка зі сторони позивача ОСОБА_20 , яка проживає по сусідству з батьками позивача, слідує, що з відповідачем свідок знайома з 2001-2002 р., часто зустрічала її в дворі, вона жила з ОСОБА_1 в квартирі його батьків. Сусіди казали, що ОСОБА_1 буде одружуватися на Оксані, вони жили разом, як подружжя.

Допитана в судовому засіданні зі сторони позивача свідок ОСОБА_21 , яка приходиться мамою позивача, дала суду показання, що її син зустрічався з ОСОБА_22 , коли їй було 15 років, у них були сильні почуття любові, а коли їй виповнилося 18 років, ОСОБА_22 прийшла жити в квартиру позивача, де всі мешкали разом – свідок з чоловіком, позивач з відповідачем. Позивач працював, гарно заробляв, невістка вчилася і теж працювала. У них була своя кімната, жили як подружжя. Купили собі новий телевізор, пилосос. Разом все купували, разом проводили свята, їздили відпочивати, на всі сімейні свята приїздили в гості батьки невістки. Діти чомусь не реєстрували шлюб. Потім син з невісткою вирішили придбати власне житло. Свідку невідомо де взялися кошти на перший внесок. Батьки позивача не давали кошти сину на придбання квартири, але допомагали робити ремонт на балконі, купили їм холодильник. Діти взяли в банку доларовий кредит. Потім почав стрімко рости курс долара, свідок позичала у сусідів долари, щоб достроково діти погасили кредит. Діти самі повертали всі борги, вони мали свій бюджет. Свідок постійно допомагали глядіти їхню дитину, бо відповідач і позивач постійно працювали.

Допитаний в судовому засіданні зі сторони позивача за первісним позовом свідок ОСОБА_23 , який тривалий час товаришує з позивачем і знає відповідача, дав суду показання, що з 2002 року позивач почав проживати разом з ОСОБА_2 . Друзі їх сприймали, як подружжя. Свідок часто бачив позивача з відповідачем разом, коли вони скуплялися в магазинах. Позивач постійно працював, мав автобус, був перевізником. Свідку відомо, що сторони хотіли придбати собі квартиру, але процесу купівлі свідок не знає. Позивач просив свідка позичити на квартиру 5000 доларів США, але коштів не було. Свідок жив в одному подвір`ї з позивачем, знає, що відповідачу було 18 років, як вона переїхала жити в їхній двір. Свідок часто разом проводив дозвілля з подружжям ОСОБА_5 , їздили разом на море. Позивач в присутності свідка робив пропозицію ОСОБА_2 вийти заміж.

Від допиту заявленого свідка ОСОБА_24 представник позивача адвокат Назаренко Р.А. в судовому засіданні 29.06.2026 відмовився.

Допитана в судовому засіданні зі сторони відповідача свідок ОСОБА_15 , яка приходиться рідною сестрою відповідача, дала суду показання, що ОСОБА_22 після закінчення 9 класів школи, пішла навчатися в м. Біла Церква, пізніше позивач запросив її жити в квартиру своїх батьків. Потім батьки вирішили придбати квартиру своїй доньці ОСОБА_22 . Позивач не хотів в цьому приймати участь, йому зручно було жити у своїх батьків, не брати відповідальність ні за що. Батьки всім забезпечували відповідача, допомогли придбати квартиру. Батьки мали велике господарство, тяжко працювали, складали гроші щоб купити квартири своїм дітям. Батьки допомагали виплачувати відповідачу кредит, мама щомісячно давала 2 тисячі гривень на повернення кредиту. Все про кредит свідку відомо зі слів матері і сестри. Щодо ТЗ, сідок повідомила, що відповідач продала свідку автомобіль, а свідок потім теж продала його, але не пам`ятає вартість.

Допитана в судовому засіданні зі сторони відповідача свідок ОСОБА_17 , яка приходиться мамою відповідача, дала суду показання, що донька ОСОБА_25 в п`ятнадцятирічному віці познайомилася з ОСОБА_26 , почали зустрічатися. Після закінчення школи донька пішла вчитися в місто, жила в помешканні своєї старшої сестри. Потім позивач покликав ОСОБА_25 жити в квартиру до своїх батьків. Донька лише ночувала в квартирі позивача, а не постійно там жила. Позивач не хотів одружуватися. Донька заставила його одружитися, бо треба було реєструвати їхню дитину.. Донька часто приїздила в село до батьків, допомагала по господарству. Відповідач працювала і сама себе забезпечувала. Свідок завжди допомагала матеріально своїм дітям. Відповідач вирішила купити квартиру і свідок зняла з депозиту кошти і здійснила перший внесок, а потім донька взяла кошти в кредит і свідок допомагала погашати той кредит. Позивач не хотів купувати квартиру, боявся відповідальності. Донька гарно заробляла, мала кошти, щоб утримувати себе і сім`ю. Свідок давала доньці щомісяця по 3 тисячі гривень близько шести років на погашення кредиту, а потім позичили кошти у людей,

ІV. Норми права, оцінка аргументів сторін та висновки суду

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання разом жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2019 року в справі №643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності в осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 цього Рішення Конституційного Суду України встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Нормами статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження №14-22цс20).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (див.: постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 (провадження №61-1623св19).

Даючи оцінку показам свідків суд звертає увагу, що свідки здебільшого висловлюють свої бачення відносин сторін.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Під час розгляду даного спору, суду не надано жодного безперечного доказу в підтвердження вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 саме з 01 серпня 2002 року, як то зазначено в позовній заяві.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» Сімейного кодексу України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільного кодексу України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми Сімейного кодексу України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Положення Кодексу законів про шлюб та сім`ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

А отже, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовна вимога про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю підлягає частковому задоволенню, та, враховуючи надані докази, в їх сукупності, суд вважає за можливе встановити факт проживання однією сім`єю в період з 12.05.2008 по день реєстрації шлюбу, тобто 25.11.2011 року. Дату 12.05.2008 суд пов`язує із безперечним доказом того, що відповідач 12.05.2008 сама визнавала сімейними відносини з позивачем, та запросила ОСОБА_1 до нотаріуса для надання письмової згоди на заставу гр. ОСОБА_8 нерухомості, що стане її власністю в майбутньому.

Сторона відповідача трактує дану заяву, як підтвердження позивачем факту набуття відповідачем у приватну одноособову власність квартири. Однак, для цього не потрібно було взагалі брати будь-чию згоду, оскільки відповідач не перебувала у зареєстрованому шлюбі. Відсутні докази, що відповідач набувала у приватну одноособову власність квартиру.

Станом на дату укладання іпотечного договору в травні 2008 року порядок вчинення нотаріальних дій визначався наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, яким затверджена «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій». Абзацом 3 п.45 інструкції визначено, що при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений/, удова /удівець/), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті.

Таким чином, у разі не проживання позивача та відповідача однією сім`єю на момент укладання іпотечного договору, відповідач на виконання Абз.3 п.45 інструкції могла б надати нотаріально засвідчену заяву про відсутність чоловіка, і дана інформація повинна була відображена у договорі іпотеки. Натомість договір іпотеки містить протилежну інформацію. Так у підпункті «и» п.5.1. Договору Іпотеки зазначено, що договір іпотеки укладено за згоди чоловіка Іпотекодавця – ОСОБА_1 , викладеного у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області 12.05.2008р. №3196.

Крім того, судом встановлено, що сторони погашали кредитні зобов`язання під час вже зареєстрованого шлюбу, сторони зареєстрували своє місце проживання в спірній квартирі , по факту мешкали в цій квартирі, а тому є недоведеними твердження позивача за зустрічним позовом, що квартира не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, суд вважає, що частки сторін у праві власності на цю квартиру не є рівними, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано беззаперечних та належних доказів, що він був присутнім 21.04.2008 року під час укладення відповідачем договору №658-БЦП-30 з ТОВ «ФК«ДБК-Капітал» про участь у Фонді фінансування будівництва, з метою отримання у власність об`єкта інвестування, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відсутні докази, що позивач надавав дозвіл, чи кошти на перший грошовий внесок за квартиру. Так, як було вище зазначено, встановленим є те, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з травня 2008 року, а доказів про фактичні шлюбні відносини в інший, попередній період, суду не надано.

А отже, з матеріалів справи вбачається, що вартість квартири при укладенні договору №658-БЦП-30 з ТОВ «ФК«ДБК-Капітал» про участь у Фонді фінансування будівництва становила: 360 427,57 грн. (71 371 доларів США). 24.04.2008 року, відповідач здійснила перший внесок на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК ДБК-Капітал» згідно Договору № 658-БЦП-30 від 21.04.2008р. за фінансування об`єкту інвестування, зокрема, сплатила кошти в розмірі 127 500,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 482 від К – 24.04.2008 року. Тобто, на той час відповідач сплатила вартість 1/3 частини спірної квартири, що можна вважати її особистою власністю, набутою до шлюбу. В подальшому сторони отримали кредит, позивач надав згоду на заставу нерухомості, і як до реєстрації шлюбу, так і після реєстрації шлюбу, сторони спільно користувалися цією квартирою і погашали кредит.

Таким чином, суд вважає доведеною позовну вимогу про визнання 2/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя, що є об`єктом поділу між подружжям .

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) законною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно зі статтею 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

За ч.1 ст.61 СК України, об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Згідно зі ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд враховує правову позицію висловлену в постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 646/7463/16-ц (провадження № 61-17601св20), де зазначено, що якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього, в даному випадку на квартиру, лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. (Висновок ВС викладений у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

З огляду наведеного, суд вважає за можливе, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/ 3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Також, суд вважає доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання автомобіля марки КІА модель SOUL, 2010 року випуску, об`ємом двигуна 1975 куб.см. спільною власністю подружжя, та оскільки даний ТЗ було придбано в період шлюбу та 25.08.2022 перереєстровано відповідачем, без згоди позивача, на нового власника, то підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача грошова компенсація 1/2 частини вказаного автомобіля в розмірі 107 900,00 грн. Розмір та частку даної компенсації відчуженого майна сторона відповідача не спростувала.

Також, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом. Та визнати автомобіль марки «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, (26.06.2018 дата придбання) та автомобіль марки «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, (08.07.2017 дата придбання) спільною власністю подружжя та здійснити його поділ, шляхом стягнення компенсації вартості 1/ 2 частини цього майна, оскільки ОСОБА_1 здійснив продаж вказаного майна самостійно без відома ОСОБА_9 . Доказів зворотньому не надано.

При визначенні вартості відчуженого майна суд бере до уваги Висновок експерта від 13.03.2026р. №9309/24-54 за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи.

Представник позивача адвокат Назаренко Р.А. в судовому засіданні вказував, що Висновок експерта від 13.03.2026р. №9309/24-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, якою визначена середня ринкова вартість автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2013 року випуску в розмірі 891 710,20 грн та Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI 2002 року випуску 478 480,00 грн., є таким, що зроблений із значними порушеннями норм та правил проведення експертного дослідження. Представник позивача проаналізував експертне дослідження, навів порушення та невідповідності в даному Висновку експерта, але при цьому, сторона позивача не заявила клопотання про призначення іншої судової транспортно-товарознавчої експертизи. Позивач в належний спосіб не спростував вартість відчуженого рухомого майна – двох автомобілів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16 (провадження № 61-19420св18)).

У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18)

Згідно з ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК УКраїни).

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля марки «MERCEDES-BEENZ BUNTER SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, в сумі 445 855,10 грн. та грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля марки «MERCEDES-BEENZ BUNTER SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, в сумі 239 240,00 грн.

Також, суд вважає за можливе зарахувати грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля «КІА», модель SOUL, 2010 року випуску, об`єм двигуна 1975 куб.см., в сумі 107 900,00 грн., який був зареєстрований за ОСОБА_2 в рахунок зменшення грошової компенсації вартості за 1/2 частини спірних автомобілів («MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, та MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску), які були зареєстровані за ОСОБА_1 , виходячи з суми 685 095,10 грн. - 107 900,00 грн., тобто сума, яку слід стягнути з позивача становить - 577 195,10 грн.

V. Щодо розподілу судових витрат

1. Витрати по сплаті судового збору і витрат на правничу допомогу сторін

За положеннями ст.133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст.141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наведені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивачем було сплачено 31.10.2023 судовий збір в сумі 5167 грн. та 13.11.2023 2396,60 грн.

Відповідачем сплачено 25.11.2023 судовий збір в сумі 5216, 48 грн за зустрічний позов та 06.05.2026 судовий збір в сумі 1634,48 грн.

ОСОБА_2 сплатила 25.11.2023 кошти за проведення оцінки майна в сумі 3000 грн.

Однак дана сума не підлягає відшкодуванню відповідачу, оскільки суд взяв до уваги саме Висновок судової експертизи, а не Звіт про орієнтовну ринкову вартість майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності.

Також, стороною позивача за зустрічним позовом надано докази про оплату правничої допомоги в сумі 4500 грн. (т.1 а.с.145) та в сумі 5750 грн. (т.1 а.с.211), всього на суму 10250 грн.

2. Витрати пов`язані із проведенням експертизи

Відповідно до ст.133ЦПК України судові витрати складаються також із витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Суду надано докази в підтвердження понесених позивачем витрат на проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи № 9309/24-54, в сумі 9513,33 грн. (т.2 а.с.87), що підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, сторона позивача понесла судові витрати, що підтверджені належними доказами на загальну суму 17 076 грн. 93 коп. Станом на 08.07.2026 року доказів витрат на правничу допомогу не надано.

Сторона відповідача, в підсумку, понесла витрати, що підтверджені належними доказами на загальну суму 17100,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 89, 95, 133, 141, 174, 175, 177, 193, 194, 213, 228, 229, 2 258, 259, 263-268, 272, 273,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в період з 12.05.2008 року по дату офіційної реєстрації шлюбу - 25.11.2011.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), право власності на 1/ 3 частку квартири під АДРЕСА_1 , загальною площею 55,4 кв.м.;

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки КІА модель SOUL, 2010 року випуску в розмірі 107 900,00 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля марки «MERCEDES-BEENZ BUNTER SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску, в сумі 445 855,10 грн.;

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля марки «MERCEDES-BEENZ BUNTER SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску, в сумі 239 240,00 грн.

Зарахувати грошову компенсацію оціночної вартості 1/2 частини автомобіля «КІА», модель SOUL, 2010 року випуску (107 900 грн), в рахунок зменшення грошової компенсації вартості за 1/2 частини автомобілів «MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2013 року випуску (445855,10 грн.), та MERCEDES-BEENZ SPRINTER» 316 CDI, 2002 року випуску (239240 грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 17 076 грн. 93 коп. (сімнадцять тисяч сімдесят шість гривень дев`яносто три копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в сумі 17100 грн. 96 коп. (сімнадцять тисяч сто гривень дев`яносто шість копійок).

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 ;

Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 .

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола