Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №344/16670/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16670/25

Провадження № 1-кп/344/617/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

з участю: секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

потерпілих ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

законних представників потерпілих ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

представника потерпілого ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальними актами про обвинувачення

ОСОБА_9 — ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олешки Олешківського району Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого не офіційно, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.186, ч.4 ст.186, ч.1 ст.296, ст.128 КК України,

ОСОБА_16 — ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Воєводське Арбузинського району Миколаївської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого не офіційно, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 вчинив: відкриті викрадення чужого майна (грабежі), вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднані із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого в момент заподіяння, в умовах воєнного стану; незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану; хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю; заподіяння необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

ОСОБА_16 вчинив: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого в момент заподіяння, в умовах воєнного стану.

Кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.

Так, 27.07.2025 року ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та особа, матеріали що якої ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06.05.2026 року виділено в окреме провадження (далі - Особа), спільно проживаючи в АДРЕСА_1 , у вечірню добу, зустрілися та почали розпивати алкогольні напої, після чого, близько 22 год. вирушили до центральної частини м.Івано-Франківська.

Цього ж дня, близько 22 год. 45 хв., перебуваючи на вул.Чорновола у м.Івано-Франківську, неподалік Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, побачили потерпілого ОСОБА_11 . У цей час в ОСОБА_9 та Особи виник умисел відкрито заволодіти наявним у ОСОБА_11 особистим майном.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із Особою підійшли до потерпілого ОСОБА_11 .

З метою привернути увагу потерпілого, ОСОБА_9 висловив прохання надати йому сигарету, на що останній погодився. В момент, коли потерпілий ОСОБА_11 почав відкривати свою натільну сумку, маючи на меті виконати прохання, ОСОБА_9 наніс один цілеспрямований удар рукою в область обличчя потерпілого, внаслідок чого він упав на землю. В цей час Особа ногою почав утримувати голову ОСОБА_11 , притиснувши її до землі, чим подавив волю потерпілого до опору.

В подальшому, ОСОБА_9 та Особа, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, у період дії на території України воєнного стану, який введений згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, продовженого відповідно до Указу Президента України від 15.04.2025 року №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 року №4356-ІХ, відкрито викрали у ОСОБА_11 поясну сумку марки “М-Тас”, темно-зеленого кольору, в якій знаходилися гребінець, військове посвідчення та дві перепустки у військову частину, які останньому матеріальної цінності не становлять, а також грошові кошти в сумі 1 500 грн., бездротові навушники марки “Apple” моделі “AirPods Pro”, в корпусі білого кольору, вартість яких згідно висновку експерта становить 3 550,00 грн.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 та Особа, утримуючи викрадене майно, місце вчинення кримінального правопорушення покинули, яким в подальшому розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 5 050 гривень. Слідом за останніми місце кримінального правопорушення покинули ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які протиправних дій відносно ОСОБА_11 не вчиняли.

Продовжуючи свою незаконну діяльність ОСОБА_9 спільно із Особою, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , 28.07.2025 року близько 00 год. 35 хв. проходили повз приміщення суші-бару “Медуза”, що знаходиться по вул.Незалежності, 16 в м.Івано-Франківську, де побачили неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 , який тримав в руці власний мобільний телефон марки “Xiaomі” серії “Redmi Note 12 Pro 5G”, на якому попередньо ввімкнув ліхтарик, та мав намір відчинити ворота, що ведуть до вхідних дверей вищезазначеного закладу.

У цей час ОСОБА_9 вирішив відкрито заволодіти наявним у ОСОБА_12 особистим майном, а саме його мобільним телефоном.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_9 розвернувся та швидкою ходою підійшов до потерпілого ОСОБА_12 , якому повідомив неправдиву інформацію про необхідність здійснення телефонного дзвінка на що потерпілий відмовився.

В свою чергу ОСОБА_9 , з метою доведення свого протиправного наміру до кінця, діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, у період дії на території України воєнного стану, своєю правою рукою, шляхом ривка, намагався відкрито викрасти із лівої руки ОСОБА_12 мобільний телефон марки “Xiaomі” серії “Redmi Note 12 Pro 5G”, вартість якого відповідно до висновку експерта становить 5 310,00 грн., однак свої протиправні дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілий ОСОБА_12 , втримав у власній руці зазначений мобільний телефон та придбав його із поля зору ОСОБА_9 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_12 попереджено спричинення матеріальної шкоди на суму 5 310,00 грн. Тим часом Особа, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , жодних дій щодо відкритого викрадення майна ОСОБА_12 не вчиняли.

Окрім цього, 28.07.2025 року близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_9 , Особа та ОСОБА_16 перебуваючи поблизу пішохідного переходу, що по вул.Гетьмана Мазепи в м.Івано-Франківську, а саме неподалік фонтану на Вічевому майдані, побачили потерпілого ОСОБА_18 .

У цей час, ОСОБА_9 , Особа та ОСОБА_16 вирішили відкрито заволоділи наявним у ОСОБА_18 особистим майном.

Реалізовуючи свій протиправний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із Особою та ОСОБА_16 , підійшли до потерпілого ОСОБА_18 . В подальшому, ОСОБА_9 , згідно попередньо розподілених ролей, з метою приспати увагу потерпілого, висловив неправдиве прохання надати йому сигарету, після чого наніс один цілеспрямований удар рукою в область грудної клітки потерпілого, внаслідок чого останній впав на землю. В цей час Особа та ОСОБА_16 , які стояли позаду ОСОБА_18 , користуючись тим, що він лежить на землі, застосували відносно нього насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я в момент заподіяння, наносячи удари ногами в область попереку та голови ОСОБА_18 чим подавили його волю до опору.

В подальшому, ОСОБА_9 , Особа та ОСОБА_16 , діючи умисно та повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, у період дії на території України воєнного стану, відкрито викрали у ОСОБА_18 полімерний пакет в якому знаходились: мобільний телефон марки “Xiaomi” серії “Redmi 14C” в корпусі чорного кольору, об`ємом пам`яті 6/128 ГБ, вартість якого згідно з висновком експерта становить 3 384,00 грн., бездротові навушники марки “Apple” моделі “AirPods 3”, в корпусі білого кольору, вартість яких згідно висновку експерта становить 3 367,00 грн., гаманець, матерчата сумка, одяг, дисконтні картки, дротові навушники, які матеріальної цінності для ОСОБА_18 не становлять.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 , Особа та ОСОБА_16 , утримуючи викрадене майно, місце вчинення кримінального правопорушення покинули, яким в подальшому розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_18 матеріальну шкоду на загальну суму 6 751 грн.

Також, 28.07.2025 року близько 01 год. 50 хв. ОСОБА_9 разом із ОСОБА_16 та Особою, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходились поблизу будинку №3 по вул.Європейська Площа в м.Івано-Франківську.

В цей час ОСОБА_9 побачив раніше незнайомого неповнолітнього ОСОБА_19 , який рухався до будинку №5 по вул.Європейська Площа. У ОСОБА_9 , з хуліганських спонукань, виник умисел заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_19 .

З метою провокації конфлікту, ОСОБА_9 направився вслід за ОСОБА_19 , наздогнавши якого, попросив у нього сигарету, використовуючи це як незначний привід для вчинення хуліганських дій.

Почувши від потерпілого ОСОБА_19 відмову у наданні цигарки, ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що він перебуває в громадському місці, в присутності сторонніх осіб, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, маючи на меті показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, бажаючи самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, безпричинно, з особливою зухвалістю наніс неповнолітньому декілька ударів в область правої ділянки обличчя та тіла, в результаті чого потерпілий, втративши рівновагу, впав на землю.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_9 , потерпілому ОСОБА_19 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синцем в ділянці правого ока та саднами в ділянках обличчя (про що свідчить наявність рожевого епідермусу в правій підборідній ділянці), закритої тупої травми органів черевної порожнини з підкапсульною гематомою печінки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я; рани в ділянці верхньої повіки правого ока (про що свідчить наявність рубця в цій ділянці), яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я, згідно пункту 4.6. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Окрім того, під час вищевказаних хуліганських дій ОСОБА_9 не мав умислу заподіювати потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При цьому, ОСОБА_9 , проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді отримання потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості, повинен був і міг їх передбачати, оскільки усвідомлював, що внаслідок падіння потерпілим на тверду поверхню можуть настати такі суспільно небезпечні наслідки.

В результаті кримінально протиправної недбалості ОСОБА_9 , внаслідок падіння потерпілого ОСОБА_19 на тверду поверхню, останньому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої променевої кістки без зміщення відламків, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент заподіяння, окрім того, садна в ділянках правої кисті та гомілки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15 ч.4 ст.186, ч.4 ст.186, ч.1 ст.296, ст.128 КК України визнав повністю, та ствердив все вищенаведене, відповідно до викладеного. Усвідомлює, що своїми діями вчиняв кримінальні правопорушення, на даний час щиро розкаюється у вчиненому, критично оцінює свої вчинки, запевнив суд, що такого більше не повториться, просив суворо його не карати. Цивільний позов ОСОБА_14 , яка є законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_19 визнав в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_16 вину у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.186 КК України визнав повністю, та ствердив все вищенаведене, відповідно до викладеного. Усвідомлює, що своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, на даний час щиро розкаюється у вчиненому, критично оцінює свій вчинок, запевнив суд, що такого більше не повториться, просив суворо його не карати.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються та дослідження фактичних обставин справи було обмежено допитом обвинувачених. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Законний представник ОСОБА_14 та неповнолітній потерпілий ОСОБА_19 24.02.2026 року подали до суду заяву, відповідно до якої просили розгляд кримінального провадження проводити без їх участі. Цивільний позов підтримують в повному обсязі, просили задоволити. Щодо міри покарання поклались на розсуд суду (а.с.199 том 1).

Потерпілий ОСОБА_11 26.05.2026 року подав до суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити без його участі, претензій матеріального характеру до обвинувачених не має, цивільний позов заявляти не буде. Просив призначити суворе покарання (а.с.41 том 3).

Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.186 КК України, як відкриті викрадення чужого майна (грабежі), вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднані із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого в момент заподіяння, в умовах воєнного стану; за ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України, як замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану; за ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю; за ст. 128 КК України, як заподіяння необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Дії ОСОБА_16 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого в момент заподіяння, в умовах воєнного стану.

Суд вважає дану кваліфікацію вірною.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд, відповідно до вимог ст.ст.65, 68 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України є кримінальним проступком, нетяжким та тяжкими злочинами, особу винного, його молодий вік, те, що він раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, оскільки мати в 2018 році покинула сім`ю проживав з сестрою, зростав у складних матеріальних та соціальних умовах, був позбавлений належного батьківсього піклування, є опікуном ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які позбавлені батьківського піклування, виявив бажання служити в ЗС України.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає: визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненому, сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає: вчинення кримінального правопорушення, особою, що перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, враховуючи, думку прокурора, який просив призначити покарання обвинуваченому в межах санкцій статтей, на підставі ч.1 ст.70 КК України, у вигляді 7 років 6 місців позбавлення волі,захисника, який вказав, що покарання має бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, представника потерпілого, потерпілих, конкретику правопорушень, особу винного, його майновий стан, стан здоров`я, ставлення до вчиненого, вимоги ст. 50 КК України, в якій зазначається, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Беручи до уваги позицію Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 березня 2023 року у справі №722/594/22, про тлумачення ознаки «в умовах воєнного стану або надзвичайного стану» з врахування того, що обвинуваченим ОСОБА_9 не були використані умови воєнного стану для вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186 КК України та принципу індивідуалізації покарання, визначеного ч. 2 ст. 61 Конституції України. Виходячи з позиції, зазначеній у рішенні КСУ від 2 листопада 2004 року, суд вважає, що принцип індивідуалізації і пропорційності покарання вимагає також не ставити осіб, які вчинили злочини різної тяжкості в однакове становище. Особи, які використали фактичні обставини воєнного чи надзвичайного стану, і особи, які вчинили злочини за звичайних обставин, знаходяться у суттєво різному становищі. Недискримінаційне застосування до них однакових покарань не тільки не переслідує мету, заявлену законодавцем, але й не забезпечує розумну пропорційність ужитих заходів і поставленої мети, навіть якщо б така мета була заявлена. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а тому, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.186, ч.4 ст.186 КК України із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України та в межах санкції ч.1 ст.296 та ст.128 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України, у вигляді позбавлення волі.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_16 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу винного, його молодий вік, те, що він раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, батько бере участь у активних бойових діях, обвинувачений також виявив бажання служити в ЗС України.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає: визнання вини, щире каяття обвинувачених у вчиненому, сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, враховуючи, думку прокурора, який просив призначити покарання обвинуваченому в межах санкції ч.4 ст.186 КК України, у вигляді 7 років позбавлення волі, захисника, який просив врахувати дані, що характеризують особу обвинуваченого, те що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, призначити покарання, не пов`язане із позбавленням волі, представника потерпілого, потерпілих, конкретику правопорушення, особу винного, його майновий стан, стан здоров`я, ставлення до вчиненого, вимоги ст.50 КК України, в якій зазначається, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Беручи до уваги позицію Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 28 березня 2023 року у справі №722/594/22, про тлумачення ознаки «в умовах воєнного стану або надзвичайного стану» з врахування того, що обвинуваченим ОСОБА_16 не були використані умови воєнного стану для вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України та принципу індивідуалізації покарання, визначеного ч.2 ст.61 Конституції України. Виходячи з позиції, зазначеній у рішенні КСУ від 2 листопада 2004 року, суд вважає, що принцип індивідуалізації і пропорційності покарання вимагає також не ставити осіб, які вчинили злочини різної тяжкості в однакове становище. Особи, які використали фактичні обставини воєнного чи надзвичайного стану, і особи, які вчинили злочини за звичайних обставин, знаходяться у суттєво різному становищі. Недискримінаційне застосування до них однакових покарань не тільки не переслідує мету, заявлену законодавцем, але й не забезпечує розумну пропорційність ужитих заходів і поставленої мети, навіть якщо б така мета була заявлена. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а тому, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_16 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Суд вважає, що цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_19 - ОСОБА_14 підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Представник потерпілого ОСОБА_14 зазначила, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, ОСОБА_19 спричинено моральну шкоду. Останній зазнав сильних душевних страждань, переживань, вимушений був змінити свій звичний уклад життя, так як має страх перебування у темну пору доби на вулиці. У нього погіршився стан здоров`я, оскільки внаслідок отриманих ушкоджень утворилась посттравматична киста печінки, яка суттєво ускладнює життєдіяльність.

Беручи до уваги вищенаведене, позовна вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. є підставною та виходячи з вимог розумності та справедливості підлягає до задоволення в повному обсязі.

Запобіжний захід щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_16 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинувачених.

На підставі викладеного, керуючись ч.15 ст. 615, ст.ст.373-375, КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст. 186, ч.4 ст.186, ч.1 ст.296, ст.128 КК України та призначити покарання:

- за ч.3 ст.15 ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України — 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.4 ст.186 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України — 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.296 КК України — 2 (два) роки обмеження волі;

- за ст.128 КК України — 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислювати з часу затримання — 28 липня 2025 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою — до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України — 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_16 обчислювати з часу затримання — 28 липня 2025 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_16 у вигляді тримання під вартою — до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_19 - ОСОБА_14 - задоволити. Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя с.Потічок Коломийського району Івано-Франківської області — 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Речові докази:

- DVD-R диск із відеозаписом на ньому під назвою: HCVR_ch16_main_20250728002851_20250728003636, який постановою старшого слідчого від 20.08.2025 року визнаний речовим доказом — залишити при матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон “Redmi” моделі “Note 12 Pro 5G”, чорного кольору, imei1: НОМЕР_3 , imei2: НОМЕР_4 , який постановою старшого слідчого від 28.07.2025 року визнаний речовим доказом та повернутий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_12 - вважати повернутим за належністю;

- батнік чорного кольору із капюшоном та джинсові штани голубого кольору із слідами бурого кольору, які постановою старшого слідчого від 28.07.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.248, 249 том 1) — повернути ОСОБА_16 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 01.08.2025 року — скасувати;

- спортивну кофту сірого кольору із капюшоном на якій наявне маркування “Adidas”, штани спортивні чорного кольору із маркуванням “Adidas”, які постановою старшого слідчого від 28.07.2025 року визнані речовими доказами та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.10, 11 том 3) — повернути ОСОБА_9 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 04.08.2025 року — скасувати;

Стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_9 та ОСОБА_16 на користь держави, процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 6 685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя ОСОБА_22