Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №274/2494/22 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/565/26

справа № 274/2494/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого - судді Білери І.В., за участі:

-секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,

-позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання жінки від чоловіка, які не перебувають у шлюбі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_3 , зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України та стягувати з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки від усіх доходів (заробітку) відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, також стягувати з ОСОБА_2 на її утримання аліменти в розмірі 2 000 грн. щомісяця, до досягнення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, моральну шкоду в розмірі 1500 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю з березня 2020 року по грудень 2021 року. Від цих стосунків у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження сина відповідач заяви до органу РАЦС не подавав і тому запис про батька дитини в книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, ім`я та прізвище дитини - за вказівкою матері (ч.1 ст. 135 СК України). Під час спільного проживання разом з відповідачем вели спільне господарство, під час вагітності планували спільне майбутнє після народження дитини, разом проводили сімейні свята, про що можуть підтвердити свідки, про те стосунки з відповідачем не склалися. Позивач з дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_1 , дитина знаходиться на повному її утриманні. Позивачка на даний час тимчасово не працює, перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку. Коштів, які вона отримує, не вистачає. Позивачці відомо, що відповідач проходить службу в прикордонній службі Житомирської області, отримує заробітну плату не менше 20 000 грн та вважає, що він має змогу надавати матеріальну допомогу сину в розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач відмовився добровільно надавати кошти на утримання дитини, та повністю поклав обов`язок в утриманні, лікуванні дитини, тобто самоусунувся від піклування ним.

12.05.2026 на адресу суду від позивачки надійшла заява про доповнення позовних вимог, в яких вона просить стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 витрати, пов`язані з проведенням ДНК в сумі 16 302 грн., судовий збір 992 грн. 40 коп. та моральну шкоду, яку вона понесла в зв`язку з ухиленням відповідача від добровільної здачі ДНК на предмет встановлення батьківства в сумі 1 500 грн.

05.06.2026 від представника відповідача - адвоката Геращенко Т.В. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в яких просить долучити копію нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину від 08.05.2026, копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 про відсутність претензій до ОСОБА_2 від 08.05.2026. Зазначає, що відповідач має доньку ОСОБА_5 , мати якої ОСОБА_4 .

11.06.2026 від представника відповідача - адвоката Геращенко Т.В. надійшло пояснення, згідно яких не погоджується з визначеним позивачем розміром аліментів у частці 1/4 від усіх видів доходу, вважаючи їх завищеним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та принципу рівного обов`язку батьків щодо утримання дитини. З огляду на це відповідач вважає обгрунтованим визначення розміру аліментів у частці 1/8 від усіх видів доходу, що забезпечує належний баланс між інтересами дитини та фінансовими можливостями обох батьків. У визначенні розміру аліментів не враховано обов`язок відповідача щодо утримання іншої неповнолітньої дитини, що додатково впливає на його матеріальний стан та можливість виконання обов`язків у заявленому позивачем обсязі. Позивач вже виконує аліментні зобов`язання на підставі нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів від 08.05.2026 щодо своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 5 000 грн. щомісяця. За наданими матеріалами офіційний дохід відповідача становить 22 957,55 за місяць згідно довідки з ТОВ "Галіївський маслозавод". Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання жінки від чоловіка, які не перебувають в шлюбі, зазначає, з врахуванням того, що відповідач вже несе аліментні зобов`язання щодо іншої неповнолітньої дитини, а також може бути зобов`язаний до сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , просить визначити розмір утримання позивача на рівні 50% прожиткового мінімуму для працездатної особи або в іншому мінімальному розмірі, який суд вважатиме справедливим з урахуванням обставин. Додатково слід врахувати, що дитині вже виповнилося три роки, у зв`язку з чим позивач не позбавлена можливості працевлаштування та отримувати самостійний дохід, а отже недоведено необхідність утримання позивачки у заявленому обсязі. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 500 грн. вважає її необгрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. Самі лише переживання, пов`язані з необхідністю вирішення спору, не можуть бути достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08.08.2022 справу передано на розгляд Чуднівському районному суду Житомирської області.

Ухвалою судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 26.10.2022 справу прийнято до провадження, судовий розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді від 02.12.2022 задоволено клопотання позивачки про проведення судово- генетичної експертизи, провадження у справі зупинено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 головуючим у справі визначено суддю Білеру І.В.

Ухвалою судді від 24.03.2026 справу прийнято до провадження судді, призначено підготовче судове засідання на 06.05.2026.

У зв`язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання відкладено на 11.06.2026.

Ухвалою суду від 11.06.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд справи по суті на 11.06.2026, оголошено перерву до 03.07.2026.

03.07.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, додатково повідомивши, що відповідач залишив її вагітну перед самими пологами, оскільки в нього з`явилась інша жінка. Сину ОСОБА_7 наразі чотири роки, на утриманні має ще старшу дочку. Сама позивачка перебуває на обліку в центрі зайнятості, однак змушена нести необхідні витрати на дітей, які складають щомісячно близько 5 – 6 тисяч гривень, в тому числі щомісяця платити кошти за утримання сина у дошкільному навчальному закладі в сумі близько 400 – 600 грн. Фінансово її підтримують батьки, за усі чотири роки після народження сина відповідач не дав жодної копійки на його утримання, маючи офіційну заробітну плату. При цьому, просила суд звернути увагу на те, що клопотання відповідача про зменшення суми аліментів на утримання сина ОСОБА_7 до 1/8 у зв`язку з утриманням дочки ОСОБА_8 , 2015 року народження, від колишньої дружини є штучним заниженням аліментів на сина ОСОБА_7 , оскільки договір про сплату аліментів відповідач уклав зі своєю колишньою дружиною лише 08.05.2026, тобто коли отримав повідомлення суду про розгляд справи.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак 11.06.2026 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача – адвоката Геращенко Т.В. про розгляд справи без участі відповідача та його представника, позовні вимоги визнали частково, просили задовольнити клопотання про долучення доказів від 04.06.2026.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 12.01.2022, матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_1 , батьком значиться – ОСОБА_9 (а.с.7).

Зі звіту про встановлення батьківства ДНК, проведеного 16.10.2023 Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, вбачається, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 а складає 99,99%. (а.с.73).

З договору про сплату аліментів від 08.05.2026, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого в нотаріальному порядку, вбачається, що сторонами встановлено розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання неповнорлітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме щомісячно у розмірі 5 000 грн до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 08.05.2026, останння не має претензій матеріального характеру з приводу утримання дитини до відповідача.

Довідкою ТОВ "Галіївський маслозавод" від 26.05.2026 № 16 підтверджується отримання ОСОБА_2 офіційного доходу за реріод з 16.02.2024 по 30.04.2026, який у 2026 році складає 22 957 грн 55 коп щомісяця.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Положеннями статей 125, 126, 135 СК України врегульовано питання про визначення походження дитини якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою.

Відповідно до частини 2 статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 2) за рішенням суду.

Частиною 1 статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно з частиною 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Запис про батька дитини внесений відповідно до ст. 135 СК України.

Висновком експерта №103-179-2023 беззаперечно встановлено, що біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , практично доведено.

Вказані відомості також визнані сторонами як факти, та ними не заперечуються, про що свідчать письмові пояснення ОСОБА_2 від 11.06.2026.

Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у справі про визнання батьківства можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Згідно роз`яснень, які містяться у постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №478/690/18, висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

За таких обставин, позовна вимога про визнання ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо вимог про стягнення аліментів суд виходить з такого.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Положеннями частини 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Отже відповідач як батько дитини несе обов`язок зі сплати аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аліменти на дитину стягуються з дня пред`явлення позову, а заявлена вимога про стягнення аліментів разом із вимогою про визнання батьківства посилює захист права дитини на належне утримання, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про встановлення батьківства, що усуне необхідність порушувати питання про стягнення аліментів за минулий період (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 234/10082/18).

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд також ураховує матеріальний стан сторін – відсутність офіційних доходів у матері дитини та наявність такого доходу у батька в розмірі 22 957, 55 грн; потребу дитини в матеріальному забезпечені з боку обох батьків, працездатний вік відповідача.

Судом приймається до уваги той факт, що у відповідача є ще одна неповнолітня дитина від попереднього шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку відповідач зобов`язаний утримувати в силу вимог ст. 180 СК України.

Водночас, суд критично оцінює нотаріально укладений 08.05.2026 договір між відповідачем та ОСОБА_4 про сплату аліментів на дитину, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язався щомісяця сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 в розмірі 5 000 грн до досягнення нею повнолітня, оскільки такий договір з`явився в якості доказу лише під час поновлення розгляду цієї справи, в якій позивачка заявляє вимогу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі частки від усіх видів доходів відповідача, а тому такі дії відповідача суд розцінює як недобросовісні, які свідчать про спробу штучно створити для себе додаткове фінансове навантаження з метою зниження розміру аліментів, які мають бути присуджені на користь позивачки.

Більше того, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження реального виконання такого договору.

Відповідно до частини 5 статті 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Такий же законодавчо визначений розмір аліментів на двох дітей закріплюється у п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України як безспірний.

Зважаючи на викладене, виходячи з інтересів як неповнолітнього ОСОБА_3 , так і неповнолітньої ОСОБА_5 , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на утримання малолітнього ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/6 частки від усіх видів його доходів, що, на думку суду, відповідатиме необхідному мінімуму для утримання обох дітей та забезпечить баланс між потребами кожної дитини та фінансовими можливостями відповідача.

Крім того, згідно з вимогами частини 2 статті 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Встановлено, що на час звернення позивачки до суду спільна дитина позивача та відповідача не досягла трирічного віку, проживала та досі проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Виходячи з принципу справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, яка офіційно не працевлаштована, зважаючи також на перебування обов`язок відповідача утримувати ще двох неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання в розмірі 2 000 грн щомісяця, що є навіть нижчим прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, загальна сума стягуваних з відповідача аліментів як на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , з урахуванням його обов`язку утримувати ще одну дитину від попереднього шлюбу, так і на позивачку, не буде перевищувати гранично допустимого загального розміру усіх відрахувань із заробітної плати відповідача, передбаченого статтею 128 КЗпП.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 1 500 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, посилання позивача на те, що відповідач ухилявся від добровільної здачі біоматеріалу для судової експертизи, що спричинило їй великі витрати, саме по собі достатньою підставою для покладання на відповідача цивільної відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України бути не може. Належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідач умисно, недобросовісно та протиправно діяв по відношенню до позивачки суду не надано.

Сам по собі факт встановлення батьківства та стягнення аліментів в судовому порядку, навіть за наявності пов`язаних із цим емоційних переживань позивачки, про наявність усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, зокрема протиправності поведінки відповідача, його вини та причинного зв`язку між його діями і заявленою шкодою, свідчити не може.

За таких обставин, підстав для задоволення вказаної позовної вимоги суд не вбачає через її необґрунтованість.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачем за подачу позову сплачено судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. та оплачено судово – медичне дослідження на суму 16 302 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 3, 91).

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивачки про визнання батьківства, опираючись, в тому числі, і на зазначений вище висновок експерта як на доказ у справі.

Таким чином, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, що становлять 16 302 грн, необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.

Крім того, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення усіх позовних вимог ОСОБА_1 , а саме на 75%, судовий збір у вказаній частині покладається також на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 258-259, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та утримання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання жінки від чоловіка, які не перебувають у шлюбі - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 22, складеного 12.01.2022 Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а саме: з графи «відомості про батька» виключити відомості « ОСОБА_9 , громадянин України» та записати батьком - « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України».

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.06.2022 до досягнення сином ОСОБА_7 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень щомісяця, починаючи з 03.06.2022 і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати, а саме витрати на судову молекулярно-генетичну експертизу, в розмірі 16 302 (шістнадцять тисяч триста дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 744 (сімсот сорок чотири) грн 30 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Ірина БІЛЕРА