Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №287/271/25 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/271/25

1-кп/287/290/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025065520000008 від 21.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Фрунзе Камашинського району Кустанайської області Казахстан, українки, громадянки України, із середньою освітою, не працюючої, не одруженої, маючої на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2024 приблизно о 16 годині ОСОБА_4 перебувала за місцем свого проживання у будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , де розпочала словесну суперечку зі своїм малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час словесної суперечки зі своїм сином у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на умисне завдання побоїв та вчинення інших насильницьких дій стосовно свого сина ОСОБА_5 , з метою завдання йому фізичного болю. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне завдання побоїв та інших насильницьких дій малолітньому сину ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відвела його до кімнати спальні, де застосовуючи фізичну силу, штовхнула на ліжко та умисно нанесла малолітньому ОСОБА_5 декілька ударів руками по різних частинах тіла, а саме по обличчю, тулубу та голові, що спричинило фізичний біль. Продовжуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення насильницьких дій, з метою спричинення болісних відчуттів малолітньому ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , тримаючи в руках шкіряний пасок, почала здушувати вказаним паском шию ОСОБА_5 , який перебував у безпорадному стані, чим завдала останньому фізичного болю. Таким чином, ОСОБА_4 умисно завдала побоїв та вчинила насильницькі дії, які завдали фізичного болю малолітньому ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_4 визнається винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, за умисне завдання побоїв та вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку визнала повністю та пояснила, що як на час вчинення кримінального правопорушення, так і на теперішній час проживає разом із двома синами. Крім того, має ще двох старших дітей, які проживають окремо. Усіх дітей виховувала самостійно. За її словами, троє старших дітей завжди були слухняними та допомагали їй, тоді як молодший син ОСОБА_6 неодноразово не виконував її вказівок, бешкетував та створював конфліктні ситуації.

Обвинувачена повідомила, що 05.09.2024 приблизно о 16:00, перебуваючи у будинку за місцем проживання по АДРЕСА_1 , проводила із малолітнім сином виховну бесіду. За її словами, син не реагував на її зауваження, ображав її словами та не припиняв такої поведінки. У цей час вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Незважаючи на її прохання припинити таку поведінку, син продовжував її дражнити та не слухався. Піддавшись емоціям, вона схопила дитину лівою рукою та нанесла сину декілька ударів руками, після чого взяла пасок, накинула його на шию дитини та висловилася на її адресу словами погрози. При цьому пояснила, що не мала наміру душити дитину, а лише хотіла її налякати. Коли син почав плакати та просити припинити такі дії, вона одразу їх припинила.

Також обвинувачена зазначила, що зазначений конфлікт був зафіксований на мобільний телефон дітьми, які проживають по сусідству, після чого відповідний відеозапис був розміщений у мережі Інтернет. Вона висловила щире каяття, зазначила, що усвідомила неправомірність своєї поведінки та після вказаного випадку більше фізичного насильства щодо сина не застосовувала. Крім того, пояснила, що у дитинстві сама зазнавала фізичного насильства з боку своїх батьків, а також повідомила, що їй складно виховувати молодшого сина через його неналежну поведінку та небажання допомагати їй по господарству.

Допитана у судовому засіданні начальник органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області ОСОБА_7 , яка була визнана законним представником потерпілого, пояснила, що після вказаної події сім`ю було взято на відповідний облік, а працівники соціальних служб здійснювали систематичне відвідування сім`ї та контроль за умовами проживання дитини. Під час спілкування з потерпілим останній повідомляв, що після зазначеного випадку мати більше фізичного насильства до нього не застосовувала. Свідок також підтвердила, що молодший син ОСОБА_6 є найменшою дитиною у сім`ї, у зв`язку з чим, на її думку, був надмірно опікуваний старшими дітьми, не завжди виконує вимоги матері та неохоче допомагає їй. Просила суд ухвалити рішення відповідно до вимог закону та не заперечувала проти застосування порядку судового розгляду, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи, що обвинувачена повністю визнала свою вину, фактичні обставини ніким не оспорюються, сторони самі клопотали про недослідження інших доказів, суд вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд переконався щодо добровільності їх позиції, з`ясував, що як обвинувачена так і потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всебічно повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення у відповідності до вимог ст. 22 КПК України, доведено винуватість ОСОБА_4 поза розумним сумнівом.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних даних з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням вважає достатніми підстави для призначення покарання ОСОБА_4 .

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинений ОСОБА_4 злочин, відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком. Остання за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Раніше не судима.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_4 яка на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, усвідомила протиправність своєї злочинної поведінки та щиро розкаялась, вказала, що зробила для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових злочинів, суд дійшов висновку про можливість призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 126 КК України у виді громадських робіт.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобіганню скоєнню нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 349, 368-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1