Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №520/3821/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2026 року № 520/3821/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Невольніченко Олексій Олександрович, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення з військового обліку та за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення та призначення на посаду ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_3 взято позивача на військовий облік та призвано на військову службу під час мобілізації, що, на думку позивача, свідчить про протиправність дій відповідача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 залучено до участі у даній справі №520/3821/26 в якості другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав до суду, відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймав відносно позивача жодного рішення, індивідуального акту (наказу), щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача, тому є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є учасником спірних правовідносин. Згідно даних внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період 19.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 (витяг з наказу №195 від 19.01.2026.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_2 подав до суду, відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що командир Військової частини НОМЕР_2 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оскаржуваного позивачем наказу.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_4 подав до суду, відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що при перевірці за відомостями які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, рядовий запасу, перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 у картотеці вільних залишків, у зв`язку з чим підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Рішенням військово-лікарської комісії визнаний придатний до військової служби. Будь-яких заперечень, заяв, клопотань щодо наявності сумніву стосовно правильності висновку ВЛК, про визначення та прийняте рішення ВЛК стосовно його ступеню придатності до військової служби, проведення повторного або контрольного медичного огляду, незгоди з висновком військово-лікарської комісії позивач до ІНФОРМАЦІЯ_8 не заявляв та нe звертався.

Представник позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду, у якому підтримано правову позицію, викладену у позовній заяві.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , виключений з військового обліку згідно ЗУ «ПВО і ВС» ст. 37 п.6 пп.6, що підтверджено копією військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого 02.06.2009.

Позивач 19.01.2026 пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 по завершенню якого видано довідку №2026-0119-1105-5883-36, в якій зазначено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Z02.3. Опис діагнозу: Здоров. На підставі статті графи ІІ Розгляду хвороб, графи 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12 ТДВ Придатний до військової служби.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.01.2026 №195 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» нижчепойменованих військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до поіменного списку №МВ/427 від 19.01.2026, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , зокрема ОСОБА_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.01.2026 №23 солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_10 , призначено на посаду майстра 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем з 21 січня 2026 року зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Згідно частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Частиною 5 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації в подальшому продовжувався.

Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 6 ч. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції, чинній на момент виключення позивача з військового обліку, було передбачено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Приписи статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» неодноразово зазнавали законодавчих змін.

Так, згідно з пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції, чинній до 18.05.2024 року, було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У наступному, Законом України 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в новій редакції.

Відповідно до 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції, чинній у момент спірних правовідносин, установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запас; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів «й» або «к» пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Указаний перелік підстав для виключення з військового обліку є вичерпним.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм суд зазначає, що законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстави для виключення з військового обліку.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Конституційний Суд України в Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Також Конституційний Суд України в Рішенні 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначив, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням.

При цьому суд зауважує, що законне взяття на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому суд зауважує, що ст. 58 Конституції України не вирішує питання про дію нормативно-правого акта у часі у тому випадку, якщо правовідносини розпочалися до набрання чинності акта, а продовжуються під час дії (набрання чинності) новоприйнятим нормативно-правовим актом, який по іншому регулює правовідносини. При цьому право особи не може існувати на майбутнє. Права особи не можуть накопичуватися протягом дії закону, який в подальшому втратив чинність і ці права регулюються в інший спосіб.

Спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 (далі Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервісті» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів») (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Тобто, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Окрім того, згідно з п. 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Виходячи з викладеного суд, доходить до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин, у відповідача були наявні підстави для взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, з огляду на відсутність у статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», такої підстави як виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Вказана позиція суду підтримана Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі №520/29719/25.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення та призначення на посаду ОСОБА_1 , зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, який військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби. Матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я чи з інших законодавчо встановлених підстав. Також позивач не надав доказів того, що мав підстави для бронювання в установленому законом порядку на період мобілізації.

Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для невключення позивача до списків осіб, що підлягають мобілізації, а проведення призову та подальше зарахування його до складу військової частини відбулося на законних підставах.

Також в контексті викладеного вище варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 05.02.2025 року по справі №160/2592/23 при розгляді подібних до спірних правовідносин та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при розгляді цієї справи.

Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022, Порядок № 560 суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_11 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що наказ начальника начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.01.2026 №195 в частині призову позивача на військову службу є правомірним та не підлягає скасуванню.

Також, суд зауважує, що абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається, зокрема, відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Суд встановив, що згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 19.01.2026 №195 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» нижчепойменованих військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до поіменного списку №МВ/427 від 19.01.2026, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , зокрема ОСОБА_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.01.2026 №23 солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_10 , призначено на посаду майстра 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем з 21 січня 2026 року зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення.

Отже, після видання наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини НОМЕР_2 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р.

Згідно із абзацом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 вбачається, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 1) під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період); б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; е) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України); є) у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); ж) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Суд зазначає, що цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

Також в контексті викладеного вище варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 05.02.2025 року по справі №160/2592/23 при розгляді подібних до спірних правовідносин та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при розгляді цієї справи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 08.07.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Супрун Ю.О.