Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №520/4677/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року № 520/4677/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головне управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11540-56-У від 13 листопада 2019 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області провести коригування в обліковій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були нараховані податковим органом ОСОБА_1 як фізичній особі — підприємцю;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11540-56-У від 13 листопада 2019 року, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято стосовно позивача податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11540-56-У від 13 листопада 2019 року у розмірі 26539,26 грн.

Головне управління ДПС у Харківській області листом №8042/6/20-40-13-09-17 від 19.02.2026 на звернення представника позивача повідомило, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи органів Державної податкової служби України ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС з 06.01.1999, як фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування. Вказано, що державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 здійснено до створення ЄДР – до 01 липня 2004, станом на поточну дату ФОП ОСОБА_1 не включена до ЄДР. Зазначено, що інформація по платникам єдиного внеску, зареєстрованим в реєстрі страхувальників до 01.10.2013 була передана до органів Державної податкової служби України з Пенсійного фонду України. Відповідно до переданих даних про реєстрацію платників єдиного внеску в реєстрі страхувальників ФОП ОСОБА_1 , взято на облік як платника єдиного внеску з 16.05.2000, за реєстраційним номером 53773. Вказано, що за результатами проведеного аналізу інтегрованої картки платника (далі – ІКП) ФО-П ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за технологічним кодом платежу 71040000 встановлено, що станом на 01.01.2026 є заборгованість по єдиному внеску в розмірі 37 788,74 грн, загальна сума, якої складається з здійснених централізовано в автоматичному режимі без залучення посадових осіб нарахувань, за 2017 рік, за І – IV квартали 2018 року, за І - IV квартали 2019 року, за І - IV квартали 2020 року. Вказано, що відповідно до даних ІКС «Податковий блок» станом на 31.10.2019 по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 26539,26 грн. Зазначено, що в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11540-56-У від 13.11.2019 року на суму 26539,26 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, № 2464-VI (набув чинності 01.01.2011) (далі - Закон № 2464-VI).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної особи - підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, процедура державної реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем передбачена Законом України від 15.05.2003 за № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755).

Згідно з пунктом четвертим статті 1 Закону № 755, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Пунктом сьомим цієї ж статті закріплено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частиною 9 статті 4 Закону України № 755 встановлено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За таких умов, закріплених законодавством, особою, яка має статус фізичної особи-підприємця, є особа, яка в обов`язковому порядку визнана державою, тобто, зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, до 01.07.2014 року діяло Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012, № 575/5 (надалі - Положення). Зазначене Положення втратило чинність у зв`язку із прийняттям Наказу Міністерства юстиції України від 16.06.2014, № 935/5.

Зокрема, Положенням було врегульовано порядок утворення, завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Так, комісії створювалися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Пунктом 3.2 зазначеного Положення було встановлено, що комісія відповідно до покладеного на неї завдання: приймає від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців (далі - уповноважені органи), аналітичну інформацію про невключених суб`єктів; розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів реєстраційним службам головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб-підприємців для подальшого включення їх державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційний службі України; виконує інші повноваження, що випливають з покладених на неї завдань.

Відповідно до пункту п`ятого Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 за № 575/5 державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зобов`язано забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Буквальний зміст наведених положень нормативно-правового акта дає підстави для висновку, що навіть у разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечується державою, через відповідні органи. Відтак, зазначені відомості, в тому числі про фізичних осіб-підприємців в обов`язковому порядку повинні міститися у такому реєстрі.

1 липня 2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" № 2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), який набув чинності 3 березня 2011 року.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 цього Розділу у зв`язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням" від 19 травня 2011 року № 3384-VI (далі - Закон № 3384-VI) викладено в наступній редакції:

"Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру.

Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру".

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Отже, наведеними положеннями Закону № 755-IV закріплено, що інформація про всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців незалежно від дати їх реєстрації підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру.

Головне управління ДПС у Харківській області листом №8042/6/20-40-13-09-17 від 19.02.2026 повідомило, що державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 здійснено до створення ЄДР – до 01 липня 2004, станом на поточну дату ФОП ОСОБА_1 не включена до ЄДР. Зазначено, що інформація по платникам єдиного внеску, зареєстрованим в реєстрі страхувальників до 01.10.2013 була передана до органів Державної податкової служби України з Пенсійного фонду України. Відповідно до переданих даних про реєстрацію платників єдиного внеску в реєстрі страхувальників ФОП ОСОБА_1 , взято на облік як платника єдиного внеску з 16.05.2000.

Отже, позивач не зареєстрований в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична — особа підприємець.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не спростовано вказаних обставин.

При цьому, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI строку, вважаюся недійсними.

Зазначене свідчить про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця в період, за який відповідачем нараховано спірну суму боргу (недоїмки) з ЄСВ, а отже позивач не є страхувальником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску.

Таким чином, відсутність підтвердження у особи статусу ФОП у спосіб і в порядку, які встановлені Законом №755-IV, що у свою чергу, виключає і можливість формальної та фактичної її участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року по справі № 1.380.2019.002699.

При цьому, суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 року у справі № 260/81/19, а саме “Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.”.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11540-56-У від 13 листопада 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області провести коригування в обліковій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були нараховані податковим органом ОСОБА_1 , як фізичній особі — підприємцю, суд зазначає наступне.

Так, суд прийшов до висновку про протиправність вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11540-56-У від 13 листопада 2019 року на суму 26539,26 грн.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 для забезпечення ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів, єдиного внеску в ІКС ДПС відкриваються ІКП за кожним кодом класифікації доходів бюджету / технологічним кодом єдиного внеску щодо кожного платника, територіального органу ДПС, що відповідає місцю обліку платника або обліку об`єкта оподаткування, коду території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290.

Згідно пунктом 6 глави 2 розділу ІІІ Порядку №5 у разі погашення податкового боргу автоматично проводиться розрахунок пені відповідно до пункту 129.1 та підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 розділу II Кодексу та відображається відповідними операціями щодо нарахування пені в ІКП.

Аналіз положень вказаного Порядку свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 03.03.2026 по справі № 200/5487/21.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відомості, внесені податковим органом до баз даних, є податковою інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а) та від 25 березня 2020 року (справа №826/9288/18).

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 20.12.2023 по справі № 813/2689/17.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області провести коригування в обліковій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були нараховані ОСОБА_1 , як фізичній особі — підприємцю на суму 26539,26 грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звернувся до суду позовною вимогою майнового характеру. Позивачем було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у сумі 1331,20 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року судовий збір за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, підлягає сплаті в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано дану позовну заяву через систему "Електронний суд".

Отже, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в частині 1064,96 грн.

Також, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору про надання правової допомоги від 22.01.2026 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яковлевим Володимиром Віталійовичем.

Також, до позову додано копію додаткової угоди №1 від 22.01.2026, згідно якої вартість послуг склала 10000,00 грн. та копію акту приймання-передачі наданих послуг від 25.01.2026, згідно якого вартість послуг склала 10000,00 грн.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що понесені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-11540-56-У від 13 листопада 2019 року на суму 26539,26 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області провести коригування в обліковій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які були нараховані ОСОБА_1 , як фізичній особі — підприємцю, на суму 26539,26 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495, 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ ВП 43983495, 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.