Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №520/14385/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 р. №520/14385/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Анатолій Бідонько, розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3,м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року шляхом зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з 01 березня 2025 року, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі розрахованому на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження яка міститься в матеріалах моєї пенсійної справі із застосуванням премії у розмірі 60%.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність відповідно Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року №200/6082/24 з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату різниці між фактично отриманим та належним до сплати розміром пенсії - однією сумою без застосування Постанови Кабінету міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно зменшено розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року шляхом зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, отримує пенсію по ІІ-й групі інвалідності внаслідок захворювання, одержаного при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, призначену згідно із Законом України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 80% відшкодування фактичних збитків.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі №200/6082/24 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 20.03.2024.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити з 20.03.2024 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням усіх доплат та виплачених сум.

За результатами аналізу документів електронної пенсійної справи встановлено, що довідка про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, оскільки відсутні документи на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, яка врахована при обчислені заробітної плати, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7.

З 01 березня 2025 року здійснено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду, в результаті чого розмір пенсії позивача зменшено за рахунок визначення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати – 4,16760.

У відповідь на скаргу ГУ ПФУ листом №29626-21588/П-02/8-0500/26 від 28.04.2026 року повідомило позивача, що за результатами аналізу документів електронної пенсійної справи встановлено, що довідка про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, оскільки відсутні документи на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, яка врахована при обчислені заробітної плати, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7.

Зазначено, що з 01 березня 2025 року розрахунок пенсії Позивача приведено у відповідність, а саме вірно визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення заробітної плати – 4,16760, замість 5,39106.

Вважаючи дії відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2025 року без врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28.02.1991 № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон - № 796-XII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону № 796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настали внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частинами 4 і 5 статті 57 Закону № 796-XII установлено, що для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

На реалізацію повноважень, передбачених статтею 54 Закону № 796-ХІІ, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.11.2011 № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ (далі - Порядок № 1210).

Порядок № 1210 визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. Якщо така особа виводилася із зони Чорнобильської АЕС за медичними показниками у зв`язку з переопроміненням, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження.

У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставляться в залежність від заробітку, фактично отриманого працівником у період його роботи в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 року № 1307 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 і від 26 вересня 2012 року № 886 внесено зміни до пункту 9 Порядку № 1210, згідно з якими пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із 01.12.2022, у разі доцільності, визначаються з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за наведеною у цьому пункті формулою.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження.

Довідка про заробітну плату за період роботи у зоні відчуження видається виключно підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами та підписуються керівником і головним бухгалтером.

В разі якщо особам, які в 1986-1990 роках брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зоні відчуження, не була нарахована підвищена заробітна плата за основним місцем роботи відповідно до встановлених законодавством розмірів, на підставі первинних документів підприємство, установа чи організація, які відряджали працівника в зону відчуження (або його правонаступник) згідно з чинним законодавством проводить перерахунок заробітної плати і надає довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органів Пенсійного фонду для перерахунку розміру пенсії.

Нарахована чи донарахована заробітна плата не виплачується, а враховується тільки для розрахунку пенсії. Суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження беруться для розрахунку пенсії якщо вони були виплачені до 1992 року.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження і запобіганню забруднення навколишнього середовища, провадилася у 3, 2, 1 зонах небезпеки у 4-х, 3-х, 2-х кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

Для обчислення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, надається довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики від 12.10.2012 № 644.

Судом встановлено, що підставою для зменшення розміру пенсії позивача слугували висновки відповідача, що наявна в матеріалах пенсійної справи довідка про заробітну плату №40 від 12 лютого 1997 року за роботу в зоні відчуження не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7, оскільки відсутні документи на підставі яких можливо визначити часову тарифну ставку, яка врахована при обчислені заробітної плати, нарахування та виплати премії, підстави застосування кратності по відповідній зоні небезпеки з урахуванням 100% тарифної ставки згідно вимог постанови № 207-7.

Тому, за відсутності довідок про заробітну плату та інших первинних документів, які видаються підприємствами на підставі бухгалтерських даних, спеціалісти Головного управління законно здійснили перерахунок пенсії Позивача з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, як це передбачено статтями 54 і 57 Закону № 796-XII.

Суд зазначає, що відповідачем звірка щодо підтвердження вірності числових значень про заробітну плату позивача за час роботи в зоні відчуження у довідці, не проводилась.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 передбачалася оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств і їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, у розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964.

Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7) дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі, встановлено максимальний розмір премії - 60 процентів тарифної ставки (оклада) в місяць.

Разом з тим, постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено, що в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 ( 207с-86-п ) (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Таким чином, виплата премії та її максимальний розмір визначений нормативно-правовими актами, а відтак працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Вищенаведеною Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7) таких випадків (позбавлення або зменшення розміру премії) не передбачено.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.

Вказаною постановою також визначено, що для працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії, в зоні іонізуючого опромінення, встановлюється шестигодинний робочий день (пункт 4).

Статтею 3 Закону України "Про правонаступництво України" передбачено, що закони та інші нормативні акти відповідних установ СРСР діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, прийнятим після проголошення незалежності України. Порядок та умови оплати праці осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, визначено переліченими вище нормативно-правовими актами, що є діючими на даний час.

Отже, розрахунок грошового забезпечення позивача має проводитись з урахуванням приписів всіх зазначених вище нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців: з нарахуванням подвійного окладу, з урахуванням кратності зони небезпеки кратності 5-, 4-, 3-, з нарахуванням премії у розмірі 60% тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100%, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, врахуванням шестигодинного робочого дня, понад середньомісячну заробітну плату, у порівнянні із установленими чинним законодавством нормами.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів, що дані, які містяться в довідці про заробіток позивача, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку вказана довідка недійсною також не визнавалась.

Суд вважає, що недотримання певної форми довідки про заробітну плату позивача, при наявності документів на підтвердження зазначених у довідці сум заробітку, не позбавляє права позивача на здійснення перерахунку пенсії.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що перед здійсненням перерахунку раніше призначеної позивачеві пенсії в бік зменшення, що негативно впливає на права пенсіонера, відповідач не ініціював адміністративне провадження згідно із вимогами Закону України Про адміністративну процедуру і не забезпечив право на участь в адміністративному провадженні, в межах якого позивач мав би змогу надати наявні в нього документи.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина першастатті 8 Основного Закону України).

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права обєднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Суд приймає до уваги, що за висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідностіКонституції України(конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваннявід 07 жовтня 2009 року в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1,3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положеннястатті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Щокін проти України зазначив, що питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п.33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України" (Заява № 29979/04)

« 70.... Суд підкреслює особливу важливість приниипу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyder V. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, n. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, n. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява XQ 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, n. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyder v. Italy), п. 119).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas V. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, a також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007року, тау справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 1 Тчервня 2009року).»

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує вищевказану практику ЄСПЛ як джерело права відповідно до статті 17 Закону УкраїниПро виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ч.1 і ч. 2ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року шляхом зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з 01 березня 2025 року, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі розрахованому на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження яка міститься в матеріалах моєї пенсійної справі із застосуванням премії у розмірі 60% є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим, щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність відповідно Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року №200/6082/24 з урахуванням вже виплачених сум пенсії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату різниці між фактично отриманим та належним до сплати розміром пенсії - однією сумою без застосування Постанови Кабінету міністрів України № 1778 від 30 грудня 2025 року, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року шляхом зменшення індивідуального коефіцієнту для обчислення заробітної плати з 5,39106 до 4,16760.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з 01 березня 2025 року, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі розрахованому на підставі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження яка міститься в матеріалах моєї пенсійної справі із застосуванням премії у розмірі 60%.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Анатолій Бідонько