Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №640/10217/19 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2026 року справа №640/10217/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство внутрішніх справ України (далі по тексту – позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О. А. щодо направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 24.09.2019 №20.1/56785566/17 у виконавчому провадженні №56785566;

- скасувати повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О. А. від 24.09.2019 №20.1/56785566/17 у виконавчому провадженні №56785566;

- зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявського О. А. змінити підставу постанови про закінчення виконавчого провадження №56785566 з пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону України) на пункт 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення щодо направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального від 24.09.2019 №20.1/56785566/17 у виконавчому провадженні №56785566.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 прийнято до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №640/10217/19, яка буде розглядатись суддею Літвіновою А.В., з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2019 зупинено провадження у справі №640/10217/19 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №640/10100/19.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу №640/10217/19 за позовною заявою Міністерства внутрішніх справ України до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії - до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.03.2025 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.

Відповідачем подано відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надано клопотання про долучення доказів, в якому заперечував проти доводів відповідача.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у підсистемі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що у 2017 році Соснівський районний суд м. Черкаси (справа №712/13264/17) частково задовольнив позов ОСОБА_1 і зобов`язав МВС прийняти рішення (висновок) щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю.

Позивач, що виконав це рішення у червні 2018 року. У 2019 році допомога була фактично виплачена через Департамент поліції охорони. Однак державний виконавець Валявський О.А. не визнав ці дії за виконання рішення суду і наклав два штрафи на МВС, потім 24.04.2019 склав повідомлення про вчинення кримінального правопорушення службовими особами МВС (за умисне невиконання судового рішення) та закрив виконавче провадження не за фактичним виконанням (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону про виконавче провадження), а - на іншій підставі.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями (стаття 96 Цивільного кодексу України).

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII (далі - Закон України №1403-VIII) у статті 6 визначено систему органів примусового виконання рішень, до якої входять:

1)Міністерство юстиції України;

2)органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно ч. 1 статті 5 статті Закону України №1403-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, із змінами (далі - Інструкція №512/5) органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України;

- відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

- відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.

Так, на думку позивача, у даному позові не міститься обґрунтування в чому полягають протиправні дії відповідача, оскільки сам позов містить незгоду з протиправними діями винесення повідомлення, зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні №56785566, яке знаходилося на виконанні у позивача.

Також, Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі – Положення № 2432/5).

Пунктом 2 Розділу І Положення №2432/5 вказано, що автоматизована система виконавчого провадження – комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно пункту 2 Розділу І Положення №2432/5 система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в органах державної виконавчої служби, у приватного виконавця, а саме об`єктивний та неупереджений розподіл виконавчих документів між державними виконавцями.

Так, у постанові від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 Велика Палата Верховного Суду вказала наступне:

- «п. 38. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц(пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4));

- «п. 39. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц).

Таким чином суд вважає, що позивачем не дотримано норми процесуального законодавства щодо суб`єктного складу учасників процесу. Водночас, з урахуванням наведеного, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Згідно з частиною 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача або замінити сторону. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 13.02.2019 у справі №303/3794/17, 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 у справі №819/940\18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні у Відділі перебував виконавчий лист №712/13264/17 виданий 19.06.2018 Соснівським районним судом м. Черкаси, про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення за заявою позивача від 05.07.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Державним виконавцем 17.07.2018 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56785566, в якій зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів. Копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома.

Державним виконавцем Відділу винесено постанову про накладення штрафу ВП №56785566, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника: Міністерство внутрішніх справ України, штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Підстава рішення: на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №56785566 щодо виконання виконавчого листа №712/13264/17, виданого 19.06.2018 Соснівським районним судом м. Черкаси про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 від 05.07.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. За даним виконавчим документом боржником являється Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ: 00032684).

Державним виконавцем 17.07.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано в 10-ти денний термін виконати рішення суду, копію постанови направлено боржнику до виконання, стягувачу до відома. Міністерство внутрішніх справ України листом від 01.08.2018 №15/2-2852 повідомило про виконання рішення суду до якого було додано копію висновку про результати розгляду заяви позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, в якій висновком зазначено, що Департаменту поліції охорони Національної поліції України провести роз`яснювальну роботу з керівниками територіальних органів поліції охорони щодо необхідності здійснення виплат одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1993 №615 та підставі викладеного прийнято рішення заяву позивача з доданими до неї матеріалами надіслати до Національної поліції України для вжиття заходів згідно з законодавством щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням 2-ї групи інвалідності.

Надана Міністерством внутрішніх справ України відповідь не може бути врахована як повне фактичне виконання вищезазначеної постанови суду.

Станом на 04.03.2019 боржником не було повідомлено відділ про вчинені дії щодо прийняття рішення за заявою позивача від 05.07.2017 щодо виплати одноразової грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, таким чином боржником рішення суду після попередження про кримінальну відповідальність – не було виконано. Крім цього, зазначені у даних листах обставини, також не слугували б підставою для зупинення виконавчого провадження, відповідно до норм статті 34 Закону, чи закінчення виконавчого провадження, на підставі ч. 1 п. 9 ст. 39 Закону.

Відповідно до статті 75 Закону України №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, Державним виконавцем 24.04.2019 складено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві.

Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/ протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак, позивач у адміністративному позові не навів жодних мотивів стосовно того, що було проявом саме протиправної бездіяльності державного виконавця, тобто які фактичні обставини свідчать про те, що невиконання згаданого судового рішення станом на певну календарну дату є результатом невжиття державним виконавцем заходів та/чи ухвалення рішень (і яких), які він у межах своїх повноважень був зобов`язаний вжити/ухвалити, але не зробив цього, і крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Сама лише констатація протиправних дій та/або бездіяльності не може ефективно захистити позивача оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави відповідача їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.

При цьому Верховний суд у своїй практиці неодноразово вказував на «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації – не відповідає зазначеній нормі конвенції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Як зазначалося, Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 2 ст. 75 Закону України №1404-VIII чітко встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з урахуванням наведеного, направлення повідомленням про вчинення кримінального правопорушення є не правом, а обов`язком державного виконавця, та державним виконавцем вчинено дії щодо направлення вказаного повідомлення у ВП №56785566, відповідно вимог Закону України №1404-VIII.

Щодо скасування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення суд зазначає, що нормами Закону України №1404-VIII та Інструкцією №512/5 не встановлено підстав для оскарження та відповідно і скасування повідомлення державного виконавця, а тому позовні вимоги цій частині не підлягають задоволенню.

Вказане підтверджується статтею 74 Закону України №1404-VIII. Підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваного повідомлення та наявність правових підстав для його скасування позивачем не зазначено. Щодо зобов`язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень.

Щодо зобов`язання відповідача змінити підставу постанови про закінчення виконавчого провадження №56785566.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього ж Закону.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» №1395/5 від 24.04.2017 дискреційні повноваження – це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Отже, питання про наявність чи відсутність певних підстав для закриття виконавчого провадження відносяться до дискреційних повноважень державного виконавця.

Приписами частин першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 78, 139, 159, 243-245, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01024) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, буд.13, м. Київ, 01601) про визнання протиправними дії, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА