Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №420/5841/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5841/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (вул. Нестеренка Віталія, будинок 5-Г, місто Одеса, 65006), Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» (провулок Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради, в якому позивачка просила суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16 жовтня 2025 року (№84/25/7300/P);

зобов`язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи при КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР провести оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням висновків суду, наявних медичних документів та фактичного стану здоров`я позивача.

Ухвалами суду від 09.03.2026 року та від 31.03.2026 року позов залишений без руху та позивачу наданий та продовжений строк на усунення недоліків позову.

Позивачка подала позов до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (далі ЕКПФО), Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» в якому позивачка просить суд:

визнати протиправним Рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16 жовтня 2025 року (№84/25/7300/P) в частині невірного застосування Критеріїв для встановлення інвалідності, законів та підзаконних нормативно-правових актів;

зобов`язати експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням висновків суду, наявних медичних документів та фактичного стану здоров`я позивача з урахуванням Критеріїв для встановлення інвалідності, законів та підзаконних нормативно-правових актів;

зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» здійснити контроль повторного оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням висновків суду, наявних медичних документів та фактичного стану здоров`я позивача з урахуванням Критеріїв для встановлення інвалідності, законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивачці зазначила, що 16.10.2025 року Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/7300/Р, ОСОБА_1 , встановлено III групу інвалідності безстроково. Копія вказаного Рішення не вручалось особисто та не направлялось за місцем реєстрації позивача.

Представник вважає Рішення №84/25/7300/Р неправомірним, необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичному стану здоров`я позивачці, і в сукупності наявних стійких, значно виражених порушень функцій організму, такими, що відповідно до чинних критеріїв, повинні бути кваліфіковані як II група інвалідності. Експертна команда формально підійшла до оцінки сукупності її діагнозів, проігнорувала висновки провідних профільних інститутів та помилково оцінила ступінь обмеження життєдіяльності.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначила, що ОСОБА_1 з раннього дитинства є особою з глибокими порушеннями зору. В 1990 році, у віці 6 років їй проведено операцію з видалення лівого ока. З 1990 року вона має зафіксований діагноз - необоротний анатомічний дефект - анофтальм лівого ока, що підтверджується медичним заключенням ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» №274895 від 1990 р. Внаслідок втрати одного ока (лівого) та значного зниження функцій другого (правого) ока (єдине зряче око), позивачці з дитинства надано статус дитини-інваліда, та встановлена III група інвалідності. Згідно з довідкою МСЕК серії 2-18 ОД №087392 від 05.07.2011 року встановлено III групу інвалідності безстроково.

В зв`язку з суттєвим погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 та прогресуванням патологічних процесів у єдиному зрячому (правому) оці розвитком супутніх неврологічних захворювань, а саме: відсутності лівого ока, на правому - діагностовано розвинену відкритокутову ІІ-А глаукому, ністагм, опероване відшарування сітківки, дегенеративна міопія високого ступеня, афакія, міопічна хоріоретинопатія, позивач змушена звертатись до лікарів для підтвердження наявних діагнозів проведення повторного оцінювання та встановлення їй ІІ групи інвалідності. Копії медичних документів були надані до заяви, проте оскаржуваним рішенням Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (на базі КНП «МКЛ №11») повторно підтверджено ІІІ групи інвалідності.

Представник вказує, що Експертна команда прийняла рішення нехтуючи наданими медичними документами, відобразила у рішення відомості стану здоров`я зі спотворенням медичних фактів, що призвело до необґрунтованої оцінки прогресування захворювання, яке загрожує незворотною сліпотою.

Зокрема, у п.16 Витягу з рішення ЕКПФО вказано, що гострота зору правого ока становить 0,4. Проте цей показник прямо суперечить усім наявним та наданим на розгляд експертної команди медичним документам позивачки, виданим за результатами її обстежень у 2024-2025 році. Зокрема, у Виписному епікризі ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» №730776 чітко зафіксовано гостроту зору з максимальною корекцією на рівні 0,35.

За наявності у позивачки комплексу прогресуючих діагнозів - дегенеративної міопії високого ступеня, афакії, ністагму та, найголовніше, розвиненої глаукоми ІІ-А стадії - будь-яке покращення зорових функцій є клінічно неможливим. Навпаки, зазначені захворювання мають незворотний характер і постійну тенденцію до погіршення, що загрожує повною сліпотою єдиного ока. Навіть така похибка експертної команди як завищення показника гостроти зору до 0,4 у рішенні ЕКПФО на фоні заниження ступеня глаукоми свідчить про системну неуважність, недбалість або свідоме намагання членів команди штучно «покращити» клінічну картину стану здоров`я позивачки у паперовому звіті. Не дослідження всіх наданих документів, заниження стадії прогресуючої хвороби, гостроти зору та не врахування важливих діагнозів експертною командою призвело до хибного висновку про ступінь стійкого порушення функцій організму, внесення до офіційного рішення недостовірних відомостей з подальшим невірним визначенням функціональних обмежень, що є порушенням в частині оцінювання повсякденного функціонування особи, Критеріїв встановлення інвалідності та стало наслідком не встановлення позивачці ІІ групи інвалідності.

Представник стверджує, що Рішення ЕКПФО не відповідає фактичному ступеню обмеження повсякденного функціонування та Критеріям встановлення інвалідності, які є невід`ємною частиною Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338. Згідно п.12 Критеріїв, Друга (II) група інвалідності встановлюється особі, яка має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності або особі, яка має дві хвороби або більше, які в сукупності спричиняють виражене обмеження життєдіяльності. На підставі поточного клінічного стану позивачці та наданих нею медичних документів, наявні обидві умови. Таким чином відмова експертної команди у встановленні ІІ групи інвалідності та повторне встановлення (підтвердження ) ІІІ групи є необґрунтованим.

Експертною командою не враховано той факт, що сукупність тяжких порушень зору та вестибулярної функції прямо впливають на здатність позивачці до щоденного самообслуговування. Втрата бінокулярного зору, низький зір на єдиному оці та постійний ністагм роблять небезпечними та вкрай ускладненими дії, що потребують візуальної точності та безпеки. Через зазначені порушення, для виконання багатьох базових функцій самообслуговування позивачка потребує постійного стороннього догляду або допомоги інших осіб для забезпечення своєї безпеки та якості виконання маніпуляцій, пов`язаних із доглядом за протезом та іншими життєво необхідними процедурами. Цей рівень обмежень, згідно з Критеріями, має бути кваліфікований як виражений ступінь обмеження здатності до самообслуговування, що, у свою чергу, є ознакою потреби у постійному сторонньому догляді, що відповідає критеріям ІІ групи інвалідності.

Представник позивачці також вказала, що 25.11.2025р. направлено Скаргу про оскарження рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11».

За результатами розгляду скарги 11.02.2026р. на адресу ОСОБА_2 направлено витяг №191/26/143/ВП з рішення ЕКПФО Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято колегіальне рішення про збереження ІІІ (третьої) групи інвалідності безстроково. Позивач не була жодним чином повідомлена про необхідність прибуття до Центра оцінювання функціонального стану особи з метою переогляду та/або здійснення перевірки обґрунтованості щодо прийнятого відносно неї рішення та/або переогляду в зв`язку з оскарженням Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/7300/Р. Відповідний факт свідчить про порушення процедури перевірки обґрунтованості прийнятого рішення.

Представник також просить врахувати, що Верховний Суд в постанові від 02.12.2021 у справі №120/1859/19-а, зазначив, що Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні. У постанові від 30 липня 2020 року у справі №824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду. Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя. Верховний Суд зазначає, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

Представник просила задовольнити позовні вимоги позивачці, оскільки її права та інтереси порушені.

До суду надійшов відзив КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (далі КНП «МКЛ № 11» ОМР), в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник вказує, що лікуючим лікарем позивачці сформовано електронне направлення від 18.09.2025 року для проведення оцінювання повсякденного функціонування очно, в закладі охорони здоров`я, з причиною направлення - повторне направлення у разі настання змін у стані здоров`я.

Між тим, за вимогами п.17 Постанови КМУ №1338 відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання.

ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР під час проведення оцінювання 16.10.2025 року досліджено всі надані документи, проведено очний огляд позивачки та оцінено її стан.

За результатами проведення оцінювання, відповідно до пунктів 40, 43 Постанови КМУ №1338, ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР прийняла колегіальне рішення № 84/25/7300/Р від 16.10.2025 року про підтвердження Позивачці третьої (III) групи інвалідності безстроково, з причиною інвалідності - «інвалідність з дитинства», яке було підписане головуючим та членами експертної команди. Позивачка отримала витяг з рішення експертної команди з оцінювання 84/25/7300/Р від 16.10.2025 року.

Представник стверджує, що процедура проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, передбачена Постановою КМУ №1338, повністю дотримана.

Відповідно до пункту 8 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою КМУ №1338 (далі - Критерії), підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: 1) стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців; 2) обмеження життєдіяльності - помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження; 3) необхідність вжиття заходів соціального захисту.

Згідно з пунктом 11 Критеріїв третя (III) група інвалідності встановлюється особі, яка має помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Відповідно до пункту 12 Критеріїв друга (II) група інвалідності встановлюється особі, яка має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності або особі, яка має дві хвороби або більше, які в сукупності спричиняють виражене обмеження життєдіяльності.

За результатами проведеного очного оцінювання експертна команда встановила у позивачки помірний ступінь (1 ступінь), що відповідно до пункту 11 Критеріїв є підставою для встановлення саме III групи інвалідності.

Представник категорично не погоджується з твердженням позивачці про спотворення медичних фактів та порушення процедури.

Позивачка стверджує, що ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР неправомірно занизила стадію глаукоми, вказавши І-А стадію замість ІІ-А.

Проте ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР при проведенні оцінювання повсякденного функціонування не є зв`язаною виключно діагнозами, встановленими іншими закладами охорони здоров`я. Відповідно до пункту 31 Порядку №1338, члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи в електронній системі охорони здоров`я, та самостійно оцінюють стан здоров`я особи під час очного огляду. Відповідно до Критеріїв, встановлення групи інвалідності базується не на конкретному діагнозі, а на ступені обмеження життєдіяльності, який визначається експертною командою за результатами комплексного оцінювання.

Також позивачка вказує на розбіжність між показником гостроти зору 0,4 з корекцією, зафіксованим у витязі з рішення ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР, та показником 0,35, зазначеним у виписному епікризі Інституту ім. В.П. Філатова.

Між тим, таки показники отримані в різні дати та різними методами обстеження. Експертна команда провела власний огляд позивача 16.10.2025 року та зафіксувала результати визначення гостроти зору на момент проведення оцінювання.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачці зазначає, що ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР проігнорувала діагноз «виражений вестибулопатичний синдром з порушенням функції ходи (R26.8)», встановлений висновком невролога від 04.09.2025 року. Дане твердження не відповідає дійсності. У п.17.1 витягу з рішення ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР до супутніх діагнозів позивача віднесено, зокрема: R26.8 - інші та неуточнені порушення ходи та рухливості; G93.4 - Енцефалопатія, неуточнена; T90.5 — Наслідки внутрішньочерепної травми; G43.0 - Мігрень без аури, та інші. Тобто, вестибулопатичний синдром та порушення ходи були враховані ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР і включені до переліку діагнозів у рішенні. Проте ступінь їх впливу на повсякденне функціонування позивача було оцінено як такий, що не досягає вираженого ступеня обмеження, а відповідає легкому ступеню обмеження здатності до пересування та самообслуговування

Представник КНП «МКЛ № 11» ОМР звертає увагу на те, що визначення ступеня обмеження життєдіяльності є виключною компетенцією експертної команди, яка проводить комплексне оцінювання з урахуванням усіх обставин, у тому числі безпосереднього огляду особи. Вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки (висновок Верховного Суду у справі №0540/7965/18-а при розв`язанні спору щодо оскарження рішення МСЕК). Також, Висновком Верховного Суду у постанові від 12 червня 2020 р. у справі №810/5009/18, встановлено, що надання оцінки діагнозу особи на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад виходить за межі судового розгляду. При цьому, в постанові від 30 листопада 2020 року у справі №200/14695/19-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вищевикладених правових висновків

Позивачка не навела жодних правових підстав та доказів порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, передбаченої Постановою КМУ №1338. Тверджень про порушення стадійності, складу експертної команди, форми проведення огляду, порядку прийняття або підписання рішення чи інших процедурних вимог позовна заява не містить. Доводи позивачки зводяться виключно до незгоди з медичною оцінкою ступеня обмеження життєдіяльності, що є предметом дискреційних повноважень ЕКОПФО та не може бути переглянуті судом по суті.

Представник відповідача ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» у наданому відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачці, оскільки Центром оцінювання функціонального стану особи було здійснено розгляд відповідної скарги, тобто відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо розгляду та прийняття рішення за поданою скаргою.

Відповідно до абзаців 5-8 п.68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Команда експертів прийняла рішення про підтвердження оскаржуваного рішення.

Представник також звернув увагу на те, що відповідно до висновків Верховного Суду суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Представник позивачці подала до суду відповідь на відзив, в якому наполягала на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідач не заперечує, що лікуючим лікарем позивача сформовано електронне направлення від 18.09.2025 року для проведення оцінювання повсякденного функціонування очно, в закладі охорони здоров`я, з причиною направлення - повторне направлення у разі настання змін у стані здоров`я. Таким чином відповідач підтверджує той факт, що підставою на повторне направлення ОСОБА_1 є саме настання змін у стані здоров`я. Даний факт лише підтверджує, що Позивач звернулась до комісії на повторне оцінювання вже маючи наявну ІІІ групу інвалідності у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та встановлення їй ІІ групи інвалідності.

Рішення позивачу не направлялось, лише витяг з Рішення.

Відповідачем проігноровано діагнози, наявні у позивачці та які зафіксовані в наданих на комісію документах, які стали підставою для направлення на оцінювання. Позивач звернулась на оцінювання у зв`язку настанням змін у стані здоров`я, а саме у зв`язку з погіршенням, а надані медичні документи лише підтверджують такі погіршення. Відповідач не спростовує наявність у Позивачки інших супутніх хвороб та не надає методологію щодо визначення ступеню обмеження, яка призвела до висновку про легкий ступінь обмеження, тоді ОСОБА_1 мала виражений ступінь обмеження згідно наданих медичних документів.

Представник позивачці стверджує, що ЕКПФО фактично проігнорувала імперативні норми п.12 Критеріїв встановлення інвалідності, які зобов`язують експертну команду встановлювати ІІ групу у разі наявності вираженого обмеження хоча б за одним критерієм (що доведено висновком невролога про порушення ходи) або за сукупністю хвороб (що підтверджується офтальмологічним статусом єдиного зрячого ока) та Постановою КМУ № 1338 «Деякі питання запровадження оцінки повсякденного функціонування особи». Таким чином, оскаржуване рішення є протиправним в частині не встановлення ІІ групи інвалідності, оскільки воно прийняте з порушенням встановленого законом порядку оцінки медичних показників та без належного правового обґрунтування відхилення висновків профільних медичних установ.

У відповіді на відзив Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» представник позивача зауважує, що оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. І лише у разі відмови Позивачки може бути прийнято рішення про скасування рішення експертної команди, окрім випадків наявності виключних підстав. Під час проходження оцінювання ОСОБА_1 не направлялась на додаткові обстеження, жодного направлення на дослідження не отримувала, відмови від проведення до обстеження не надавала. Центр під час розгляду скарги не пропонував надати додаткові пояснення скаржнику, розглянув скаргу без участі, проігнорував направлення та інші документи, які надавались позивачем і підтвердив оскаржуване рішення. Відповідач не спростовує факту порушення строку розгляду скарги.

Скаргу розглянуто заочно, без особи, лише за документами. Пояснення Скаржника ОСОБА_1 додатково не запитувались. За результатами розгляду скарги було прийнято колегіальне рішення про збереження ІІІ (третьої) групи інвалідності безстроково. Позивач не була жодним чином повідомлена про необхідність прибуття до Центра оцінювання функціонального стану особи з метою переогляду та/або здійснення перевірки обґрунтованості та/або надання додаткових пояснень щодо прийнятого відносно неї рішення та/або переогляду в зв`язку з оскарженням Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/7300/Р. На думку представника відповідний факт свідчить про порушення процедури перевірки обґрунтованості прийнятого рішення.

Представником КНП «МКЛ №11» ОМР надані до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому посилання представника позивача на неотримання копії рішення з підписами членів комісії ґрунтується на неправильному тлумаченні норм постанови Кабінету Міністрів України №1338, відповідно до положень якої рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. За правилом пункту 45 Порядку №1338, у разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди. Тобто паперова форма з власноручним підписом застосовується лише як виняток, тоді як основною (загальною) формою підписання є саме накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП) безпосередньо в електронній системі. Згідно пункту 53 Порядку №1338, відповідно до якого після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі. Позивачка отримала витяг з рішення ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР №84/25/7300/Р від 16.10.2025 з підписом та печаткою. Зазначений документ доданий до позовної заяви Позивачкою власноруч, що повністю спростовує її твердження про неотримання нею результатів оцінювання.

Щодо посилання у відповіді на відзив позивачці на «суперечність» між показниками, зазначеними її лікуючим лікарем у направленні на оцінювання від 18.09.2025 року та рішенням ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР, в якому встановлені інші, нижчі ступені обмеження, то представник КНП «МКЛ №11» ОМР ще раз звернув увагу на те, що попередня оцінка не має для експертної команди заздалегідь встановленої сили, не є для неї обов`язковою та не підмінює собою комплексне колегіальне оцінювання, яке здійснюється експертною командою. Остаточну колегіальну оцінку ступенів обмеження життєдіяльності особи здійснює виключно ЕКОПФО за результатами комплексного дослідження всіх медичних документів та проведення огляду особи. Жодних правових норм, які б покладали на ЕКОПФО обов`язок дотримуватися ступенів, заздалегідь зазначених у направленні лікаря, у Постанові № 1338 не існує.

Представник КНП «МКЛ №11» ОМР вважає безпідставним аргумент представника позивача, яка зазначає, що під час проходження експертного дослідження позивачці експертною командою не було зазначено, що сучасними клінічними стандартами та протоколами діагностики вестибулярних порушень, для об`єктивного підтвердження вестибулопатичного синдрому та встановлення ступеня його вираженості необхідним є проведення комплексу інструментальних досліджень та які саме дослідження на підтвердження свого діагнозу вона має надати на огляд експертній команді». На підставі такої «бездіяльності» ЕКОПФО позивачка фактично робить висновок про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Представник вказує, що зазначені доводи ґрунтуються на принципово невірному уявленні про правову природу та обсяг повноважень експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, спотворюють зміст процедури проведення оцінювання, передбаченої Постановою КМУ №1338, та змішують дві самостійні правові ролі лікуючого лікаря, з одного боку, та члена експертної команди, з іншого.

Постанова КМУ №1338 чітко розмежувала суб`єктів процедури оцінювання повсякденного функціонування особи за принципом їх функціональних обов`язків: - збір та забезпечення доказової медичної бази покладено на особу, яка проходить оцінювання, та її лікуючого лікаря; - оцінка наданої медичної бази належить до компетенції експертної команди.

Так, відповідно до п.17 Порядку №1338 оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі, у тому числі лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання. Тобто обов`язок проведення необхідних діагностичних заходів, у тому числі інструментальних досліджень для верифікації заявлених діагнозів, імперативно покладений Постановою №1338 саме на лікуючого лікаря на стадії, що передує направленню на ЕКОПФО, а не на експертну команду. Обсяг роботи експертної команди обмежується дослідженням вже наданих медичних документів та записів в електронній системі охорони здоров`я; компетенцією ЕКОПФО не охоплюється ані формулювання вимог щодо переліку додаткових досліджень, ані надання настанов щодо способів додаткової верифікації заявлених діагнозів. Експертна команда не входить у клінічний процес ведення пацієнта, не призначає обстежень, не контролює виконання протоколів лікування і найголовніше не вправі підмінювати собою лікуючого лікаря, надаючи від його імені настанови про обсяг необхідних обстежень.

Твердження позивачки про те, що рішення ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР є необґрунтованим, оскільки експертна команда не вказала позивачці перелік необхідних інструментальних обстежень для підтвердження вестибулопатичного синдрому, є нормативно безпідставним і таким, що ґрунтується на неіснуючому в Постанові КМУ №1338 обов`язку ЕКОПФО.

Таке твердження по суті вимагає від експертної команди дій, які прямо суперечать межам її повноважень, передбачених пунктами №1338.

Представник вказує, якщо позивачка вважає, що її стан здоров`я об`єктивно потребує проходження додаткових інструментальних обстежень (зазначених у її ж відповіді на відзив - УЗДГ, дуплексного сканування, відеоністагмографії, стабілометрії, МРТ, калоричних проб), вона має право звернутися до свого лікуючого лікаря для проведення таких обстежень у порядку, передбаченому Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та чинними клінічними протоколами. Після отримання нових медичних даних, що свідчитимуть про погіршення її стану, вона має право повторно звернутися за направленням на ЕКОПФО згідно з пунктом 48 Порядку №1338, який передбачає, що повторне оцінювання осіб з інвалідністю проводиться раніше встановленого строку у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності. На таку можливість прямо вказала і експертна команда ЦОФСО у Рішенні №191/26/143 від 04.02.2026, яка зазначила, що у разі погіршення зорових функцій можливо повторний огляд на експертній команді. З огляду на викладене, аргумент позивачки про бездіяльність ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР у частині неповідомлення їй про необхідні інструментальні обстеження є юридично неспроможним та не може бути підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним.

Представник зауважує, що аналіз позовної заяви позивачки, поданої 14.04.2026, та відповіді на відзив від 27.04.2026 свідчить, що у жодному з цих процесуальних документів позивачкою не наведено жодних правових підстав та доказів порушення процедури прийняття ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР рішення №84/25/7300/Р від 16.10.2025, передбаченої Постановою КМУ №1338. Зокрема, у позові та у відповіді на відзив відсутні: - твердження про порушення стадійності проведення оцінювання (пункти 24-43 Порядку); - твердження про неналежний склад експертної команди або відсутність необхідних спеціалістів (пункти 6-10 Положення про експертні команди); - твердження про неналежну форму проведення розгляду справи (очна форма проведення оцінювання дотримана відповідно до пункту 18 Порядку та додатку 1 до Порядку); - твердження про порушення порядку прийняття рішення (пункти 35, 36, 44, 45 Порядку), сама Позивачка отримала витяг з рішення з усіма необхідними реквізитами; відсутні твердження про неналежний порядок повідомлення Позивачки про результати оцінювання (пункти 46, 53 Порядку); - твердження про обмеження права позивачки на участь в оцінюванні, дослідження документів або надання пояснень.

Усі без винятку доводи позивачки зводяться до незгоди з медичною оцінкою ступенів обмеження життєдіяльності, тобто до питань, що становлять предмет дискреційних повноважень експертної команди і не підлягають перегляду адміністративним судом по суті, на що неодноразово вказував Верховний Суд.

Представник позивача подала до суду додаткові пояснення, в яких наполягала на тому, що оскаржуване рішення не було своєчасно вручено позивачці. Крім того, відповідач щоразу посилається на п.17 Порядку №1338, відповідно до якого направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання. Представник вказує, що цей факт є беззаперечним та не спростовується позивачем. Позивач звернулась до комісії на повторне оцінювання вже маючи наявну (по життєву) ІІІ групу інвалідності у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та встановлення їй ІІ групи інвалідності. Саме у зв`язку погіршенням стану здоров`я позивачка зверталась до сімейного лікаря, пройшла ряд обстежень та за результатами яких була направлена на ЕКПФО.

Також позивачкою не заперечується відсутність правових норм відповідно до Постанови №1338, які б покладали на ЕКОПФО обов`язок дотримуватися ступенів, заздалегідь зазначених у направленні лікаря. Позивачка не погоджується саме з фактом неврахування існуючих діагнозів, які були зафіксовані в медичних документах, які були надані на розгляд експертної команди.

Експертна команда відповідача проігнорувала дані вказані в медичних документах та внесла до офіційного рішення недостовірні відомості, що призвело до заниження тяжкості стану здоров`я позивача та до невірного визначення функціональних обмежень, що є грубим порушенням процедури. Також під час проходження оцінювання ОСОБА_1 не направлялась на додаткові обстеження, жодного направлення на дослідження не отримувала, відмови від проведення до обстеження не надавала. Даний факт відповідачем не спростовується. Відповідачем проігноровано діагнози, наявні у Позивача та які були зафіксовані в наданих на комісію документах, які стали підставою для направлення на оцінювання.

Щодо тверджень відповідача в частині надання настанов щодо переліку інструментальних обстежень, необхідних для підтвердження діагнозу вестилопатичного синдрому, або щодо методики верифікації діагнозу, представник позивачці вважає, - у разі недостатності даних або необхідності уточнення стану здоров`я, за необхідності експертна команда може направити пацієнта на додаткове медичне обстеження. Під час проходження експертного дослідження позивачці експертною командою не зазначено, що сучасними клінічними стандартами та протоколами діагностики вестибулярних порушень, для об`єктивного підтвердження вестибулопатичного синдрому та встановлення ступеня його вираженості необхідним є проведення комплексу інструментальних досліджень та які саме дослідження на підтвердження свого діагнозу вона має надати на огляд експертній команді на підтвердження свого діагнозу.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України (паспорт серія НОМЕР_1 ), є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства (посвідчення НОМЕР_2 , видане 23.01.2017 року).

Третя група інвалідності з дитинства по зору визначена позивачці 05.07.2011 року безстроково відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 2-18 ОД №087392.

Позивачка проходила подальше лікування та у зв`язку з погіршенням стану здоров`я пройшла обстеження та отримала направлення лікаря від 18.09.2025 року для проведення оцінювання повсякденного функціонування з метою встановлення інвалідності ІІ гр.

Оцінювання проведено очно у закладі охорони здоров`я та згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/7300/Р від 16.10.2025 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Позивачка не погодилась з вказаним рішенням та оскаржила його 25.11.2025 року до Центру оцінювання функціонального стану особи.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №191/26/143 від 04.02.2026 року підтверджене рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/7300/Р від 16.10.2025 року.

В пункті 18 рішення («Обґрунтування рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги») зазначено, що Комісія, розглянувши надані медико-експертні документи ОСОБА_1 : медичні Висновки №1233 від 22.07.2024року, №827 від 31.07.2025року, виписний епікриз від 11.08.2025року, результати поля зору правого ока від 10.07.2025 р. (наявне концентричне звуження периферичного поля зору на 10-20°) видані ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України» (додаються), наявну гостроту зору: Vis OD = 0,14 с.с. +2,5D cyl +0.750 ax 10° = 0.35 (афакія); Vis OS = 0,00 (анофтальм).

Враховуючи зазначені дані, встановлено помірний ступінь (1 ступінь) обмеження у сприйнятті зору, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, від 15.11.2024 р. № 1338, колегіально прийнято рішення про збереження III (третьої) групи інвалідності безстроково.

Враховуючи наявність у пацієнта дистрофічної міопії, ністагму, афакії, вітректомії з приводу відшарування сітківки (прилягання), відкритокутової глаукоми правого ока, у разі погіршення зорових функцій можливо повторний огляд на експертній команді.

Позивачка не погодилась з прийнятими рішеннями та звернулась до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини виникли учасників справи з підстав правомірності прийнятого рішення відповідачем відносно позивачці за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи.

15.11.2024 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від №1338 (далі Постанова №1338), згідно з п.3 якої повноваження, права і обов`язки МСЕК щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної МСЕК МОЗ припиняються 31 грудня 2024 року.

Пунктом 5 Постанови №1338 визначено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної МСЕК МОЗ, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Постановою №1338 затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до п.1 якого вказане Положення визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Пунктом 4 Положення визначено, що Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України “Про запобігання корупції”, іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Згідно з п.6 Положення оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Судом встановлено, що оцінювання повсякденного функціонування позивачці ОСОБА_1 здійснювалось експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради.

Постановою №1338 затверджений також Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, якій згідно з п.1 визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд (п.7 Порядку).

Пунктом 17 Порядку встановлено, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив), зокрема, лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”;

Відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання.

Після проведення оцінювання повсякденного функціонування особи повторне направлення з метою встановлення (продовження) інвалідності або втрати працездатності особи може здійснюватися в разі зміни стану здоров`я і працездатності особи, що впливають на життєдіяльність, або настання строку повторного оцінювання.

Пунктами 20,21 Порядку визначена інформація, яка повинна міститься у направленні а також перелік документів, які додаються до направлення, у тому числі медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров`я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання.

Після отримання закладом охорони здоров`я електронного направлення в електронній системі таке направлення розглядається адміністратором закладу охорони здоров`я (далі - адміністратор), який є уповноваженою особою закладу охорони здоров`я, в якому створено експертну команду.

Після прийняття адміністратором електронного направлення до розгляду інформація про форму, дату та час розгляду надсилається особі, щодо якої буде проводитися оцінювання, на адресу її електронної пошти (у разі відсутності електронної пошти протягом п`яти календарних днів шляхом надсилання особі в паперовій формі засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив (без зазначення персонального складу експертної команди, яка проводитиме оцінювання).

Розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою (пункти 24,25,28 Порядку).

Отже враховуючи вказані положення нормативно-правового акту суд вважає безпідставними доводи представника позивача, що ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР не врахувала при проведенні оцінювання мету зазначену у направленні щодо встановлення ІІ групи інвалідності позивачці з огляду на додану до направлення медичну документацію. Пунктом 17 Порядку визначено, що відповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338, не створює підстав для встановлення інвалідності або інших рішень експертних команд, а є лише підставою для направлення особи на проведення такого оцінювання.

Твердження представника позивачці у заявах по суті, що у даному випадку позивачкою не заперечується відсутність правових норм відповідно до Постанови №1338, які б покладали на ЕКОПФО обов`язок дотримуватися ступенів, заздалегідь зазначених у направленні лікаря, а вона не погоджується саме з фактом неврахування існуючих діагнозів, які зафіксовані в медичних документах, які надані на розгляд експертної команди, свідчать про те, що фактично представник не погоджується з медичним висновком ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР за результатами оцінювання, оскільки вся медична документація досліджена ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР.

При таких обставинах є обґрунтованим твердження представника відповідача, що дані, зафіксовані лікуючим лікарем у направленні на оцінювання, у тому числі попередня самостійна оцінка лікарем ступенів обмеження здатності пацієнта до пересування, орієнтації, трудової діяльності та інших критеріїв життєдіяльності, є виключно припущенням лікаря, що базується на доступних йому медичних даних на момент формування направлення. Така попередня оцінка не має для експертної команди заздалегідь встановленої сили, не є для неї обов`язковою та не підмінює собою комплексне колегіальне оцінювання, яке здійснюється експертною командою.

Згідно зі ст.31 Порядку під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Відповідно до п.32 Порядку якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження.

Представник позивачці вважає порушенням процедури проведення оцінювання не направлення позивачці на додаткове медичне обстеження.

Проте таке твердження не відповідає положенням Порядку, оскільки направлення на додаткове медичне обстеження є правом, а не обов`язком ЕКОПФО. Зазначене право реалізується лише у випадку недостатності наявної інформації для прийняття рішення щодо оцінювання.

Між тим, представник відповідача стверджує, що такої інформації було достатньо відповідно до наданих медичних документів та огляду позивачці експертною командою.

Суд вважає обґрунтованими твердження відповідача, що позивачка фактично не погоджується з медичним висновком ЕКОПФО КНП «МКЛ №11» ОМР, проте оцінка вказаному висновку не може надаватися судом за висновками Верховного Суду.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правові висновки Верховного суду не змінювались.

Так, у постановах Верховного Суду від 20.02.2026 року у справі № 280/4630/25 та від 18.03.2026 року у справі №360/660/25 вказано, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Отже предметом судового перегляду є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.

Пунктами 34,35,36 встановлено, що експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. Рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі. Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Пунктом 40 Порядку встановлені види рішень, які приймає за результатами проведення оцінювання експертна команда щодо встановлення чи не встановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема: ступеня обмеження життєдіяльності особи; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

Відповідно до пунктів 48,49 Порядку повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного оцінювання відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”.

Саме враховуючи вказані положення Порядку за результатами розгляду скарги позивачці у п.18 рішення № 191/26/143 від 04.02.2026 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи вказано, що враховуючи наявність у пацієнта дистрофічної міопії, ністагму, афакії, вітректомії з приводу відшарування сітківки (прилягання), відкритокутової А глаукоми правого ока, у разі погіршення зорових функцій можливо повторний огляд на експертній команді.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради (вул. Нестеренка Віталія, будинок 5- Г, місто Одеса, 65006, код ЄДРПОУ 02774415), Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» (провулок Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним Рішення Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16 жовтня 2025 року (№84/25/7300/P) в частині невірного застосування Критеріїв для встановлення інвалідності, законів та підзаконних нормативно-правових актів та зобов`язання провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням висновків суду, наявних медичних документів та фактичного стану здоров`я позивача з урахуванням Критеріїв для встановлення інвалідності, законів та підзаконних нормативно-правових актів; зобов`язання Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» здійснити контроль повторного оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням висновків суду, наявних медичних документів та фактичного стану здоров`я позивача з урахуванням Критеріїв для встановлення інвалідності, законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.