Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №420/12921/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12921/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 06 травня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 22/25/2221/Р від 03.12.2025 р., оформлене витягом № 22/25/2221/В від 03.12.2025 р. щодо невстановлення інвалідності ОСОБА_1 як таке, що прийнято з порушенням встановленого порядку та без повного дослідження обставин;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.03.2026 року, оформлене у формі листа № 4075/01-19/2026 від 18.03.2026 року як таке, що прийнято без повного дослідження обставин;

- зобов`язати Центр оцінювання функціонального стану особи провести повторний розгляд матеріалів Позивача та повторне оцінювання повсякденного функціонування особи з урахуванням усіх наявних медичних документів, у тому числі результатів інструментальних досліджень, та з дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024;

- зобов`язати Відповідача під час повторного розгляду забезпечити повне, всебічне та об`єктивне дослідження стану здоров`я Позивача, надати належну оцінку всім наданим доказам та прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що звернувся до закладу охорони здоров`я для проходження оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення групи інвалідності. За результатами оцінювання рішенням експертної команди від 03.12.2025 №22/25/2221/Р йому відмовлено у встановленні інвалідності у зв`язку з відсутністю передбачених законодавством критеріїв.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи (ЦОФСО), за результатами розгляду якої отримав відповідь про можливість звернення з клопотанням про поновлення строку на адміністративне оскарження або повторного проходження оцінювання у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

Позивач зазначає, що обрав судовий спосіб захисту своїх прав, оскільки, враховуючи вік, стан здоров`я, обмежену фізичну мобільність та необхідність уникнення фізичних навантажень, повторне проходження оцінювання є для нього вкрай складним.

Позивач вважає, що під час оцінювання експертною командою не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного дослідження його стану здоров`я, не враховано всі надані медичні документи, результати інструментальних досліджень, висновки лікарів-спеціалістів та перебіг захворювань. На його думку, рішення про відмову у встановленні інвалідності є формальним, недостатньо мотивованим та прийнятим без належної оцінки всіх обставин справи.

Позивач зазначає, що страждає на низку хронічних захворювань серцево-судинної, сечовидільної та інших систем організму, які, за його твердженням, мають прогресуючий характер, істотно обмежують здатність до самообслуговування, пересування, повсякденної діяльності та соціальної активності, а сукупність таких захворювань відповідає критеріям для встановлення інвалідності.

Посилаючись на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, не надав належного обґрунтування прийнятому рішенню та допустив порушення процедури оцінювання.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 повноваження Центральної МСЕК припинилися, а права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Розгляд скарг на рішення експертних команд здійснюється відповідно до Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою КМУ № 1338.

Відповідач зазначив, що скарга позивача на рішення експертної команди була подана з пропуском встановленого пунктом 60 Порядку № 1338 сорокаденного строку та без клопотання про його поновлення і без документів, які б підтверджували поважність причин такого пропуску. За таких обставин, відповідно до пункту 61 Порядку № 1338, скарга підлягала залишенню без розгляду.

Відповідач наголосив, що позивач після отримання повідомлення про залишення скарги без розгляду також не скористався передбаченим законодавством правом звернутися з клопотанням про поновлення строку на оскарження. Отже, у Центру оцінювання не виникло правових підстав для розгляду скарги по суті чи проведення повторного оцінювання.

На думку відповідача, повідомлення № 4075/01-19/2026 про відмову в розгляді скарги прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року № 1338, наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 та іншими нормативними актами, а тому є законним і обґрунтованим. У зв`язку з цим відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року позов залишено без руху.

Заявою від 14.05.2026 року позивач усунув недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

05 червня 2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Станом на 08 липня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 (надалі – Позивач), громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до закладу охорони здоров`я, в якому проводиться оцінювання повсякденного функціонування особи - КНП «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради Подільського району Одеської області для проходження оцінювання повсякденного функціонування особи з метою встановлення групи інвалідності.

За результатами проведеного оцінювання експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення № 22/25/2221/Р від 03.12.2025 року, оформлене витягом № 22/25/2221/В від 03.12.2025 року, відмовлено у встановленні групи інвалідності за відсутності критеріїв для встановлення групи інвалідності згідно до Постанови КМУ № 1338 від 15.12.2024 року.

У зв`язку з відмовою первинної команди оцінювання 09 березня 2026 року позивачем було подано скаргу до ЦОФСО на рішення Експертної команди з повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) № 22/25/2221/Р від 03 грудня 2025 року щодо визнання протиправним і скасування вищезазначеного рішення ЕКОПФО.

Листом №4075/01-19/2026 від 13.03.2026 року позивачу повідомлено, що його скаргу залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження. Також позивачу роз`яснено, що вказані обставини не позбавляють його права звернутися повторно з обґрунтуванням поважності причин порушення строку оскарження, підтвердженим документально, або звернутися для проходження повторного оцінювання до первинної команди у зв`язку з погіршенням стану здоров`я на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Вважаючи протиправним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 22/25/2221/Р від 03.12.2025 р., оформлене витягом № 22/25/2221/В від 03.12.2025 р. та протиправним рішення Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.03.2026 року, оформлене у формі листа № 4075/01-19/2026 від 18.03.2026 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, право на охорону здоров`я та соціальний захист гарантується статтею 49 Конституції України, яка встановлює, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Водночас, стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Однак реалізація цих конституційних прав здійснюється відповідно до законів України та в межах встановлених державою критеріїв, що забезпечує справедливий розподіл соціальних гарантій та недопущення зловживань у цій сфері.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон № 875-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За приписами статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою-другою статті 6 Закону № 875-ХІІ Захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV) (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

З 1 січня 2025 року статус інвалідності засновано на сучасній концепції оцінювання повсякденного функціонування людини – тобто оцінювання впливу травми чи хвороби на повсякденну діяльність.

Зміни були запроваджені з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15.11.2024 року «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» та внесенням відповідних змін до діючого законодавства.

Відповідно до пунктів 14, 40 «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» затвердженого Постановою КМУ від 15.11.2024 року № 1338 оцінювання проводиться з використанням електронної системи та електронної системи охорони здоров`я.

За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів.

Як встановлено судом, за результатами проведеного оцінювання експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення № 22/25/2221/Р від 03.12.2025 року, оформлене витягом № 22/25/2221/В від 03.12.2025 року, відмовлено у встановленні групи інвалідності за відсутності критеріїв для встановлення групи інвалідності згідно до Постанови КМУ № 1338 від 15.12.2024 року.

У зв`язку з відмовою первинної команди оцінювання 09 березня 2026 року позивачем було подано скаргу до ЦОФСО на рішення Експертної команди з повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) № 22/25/2221/Р від 03 грудня 2025 року щодо визнання протиправним і скасування вищезазначеного рішення ЕКОПФО.

Листом №4075/01-19/2026 від 13.03.2026 року позивачу повідомлено, що його скаргу залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження. Також позивачу роз`яснено, що вказані обставини не позбавляють його права звернутися повторно з обґрунтуванням поважності причин порушення строку оскарження, підтвердженим документально, або звернутися для проходження повторного оцінювання до первинної команди у зв`язку з погіршенням стану здоров`я на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 року № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на відповідача - державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Зобов`язано державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу, а державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» - приймання медико-експертних справ, скарг та документів, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, згідно з актом приймання-передачі.

Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 року № 1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі – Положення № 1809).

Пунктом 8 Положення № 1809 було встановлено, що Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ зокрема, повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми.

З 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1338) було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови № 1338 встановлено, що медико-експертні справи, скарги та документи, які пов`язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я, передаються підприємству, установі або організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров`я, на які покладені права і обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та відповідного наказу Міністерства охорони здоров`я.

Так, відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Крім того, наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи (скорочено – ЦОФСО), зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

У зв`язку з вищезазначеним, ЦОФСО була отримана справа за скаргою позивача на рішення ЕКОПФО від 03.12.2025 року № 22/25/2221/Р, згідно якого позивачу відмовлено у встановленні групу інвалідності.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та відповідних клопотань особи.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Згідно абзаців 1-4 пункту 68 розділу «Оскарження результатів оцінювання» Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Порядок оскарження результатів оцінювання врегульовано на підставі Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Згідно з пунктом 58 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Пунктом 60 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 визначено, що скарга може бути подана протягом 40 календарних днів з дня надсилання витягу з рішення експертної команди, що оскаржується, скаржнику (його уповноваженому представнику).

У разі пропуску з поважних причин (відрядження, що підтверджується наказом роботодавця; тимчасової непрацездатності, що підтверджується медичним висновком про тимчасову непрацездатність чи листком непрацездатності, або проходження військової служби (служби), що підтверджується листом з військової частини, органу (підрозділу) поліції, цивільного захисту) строку подання скарги скаржник (його уповноважений представник) може звернутися до Центру оцінювання функціонального стану особи з клопотанням про поновлення строку подання скарги, в якому містяться відомості, зазначені в додатку 2.

Таке клопотання може бути подано протягом 10 робочих днів з дня припинення обставин, що були поважною причиною пропуску строку подання скарги, але не пізніше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення експертної команди, що оскаржується. Клопотання про поновлення строку подання скарги подається скаржником (його уповноваженим представником) у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи або в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

До клопотання про поновлення строку подання скарги додаються копії документів, що підтверджують наявність поважних причин пропуску строку подання скарги.

У разі подання клопотання уповноваженим представником скаржника до нього додаються документи, що підтверджують повноваження такого уповноваженого представника.

У разі відсутності або недостатності обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку подання скарги Центр оцінювання функціонального стану особи відмовляє у поновленні такого строку.

Не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня отримання клопотання про поновлення строку подання скарги: у разі подання клопотання у паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає повідомлення про поновлення строку подання скарги або повідомлення про відмову у поновленні строку подання скарги рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідному клопотанні; у разі подання клопотання в електронній формі - повідомлення про поновлення строку подання скарги або повідомлення про відмову у поновленні строку подання скарги відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).

Скарга, строк подання якої пропущена з поважних причин, подається протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про поновлення такого строку.

У разі поновлення строку подання скарги про це зазначається у рішенні, прийнятому за результатами розгляду скарги, із зазначенням поважних причин пропуску строку подання скарги та документів, що підтверджують наявність поважних причин.

Пунктом 61 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 встановлено, що скарга, подана з порушенням строку подання без поважних причин, залишається без розгляду.

Як встановлено судом, скарга позивачем була подана з порушенням строку на оскарження та без клопотання про поновлення строку на оскарження.

Тобто, позивач не реалізував своє право на оскарження рішення ЕКОПФО відповідно до чинного законодавства.

Отримавши відповідь від відповідача не заявив жодних клопотань про поновлення строку, у зв`язку з чим у відповідача не було правових підстав для розгляду скарги позивача. З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 та наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022.

Судом встановлено, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 22/25/2221/Р прийнято 03.12.2025 року, тоді як скарга позивача до Центру оцінювання функціонального стану особи подана лише 09.03.2026 року, тобто після спливу встановленого пунктом 60 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи сорокаденного строку на адміністративне оскарження.

При цьому позивач не звертався із клопотанням про поновлення пропущеного строку та не надав документального підтвердження поважності причин його пропуску, як це передбачено пунктом 60 зазначеного Порядку. Після отримання повідомлення про залишення скарги без розгляду позивач також не скористався наданим йому правом повторно звернутися із відповідним клопотанням про поновлення строку.

Відповідно до пункту 61 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи скарга, подана з порушенням строку без поважних причин, підлягає залишенню без розгляду. За таких обставин у відповідача були відсутні правові підстави для розгляду скарги позивача по суті, а лист № 4075/01-19/2026 від 13.03.2026 про залишення скарги без розгляду є правомірним.

Водночас суд зазначає, що предметом оскарження в адміністративному порядку фактично не стало рішення експертної команди щодо результатів оцінювання, оскільки скарга позивача не була розглянута по суті через пропуск строку її подання. За таких обставин підстав для перевірки судом правомірності висновків експертної команди щодо невстановлення позивачу інвалідності в межах заявлених позовних вимог не вбачається.

Отже, доводи позивача не спростовують правомірності дій відповідача, а оскаржуване рішення про залишення скарги без розгляду відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 22/25/2221/Р від 03.12.2025 року, оформленого витягом № 22/25/2221/В від 03.12.2025 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» рішення експертної команди може бути оскаржене в адміністративному порядку та/або безпосередньо до суду.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Центру оцінювання функціонального стану особи зі скаргою на рішення експертної команди після спливу встановленого пунктом 60 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи строку, без клопотання про його поновлення.

У зв`язку з цим така скарга була правомірно залишена без розгляду відповідно до пункту 61 зазначеного Порядку.

Суд звертає увагу, що Центр оцінювання функціонального стану особи не здійснював перевірки обґрунтованості рішення експертної команди та не надавав оцінки правильності висновків щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення позивачу інвалідності, оскільки адміністративне оскарження не було розглянуто по суті через недотримання позивачем встановленої процедури.

При цьому позивач, обґрунтовуючи вимогу про скасування рішення експертної команди, обмежився загальними посиланнями на порушення порядку його прийняття та неповне дослідження обставин, однак не навів конкретних порушень вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1338, не зазначив, які саме медичні документи експертною командою не були враховані або які обставини залишилися недослідженими, а також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження таких доводів.

Суд також враховує, що позовна вимога про скасування рішення експертної команди пред`явлена не до належного відповідача. Позивач не визначив відповідачем суб`єкта, який безпосередньо прийняв рішення № 22/25/2221/Р від 03.12.2025 року, та не порушував питання про заміну чи залучення належного відповідача відповідно до статті 48 КАС України. За таких обставин вимога про скасування зазначеного рішення не може бути задоволена також і з цієї процесуальної підстави.

Відповідно до статей 72, 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Натомість матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушення експертною командою процедури проведення оцінювання або про невідповідність прийнятого нею рішення вимогам чинного законодавства.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 22/25/2221/Р від 03.12.2025 року, оформленого витягом № 22/25/2221/В від 03.12.2025 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (49005, м. Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А, код ЄДРПОУ 03191673).

Суддя С.О. Cтефанов

.