Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №161/9212/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9212/26

Номер провадження: 3/161/2547/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Луцьк 08 липня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Гриня Олександра Миколайовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

- за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

З УПП у Волинській області до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647357 та 647343 від 22 квітня 2026 року вбачається:

22 квітня 2026 року о 14:55 за адресою м. Луцьк вул. Чернишевського (Державності) 86А/2, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, згідно показників тесту приладу Drager 6820, № тесту 5226, результат 2,88 % проміле та керуючи тз Kia Sorento нз FD.CG688 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з тз Volkswagen Multivan днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП тз отримали механічні пошкодження.

Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано, як порушення вимог п. 2.9А, 13.1 ПДР України за, що передбачена адміністративна відповідальність ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні захисниця ОСОБА_1 адвокат Коваленко Т.В. вину свого підзахисного заперечила та просила провадження закрити з наступних підстав.

По тезово:

1.«Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, час вчинення дорожньо - транспортної пригоди зазначено: «22.04.2026 о 14:55:00» так як протокол про адміністративне правопорушення у відношення ч.1 ст.130 КУпАП вказано «22.04.2026 о 15:22:00».

Відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, передбачена частиною 4 ст. 130 КУпАП. Водночас, з направленого до суду протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647343 від 22.04.2026 року вбачається, що дії ОСОБА_1 помилково кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння).

За загальним правилом судовий розгляд проводиться лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення. Обвинувачення за ч. 4 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 не пред`являлось, а протокол був складений виключно за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в протоколі, лише в частині зміни правової кваліфікації правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження. Отже, правові підстави для виходу суду за межі протоколу про адміністративне правопорушення відсутні.

Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУПА не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.»

Такі доводи суд відхиляє з тих підстав, що вказані розбіжності у часі вказаному в протоколах про адміністративні правопорушення слід розцінювати, як технічну неточність, яка пов`язана із часом зазначеним у чекові алкотестера Drager 6820.

Тобто працівник поліції, помилково вказав в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647343 замість часу коли сталося ДТП (протокол серії ЕПР1 № 647357) час проведення заміру алкотестером Drager 6820 (чек алкотестера № тесту 5226 та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 647343).

Вказані обставини підтверджується відеозаписом з 00:23:30 по 00:24:25 де чітко видно, що працівник поліції помилково вказує годину вказану у чекові алкотестера Drager 6820 у протокол про адміністративне правопорушення.

Суд не відносить таку неточність, як істотне порушення, що тягне за собою закриття провадження у справі, оскільки висновки працівника поліції, є правильними та прийняті на основі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Щодо доводів сторони захисту про те, що працівниками поліції помилково кваліфіковано адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки час вказаний у протоколі серії ЕПР1647343 (ч. 1 ст. 130 КУпАП) є пізнішим ніж час вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1647357 (ст. 124 КУпАП), а отже дії ОСОБА_1 слід було кваліфікувати за ч. 4 ст. 130 КУпАП то суд до таких ставиться критично, оскільки попередньо судом надана оцінка тій обставині, що розбіжність у часі є вказаному в протоколах про адміністративні правопорушення є технічною помилкою, яка не впливає на суть правопорушень.

2.В судовому засіданні, яке відбувалось 18 червня 2026 року захисниця ОСОБА_1 адвокат Коваленко Т.В. вказала, що під час складення протоколу ОСОБА_1 був і є військовослужбовцем, а отже огляд на стан сп`яніння мавби відбуватись в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП.

В той же час в судовому засіданні ані 18 червня, ані 08 липня 2026 року адвокат Коваленко Т.В. жодних доказів перебування ОСОБА_1 на виконанні завдань військової служби не надала, а отже такі доводи суд оцінює, як не підтверджені.

3.На відеозаписі відсутня чітка відмова ОСОБА_1 від його огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Суд з такими твердженнями не погоджується, оскільки згідно вимог п. 7 р. І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої 09 листопада 2015 року спільним наказом МВСУ та МОЗУ № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується незгода ОСОБА_1 із результатом його огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

На відеозаписі у періоді часу з 00:04:40 – 00:04:50 після проведення відповідного огляду на газоаналізаторі працівник поліції вказує ОСОБА_1 результат його огляду на, що останній відповідає «плюс» очевидно маючи на увазі свою згоду із таким результатом.

Крім того, на періоді часу відеозапису з 00:05:40 по 00:06:20 працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 , що на газоаналізаторі за результатом його огляду відображено результат такого огляду і якщо ОСОБА_1 із таким результатом не згідний він може пройти відповідний огляд у лікаря нарколога, однак ОСОБА_1 такого бажання не висловив.

Також суд відхиляє доводи сторони захисту наступного змісту:

1.«В матеріалах справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 міститься відео не безпосередньо із портативного відео реєстратора, а взагалі не відомо із якого пристрою, так як не містить будь-яких ідентифікуючих даних щодо пристрою, дати та часу відео фіксації. Крім того, в порушення вищевказаної інструкції відеозйомка велась не безперервно, що підтверджується кількістю відеофайлів.»

2. «Надані до суду відео докази через втручання в них сторонніх осіб є недостовірними, оскільки нарізані хаотично та не містять повного перебігу обставин та подій, а також не видалено проміжки, на яких видно хто керував транспортним засобом, для підтвердження цього заявлено клопотання про витребування повного та оригінального відео за даною подією.»

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто КУпАП не містить заборон на використання відеозаписуючих пристроїв для фіксації адміністративного правопорушення в той же час оцінку таким записам надає суд в сукупності із іншими доказами наявними в матеріалах справи. Крім того на компакт диску наявний лише один відеозапис зроблений із нагрудної камери працівника поліції, що безпосередньо вбачається із самого відеозапису і про що повідомив сам працівник поліції на періоді відеозапису з 00:03:55 по 00:04:00.

Що стосується доводів про втручання у наявні в матеріалах справи відеозаписи сторонніх осіб то суд такі доводи відхиляє, оскільки вони жодними доказами (відповідна експертиза) не обґрунтовані.

Отже надавши оцінку доводам сторони захисту, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

Окрім вказаного вище вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП підтверджується також дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 647357 та 647343 від 22 квітня 2026 року, рапортом, щодо обставин справи, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія тз з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, схемою з місця дтп, відеозаписом з місця подій від 22 квітня 2026 року, чеком тесту приладу Drager 6820, № тесту 5226, результат 2,88 % проміле та копією постанови від 22 квітня 2026 року серії ЕНА № 7070082, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Ознаками об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У п. 2.9 Правил дорожнього руху зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд встановив, що ОСОБА_1 огляд на визначення наявності стану сп`яніння пройшов на місці зупинки тз, що підтверджується відеозаписом із місця подій та чеком тесту приладу Drager 6820, № тесту 5226, результат 2,88 % проміле.

Приймаючи рішення в цій справі, суд керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» та у рішенні «Авшар проти Туреччини». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Проаналізувавши наявні в справі докази, у суду немає об`єктивних сумнівів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

За змістом ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про які одночасно розглядаються судом та зі вчинених правопорушень більш серйозним є правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування тз.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, наслідки вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. А тому, суд дійшов висновку про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

При цьому суд відхиляє клопотання сторони захисту про застосування до ОСОБА_1 аналогії закону ст. 69 КК України з наступних підстав.

У чинному КУпАП дійсно наявні деякі такі прогалини, які за аналогією закону можуть регулюватися іншими актами законодавства, як то інститут відводу судді, проведення судових засідань в режимі відеоконференції, проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення тощо.

Однак питання призначення адміністративного стягнення чітко врегульована главою 4 КУпАП, і будь-якої прогалини в даному випадку не існує, як і підстав застосувати аналогію закону. Законодавець навіть окремо передбачив неможливість застосування до правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, звільнення від відповідальності за малозначність, що ще раз підкреслює його підвищену суспільну небезпечність.

З наведених вище мотивів суддя відхиляє доводи захисника про можливість, за аналогією закону, застосувати до даних правовідносин положення ст.69 КК України.

Крім того суду не надано доказів того, що виконання військового обов`язку ОСОБА_1 пов`язане із наявністю права керування тз.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При розгляді даної справи судом було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Таке клопотання зводилося до того, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та бажає особисто брати участь у судових засіданнях.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні такого клопотання суд в першу чергу зазначає, що розгляд справ про адміністративні правопорушення визначені ст. 130 КУпАП не передбачає обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у судовому засіданні крім того, що у даній справі особу ОСОБА_1 представляє 2 професійних адвокати, Мамченко І.О. та Коваленко Т.В., а отже його право на захист не порушено.

По друге суд відхиляє посилання сторони захисту на практику судів України, оскільки відповідно до ч. 5, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановахВерховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановахВерховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того, згідно п.1.4 Першого показника «Незалежність» Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, у тих випадках, коли рішення у справі має бути прийняте суддею одноособово, він діє незалежно від своїх колег по суду.

Також слід зазначити, що згідно п.40 Коментарів щодо Бангалорських принципів поведінки суддів, будь-яка ієрархічна організація судової системи чи будь-яка відмінність у посаді чи званні не може жодним чином впливати на право судді проголосити рішення вільно, без жодних сторонніх зауважень чи впливу.

По третє з тексту клопотання також слідує, що сторона захисту просить суддю застосувати за аналогією закону приписи ч.1 ст.335 КПК України, які вказують, що у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Однак застосувати аналогію закону до даної ситуації неможливо, виходячи з такого.

Частиною першою статті 65 Закону України «Про правотворчу діяльність» передбачено, що правова прогалина - це повна або часткова відсутність норми права, що не забезпечує завершеність правового регулювання відповідних суспільних відносин.

У частині третій статті 65 цього ж Закону визначено, що суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом:

1) аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;

2) аналогію права - шляхом застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права.

Отже, застосування аналогії закону, як просить сторона захисту, можливе лише у випадку наявності правової прогалини, а саме незавершеність правого регулювання суспільних відносин.

Але у даному випадку правове регулювання процесуальних аспектів провадження у справах про адміністративне правопорушення є завершеним та регулюється розділом IV КУпАП.

Законодавцем для провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачені лише випадки зупинення строку розгляду таких справ (ч.3 ст.277 КУпАП), а зупинення провадження у таких справах не передбачалося, зважаючи на їх специфіку та скорочені строки розгляду (ст.277 КУпАП), а також накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП).

Тому застосування аналогії закону, в даному конкретному випадку, є неможливим, адже правової прогалини у цих правовідносинах не існує.

Керуючись ст.ст. 283, 284, 287 КУпАП, на підставі ч.1 ст. 130 КУпАП,-.

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь

Волинської області