Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №420/36238/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36238/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024 по 29.05.2025;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022, 2023, 224 рік) щорічної основної відпустки (з загальної кількості 63 днів відпустки за 2022, 2023, 2024 рік);

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024 року по 29.05.2025 року, з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утримуючих з даної суми грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Втім, у день звільнення – 03.05.2024 року відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки, яка була в подальшому виплачена 29.05.2025.

Однак, середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 03.05.2024 по 29.05.2025 позивачу не виплачено, що є порушенням права позивача.

Процесуальні дії

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 року справа розподілена на суддю Каравана Р.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022, 2023, 224 рік) щорічної основної відпустки (з загальної кількості 63 днів відпустки за 2022, 2023, 2024 рік) та стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 03.05.2024 року по 30.05.2024 року з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утримуючих з даної суми грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 30.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії залишено без руху у зв`язку з тим, що позивачем були заявлені позовні вимоги, які не відповідають вимогам статті 5 КАС України.

Відповідно до Розпорядження №631 від 10.12.2025 року, керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду, з метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду адміністративної справи, у зв`язку із довготривалою відсутністю головуючого судді Каравана В.В., на підставі рішення зборів суддів ООАС від 09.12.2025 року №6, призначено повторний автоматичний розподіл справи №420/36238/25, провадження №П/420/37400/25.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2025 року справа розподілена на суддю Потоцьку Н.В.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року прийняті до розгляду матеріали адміністративного позову (№420/36238/25) ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії в частині вимог:

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024 по 29.05.2025;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за затримки розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 31.05.2024 року по 29.05.2025 року з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утримуючих з даної суми грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 року справа розподілена на суддю Потоцьку Н.В.

Ухвалою суду від 15.04.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.12.2025 року за вхід.№ЕС/137728/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на тому, що норми КЗпПУ (ст.116,117) надають право особі звернутися до суду та отримати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш ніж як за шість місяців одноразово, а не постійно, тим паче за період який намагається стягнути позивачка з 03.05.2024 року по 30.05.2024 вже сплачено суму середнього заробітку у розмірі 15 208,76 грн (543,17 грн. х 28).

Щодо стягнення за період з 31.05.2024 по 29.05.2025 не можливо погодитись з огляду на те, що відповідно до ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Слід враховати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Сплата середнього заробітку за шість місяців затримки розрахунку при звільненні повинна бути співмірною з виплаченою сумою на користь позивача. Так, 29.05.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 по справі №420/14587/24 Головним управлінням було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки у розмірі 1581,06 гривень.

02.05.2026 за вхід.№ЕС/47288/26 надійшов відзив на позовну заяву, в якому підтримано правову позицію, викладену у відзиві від 30.12.2025 року за вхід.№ЕС/137728/25.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції з 03 травня 2024 року наказом ГУНП в Одеській області №657 о/с від 03.05.2024 року за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції).

Наказом ГУНП в Одеській області №657 о/с від 03.05.2024 року наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за: 23 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік; 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік; 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 01 січня 2024 року до дня звільнення.

Відповідно до розрахункового листа за травень 2024 року Головне управління Національної поліції в Одеській області провело розрахунок з позивачем за невикористані 43 дні відпустки (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) у розмірі 6 468,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 по справі №420/14587/24 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані 63 дні (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки;

зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки.

стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024 року по 30.05.2024 року у розмірі 15208,76 грн. з урахуванням грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб, утриманого з даної суми грошового забезпечення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29.05.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 по справі №420/14587/24 Головним управлінням було здійснено виплату грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки у розмірі 1581,06 гривень та виплачено середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 03.05.2024 року по 30.05.2024 року у розмірі 15208,76 грн.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Суд враховує, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі №21-1765а15, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами вищезазначених норм матеріального права, виклав таку правову позицію: не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, яка є обов`язковою для суду апеляційної інстанції при вирішенні цього спору.

За правилами обчислення строків, передбачених цим Кодексом, встановлених положеннями статті 241-1 КЗпП, строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Аналіз вищенаведеної норми права дозволяє дійти висновку, що першим днем нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем є наступний за днем події фактичного припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі, що з 03.05.2024 позивача виключено звільнено.

Водночас, остаточний розрахунок із позивачем (виплата грошової компенсації за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки) проведено 29.05.2025 року. Так, вказаною датою позивачу виплачено недоотриману суму у розмірі 1581,06 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

За обставин цієї справи остаточний розрахунок з позивачем всіх належних сум при звільненні, здійснений відповідачем 29.05.2025 на виконання рішення суду, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 04.05.2024 (з дня, наступного за датою звільнення) по 29.05.2025 включно.

Період з 04.05.2024 по 29.05.2025 включно регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Отже, для належного і ефективного способу захисту позивача суд вважає за необхідне визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах шестимісячного періоду, визначеного нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України.

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа календарних днів за відпрацьований період.

Як зазначалось вище, днем звільнення є 03.05.2024, тобто двома попередніми місяцями перед звільненням є березень 2024 року (31 календарний день) та квітень 2024 року (30 календарних днів).

Як встановлено у рішенні суду від 18.09.2024 у справі №420/14587/24: «… Згідно змісту довідки про доходи ОСОБА_1 №1094 від 17.05.2024 року - за останні два місяці перед звільненням (03.05.2024 року), за березень квітень 2024 року (останні два місяці, що передували звільненню) позивачці нараховано грошове забезпечення у загальному розмірі 33 133,63 грн. Кількість днів служби за період березень квітень 2024 року 61 календарний день.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивачки становила 543,17 грн. (33133,63 грн. / 61 день = 543,17 грн.)…».

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Середній заробіток за період з 04.05.2024 по 04.11.2024 (6 місяців) складає:

543,17 грн. х 184 днів (6 місяців) = 99943,28 грн.

Водночас, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зменшення судом розміру означеного середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, має залежати від розміру недоплаченої суми, належної працівникові при звільненні.

Мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тож, саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому, оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Ці висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду і у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Разом з тим, зміст частини першої статті 117 КЗпП України із набранням чинності Закону України №2352-IX не змінився, а лише доповнився формулюванням «але не більше як за шість місяців». Отже, обмеживши з 19 липня 2022 року шестимісячним строком час, за який роботодавець має виплатити працівникові середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, законодавець як і в попередній редакції норми частини першої статті 117 КЗпП України, не передбачав можливості зменшення його розміру.

Водночас, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 року у справі №489/6074/23, розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 наведено формулу застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

У цьому судовому рішенні у частині, що стосується виплати середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку, Верховний Суд зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з вищенаведеним, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, та зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, до обставин цієї справи, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за увесь час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

Судом встановлено, що при звільненні позивачу було нараховано та виплачено у травні 2024 – 12099,35 грн., при цьому, виплачена на виконання судового рішення у справі №420/14587/24 грошова компенсація за невикористані 20 днів (за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік) щорічної основної відпустки складає 2053,33 грн., тобто загальна сума належних позивачу виплат при звільненні повинна становити 14152,68 грн (12099,35 + 2053,33 грн).

Таким чином, у цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 14152,68 грн гривень (100%), з яких: виплачене грошове забезпечення 12099,35 грн. – 85%) та невиплачена сума – 2053,33 грн. (15%).

Обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, становить 99943,28 гривень.

Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає, що належним до виплати на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні буде складати 14991,49 грн. (15% від 99943,28 гривень).

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат буде сума 76650,18 грн.

Інші доводи не впливають на правильність висновків суду.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні зі служби поліції за період з 04.05.2024 року по 04.11.2024 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зі служби в поліції за період з 04.05.2024 року по 04.11.2024 року у розмірі 14991,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Національної поліції в Одеській області (адреса: вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080, ЄДРПОУ 40108740)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА