Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №420/1881/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1881/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22 грудня 2025 року № 155350019386 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як учаснику бойових дій;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати трудовий (страховий) стаж ОСОБА_1 в період до 01 січня 2004 року, який становить 18 років 07 місяців 25 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати трудовий (страховий) стаж ОСОБА_1 в період з 01 січня 2004 року до 16 вересня 2024 року, який становить 09 років 08 місяців 22 дні;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як учаснику бойових дій з 16 вересня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення від 22 грудня 2025 року №155350019386 про відмову позивачеві в призначенні пенсії. Повторна відмова вмотивована тим, що за результатом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16 вересня 2024 року та висновків суду, страховий стаж становить 23 роки 1 місяць 14 днів. За розглядом документів до страхового стажу не зараховано періоди: 1) за записами дубліката трудової книжки від 07.01.2001 року серії НОМЕР_1 , а саме: перебування слухачем факультету підготовки професійних суддів з 01 вересня 2001 по 27 червня 2002 року у Національній юридичній академії України; 2) ведення індивідуальної адвокатської діяльності Нестеренком О.М. 3 30 червня 2002 року по 01 червня 2003 року, 3) ведення підприємницької діяльності з 31 серпня 2001 по 31 січня 2002 року та з 01 квітня 2002 року по 01 червня 2003 року. Зазначене рішення відповідача є протиправним і підлягає скасуванню

Від відповідача відзив, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що За повторним розглядом заяви від 16.09.2024 та з урахуванням висновків суду страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 1 місяць 14 днів, в тому числі страховий стаж після 01.01.2004 - 11 років 6 місяців (стаж враховано по 31.08.2024). Починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислено за даними Реєстру застрахованих осіб з урахуванням сплати страхових внесків. Форма РС-право додається. Страховий стаж ОСОБА_1 обчислено на підставі записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.2001, дублікату трудової книжки серії НОМЕР_2 від 08.12.2005 дати заповнення та даних реєстру застрахованих осіб. Водночас за записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.2001: до страхового стажу заявника не зараховано: - загальний стаж роботи 5 років до прийняття в РТО «Агроторг», який внесено на підставі трудової книжки НОМЕР_3 з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110. - період перебування слухачем факультету підготовки професійних суддів з 01.09.2001 по 27.06.2002 у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, оскільки відсутня інформація, що навчання відбувалось на денній формі, що не передбачено пунктом 8 Порядку №637. Водночас до страхового стажу зараховано період роботи за даними Реєстру застрахованих осіб з 01.02.2002 по 31.03.2002. Також до страхового стажу не враховано період провадження індивідуальної адвокатської діяльності з 31.08.2001 по 31.01.2002 та з 01.04.2002 по 01.06.2003 у зв`язку з недолученням документів про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, системи оподаткування та відсутністю в Реєстрі застрахованих осіб інформації про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків. За даними Реєстру застрахованих осіб, звітність до Пенсійного фонду не подавалась.

Отже, рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 02.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/1881/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.09.2024 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача про призначення пенсії за віком розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Луганській області, яким за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення №155350019386 від 23.09.2024 про відмову у призначенні пенсії.

Зі спірного рішення вбачається, згідно з наданими документами страховий стаж складає 14 років 4 місяці 1 день (починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислено за даними Реєстру з урахуванням сплати страхових внесків). За розглядом документів до страхового стажу не зараховано періоди:

- роботи на посаді судді Красноградського районного суду Харківської області за записами дубліката трудової книжки від 08.12.2005 серії НОМЕР_2 , оскільки не містить інформації, передбаченої у пункті 5.3 Інструкції (підлягає уточненню документами). Водночас, страховий стаж зарахований даними Реєстру, починаючи з 01.07.1999.

- ведення підприємницької діяльності з 11.01.2001 по 31.01.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2002, з 01.07.2003 по 31.07.2003 у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, системи оподаткування, відсутністю в Реєстрі звітності до Пенсійного фонду та інформації про роботу;

- роботи з 01.05.2020 по 30.06.2021 у Адвокатському об`єднанні «Нумінум» у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків.

Спірним рішенням відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням від №155350019386 від 23.09.2024, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №580/10447/24 визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23 вересня 2024 року №155350019386 про відмову позивачеві в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За наслідком повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 про призначення пенсії за віком, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі, Головним адміністративного суду, управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області з урахуванням висновків суду до страхового стажу зараховано періоди роботи за копією дубліката трудової книжки від 07.01.2001 серії НОМЕР_1 та період роботи на посаді судді Красноградського районного суду Харківської області за записами дубліката трудової книжки від 08.12.2005 серії НОМЕР_2 винесено рішення від 22.12.2025 №155350019386 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

За повторним розглядом заяви від 16.09.2024 та з урахуванням висновків суду страховий стаж складає 23 роки 1 місяць 14 днів. Починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислено за даними Реєстру з урахуванням сплати страхових внесків.

За розглядом документів до страхового стажу не зараховано періоди:

- за записами копії дубліката трудової книжки від 07.01.2001 серії НОМЕР_1 , а саме: перебування слухачем факультету підготовки професійних суддів з 01.09.2001 по 27.06.2002 y Національній юридичній академії України, оскільки не передбачено пунктом 8 Порядку №637. Водночас страховий стаж зараховано як робота з 01.02.2002 по 31.03.2002 за даними Реєстру;

- ведення індивідуальної адвокатської діяльності Нестеренком Олександром Миколайовичем з 30.06.2002 по 01.06.2003 у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату ОСОБА_1 страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 31.01.2002 та з 01.04.2002 по 01.06.2003 y зв`язку з недолученням документів про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, системи оподаткування, інформації про сплату страхових внесків. За даними Реєстру звітність до Пенсійного фонду не подавалась.

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням від 22.12.2025 року №155350019386, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду позовом.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05 листопада 1991 року, та безпосередньо ним визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до ст.1 Закону №1058-IV:

- пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення міститься і в ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Приписами ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як визначено п.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону № 1058-ІV право на призначення дострокової пенсії мають військовослужбовці, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, в районах її здійснення та/або безпосередньої участі у здійснені заходів, необхідних для забезпечення оборони України із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами ч.4 ст.24 Закону України № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Документи, необхідні для перерахунку пенсії, наведені в розділі ІІ Порядку № 22-1.

Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.48 Кодексу Законів про працю України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Положення указаної норми кореспондують із приписами ст.62 Закону України № 1788-XII, якою встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), у розумінні пунктів 1, 2 якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У п.2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, \ Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пунктів 5.1.- 5.3 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Враховуючи викладене, суд зауважує, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.

Оцінюючи позицію відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, що вказані в оскаржуваному рішенні, суд зазначає, що як вказано відповідачем у відзиві, до заяви про призначення пенсії від 16.09.2024 ОСОБА_1 , серед іншого, надав чорно-білу копію дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 07.01.2001, завірену територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області, та дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 08.12.2005.

Належним чином завірена копія дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 07.01.2001 була надана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області на адвокатський запит представника позивача, що підтверджується листом №02-29/1709/24 від 22.04.2024.

Із наявної у справі копії дублікату трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 07.01.2001 вбачається, що він виданий ТОВ «К.С.К» та містить запис про те, що загальний стаж роботи до прийняття в РТО «Агроторг» складає 5 років (згідно трудової книжки НОМЕР_3 ).

Також копія дублікату трудової книжки ОСОБА_1 містить наступні записи:

- №1-3 з 17.04.1990 по 01.05.1992 про прийняття на роботу на посаду адміністратором кафе «Піцерія» Нікопольського РТО «Агроторг», переведення на посаду начальника цеху «Полімер», звільнення за власним бажанням (накази: 187/к від 16.05.90, 20/к від 11.01.91, 256/к від 05.05.92);

- №4-5 з 05.05.1992 по 25.04.1995 про прийняття на роботу на посаду комерційного директора Приватного малого підприємства «Синтез», звільнення за власним бажанням (накази: №19 від 17.05.92, №27 від 25.04.95);

- №6 з 25.04.1995 навчання у Новомосковському навчально-виробничому комплексі «ПТУ технікум» (диплом НОМЕР_4 від 25.04.94);

- №7 -8 з 26.04.1995 по 04.11.1995 про призначення на посаду юрисконсульта Марганцевського спеціалізованого управління «Гідробуд» тресту «Дніпроспецбуд» та про звільнення за власним бажанням (розпорядження №9 від 25.04.1995 та №34 від 09.11.1995);

- №9-10 з 09.11.1995 по 31.01.1996 про прийняття на посаду юрисконсульта Науково-виробничого об`єднання «Ера» та звільнення за власним бажанням (накази: №119 від 09.11.95 та №5 від 31.01.96);

-№11-12 з 01.02.1996 по 11.02.1999 про прийняття на посаду юрисконсульта ТОВ НВО «Ера» та звільнення за згодою сторін (накази: №95 від 01.02.96 та №33 від 11.02.99);

- №13-16 з12.02.1999 по 30.08.2001 про прийняття на посаду юрисконсульта ТОВ «К.С.К», навчання у Національній юридичній академії ім. Я. Мудрого, переведення на посаду головного юрисконсульта та звільнення за власним бажанням у зв`язку із зарахуванням до денного факультету професійних суддів Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого (наказ №14/ок від 12.02.99, диплом НОМЕР_5 від 06.02.2000, наказ №7 від 01.03.2000, наказ 317/ок від 30.08.2001);

- №17-18 з 17.01.2001 по 27.06.2002 про зарахування слухачем факультету підготовки професійних суддів Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого та відрахування у зв`язку із закінченням навчання (накази: №318 від 28.08.2001 та №246 від 21.06.2002);

- №19 з 30.06.2002 по 08.08.2003 про зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю (Рішення ДОКДКА від 11.01.2001);

- №20-21 з 20.06.2003 по 23.08.2003 про прийняття на посаду доцента кафедри права Нікопольської філії міжрегіональної академії управління персоналом за сумісництвом та звільнення з посади (накази №23-п від 02.06.2003 та №47-п від 23.08.2003);

- №23-25 з 27.08.2003 по 16.03.2004 про зарахування до штату Красноградського районного суду Харківської області на посаду судді, присвоєння кваліфікаційного класу, прийняття присяги судді (наказ №35 від 26.8.2003, ріш. квал. ком від 04.03.2004).

Також, позивачем разом із заявою про призначення пенсії був поданий дублікат трудової книжки НОМЕР_2 від 08.12.2005, відповідно до якого він виданий Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області та містить запис про те, що загальний стаж роботи до призначення на посаду судді Красноградського районного суду Харківської області складає 18 років 3 місяці 21 день згідно дублікату НОМЕР_1 від 07.01.2001.

З дослідженої наявної у справі копії дублікату трудової книжки НОМЕР_6 від 08.12.2005 судом встановлено, що вона також містить записи №1-4 з 27.08.2003 по 28.12.2005 про зарахування до штату Красноградського районного суду Харківської області на посаду судді, присвоєння кваліфікаційного класу, прийняття присяги судді та відрахування зі штату суду (наказ №35 від 26.8.2003, ріш. квал. ком від 04.03.2004, наказ №02-5/144 від 21.12.2005).

Як вбачається оскаржуваного рішення, відповідачем – ГУ ПФУ в Луганській області для призначення пенсії до страхового стажу не зараховано періоди: 1) за записами копії дубліката трудової книжки від 07.01.2001 серії НОМЕР_1 , а саме: перебування слухачем факультету підготовки професійних суддів з 01.09.2001 по 27.06.2002 y Національній юридичній академії України, оскільки не передбачено пунктом 8 Порядку №637. Водночас страховий стаж зараховано як робота з 01.02.2002 по 31.03.2002 за даними Реєстру; - ведення індивідуальної адвокатської діяльності Нестеренком Олександром Миколайовичем з 30.06.2002 по 01.06.2003 у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату ОСОБА_1 страхових внесків до Пенсійного фонду України; 2) ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 31.01.2002 та з 01.04.2002 по 01.06.2003 y зв`язку з недолученням документів про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, системи оподаткування, інформації про сплату страхових внесків. За даними Реєстру звітність до Пенсійного фонду не подавалась.

Позивач просить зобов`язати відповідача зарахувати трудовий стаж, набутий ним до 01.01.2004.

Суд зазначає, що записи про трудову діяльність позивача, які у них містяться, здійснені у відповідності до Інструкції №58, місять найменування підприємства, де працював працівник, а також відділи, посади (роботи), відомості про прийняття на роботу, звільнення з роботи, переводи, а також найменування, дати і номера документів, на підставі яких проведені відповідні записи у дублікатах.

Усі записи про трудову діяльність позивача внесені у хронологічному порядку, не містять виправлень, підчисток, засвідченні підписами уповноважених осіб та відтисками печаток юридичних осіб, та з їх змісту можна встановити вид, періоди та характер виконуваної роботи.

Відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

Також, суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, в тому числі не зазначення наказів, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а, у якій вказав, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.

На переконання суду, обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Саме на керівника підприємства, установи, організації покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 687/975/17 від 21.02.2018, у справі №607/7638/17 від 06.04.2022 у яких суд касаційної інстанції вказав, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача врахувати трудовий стаж позивача, набутий ним до 01 січня 2004 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком (форма РС-право; номер ПС:155350019386) та пояснень відповідача у відзиві, відповідачем зараховано до страхового стажу лише ті періоди роботи до 01.01.2024, за які сплачені страхові внески.

Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, факт не сплати підприємством страхових внесків або ж відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії та не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону.

Між тим, Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за таких умов:

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Також, аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.

З огляду на положення вказаних норм права законодавцем передбачена можливість зарахування до страхового стажу періодів ведення підприємницької діяльності, при цьому, період провадження підприємницької діяльності за період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців незалежно від сум сплачених ними страхових внесків. Для цього достатньо лише надання довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

В даному випадку факт здійснення позивачем підприємницької діяльності підтверджується Витягом з ЄРС для ФОП, який надавався у справі № 580/10447/24.

За таких обставин належним доказом, яким підприємець може підтвердити свій стаж зайняття підприємницькою діяльністю за період з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. є саме довідка про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Визначений період по 31 грудня 2003 року обумовлений тим, що з 01.01.2004 набрав чинність Закон N 1058-IV, яким вперше визначено поняття страхового стажу як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, враховуючи те, що позивач, зокрема, здійснював підприємницьку діяльність в період до набрання чинності Законом N 1058-IV, а законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, то враховуючи конституційне право особи на пенсійне забезпечення, а також приймаючи до уваги однаковий правовий статус "суб`єкта підприємницької діяльності" який існував як в період здійснення позивачем підприємницької діяльності так і в період з 01.01.98 (період зазначений в Законі N 1058-IV), суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності .

З огляду на викладене, спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню судом. Відтак, у вказаній частині позов підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу позивача період перебування слухачем факультету підготовки професійних суддів з 01.09.2001 по 27.06.2002 y Національній юридичній академії України, період ведення індивідуальної адвокатської діяльності ОСОБА_1 з 30.06.2002 по 01.06.2003; період ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 31.01.2002 та з 01.04.2002 по 01.06.2003 та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині щодо рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення. Суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22 грудня 2025 року № 155350019386 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як учаснику бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період перебування слухачем факультету підготовки професійних суддів з 01.09.2001 по 27.06.2002 y Національній юридичній академії України, період ведення індивідуальної адвокатської діяльності ОСОБА_1 з 30.06.2002 по 01.06.2003; період ведення підприємницької діяльності з 31.08.2001 по 31.01.2002 та з 01.04.2002 по 01.06.2003 та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 07.07.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко