Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №340/1977/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1977/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить:

1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

2) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", який діяв станом на момент виключення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був виключений з військового обліку 01.01.2011 року у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. На думку позивача, після виключення з військового обліку він втратив статус військовозобов`язаного та перестав належати до будь-якої категорії осіб, визначених частиною дев`ятою статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Після оновлення мобільного застосунку "Резерв+" позивачу стало відомо про відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного. При цьому позивач не подавав заяв про взяття чи поновлення на військовому обліку, не надавав відповідної згоди та не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для здійснення таких дій. На звернення позивача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку та усунення інформації про нього як військовозобов`язаного відповідач листом повідомив про відсутність законних підстав для внесення відповідних змін до Реєстру. Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував положення Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року № 932, оскільки законодавством не передбачено автоматичного поновлення на військовому обліку осіб, які за досягненням граничного віку були виключені з нього. На переконання позивача, підвищення у 2011 року граничного віку перебування в запасі не може поширюватися на осіб, які до набрання чинності відповідними змінами вже були остаточно виключені з військового обліку, а повторне включення їх до військового обліку суперечить принципу незворотності дії закону в часі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 20).

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що після внесення у 2014 році змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" граничний вік перебування у запасі для відповідної категорії військовозобов`язаних був збільшений спочатку до 50 років, а згодом до 60 років. У зв`язку з цим позивач, який не досяг нового граничного віку перебування у запасі, підпав під дію чинного законодавства та вважається військовозобов`язаним. Відповідач наголосив, що мова не йде про зворотну дію закону в часі, оскільки нові норми регулюють правовий статус особи на майбутнє та поширюються на всіх громадян, які відповідають установленим законом критеріям. Крім того, відповідач зазначив, що окремих рішень чи дій щодо взяття або поновлення позивача на військовому обліку Центром не приймалося. За його твердженням, внесення відомостей до Реєстру та взяття на військовий облік відбулося в автоматичному режимі відповідно до пункту 17-1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року № 932. Також відповідач зазначив про те, що позивач не довів факту порушення його прав та не надав належних доказів на підтвердження обставин, на які посилається. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог та залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено(а.с.34).

В подальшому позивачем надано додаткові письмові пояснення, в яких наполягал на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , був виключений з військового обліку 01.01.2011 року у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Після оновлення мобільного застосунку Міністерства оборони України "Резерв+" ним було сформовано електронний військово-обліковий документ, згідно до якого він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний.

На звернення позивача від 21.01.2026 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку та усунення інформації про нього як військовозобов`язаного відповідач листом №5/1499 від 30.01.2026 повідомив про відсутність законних підстав для внесення відповідних змін до Реєстру.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у внесенні змін до Реєстру та вважаючи, що перебування його на військовому обліку є протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).

Окрім того, Указом Президента України Про загальну мобілізацію № 65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами третьою, сьомою, дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу, молодшого, середнього складу поліції; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статі 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок 1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Приписами статті 28 Закону № 2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (01.01.2011 року) було передбачено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Статтею 32 Закону № 2232-XII, у редакції, що діяла на момент досягнення позивачем 40 років (01.01.2011 року) було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (далі Закон № 1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014 року) було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону № 2232-XII викладено у такій редакції: "Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років".

Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014 року), також було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри "50" замінено цифрами "60".

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку та усунути інформацію про нього як про військовозобов`язаного.

Як зазначалося, статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, чинній станом на 01.01.2011 року, було передбачено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку та переводяться у відставку.

Разом із тим у 2014 році законодавцем змінено правове регулювання відносин щодо перебування громадян у запасі.

Так, Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII та Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних відповідної категорії було послідовно збільшено з 40 до 50 років, а в подальшому до 60 років.

При цьому положення частини четвертої статті 28 Закону № 2232-XII, відповідно до яких граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Отже, після набрання чинності зазначеними змінами позивач, як особа, яка не досягла нового граничного віку перебування в запасі, визначеного законом, знову підпав під правове регулювання Закону № 2232-XII щодо військовозобов`язаних.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що сам по собі факт виключення позивача з військового обліку у січні 2011 року у зв`язку з досягненням тоді встановленого граничного віку перебування в запасі не виключав поширення на нього подальших змін законодавства, якими такий граничний вік було збільшено.

Оскільки позивач на момент звернення до відповідача та виникнення спірних правовідносин не досяг 60-річного віку, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність правових підстав для внесення до Реєстру відомостей щодо його виключення з військового обліку.

Щодо доводів позивача про те, що його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі мало остаточний характер, а подальше відображення його у Реєстрі як військовозобов`язаного суперечить принципу незворотності дії закону в часі, суд зазначає таке.

Відповідно до правових позицій, викладених у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності та припиняється з моменту втрати ним чинності. За загальним правилом до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, а дія закону не поширюється на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання ним чинності.

Водночас наведений конституційний принцип не означає неможливості зміни законодавцем правового регулювання певних суспільних відносин на майбутнє та поширення нових норм на осіб, які на момент набрання ними чинності відповідають установленим законом критеріям.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі не є правомірність виключення позивача з військового обліку у 2011 році. Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що на момент досягнення позивачем 40-річного віку таке виключення відповідало вимогам чинного на той час законодавства.

Разом із цим після внесення Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII та від 22.07.2014 № 1604-VII змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" граничний вік перебування в запасі для відповідної категорії військовозобов`язаних було збільшено до 60 років. Зазначені зміни були спрямовані на розширення мобілізаційного ресурсу держави та поширюються на всіх громадян відповідної категорії, які не досягли встановленого законом граничного віку.

При цьому Закон України № 2232-XII не містить положень, які б виключали поширення нових вимог щодо граничного віку перебування в запасі на осіб, виключених з військового обліку раніше виключно у зв`язку з досягненням попереднього граничного віку. Так само законодавство не передбачає збереження за такими особами особливого правового статусу після зміни відповідного нормативного регулювання.

Твердження позивача про те, що після виключення з військового обліку він остаточно втратив статус військовозобов`язаного та не може бути охоплений подальшими змінами законодавства, ґрунтується на помилковому розумінні принципу незворотності дії закону в часі. У спірних правовідносинах нові норми не застосовуються до подій, які відбулися до набрання ними чинності, а визначають правовий статус особи на момент виникнення спірних правовідносин.

Також враховано, що на час звернення позивача із заявою від 21.01.2026 та її розгляду відповідачем по суті позивач не досяг 60-річного віку, який відповідно до вимог статті 28 Закону № 2232-XII є граничним віком перебування в запасі для відповідної категорії військовозобов`язаних.

Отже суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави вважати внесення до Реєстру відомостей про позивача як військовозобов`язаного таким, що порушує принцип незворотності дії закону в часі або ж призводить до протиправного звуження його конституційних прав. Відповідач, повідомивши про відсутність підстав для внесення до Реєстру відомостей щодо виключення позивача з військового обліку, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО