Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №340/2255/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2255/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства "Голованівська лікарня" Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (вул. Незалежності, б.2, с. Голованівськ, Голованівський район, Кіровоградська область, 26500, ЄДРПОУ 01995137)

до відповідача-2: Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (пров. Феодосія Макаревського, б. 1-А, м. Дніпро, 49005 ЄДРПОУ 03191673)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить:

1) Визнати протиправним і скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Голованівська лікарня» Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 2747/25/608/Р від 17.12.2025.

2) Визнати протиправним і скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № 1808/26/1625 від 18.02.2026.

3) Зобов`язати КНП «Голованівська лікарня» Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області провести повторний огляд ОСОБА_1 та прийняти рішення, яким продовжити ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби та визначити відсоток втрати професійної працездатності 40%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.12.2025 позивачу було проведено оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Голованівська лікарня» Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, за результатами якого прийнято рішення № 2747/25/608/Р від 17.12.2025 щодо відмови у продовженні ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, яка була встановлена рішенням ЕКОПФО від 24.01.2025 (номер витягу 140/25/96/В, номер рішення 140/25/96/Р). Не погодившись з таким рішенням експертної команди щодо результату оцінювання, позивач 15.01.2026 направив скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" з проханням скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.12.2025 та за результатом розгляду скарги сформувати нове рішення, яким продовжити III групу інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби та визначити відсоток втрати професійної працездатності 40%.

Рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" №1808/26/1625 від 18.02.2026, оформленого у вигляді витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії (витяг № 1808/26/1625/ВП) було підтверджене рішення щодо відмови у продовженні ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Вважаючи зазначені рішення протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) та запропоновано відповідачам надати відзив на позов (а.с.93).

Представником Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 та підзаконних нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України, у межах наданих повноважень та з дотриманням визначеної процедури розгляду матеріалів медико-експертної справи. Також відповідач зазначив, що під час розгляду скарги позивача було досліджено всі надані медичні документи, здійснено оцінювання ступеня функціональних порушень відповідно до затверджених критеріїв, у зв`язку з чим встановлено відсутність підстав для визнання позивача особою з інвалідністю, а оскаржуване рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним даним та нормативним вимогам. Крім того, відповідач наголосив, що питання встановлення інвалідності належить до дискреційних повноважень уповноважених експертних органів у сфері медико-соціальної експертизи, а суд, у свою чергу, не наділений повноваженнями підміняти спеціалізований орган та здійснювати переоцінку медичних висновків, а може лише перевіряти дотримання процедури прийняття відповідного рішення. Відтак, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с.99-104).

Представником Комунального некомерційного підприємства "Голованівська лікарня" Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області також подано до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що 17 грудня 2025 року пацієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 проходив оцінювання в КНП «Голованівська лікарня», №2747/25/608/Р. Оглядався пацієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 травматологічною командою №1 в складі лікарів: ОСОБА_2 , Гуйванюк Г.С., Царюк Н.Ю. Враховуючи об`єктивний огляд, пацієнта ОСОБА_1 - пересувається без допоміжної опори, комбінована контрактура лівого колінного суглобу II ст, що призводить до легкого порушення пересування та трудової діяльності, згідно консультативного заключення травматолога та ревматолога, діагноз: двобічний післятравматичний гонартроз II справа. Больовий синдром. Остеоартртрит з переважним ураженням гомілково - ступневих, колінних суглобів (артроскопія 27.06.2026) К. І-ІІ ст. Легке порушення функції пересування. Проведено аналізу медичних документів, даних рентгенологічного обстеження, МРТ, УЗД, наданих епікризів, консультативних заключень, наявності легкого порушення пересування, самообслуговування та трудової діяльності, згідно постанови 1338 та висновку військово - лікарської комісії від 20.03.2025 року №2025-0320-1041, з якого вбачається, що проведений огляд ВЛК військової частини НОМЕР_2 , 20 березня 2025 року, діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Віддалені наслідки вогнепальних уламкових сліпих поранень (08.05.2023) нижньої щелепи, лівих сідниці, стегна, правої стопи, ліковані оперативно (07.05.2023 - ПХО ран, 17.05.2023 - видалення сторонніх тіл), у вигляді посттравматичної нейропатії латерального шкірного нерву лівого стегна з нейропатичним больовим синдромом, сенсорними розладами та незначним порушенням функції (Т94). Згідно наказу МОЗ України від 04.07.2007 №370 кваліфікується як легка та згідно постанови 1338 у продовженні групи інвалідності було відмовлено. Рішення №2747/25/608/Р від 17.12.2025 року було оскаржене позивачем, однак рішенням №1808/26/1625 від 18.02.2026 року експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 рішення ЕКО ПФО № 2747/25/608/Р від 17.12.2025 року залишено без змін. Усі надані пацієнтом ОСОБА_1 документи були розглянуті, позивач не довів, які саме документи не враховано та як це могло вплинути на результат. Рішення ЕКОПФО прийнято відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», постанови КМУ № 1338 та в межах повноважень, є обґрунтованим та підтверджене вищим органом. Підстав для його скасування немає (а.с.160-162).

Дослідивши матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.05.2023 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини поранення №642/2261 від 10.07.2023, виданою командиром в/ч НОМЕР_3 (а.с.29).

Після отримання поранення позивач проходив лікування у різних закладах охорони здоров`я та ВЛК.

02.11.2023 року під час огляду позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності (причина втрати працездатності – поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини), що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 087209 від 02.11.2023 (а.с.54-55).

Також, 02.11.2023 під час огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 27.10.2023, причина інвалідності – поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини) що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №187967 від 02.11.2023 (а.с.56-57).

Інвалідність встановлена на строк до 01.12.2024 року.

24.01.2025 позивач пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи, очно, у закладі охорони здоров`я, а саме у КНП "Міська лікарня швидкої медичної допомоги Кропивницької міської ради".

Згідно витягу з рішення ЕКОПФО від 24.01.2025 (номер витягу 140/25/96/В, номер рішення 140/25/96/Р) позивачу з 22.11.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності (причина інвалідності - пов`язана з виконанням обов`язків військової служби) (а.с.58-68).

У витязі також було визначено дату повторного оцінювання - 22.11.2025.

17.12.2025 позивач пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи, що проведено експертною командою КНП «Голованівська лікарня Голованівської селищної ради», за результатами якого прийнято рішення щодо відмови у продовженні позивачу ІІІ групи інвалідності, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби (а.с.83-87).

Рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" № 1808/26/1625 від 18.02.2026, оформленого у вигляді витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи, за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії (витяг № 1808/26/1625/ВП) було підтверджене рішення щодо відмови у продовженні позивачу ІІІ групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби (а.с.88-91).

Позивач вважає, що сукупність наявних у нього функціональних порушень та медичних діагнозів обумовлює необхідність повторної комплексної оцінки його функціонального стану з урахуванням здатності до трудової діяльності та критеріїв встановлення інвалідності, визначених чинним законодавством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Положення пункту 9 частини першої статті 19 КАС України передбачають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з частинами першою-другою статті 6 Закону № 875-ХІІ захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV, інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон № 4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4170-IX установлено, що:

особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності;

документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є:

видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я;

рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомоги, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування;

особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);

На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону № 4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова № 1338) було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи було покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Крім того, наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» було також затверджено Положення про Центр оцінювання функціонально стану особи, яким визначені повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи (далі ЦОФСО), зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи.

Права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи визначаються Положенням про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року № 2022 та Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медико-соціальної експертизи; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу. У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

підтвердження оскарженого рішення експертної команди;

скасування оскарженого рішення експертної команди;

формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Як встановлено матеріалами справи, позивач не погодився з рішенням експертної команди ЕКОПФО від 17.12.2025 № 2747/25/608/Р, яким йому не було продовжено групу інвалідності, та звернувся зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України».

За результатами розгляду скарги експертною командою ЦОФСО рішення ЕКОПФО залишено без змін, а позивача не визнано особою з інвалідністю.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень, позивач звертає увагу як на неврахування дійсного стану свого здоров`я, так і на порушення процедури проведення оцінювання.

Вирішуючи справу по суті спору суд перш за все зазначає, що у справах зазначеної категорії суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.03.2026 року у справі № 360/660/25 , від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20.

Отже, у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів експертної команди при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті класифікатору хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Разом з тим, суд зобов`язаний надати оцінку дотриманню процедури проведення такого оцінювання.

У контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, а за протилежних умов нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.

Викладене узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16.

Отже, що стосується дотримання відповідачами встановленої процедури проведення оцінювання, суд встановив наступне.

Так, відповідно до наданих матеріалів справи, оцінювання проводилось очно, за присутності позивача. При цьому, відповідно до змісту витягу з рішення ЕКОПФО від 17.12.2025, а також і відповідно до змісту витягу з рішення ЕКОПФО ЦОФСО від 18.02.2026, останні обґрунтовано, серед іншого, результатами огляду позивача, проведеного 17.12.2025.

Разом з тим, зміст позову свідчить про те, що позивач категорично заперечує проведення такого огляду.

Суд враховує, що відповідно до відповідно до частини 2 статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Так, позивач у своєму позові зазначає, що жодного огляду комісією 17.12.2025 стосовно нього не проводилось, лише один лікар задав йому «пару уточнюючих запитань» щодо стану здоров`я.

Відповідачами такі доводи позивача жодними належними та допустимими доказами не спростовані.

Надані відповідачами матеріали справи жодним чином не доводять факту проведення відносно позивача медичного огляду під час проведення процедури оцінювання 17.12.2025 та не надають можливості встановити результати такого огляду, оскільки не містять будь-яких даних щодо проведених нових обстежень, здійснення аналізів чи медичних досліджень стосовно позивача, тощо.

Таким чином, посилання відповідачів на проведений відносно позивача медичний огляд під час процедури оцінювання 17.12.2025 є безпідставним, оскільки факт проведення такого огляду не доведено матеріалами справи.

Суд також вважає слушними доводи позивача стосовно того, що основний діагноз, встановлений як за результатами оцінювання 24.01.2025, так і за результатами оцінювання 17.12.2025, є фактично одним й тим самим, проте висновки є протилежними.

Так, відповідно до витягу з рішення ЕКОПФО від 24.01.2025, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, визначено основний діагноз – Т01.8 – Інші поєднання відкритих ран, що охоплюють кілька ділянок тіла.

Відповідно до витягу зі спірного рішення ЕКОПФО від 17.12.2025, яким позивачу відмовлено у встановленні групи інвалідності, визначено той самий основний діагноз - Т01.8 – Інші поєднання відкритих ран, що охоплюють кілька ділянок тіла.

В обох випадках також зазначено супутні діагнози та ускладнення основного діагнозу.

Отже, позивач наголошує, що за наявності одного й того ж самого встановленого діагнозу відповідачем прийнято протилежні за змістом рішення.

Суд зазначає, що відповідачами такі доводи позивача взагалі залишено без уваги та не надано щодо них жодних пояснень чи спростувань.

Суд також вказує, що наведене у пункті 16 витягу з рішення ЕКОПФО від 17.12.2025 обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання є вкрай неконкретним, не містить жодного аналізу медичних документів позивача, посилань на норми чинних критеріїв встановлення інвалідності, а отже суперечить приписам Порядку №1338. Таке обґрунтування не дає можливості встановити, які саме документи досліджувались відповідачем-1 під час прийняття такого рішення, та чому саме вони, на думку відповідача-1, не давали підстав для встановлення групи інвалідності, на відміну від попередніх висновків ЕКОПФО від 24.01.2025.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оспорюване рішення відповідача-1 від 17.12.2025 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема по критеріям його обґрунтованості.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача-1 прийняте із порушеннями законодавчо встановленої процедури, що має суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.

Відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує дотримання законодавчої процедури прийняття спірного рішення та відповідно правомірність такого.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач-1 під час прийняття рішення від 17.12.2025 №2747/25/608/Р діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування всіх обставин, а також без належного обґрунтування оспорюваного рішення, що свідчить про його протиправність, а відтак зазначене рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення ЕКОПФО Центру оцінювання функціональної стану особи від 18.02.2026 №1808/26/1625 не призведе до ефективного поновлення порушеного права позивача, оскільки таке рішення прийнято за результатами скарги на рішення експертної команди від 17.12.2025 року №2747/25/608/Р, та яким було підтверджено попередній висновок, а не складено новий.

Отже, у вказаній частині позову належить відмовити.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Голованівська лікарня» Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №2747/25/608/Р від 17.12.2025.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Голованівська лікарня» Голованівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області повторно провести стосовно ОСОБА_1 оцінювання повсякденного функціонування особи з врахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО