Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №826/3714/18 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Київ справа №826/3714/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаскі Аутсорсинг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008191404,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаскі Аутсорсинг» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 №0008191404.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає про те, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

6 березня 2018 року, Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2023, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року справу прийнято до свого провадження суддею Кочановою П.В., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду м. Києві від 7 липня 2026 року замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980), правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, б. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Одночасно з відзивом відповідачем надано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, суд зазначає таке.

За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 262 Кодексу встановлено, зокрема, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Водночас відповідач у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін не зазначив жодних обставин, які б давали підстави стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін. Крім того, у даному клопотанні не зазначено, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження із викликом сторін, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд вважає, що підстави для розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відсутні, а тому варто відмовити у задоволенні даного клопотання.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаскі Аутсорсинг» код ЄДРПОУ: 39080392, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.55, зареєстровано юридичною особою з 08.06.2015 із основним видом економічної діяльності, згідно КВЕД: 78.10 Діяльність агентств працевлаштування, інші види 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у. 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 52.24 Транспортне оброблення вантажів, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у., 78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами, 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, 52.10 Складське господарство, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., 82.92 Пакування, 81.29 Інші види діяльності із прибирання, 85.32 Професійно-технічна освіта, 81.21 Загальне прибирання будинків, 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів, 85.53 Діяльність шкіл підготовки водіїв транспортних засобів, 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти, 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів. Перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Лівобережна ДПІ).

Вказані факти підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного в матеріалах справи.

У проміжок часу з 19.01.2018 по 25.01.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Хаскі Аутсорсинг» (код 39080392) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Калабрія плюс» (код 39929641) за період липень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року та ТОВ «Конкордвест» (код 40823211) за листопад 2016 року, за результатами якої складено Акт від 01.02.2018 № 72/26-15-14-04-05/39080392.

У висновках вказаного Акту зазначено про встановлення позивачем порушень п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 201101 грн., в т.ч. по періодах: липень 2016-40641 грн., вересень 2016 – 28158 грн., жовтень 2016 – 41771 грн., листопад 2016 – 90531 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаскі Аутсорсинг» із висновками Акту не погодилось, надало свої заперечення.

За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС надало відповідь, в якій підприємство було повідомлено, що контролюючим органом вирішено залишити заперечення без задоволення, а висновки Акту перевірки – без змін.

На підставі означеного Акту Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2018 № 0008191404, яким товариству збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 201101 грн., та застосовано штрафну санкцію у сумі 50275 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано ст. 78 ПК України, якою визначені обставини, при наявності яких можуть здійснюватися такі перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 вказав, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Хаскі Аутсорсинг» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Калабрія Плюс» та ТОВ «Конкордвест», враховуючи вирок Дніпровського районного суду м. Києві від 12.04.2017 у справі № 755/4734/17, яким керівника ТОВ «Калабрія Плюс» визнано винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України та призначення покарання, у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підтвердження відсутності з боку позивача порушення вимог податкового законодавства, останнім до суду надано копії первинних документів по спірним господарським операціям, за наслідком аналізу яких судом встановлено таке.

14.06.2016 між позивачем (замовником) та ТОВ «Калабрія Плюс» (виконавцем) було укладено Договір № 41-К/16, за умовами якого виконавець зобов`язується виконувати роботи, а замовник зобов`язується оплачувати виконання робіт, перелік та ціна яких визначається в додатках до цього Договору; інформація про місце, види, обсяги, строки та/або інші умови виконання робіт узгоджуються сторонами та направляється замовником виконавцю поштою та/або електронною поштою факсом або повідомляються усно телефоном (п.п. 1.1 -1.2 п. 1); сторони фіксують фактично виконані Роботи в Актах виконаних робіт; у випадку неналежної якості виконаних робіт або неповного виконання робіт, замовник має право не підписувати Акт виконаних робіт або вписати зауваження, претензії до якості, кількості та інших обставин виконаних робіт.

У випадку не підписання Акту виконаних робіт, Замовник повинен направити Виконавцю письмові зауваження або претензії щодо неналежної якості виконаних робіт або неповного виконання робіт на наступний робочий день після виконання робіт; виконавець зобов`язаний надати обґрунтовану відповідь про причини виконання робіт не в повному обсязі або неналежної якості або надати письмові заперечення на зауваження або претензії Замовника протягом 2-х робочих днів з моменту отримання їх від замовника; до моменту вирішення або врегулювати заперечень чи претензій, робота виконавця не оплачується.

У випадку не досягнення згоди щодо ситуації та порядку оплати робіт, Сторони застосовують пункт 7 цього Договору; протягом 5 робочих днів виконавець надає замовнику два екземпляри підписаного зі свого боку та скріпленого печаткою Акту виконаних робіт; протягом трьох робочих днів з дати одержання Актів, замовник їх підписує, скріплює печаткою, один екземпляр повертає виконавцю та оплачує послуги виконавця протягом трьох банківських днів з дати підписання Акту […] (п.п. 3.1-3.4 п. 3 Договору).

14.06.2016 між позивачем та ТОВ «Калабрія Плюс» було підписано Додаток № 1 до цього Договору, яким сторони узгодили вартість послуг, визначивши, що роботи по стикеруванню, пакуванню, сортуванню за годину вартують 30,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи вартують 30,00 грн. без ПДВ; комплектувальні роботи - 30,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи на навантажувачі – 40,00 грн. без ПДВ.

26.08.2016 між позивачем та ТОВ «Калабрія Плюс» було підписано Додаток № 2 до цього Договору, яким сторони узгодили вартість послуг, визначивши, що роботи по стикеруванню, пакуванню, сортуванню за годину вартують 29,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи вартують 26,00 грн. без ПДВ; комплектувальні роботи - 30,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи на навантажувачі – 40,00 грн. без ПДВ, перебирання тари, обмотка палет, сортування та пакування макулатури – 24,00 грн. без ПДВ.

27.09.2016 між позивачем та ТОВ «Калабрія Плюс» було підписано Додаток № 3 до цього Договору, яким сторони узгодили вартість послуг, визначивши, що роботи по стикеруванню, пакуванню, сортуванню за годину вартують 33,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи вартують 33,00 грн. без ПДВ; комплектувальні роботи - 34,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи на навантажувачі – 40,00 грн. без ПДВ, перебирання тари, обмотка палет, сортування та пакування макулатури – 28,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано: рахунок на оплату № 16 від 31.07.2016 на суму 243846,00 грн., у т.ч. ПДВ 40641,00 грн.; акт надання послуг № 16 від 31.07.2016 на суму 243846,00 грн., у т.ч. ПДВ 40641,00 грн.; рахунок на оплату № 118 від 17.10.2016 на суму 250623,13 грн., у т.ч. ПДВ 41770,52 грн.; акт надання послуг № 118 від 17.10.2016 на суму 250623,13 грн., у т.ч. ПДВ 41770,52 грн.; рахунок на оплату № 13 від 19.09.2016 на суму 168948,00 грн., у т.ч. ПДВ 28158,00 грн.; акт надання послуг № 13 від 19.09.2016 на суму 168948,00 грн., у т.ч. ПДВ 28158,00 грн., оплату позивач підтверджує копіями виписок з банківського рахунку за 09.08.2016, 22.09.2016, 29.09.2016, 05.10.2016, 06.10.2016, 28.10.2016.

Щодо господарських операцій із ТОВ «КОНКОРДВЕСТ» позивачем надано копію Договору № 88/К-1 від 12.10.2016, укладеного між ним (замовником) та ТОВ «КОНКОРДВЕСТ» (виконавцем).

У відповідності до п.п. 1.1-1.2 п. 1 якого виконавець зобов`язується виконувати роботи, а замовник зобов`язується оплачувати виконання робіт, перелік та ціна яких визначається в додатках до цього Договору; інформація про місце, види, обсяги, строки та/або інші умови виконання робіт узгоджуються сторонами та направляється замовником виконавцю поштою та/або електронною поштою факсом або повідомляються усно телефоном.

Сторони фіксують фактично виконані Роботи в Актах виконаних робіт; у випадку неналежної якості виконаних робіт або неповного виконання робіт, замовник має право не підписувати Акт виконаних робіт або вписати зауваження, претензії до якості, кількості та інших обставин виконаних робіт. У випадку не підписання Акту виконаних робіт, Замовник повинен направити Виконавцю письмові зауваження або претензії щодо неналежної якості виконаних робіт або неповного виконання робіт на наступний робочий день після виконання робіт; виконавець зобов`язаний надати обґрунтовану відповідь про причини виконання робіт не в повному обсязі або неналежної якості або надати письмові заперечення на зауваження або претензії Замовника протягом 2-х робочих днів з моменту отримання їх від замовника; до моменту вирішення або врегулювати заперечень чи претензій, робота виконавця не оплачується.

У випадку не досягнення згоди щодо ситуації та порядку оплати робіт, Сторони застосовують пункт 7 цього Договору; протягом 5 робочих днів виконавець надає замовнику два екземпляри підписаного зі свого боку та скріпленого печаткою Акту виконаних робіт; протягом трьох робочих днів з дати одержання Актів, замовник їх підписує, скріплює печаткою, один екземпляр повертає виконавцю та оплачує послуги виконавця протягом трьох банківських днів з дати підписання Акту […] (п.п. 3.1-3.4 п. 3 Договору).

12.10.2016 між позивачем та ТОВ «КОНКОРДВЕСТ» було підписано Додаток № 1 до цього Договору, яким сторони узгодили вартість послуг, визначивши, що роботи по стикеруванню, пакуванню, сортуванню за годину вартують 33,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи вартують 33,00 грн. без ПДВ; комплектувальні роботи - 34,00 грн. без ПДВ; навантажувально-розвантажувальні роботи на навантажувачі – 46,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано: рахунок на оплату № 436 від 30.11.2016 на загальну суму виконаних робіт у розмірі 286767,60 грн., у т.ч. ПДВ 47794,60 грн., акт надання послуг № 436 від 30.11.2016 на загальну суму 286767,60 грн., у т.ч. ПДВ 47794,60 грн.; рахунок на оплату № 437 від 30.11.2016 на загальну суму виконаних робіт у розмірі 256417,92 грн., у т.ч. ПДВ 42736,32 грн., акт надання послуг № 437 від 30.11.2016 на загальну суму 256417,92 грн., у т.ч. ПДВ 42736,32 грн.; оплату позивач підтверджує копіями виписок з банківського рахунку за 07.12.2016, 13.12.2016, 16.12.2016, 05.10.2016, 06.10.2016, 28.10.2016.

Аналізуючи вказані матеріали, суд зазначає, що з наданих документів не можливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, відсутні заяви (п. 2.1.4 Договору) на виконання робіт, інформація про залучення третіх осіб для виконання робіт.

У свою чергу, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві зазначено, що позивачем не було надано первинних документів по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Калабрія Плюс». Відповідач наголошує, що позивачем не надано документів, які б підтверджували наявності у контрагента спеціальних дозволів на розміщення реклами, наявність відповідних виробничих можливостей для провадження відповідного виду господарської діяльності.

Також, контролюючий орган на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Калабрія плюс» вказує на те, що 12.04.2017 Дніпровським районним судом міста Києва винесено вирок у справі №755/4734/17 (кримінальне провадження №3201700040000018) по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Так, згідно вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2017 №755/4734/17, ОСОБА_1 визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, правова кваліфікація якого визначена як фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

З матеріалів справи, вбачається, що первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано дані податкового обліку, підписані саме ОСОБА_1 , як керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Калабрія плюс».

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У справах №21-5332а15, №21-1318а16, №21-2430а16 Верховний Суд України зазначив, що обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України, не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Щодо контрагента позивача ТОВ «Конкордвест» відповідачем зазначено, що співробітниками оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області під час розслідування кримінального провадження №32016030000000036 за частиною 5 статті 27 частини 1 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України допитано засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкордвест» гр. ОСОБА_2 у якості свідка.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 24 січня 2017 року, ОСОБА_2 повідомив, що у вересні 2016 року до нього звернувся чоловік на ім`я ОСОБА_3 та запропонував стати директором підприємства за винагороду в розмірі 2000 гривень щомісячно. Після коротких роздумів ОСОБА_2 погодився на вказану пропозицію, взяв свій паспорт та ІПН та поїхав до Києва. У столиці його невідомі люди відвезли до державного реєстратора, нотаріуса та банківських установ, де він особисто підписував ряд документів, зміст яких не пам`ятає. Згодом, з вказаних документів ОСОБА_2 стало відомо, що він став засновником, директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкордвест» (код ЄДРПОУ 40823211), зареєстрованого за адресою: м. Київ, вул. Миру, буд. 9-А. Також, ОСОБА_2 в ході допиту його як свідка повідомив, що після реєстрації підприємства та повернення додому жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкордвест» не підписував, печаткою підприємства ніколи не користувався та не знає де вона знаходиться, відношення до діяльності підприємства не мав жодного і не зміг сказати чим воно займається.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги наявну у контролюючого органу інформацію про відсутність у підприємства трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також невідповідність придбаного товариством товару з реалізованим за номенклатурою, вбачається формування штучного податкового кредиту за операціями, які фактично не відбувались.

Надаючи правову оцінку доводам ГУ ДПС суд зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку.

Так, суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд погоджується з висновками контролюючого органу про порушення ТОВ «Хаскі Аутсорсинг» приписів Податкового кодексу України та відповідно вважає висновки акта перевірки обґрунтованими, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення - правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від 01.12.2015 у справі №21-1661а15, від 02.12.2015 у справі №21-3849а15).

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.02.2017 у справі № 805/3424/15-а (№К/800/25505/16) та викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а (К/9901/436/18).

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 №21-3418а16 висловлена правова позиція, згідно із якою первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Стала практика Верховного Суду України (рішення від 22.03.2016 у справі №810/6201/14, від 26.04.2016 №2а-4201/11/2670, від 12.04.2016 №826/17617/13-а тощо, виходить із того, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, норм податкового законодавства та правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновків про те, що наведені відповідачем в акті перевірки висновки, покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення – правомірним.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0008191404 від 21.02.2018 року контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаскі Аутсорсинг» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008191404 від 21.02.2018 року – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 7 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.