Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №320/18840/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року справа №320/18840/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 21910427, вулиця Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро-94, Дніпропетровська область, 49094) від 12.01.2024 року № 104350002404 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (Код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 26.02.1979 по 27.08.1979, з 01.10.1979 по 11.02.1980, з 07.02.1987 по 03.08.1992 і з 03.05.1997 по 15.12.1997, занесені до трудової книжки від 02.02.1979 НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву від 08.01.2024 про призначення пенсії за віком.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Зміст відзиву зводиться до дублювання змісту оскаржуваного рішення без спростування доводів позивача зазначених в позовній заяві.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 (надалі-Позивач), 08 січня 2024 року звернулась до Вишгородського відділу призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (надалі -Відповідач 1) для обрахування та призначення пенсії, у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», у зв`язку з досягненням Позивачем 63-річного віку.

18 січня 2024 року Позивач з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі-Відповідач 2) отримала рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.01.2024 року № 104350002404. Відмову в призначенні пенсії Відповідач 2 мотивував відсутністю необхідного страхового стажу, пов`язаного з не зарахуванням окремих періодів трудової діяльності, внесених в трудову книжку Позивача НОМЕР_2 , з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Відповідачем 2 до страхового стажу Позивача не враховано періоди роботи відповідно записам трудової книжки:

- з 26.02.1979 по 27.08.1979 роки та з 01.10.1979 по 11.02.1980 роки, оскільки печатка підприємства, якою завірено запис про звільнення не читається, таким неможливо встановити де працювала та звідки була звільнена.

- з 07.02.1987 по 03.08.1992 роки, оскільки між датою звільнення та датою наказу на звільнення розбіжність більше місяця (наказ від 25.05.1992), що суперечить вимогам пункту 2.4 та 4.1. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» № 162 від 20.06.1974 та№ 58 від 29.07.1993;

-з 03.05.1997 по 15.12.1997 роки, оскільки запис про звільнення завірено печаткою (КТ «Бондаренко...» (назву ідентифікувати у повному обсязі не можливо-не читається), на якій назва підприємства не відповідає назві установи при працевлаштуванні (КТ фірма «Мальвіна КТ»), інформація про перейменування підприємства не надавалась.

За вказаних обставин страховий стаж Позивача за підрахунком Відповідача 2 склав лише 16 років 3 місяці 8 днів, що не надає підстав для нарахування пенсії у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу, при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України .

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку №637 зазначено, що в разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.

Згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, Позивач не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

Крім того, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки, зокрема, у разі недотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Виходячи з правових позицій Верховного Суду та зважаючи на те, що трудова книжка є основним документом який підтверджує трудовий стаж, є належним документом для призначення пенсії за весь період трудової діяльності, з урахуванням незаконно виключених Відповідачем 2 зі страхового стажу періоди роботи: з 26.02.1979 по 27.08.1979 року, з 01.10.1979 по 11.02.1980 року, з 07.02.1987 по 03.08.1992 року та з 03.05.1997 по 15.12.1997 року.

При цьому, при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку зі змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи вищезазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому, відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ 21910427, вулиця Набережна Перемоги, 26, місто Дніпро-94, Дніпропетровська область, 49094) від 12.01.2024 року № 104350002404 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (Код ЄДРПОУ 22933548, 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 26.02.1979 по 27.08.1979, з 01.10.1979 по 11.02.1980, з 07.02.1987 по 03.08.1992 і з 03.05.1997 по 15.12.1997, занесені до трудової книжки від 02.02.1979 НОМЕР_2 та повторно розглянути заяву від 08.01.2024 про призначення пенсії за віком.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.