Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №320/58033/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року справа №320/58033/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Окружного адміністративного суду міста Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.;

- зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за рахунок бюджетної програми 0501020 Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя по КЕКВ 2113 Суддівська винагорода, суддівську винагороду, обчисливши її за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн., з урахуванням вже виплачених за вказані періоди сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Окружним адміністративним судом міста Києва протиправно не здійснено належну виплату позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну судову адміністрацію України.

Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, а також додаткові пояснення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 27.04.2010 №578/2010, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Полтавського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Указом Президента України «Про переведення судді» від 16.07.2010 №770/2010, ОСОБА_1 переведено на роботу на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку.

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 28.09.2017 №297/2017, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Позивач зазначає, що у 2024 році суддівська винагорода позивача нарахована та виплачена з урахуванням показника «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», - 2 102 грн.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон № 3460) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:

працездатних осіб - 3028 гривень;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Спір щодо розміру суддівської винагороди позивача виник виключно в частині базового розміру посадового окладу, а саме того, яка мала бути врахована сума прожиткового мінімуму, - 2 102 грн (прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді) чи 3 028 грн (прожитковий мінімум з 1 січня 2024 року на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб), відповідно.

Не погоджуючись з обрахованим розміром посадового окладу, а як наслідок з отриманою сумою суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Як зазначено у преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.

Згідно ст. 136 Закону № 1402-VIII суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Таким чином, допомога на оздоровлення судді залежить на пряму від розміру посадового окладу.

Починаючи з 2021 року, в Законах України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX, «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб передбачений такий вид прожиткового мінімуму як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.

Наведені приписи вказаних законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», для розрахунку посадового окладу, як складової суддівської винагороди, було предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду у справі №240/9028/24 (постанова від 24.04.2025).

В постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі, відступаючи від попередніх правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23 та ін., предмет спору в яких стосувався визначення розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, зазначила, що законами про державний бюджет не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність визначення посадового окладу працюючого судді з урахуванням приписів до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», які є чинними та не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

Суд також враховує, що Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалена постанова від 17.02.2026 (справа №200/2309/25), в якій Судом, зокрема, зроблено такий висновок: для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд вважає, що висновки, які зроблені Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи №200/2309/25, не можуть бути застосовані у цій справі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

В свою чергу, Кодексом адміністративного судочинства України визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду.

Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного адміністративного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

При цьому, суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, насамперед, подібність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

У справі №240/9028/24, як зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо законності застосування абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» при визначенні посадового окладу, як складової суддівської винагороди, працюючого судді.

Отже, правові висновки, які зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі №240/9028/24, безумовно стосуються і предмету спору, який розглядається в межах цієї справи.

Крім цього, приймаючи до уваги саме висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи вищеописаний ієрархічний принцип функціонування Верховного Суду, суд приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду фактично дійшли різних висновків в питанні визначення розміру посадового окладу, як складової суддівської винагороди.

Так, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що при визначення розміру посадового окладу працюючого судді підлягають застосуванню саме Закони України про Державний бюджет (ст.7), якими визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

У свою чергу, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зроблено висновок, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Оскільки визначення базового розміру посадового окладу є однаковим як для визначення розміру суддівської винагороди працюючого судді так і для визначення розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, то вказані висновки Великої Палати Верховного Суду та судової палати Касаційного адміністративного суду є протилежними за своїм змістом.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками Верховного Суду у складі судової палати, та враховуючи зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що у вказаний позивачем період для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Виходячи з наявних у справі доказів, судом з`ясовано, що саме такий розмір прожиткового мінімуму при обрахунку базового розміру посадового окладу судді використано у вказаний позивачем період.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 160/6274/25.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.