Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №280/4298/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 липня 2026 року Справа № 280/4298/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі – позивач) надійшла позовна заява до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації суми податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення у справі №280/9239/24 додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію суми податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення у справі №280/9239/24 додаткової грошової винагороди у розмірі 173 530,95 грн. (сто сімдесят три тисячі п`ятсот тридцять гривень дев`яносто п`ять копійок).

Суддею встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини статті 5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання рішення суду відповідачем були виплачені кошти (додаткова винагорода), з яких відрахований податок на доходи фізичних осіб без проведення відповідної компенсації.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач правом на подання відзиву у строки, встановлені ухвалою суду від 11 травня 2026 року, одержаною його уповноваженою особою в особистому кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 11 травня 2026 року, не скористався.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 280/9239/24 відповідачем здійснено розрахунок додаткової винагороди з розрахунку 100 000 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 26 березня 2022 року по 17 липня 2022 року, з 21 липня 2023 року по 24 липня 2023 року, з 28 липня 2023 року по 23 жовтня 2023 року, з 05 листопада 2023 року по 22 грудня 2023 року, з 04 січня 2024 року по 25 лютого 2024 року, з 27 березня 2024 року по 02 травня 2024 року, а також додаткової грошової винагороди пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці за станом здоров`я, з 12 червня 2024 року по 11 липня 2024 року, з 15 липня 2024 року по 29 липня 2024 року, з 30 липня 2024 року по 08 серпня 2024 року.

Загальна сума винагороди склала 872 278,00 грн.

Виплату вищезазначеної додаткової винагороди, відповідач здійснив з відрахуванням ПДФО 18% .

01 травня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо підстав неповної виплати позивачу додаткової винагороди, нарахування якої проведено на виконання судового рішення у справі № 280/9239/24.

Відповідач листом від 05 травня 2026 року за № 1559/13459 повідомив представника позивача про те, що з урахуванням пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України ПДФО ним, як податковим агентом, під час виплати позивачу коштів здійснено відрахування податок на доходи фізичних осіб.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб з нарахованого грошового забезпечення військовослужбовця та додаткової грошової винагороди, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого права із цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статей 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (надалі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішень Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 280/9239/24 відповідач здійснив нарахування додаткової винагороди у сумі 872 278,00 грн.

Наведена обставина підтверджується витягами з розрахунку, наданому позивачу відповідачем.

На картковий рахунок позивача фактично виплачено кошти у сумі 698 747,05 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 5 від 07 квітня 2026 року.

Дослідженням розрахунків встановлено, що з суми 872 278,00 грн. відповідачем утримано податок на доходи з фізичних осіб, що також підтверджує відповідач у листі від 05 травня 2026 року за № 1559/13459.

Водночас, з виплатою позивачу грошового забезпечення йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17 від 25червня 2020 року у справі № 825/761/17.

Також, суд під час розгляду справи враховує, що несвоєчасна виплата належних позивачу коштів сталась з вини відповідача, що встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 280/9239/24.

Оскільки відповідач доводи позивача належними доказами не спростував, позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи по суті відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності дій у спірних правовідносинах.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач у даній категорії справ звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 72 – 77, 90, 134, 241 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації суми податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення у справі №280/9239/24 додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію суми податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення у справі № №280/9239/24 додаткової грошової винагороди у розмірі 173 530,95 грн. (сто сімдесят три тисячі п`ятсот тридцять гривень дев`яносто п`ять копійок).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08 липня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов