Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №260/2881/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2026 року м. Ужгород№ 260/2881/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої – судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить: 1) Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що оформлені листом про відмову від 30.03.2026 №2485/7287-B.2) Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , навідника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , головного сержанта про звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За результатами розгляду рапорту, відповідач відмовив у задоволенні такого, з посиланням на наявність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за батьком позивача, а саме наявність онука. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки хоча формально існує інший член сім`ї другого ступеня споріднення (син позивача) його неможливість здійснювати догляд за своїм дідусем через проживання в іншій області й необхідність утримувати свою сім`ю є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця встановлено наявність інших осіб першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 (батьком позивача), а саме наявність онука (сина позивача) ОСОБА_3 . Документів, що підтверджують інвалідність ОСОБА_3 , його потребу у постійному догляді до рапорту долучено не було. Відтак, позивач, всупереч вимог Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України не надав відомості про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи з інвалідністю, а також відомості, що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. За таких обставин, рапорт позивача про звільненню задоволенню не підлягав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач в березні 2026 року звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби, на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону, п. 3 ч. 12 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи, а саме за своїм батьком ОСОБА_2 , який має ІІ групу інвалідності та потребує постійного догляду.

До вказаного рапорту позивач додав: копію довідки до акта огляду медико-соціальною комісією № 891213 від 29.07.2024 року; копію медичного висновку ЛКК № 388, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , індивідуальну програму реабілітації інваліда , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , заяву ОСОБА_2 про догляд сином ОСОБА_1 , копію паспорту ОСОБА_1 , копію паспорту ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, копію картки платників податків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , акт про встановлення факту здійснення особою догляду, медичний висновок огляду, копію висновку про наявність порушення функцій організму, виписку із медичної карти амбулаторного хворого, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця.

Листом від 30 березня 2026 року № 2485/7287 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2026 року, який був поданий до рапорту, зазначено, що в ході перевірки сімейного стану встановлено наявність інших осіб першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а саме онука (син військовослужбовця ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 , 2001 р.н. Документів, що підтверджують інвалідність ОСОБА_3 , його потребу у постійному догляді до рапорту не долучено. У вказаному листі зазначено, що в порушення вимог Положення про проходженням громадянами України військової служби в Збройних Силах України, Інструкції про організацію виконання положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України до рапорту не долучено один із документів, що підтверджують відсутність у батька позивача інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу за нормами абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин; під час дії воєнного стану через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція, в редакції чинні й на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу другого пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відповідно до пп. 26 п. 5 Додатку № 19 Інструкції при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №520/14746/25.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено та сторонами не заперечується, що батько позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

Разом із тим, зі змісту Акта перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого 27.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що у ОСОБА_2 (батька позивача) є онук ОСОБА_3 (2001 р.н., проживає у м. Сколе).

Перелік осіб які відносяться до членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у підпункті 14.1.263 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Враховуючи вищенаведене – онук ОСОБА_2 – ОСОБА_3 є членом сім`ї другого ступеня споріднення у розумінні наведених положень законодавства.

Суд зазначає, що положення абзацу тринадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII не передбачають автоматичного виникнення права на звільнення виключно з підстави наявності інвалідності у одного з батьків. Навпаки, обов`язковою умовою застосування цієї норми є доведення відсутності інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення такої особи або обставин, які унеможливлюють здійснення ними догляду.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що онук особи, яка потребує догляду, ОСОБА_3 , не може здійснювати такий догляд у зв`язку з проживанням в іншій області, працевлаштуванням та необхідністю утримувати власну сім`ю.

Сам по собі факт проживання ОСОБА_3 у Львівській області, а також його працевлаштування у виробничому структурному підрозділі АТ «Українська залізниця» не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення ним догляду за дідусем у розумінні абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII.

Законодавець пов`язує право на звільнення військовослужбовця з військової служби лише з відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або з наявністю у них обставин, які підтверджують неможливість здійснення догляду, а саме потребою таких осіб у постійному догляді, що має бути підтверджено відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Натомість подані позивачем довідка про склад сім`ї та довідка з місця роботи ОСОБА_3 лише підтверджують його місце проживання та факт перебування у трудових відносинах, однак не засвідчують існування обставин, які об`єктивно виключають можливість здійснення ним догляду за ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки позивачем не було доведено відсутності у батька ОСОБА_2 інших, окрім позивача, членів сім`ї, які могли б здійснювати постійний догляд за ним, або ж, що такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду.

З огляду на вищенаведене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст. 139 КА України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька