Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №240/17015/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/17015/25

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№7381/26 від 08.02.2026), просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не здійснення перерахунку та виплати йому пенсії з 1 грудня 2019 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести йому перерахунок та виплату пенсії з 1 грудня 2019 року, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що станом на 01.03.2025 розмір нарахованої йому пенсії, з урахуванням індексації за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, становить 30899,54 гривень. Однак, фактично Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачує йому пенсію в розмірі 25950,00 гривень, оскільки, керуючись ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", застосувало до його пенсії максимальне обмеження її розміру. Позивач наголошує, що протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування максимального обмеження до розміру його пенсії суперечить нормам чинного законодавства та порушують його право на належне пенсійне забезпечення тому, що норма ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо максимального обмеження пенсії рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 була визнана неконституційною. З огляду на зазначене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження у даній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти задоволення заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Аргументуючи таку позицію, відповідач вказав, що згідно правових норм статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. З огляду на зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що обмеження максимального розміру пенсії необхідно застосовувати, зокрема, і щодо тих осіб, яким пенсія призначена/перерахована згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Крім того управління зазначило, що відповідно до правових норм постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209 підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у зв`язку з її індексацією проводиться у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Враховуючи вищезазначені обставини Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що в спірних правовідносинах діяло правомірно, а тому просило відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.11.2009 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на даний час перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №240/36028/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №33/26/117-1518 від 02.07.2021.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 02.07.2021 №33/26/117-1518 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на листопад 2019 року.

Однак, в результаті проведення вказаного перерахунку основний розмір пенсії ОСОБА_1 був зменшений з пенсійним органом з 88 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позивач оскаржив їх у суді.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №240/30414/22 позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної у основному розмірі 88 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням проведених виплат.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 та визначило основний розмір його пенсії як 88 % сум грошового забезпечення, зазначених в довідці від 02.07.2021 №33/26/117-1518.

Однак, за наслідками вказаного перерахунку Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області застосувало до нарахованої ОСОБА_1 пенсії максимальне обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, передбачене норми статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та нормами Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Вважаючи дії відповідача щодо обмеження максимального розміру його пенсії протиправними, позивач звернувся до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №240/25774/23 позов ОСОБА_1 було задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 без обмеження максимальним розміром; а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум пенсії.

Після здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на виконання вказаного рішення суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області припинило з 01.12.2019 застосовувати до пенсії позивача обмеження її максимального розміру. В результаті, загальний розмір пенсії позивача станом на 01.12.2019 склав 23157,49 гривень.

Крім того, на виконання вимог статті 64 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області щороку здійснювалась індексація пенсії позивача:

- у 2022 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" позивачу була нарахована індексація в розмірі 3242,05 гривень;

- у 2023 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" позивачу була нарахована індексація в розмірі 1500,00 гривень;

- у 2024 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" позивачу була нарахована індексація в розмірі 1500,00 гривень;

- у 2025 році на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" позивачу була нарахована індексація в розмірі 1500,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що:

- станом на 01.03.2022 розрахунковий розмір пенсії позивача (з урахуванням індексації за 2022 рік) становив 26399,54 гривень, однак фактично пенсійний орган виплачував йому пенсію в розмірі 23157,49 гривень (тобто в розмірі, визначеному після перерахунку, здійсненого на виконання рішення суду від 10.01.2024 у справі №240/25774/23);

- станом на 01.03.2023 розрахунковий розмір пенсії позивача (з урахуванням індексації за 2022 та 2023 роки) становив 27899,54 гривень, однак фактично пенсійний орган виплачував йому пенсію в розмірі 23157,49 гривень (тобто в розмірі, визначеному після перерахунку, здійсненого на виконання рішення суду від 10.01.2024 у справі №240/25774/23);

- станом на 01.03.2024 розрахунковий розмір пенсії позивача (з урахуванням індексації за 2022, 2023 та 2024 роки) становив 29399,54 гривень, однак фактично пенсійний орган виплачував йому пенсію в розмірі 23610,00 гривень (тобто в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2024);

- станом на 01.03.2025 розрахунковий розмір пенсії позивача (з урахуванням індексації за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки) становив 30899,54 гривень, однак фактично пенсійний орган виплачував йому пенсію в розмірі 23610,00 гривень (тобто в розмірі десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2025).

Починаючи з 01.01.2026 розмір пенсії, який фактично виплачується позивачу становить 25950,00 гривень (2595,00 грн (прожитковий мінімум, установленими для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2026) х 10 = 25950,00 гривень), в той час, як розрахунковий розмір його пенсії становить 30899,54 гривень.

Вказане свідчить, що в період з 01.03.2022 до 01.03.2024 до фактичного розміру нарахованої позивачу пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області застосувало максимальне обмеження її розміру сумою 23157,49 гривень, нарахованою йому після виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №240/25774/23, а починаючи з 01.03.2024 до нарахованої позивачу пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області застосовує максимальне обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, передбачене норми статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та нормами Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування максимального обмеження до розміру його пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI було передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Крім того, вказаним Законом №3668-VI також було внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, та викладено її у новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01.01.2016, вищезазначену частину статті 43 Закону №2262-XII було доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень";

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 вищезазначені положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України приймаючи вищезазначене рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 про визнання положень частини сьомої статті 43 Закону №2262 такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Водночас, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом №3668-VI, яким, в тому числі й внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

У рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційним Судом України було надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Натомість, оцінка положенням частини першої статті 2 Закону №3668-VІ у зазначеному рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційним Судом України не надавалась.

Однак, суд зауважує, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які фактично дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином, на момент спірних правовідносин була наявна колізія між частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, а тому вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що до спірних у даній справі правовідносин застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, було внесено зміни до Закону №2262-XII, зокрема у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом №1774-VІІІ до частини сьомої 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням нормативного регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому слід констатувати, що ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17 та від 21.12.2021 №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.

Вказане свідчить, що чинної норми, яка б визначала розмір максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №240/25774/23 вже було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

На виконання вказаного судового рішення пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії позивача без застосування до неї обмеження максимального розміру та визначив, що розмір пенсії позивача після такого перерахунку становить 23157,49 гривень.

Отже, питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було предметом судового розгляду у справі №240/25774/23 і ухвалене в цій справі рішення суду має преюдиційний характер для правовідносин між сторонами. Серед іншого це означає, що під час проведення наступних перерахунків пенсії позивача пенсійний орган не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні по справі №240/25774/23, що набрало законної сили.

Водночас, на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 відповідач здійснив позивачу нарахування індексації. Внаслідок цього розмір його пенсії збільшився та станом на 01.03.2022 склав 26399,54 гривень, а станом на 01.03.2023 склав 27899,54 гривень.

Разом з тим, незважаючи на підвищення розміру пенсії позивача, відповідач станом на 01.03.2022 та на 01.03.2023 продовжував здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірі 23157,49 гривень, тобто у тому самому розмірі, який був визначений пенсійним органом у зв`язку з проведенням перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду від 10.01.2024 у справі №240/25774/23. Результатом таких дій відповідача фактично стала невиплата позивачу індексації грошового забезпечення, нарахованої йому на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач протиправно застосував до пенсії позивача обмеження її розміру сумою 23157,49 грн, нарахованою йому на виконання рішення суду у справі №240/14863/23, тим самим допустив протиправні дії щодо невиплати позивачеві пенсії в повному розмірі, який станом на 01.03.2022 становив 26399,54 гривень, а станом на 01.03.2023 - 27899,54 гривень.

В контексті вказаного суд зауважує, що закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду України на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат.

Суд також вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що на виконання рішення суду у справі №240/25774/23 розмір пенсії позивача був зафіксований у сталому розмірі, оскільки цим судовим рішенням пенсійний орган зобов`язано перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з 01.12.2019 без обмеження пенсії максимальним розміром, а не нарахувати та виплачувати позивачу пенсію у визначеному розмірі. Більше того, вказане рішення суду не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати перерахунок пенсії позивача за наявності для цього законних підстав (в даному випадку у зв`язку з проведенням індексації) та виплачувати її у новому розмірі у зв`язку з проведенням такого перерахунку.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що в подальшому, на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209 відповідач здійснив позивачу нарахування індексації за 2024-2025 роки, внаслідок чого розмір його пенсії збільшився та станом на 01.03.2024 склав 29399,54 гривень, а станом на 01.03.2025 склав 30899,54 гривень.

Разом з тим, незважаючи на підвищення розміру пенсії позивача, відповідач з 01.03.2024 та з 01.03.2025 здійснював позивачу виплату пенсії у розмірі, який становить десять прожиткових мінімумів для установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01 січня відповідного календарного року.

Суд наголошує на тому, що право позивача на обчислення його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром вже було предметом дослідження в іншій адміністративній справі (№240/25774/23), а тому з тих самих підстав пенсія позивача не може бути обмежена максимальним розміром.

Суд також звертає увагу на тому, що, незважаючи на наявність у постановах Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209 вимог про підвищення розміру пенсії (у зв`язку з її індексацією) у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, чинної норми, яка б визначала розмір максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ визнані неконститиційними.

Відтак суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно з 01.03.2022 не виплачується позивачу нарахована пенсія в повному розмірі, внаслідок безпідставного обмеження його пенсії максимальним розміром. В результаті такого обмеження позивачу фактично не виплачується індексація пенсії, нарахована на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування з 01.03.2022 до пенсії ОСОБА_1 максимального обмеження її розміру та невиплати йому у зв`язку з цим індексації, нарахованої відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209.

Застосовуючи механізм захисту права позивача, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсію з урахуванням індексації, нарахованої йому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209, та без обмеження пенсії максимальним розміром.

Натомість позовні вимоги, заявлені за період з 01.12.2019 по 28.02.2022 є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки під час розгляду справи судом було встановлено та підтверджено наявними у справі протоколами перерахунку пенсії, що в зазначений період відповідач, виконуючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №240/25774/23, не застосовував до пенсії ОСОБА_1 максимального обмеження її розміру.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Із наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Таким чином, враховуючи норми ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, а також беручи до уваги розмір задоволених позовних вимог та сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн в повному обсязі підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування з 01.03.2022 до пенсії ОСОБА_1 максимального обмеження її розміру та невиплати йому у зв`язку з цим індексації, нарахованої відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.03.2022 із урахуванням індексації, нарахованої йому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та без її обмеження максимальний розміром, врахувавши при цьому раніше виплачені суми.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович