Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №160/11516/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа №160/11516/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 вдові особи з інвалідністю Другої світової війни II групи ОСОБА_2 , ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорія з 01.01.2025 року згідно ст. 50, ч. 1 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХII, Постанови КМУ “Про внесення змін до постанов КМУ від 23.11.2011 року №1210 і від 26.09.2012 року №886” від 09.12.2021 року №1307 на підставі ДОВІДКИ про заробітну плату №14/1251 від 05.11.2004 року, яка була видана ВАТ «Констар» з урахуванням коефіцієнту заробітної оплати ОСОБА_2 - 7.9424 - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 вдові особи з інвалідністю Другої світової війни II групи ОСОБА_2 , ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорія пенсію у розмірі: 51 376.00 грн. без обмеження її максимального розміру з 01.01.2025 року у порядку ст. 50, ч. 1 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХII, Постанови КМУ “Про внесення змін до постанов КМУ від 23.11.2011 року №1210 і від 26.09.2012 року №886” від 09.12.2021 року №1307 на підставі довідки про заробітну плату №14/1251 від 05.11.2004 року, яка була видана ВАТ «Констар» з урахуванням коефіцієнту заробітної плати ОСОБА_2 - 7.9424;

- стягнути Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у порядку ст. 50, ч. 1 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХII, Постанови КМУ “Про внесення змін до постанов КМУ від 23.11.2011 року №1210 і від 26.09.2012 року №886” від 09.12.2021 року №1307 на користь: ОСОБА_1 вдови особи з інвалідністю Другої світової війни II групи ОСОБА_2 , ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорія заборгованість у виплаті пенсії з 01.01.2025 року у сумі - 456 880,64 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку її пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 01.01.2025 року із врахуванням заробітної плати померлого годувальника – ОСОБА_2 , визначеної на підставі довідки про заробітну плату №14/1251 від 05.11.2004 року, виданої ВАТ «Констар», із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 7,9424. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, був ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому пенсійне забезпечення має здійснюватися із застосуванням спеціальних норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На думку позивача, надана до органу Пенсійного фонду України довідка про заробітну плату є належним документом, який підтверджує розмір заробітку годувальника, отриманого під час роботи із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому підлягає врахуванню при проведенні перерахунку пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України № 796-XII та постанови Кабінету Міністрів України № 1210. Позивач вказує, що відповідачем безпідставно не враховано зазначену довідку та порушено її право на належний рівень пенсійного забезпечення, оскільки орган Пенсійного фонду України не надав доказів недостовірності або неналежності цього документа, а самі лише сумніви щодо правильності його оформлення не можуть бути підставою для відмови у проведенні перерахунку пенсії. Також позивач посилається на те, що відмова відповідача суперечить принципам верховенства права, ефективного судового захисту та обов`язку суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 04.05.2026 року передана судді Пруднику С.В.

05.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

04.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який мав статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідач вказав, що 07.11.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 05.11.2004 № 14/1251, виданої ВАТ «Криворізький турбінний завод «Констар». Листом від 10.12.2025 № 72306-54574/К-01/8-0400/25 позивачу було повідомлено про необхідність звернення із заявою про перерахунок пенсії за встановленою формою та надання довідки про заробітну плату встановленого зразка. Представник відповідача зазначив, що відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть обчислюватися із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986–1990 роках, однак лише на підставі належним чином оформлених документів. Відповідач наголосив, що довідка про заробітну плату від 05.11.2004 № 14/1251, видана ВАТ «Криворізький турбінний завод «Констар», не відповідає формі довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 12.10.2012 № 644, а також не містить відомостей щодо первинних документів, на підставі яких було проведено нарахування заробітної плати, у тому числі щодо доплат, премій та інших складових заробітку. Крім того, відповідач зазначив, що оскільки підприємство ВАТ «Криворізький турбінний завод «Констар» ліквідовано, провести перевірку достовірності відомостей, зазначених у вказаній довідці, неможливо, а тому орган Пенсійного фонду України не має правових підстав для її врахування під час перерахунку пенсії. Також відповідач послався на те, що органи Пенсійного фонду України зобов`язані перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність відомостей, що містяться у них, і не можуть безумовно враховувати довідки про заробітну плату, які не підтверджені первинними документами. З огляду на викладене відповідач вважає, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки від 05.11.2004 № 14/1251 відсутні, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який мав статус особи з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пенсія позивачу призначена відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

07.11.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 05.11.2004 року №14/1251, виданої ВАТ «Криворізький турбінний завод «Констар», та застосування коефіцієнта заробітної плати її померлого чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 7,9424.

Листом від 10.12.2025 року №72306-54574/К-01/8-0400/25 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі поданих документів, зазначивши, що для вирішення питання про перерахунок пенсії необхідно звернутися із заявою встановленої форми та надати довідку про заробітну плату встановленого зразка.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом, у якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.01.2025 року перерахунок її пенсії у зв`язку з втратою годувальника із врахуванням довідки про заробітну плату від 05.11.2004 року №14/1251 та коефіцієнта заробітної плати померлого чоловіка.

Вважаючи таку відмову відповідача щодо перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При вирішені спору суд виходить із того, що за ч. 1, 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно ст. 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону;

4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 57 Закону №796-XII встановлено, що визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - заробітна плата (дохід) визначається шляхом поділу загальної суми заробітної плати (доходу) за календарні місяці роботи на кількість зазначених місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - заробітна плата (дохід) визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - заробітна плата (дохід) визначається за відповідний календарний місяць з додаванням до заробітної плати (доходу) на основній роботі.

Для обчислення пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 цього Закону, стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особам, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Порядок визначення заробітної плати (доходу), у тому числі заробітної плати (доходу), передбаченої частиною четвертою цієї статті, для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1).

Пунктом 2.4. Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

За п. 4.2. Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

- з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

- повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

Пунктом 4.7. Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року №2073-IX (далі Закон №2073-IX) цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За змістом правозастосування, що міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.12.2025 року у справі №420/13975/24, від 22.07.2025 року у справі №580/710/24, положення Закону №2073-IX застосовуються в т.ч. до спірних в даній справі правовідносин.

Згідно ч. 1, 2 ст. 10 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.

Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону №2073-IX дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.

Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

За ч. 1 ст. 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 16 Закону №2073-IX встановлено, що адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

За ч. 3 ст. 85 Закону №2073-IX у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Частинами 1, 2 ст. 87 Закону №2073-IX встановлено, що адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема:

1) прийнятий адміністративним органом, що:

а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно;

2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта;

3) порушує норми матеріального права;

4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21

Суд констатує, що відповідач не дотримався вищевказаних вимог до своєї діяльності при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії.

Так, відмова відповідача, яка є предметом оскарження у цій справі, фактично не містить результату вирішення заяви позивача.

Вказане свідчить про те, що будь-яке змістовне дослідження заяви позивача відповідачем не проведено, викладені обставини не досліджені, долучені документи не проаналізовані, а нормативно-правове обґрунтування, на яке посилався позивач, до спірних обставин не застосовувалося, адже висновки щодо можливості або неможливості застосування відповідних норм права до позивача відсутні.

Відповідач у спірній відмові зазначив про звернення з заявою встановленої форми.

Ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 року у справі №340/686/25.

Зміст поданої позивачем заяви очевидно вказує на її кінцеву мету, у зв`язку з чим, відповідач повинен прийняти рішення по суті такої заяви.

Також суд зауважує, що відповідач взагалі не оцінив обґрунтованість прохання позивача, в т. ч. в частині визначеного коефіцієнту заробітної плати та правильності його розрахунку.

Отже, поведінка відповідача в даній справі є протиправною. Водночас, суд визнає таку поведінку бездіяльністю щодо невирішення заяви позивача по суті.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії (фактично задовольнити заяву позивача) суд зауважує, що відповідач наразі свої владні повноваження щодо поданої позивачем заяви не реалізував, змістовний розгляд заяви не здійснив. Як наслідок, задоволення цієї позовної вимоги фактично являло б собою перебирання судом на себе повноважень відповідача і фактично розгляд такої заяви судом не з результатом розгляду органом Пенсійного фонду України, а замість органу Пенсійного фонду України, адже, як вже констатував суд, така заява наразі не була предметом розгляду органу Пенсійного фонду України згідно вимог законодавства до такого розгляду.

З цих же підстав передчасним є і задоволення позовної вимоги про стягнення коштів, оскільки відсутнє рішення відповідача не лише щодо права позивача на перерахунок пенсії, а й щодо розрахунку розміру відповідної заборгованості. Відповідно, вирішення цього питання вперше самим судом являтиме собою не контроль за дискреційними повноваженнями відповідача, а їх перебирання судом, оскільки відповідач такі питання ще не вирішував, власні повноваження у відповідній сфері не реалізував.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведених норм законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2025 року про проведення перерахунку пенсії та невирішення такої заяви по суті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 07.11.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно вимог чинного в Україні законодавства.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник