Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №160/33472/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Справа № 160/33472/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В.

за участі секретаря судового засіданняПівоварова В.С.

за участі:

представника позивача представника відповідача Васильченко Г.І. Сухотська К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0301282408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 210653,44 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0301302408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 17554,46 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0301322408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 340,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0301342408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 6700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки з порушенням вимог податкового законодавства. Позивач вказує, що не отримував у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, ані копії наказу про проведення перевірки, ані письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення, а тому перевірка проведена всупереч пункту 79.2 статті 79 цього Кодексу. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строку прийняття податкових повідомлень-рішень, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

По суті виявлених порушень позивач заперечує факт отримання ним доходу, з якого визначено грошові зобов`язання. Позивач стверджує, що не отримував доходу у розмірі, зазначеному в акті перевірки, а висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на листах Державної податкової служби України та Національного банку України про обсяги переказів, які, на його думку, не є належними доказами отримання відповідної суми коштів; належними доказами мали б бути первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач також зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0301322408 від 29.05.2025, направлене на його адресу, містило відомості щодо іншої особи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла податкова інформація від Державної податкової служби України, отримана від Національного банку України, про надходження у 2023 році на рахунки, зокрема позивача, грошових переказів із використанням реквізитів електронного платіжного засобу (р2р-платежі). Відповідач вказав, що така інформація в розумінні статей 72, 73 Податкового кодексу України є податковою інформацією та є підставою для проведення документальних перевірок. Відповідач стверджував, що ним дотримано порядок призначення та проведення перевірки, своєчасно направлено запит про надання інформації, наказ про проведення перевірки та повідомлення про дату її початку, а податкові повідомлення-рішення прийнято з дотриманням строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, після отримання від АТ «Укрпошта» відомостей про вручення акта перевірки.

У додаткових поясненнях відповідач уточнив, що за відомостями Національного банку України обсяг зарахувань за операціями з використанням реквізитів електронного платіжного засобу по позивачу у 2023 році склав 936 237,49 грн, та послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19, згідно з яким для встановлення заниження оподатковуваного доходу контролюючому органу достатньо довести факт отримання платником доходу, а платник, який заперечує такі обставини, зобов`язаний надати докази на їх спростування.

Позивач подав відповідь на відзив та заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких підтримав позовні вимоги. Позивач додатково звернув увагу на те, що серед відомостей, наданих Національним банком України, враховано, зокрема, кошти, отримані ним за місцем основної роботи від роботодавця, з яких податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано і сплачено; що суму доходу в акті перевірки зазначено суперечливо; а також що зазначені контролюючим органом рахунки не підтверджено як такі, що належать саме позивачу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов та поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла податкова інформація від Державної податкової служби України (лист №8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024, вх. ГУ ДПС № 1751/8 від 26.03.2024), отримана від Національного банку України (лист від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ), про надходження у 2023 році на рахунки, зокрема позивача, грошових переказів із використанням реквізитів електронного платіжного засобу (р2р-платежі). Листом Державної податкової служби України № 23858/7/99-00-24-04-03-07 від 21.08.2024 доведено відомості, одержані листом Національного банку України від 09.08.2024 № 57-0008/60696/БТ, щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій за 2023 рік, зокрема по позивачу, із зазначенням номерів рахунків та банків. За поясненнями відповідача, обсяг зарахувань за такими операціями по позивачу у 2023 році склав 936 237,49 грн.

На адресу позивача відповідачем направлено повідомлення від 28.03.2024 №21227/8/04-36-24-15-19 про необхідність подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та запит від 02.05.2024 № 31538/6/04-36-24-15-19 про надання інформації та документів щодо отриманого у 2023 році доходу. Позивач заперечує отримання зазначеного запиту; пояснень та документів на запит контролюючого органу надано не було.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 15.07.2024 № 2934-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. Копію наказу та письмове повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки від 15.07.2024 № 430 направлено на адресу позивача, який заперечує їх отримання. За наслідками перевірки складено акт від 25.09.2024 № 2746/04-36-24-09/3750907259, який отримано позивачем у жовтні 2024 року.

Згідно з висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік); підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (заниження загального річного оподатковуваного доходу внаслідок недекларування грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, з визначенням суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 168 522,75 грн); підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (визначення суми податкового зобов`язання з військового збору за 2023 рік у розмірі 14 043,57 грн); пункту 121.2 статті 121 Податкового кодексу України (ненадання відповіді на запит контролюючого органу). При цьому у висновках акта перевірки суму грошових коштів, недекларування яких поставлено позивачу за провину, зазначено як 17 376 478,00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2025:

№ 0301282408 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 210 653,44 грн (у тому числі 168 522,75 грн за основним платежем та 42130,69 грн за штрафними санкціями);

№ 0301302408 - про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 17 554,46 грн (у тому числі 14 043,57 грн за основним платежем та 3510,89 грн за штрафними санкціями);

№ 0301322408 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;

№ 0301342408 - про застосування штрафних санкцій у розмірі 6700,00 грн за ненадання документів (інформації) на запит контролюючого органу.

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено на адресу позивача та отримано ним 09.08.2025. В адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України .

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку (крім випадків, визначених у пунктах 167.2–167.5 статті 167 цього Кодексу). Доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 та пунктом 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи; для платників податку на доходи фізичних осіб податкова декларація подається до 1 травня року, що настає за звітним.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали та мультимедійна інформація, отримані у передбачений законом спосіб.

Як установлено судом, в основу висновків відповідача про заниження позивачем оподатковуваного доходу та, відповідно, про заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також про неподання податкової декларації за 2023 рік покладено виключно відомості, надані Державною податковою службою України та Національним банком України, про обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів електронного платіжного засобу (р2р-платежі).

P2P-платежі - це грошові перекази від однієї фізичної особи іншим фізичним особам, які можуть використовуватися як для оплати послуг чи покупок, так і для переказів коштів між знайомими особами. Само по собі надходження на рахунок фізичної особи коштів із використанням реквізитів електронного платіжного засобу не є беззаперечним свідченням отримання цією особою оподатковуваного доходу у відповідній сумі та потребує перевірки природи, підстав і належності таких надходжень.

Суд зазначає, що контролюючий орган не навів первинних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем оподатковуваного доходу у визначеному розмірі, обмежившись відомостями про обсяги операцій. При цьому суму коштів, недекларування яких поставлено позивачу за провину, в акті перевірки зазначено суперечливо: у висновках акта наведено суму 17376478,00 грн, тоді як податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб визначено виходячи із суми 936237,49 грн (168522,75 грн становить 18 відсотків саме цієї суми), яку відповідач і зазначив у додаткових поясненнях як обсяг зарахувань по позивачу. Наведене свідчить про неузгодженість покладених в основу оскаржуваних рішень відомостей щодо самого розміру доходу.

Крім того, з наданих позивачем банківських документів вбачається, що до обсягу коштів, які контролюючий орган урахував як недекларований дохід, увійшли, зокрема, суми, отримані позивачем за місцем основної роботи від роботодавця, з яких податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховано і сплачено податковим агентом, що узгоджується з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Зазначені обставини контролюючим органом під час перевірки не з`ясовано та не враховано, а відповідні суми безпідставно віднесено до недекларованого оподатковуваного доходу.

Водночас відповідач не довів належними та допустимими доказами, що всі рахунки, зазначені у відомостях Національного банку України, за операціями по яких визначено обсяг зарахувань, належать саме позивачу. За таких обставин не доведено й того, що всі враховані суми надійшли на рахунки саме позивача та є його доходом.

Посилання відповідача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19, суд відхиляє, оскільки навіть за наведеним у ньому підходом контролюючий орган зобов`язаний довести саме факт отримання платником податків оподатковуваного доходу у періоді, що перевірявся. У цій справі такий факт належними доказами не підтверджено, натомість позивач надав докази, що спростовують віднесення відповідних сум до його оподатковуваного доходу.

За таких обставин висновок відповідача про отримання позивачем у 2023 році недекларованого оподатковуваного доходу, який є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, є необґрунтованим та безпідставним. Відповідно, є протиправними й прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 29.05.2025 № 0301282408 (про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб) та № 0301302408 (про збільшення грошового зобов`язання з військового збору), а також № 0301322408 про застосування штрафних санкцій за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, оскільки за недоведеності отримання доходу, який підлягав декларуванню, не є встановленим і обов`язок позивача з подання такої декларації.

Крім того, суд ураховує, що примірник податкового повідомлення-рішення №0301322408 від 29.05.2025, направлений позивачу, містив відомості щодо іншої особи, що по суті не заперечується відповідачем, який послався на невиправлення технічних помилок у направленому платнику примірнику. Наведене також свідчить про невідповідність зазначеного індивідуального акта вимогам, які висуваються до рішень суб`єктів владних повноважень.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0301342408 від 29.05.2025 про застосування штрафних санкцій за ненадання документів (інформації) на запит контролюючого органу, то позивач заперечував факт отримання ним запиту від 02.05.2024 №31538/6/04-36-24-15-19. Оскільки обов`язок доказування правомірності рішення покладено на відповідача, а сумніви щодо належного вручення позивачу запиту в порядку, визначеному статтею 42 ПК України, не усунуто, і з огляду на те, що застосування зазначеної санкції є похідним від перевірки, висновки якої за викладених вище підстав визнані судом необґрунтованими, суд не вбачає підстав вважати правомірним і це податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Наведений підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язок довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для застосування податкових санкцій покладається саме на податкові органи.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема не довів належними та допустимими доказами факту отримання позивачем недекларованого оподатковуваного доходу у визначеному розмірі. Натомість доводи позивача знайшли підтвердження за наслідками розгляду справи по суті. З огляду на достатність наведених підстав для висновку про протиправність оскаржуваних рішень, інші доводи сторін суд окремо не аналізує, оскільки вони наведеного не спростовують.

За таких обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовна заява - задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3875,84 грн.

Керуючись ст. ст.243-245, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області № 0301282408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 210653,44 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області № 0301302408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 17554,46 грн;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області №0301322408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 340,00 грн;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області №0301342408 від 29.05.2025 щодо ОСОБА_1 на суму 6700,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в розмірі 3875,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 червня 2026 року.

Суддя О.В. Єфанова