Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №160/10390/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа №160/10390/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 06.02.2026 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 року по 06.02.2026 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період проходження служби з 29.01.2020 по 06.02.2026 відповідач обчислював його грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762 грн), тоді як розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Позивач посилається на скасування судом положень постанов Кабінету Міністрів України, якими розрахункову величину було зафіксовано на рівні 2018 року, та на правові позиції Верховного Суду, і вважає, що внаслідок застосування заниженої розрахункової величини йому виплачено грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством. 17.03.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення, проте відповіддю від 04.04.2026 № 3347 відповідач у перерахунку відмовив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення, відповідач зазначив, що проходження військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а грошове забезпечення військовослужбовців гарантується Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, у порядку, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260. Відповідач послався на те, що фінансування потреб грошового забезпечення військової частини здійснюється вищестоящими органами військового управління, а тому питання грошового забезпечення вирішуються не у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідач також зазначив, що пунктом 4 Постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 розміри посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням визначаються виходячи з фіксованої величини 1762 грн, а до 20.05.2023 застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (також 1762 грн), у зв`язку з чим грошове забезпечення позивача за весь спірний період обчислено правомірно, а його перерахунок за відсутності бюджетних асигнувань суперечив би вимогам статті 51 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 10.01.2020 по 06.02.2026. З 06.02.2026 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

У спірний період розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначався відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, що відповідачем по суті не заперечується.

17.03.2026 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Відповіддю від 04.04.2026 № 3347 відповідач у перерахунку грошового забезпечення відмовив.

Не погоджуючись із такими діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби і виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (пункт 6) пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, за якою розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають; при цьому обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати не впливає на визначення розміру окладів, оскільки розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Правовий висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 сформульовано Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, за яким з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить акту вищої юридичної сили, - з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються виходячи з розміру 1762 грн шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 у частині внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Правовий висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у період дії постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 сформульовано Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24. Верховний Суд виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції пункту 2 Постанови № 481, якими встановлено фіксовану розрахункову величину 1762 грн, не відповідають закону про Державний бюджет України на відповідний рік, оскільки замінюють базовий державний соціальний стандарт - прожитковий мінімум для працездатних осіб - на сталу величину, що суттєво зменшує розміри окладів і зводить нанівець мету прийняття Постанови № 704. З огляду на це та відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, за якою у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням і в період дії Постанови № 481 (з 20.05.2023 по 18.06.2025) підлягає застосуванню розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Та обставина, що пункт 2 Постанови № 481 визнано протиправним і нечинним лише з 18.06.2025 (частина друга статті 265 КАС України), не змінює наведеного висновку, оскільки застосування судом акта вищої юридичної сили за правилом частини третьої статті 7 КАС України не залежить від формального скасування підзаконного акта, положення якого суперечать закону. Після 18.06.2025 розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням також визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законами України про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року, у спірному періоді послідовно збільшувався і становив: станом на 01.01.2020 - 2102 грн, на 01.01.2021 - 2270 грн, на 01.01.2022 - 2481 грн, на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025 - 3028 грн, на 01.01.2026 - 3328 грн, тобто у кожному разі перевищував розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 01 січня 2018 року (1762 грн).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260). За приписами Порядку № 260 посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для виплати надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 06.02.2026 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), який є нижчим за прожитковий мінімум, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, чим порушено його права на належне грошове забезпечення.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для решти складових грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), перерахунок цих окладів супроводжує перерахунок усіх похідних від них виплат. За таких обставин дії відповідача щодо обчислення і виплати грошового забезпечення позивача без урахування належного розміру прожиткового мінімуму є протиправними, а відповідач зобов`язаний здійснити відповідний перерахунок та виплату.

Доводи відповідача про правомірність застосування фіксованої величини 1762 грн суд відхиляє з наведених вище мотивів, оскільки за правовою позицією Верховного Суду (постанови від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24) і в силу частини третьої статті 7 КАС України розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням протягом усього спірного періоду є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Доводи відповідача про те, що фінансування потреб грошового забезпечення здійснюється не Військовою частиною НОМЕР_1 , а вищестоящими органами військового управління, судом відхиляються, оскільки саме Військова частина НОМЕР_1 як орган, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу, є належним відповідачем у цьому спорі та відмовила у перерахунку грошового забезпечення (відповідь від 04.04.2026 № 3347); порядок фінансування її видатків не звільняє її від обов`язку правильно обчислити та виплатити грошове забезпечення.

Доводи відповідача про те, що перерахунок грошового забезпечення за відсутності відповідних бюджетних асигнувань суперечитиме бюджетному законодавству, суд також відхиляє, оскільки гарантоване законом право військовослужбовця на належне грошове забезпечення не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань, а недостатність бюджетних коштів не є підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від виконання покладеного на нього законом обов`язку (стаття 22 Конституції України).

Спірні правовідносини стосуються виплати грошового забезпечення, яке за своїм статусом прирівнюється до заробітної плати, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, а відповідних заперечень відповідачем не заявлено.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; своєчасно, у розумний строк.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, питання про його розподіл у порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) з 29.01.2020 року по 06.02.2026 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 року по 06.02.2026 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова