Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №160/10773/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 рокуСправа №160/10773/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.01.2022 року по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2022, 2023 року відповідно), та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06.01.2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 06.01.2022 по 19.05.2023 відповідач обчислював його грошове забезпечення із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762 грн), тоді як після скасування судом змін до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2022 та 2023 років), на відповідний тарифний коефіцієнт. Про неправильність обчислення грошового забезпечення позивач дізнався з даних форми ОК-5, отриманих з органу Пенсійного фонду України, оскільки при звільненні йому не вручалося письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми. Позивач вважає, що внаслідок застосування заниженої розрахункової величини йому виплачено грошове забезпечення, а також похідні від нього виплати, у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, а тому дії (бездіяльність) відповідача є протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву разом із клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку на його подання (перебування військової частини в районі ведення бойових дій), в якому просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення, відповідач зазначив, що в основі позовних вимог лежить застосування пункту 4 Постанови № 704, який у період з 06.01.2022 по 19.05.2023 діяв у редакції, за якою розміри посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому грошове забезпечення позивача обчислено правомірно. Відповідач також зазначив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 стосувалася перерахунку пенсій та внесення змін до постанови № 103, а не безпосередньо до Постанови № 704, і не впливає на порядок обчислення грошового забезпечення, а з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 визначає фіксовану розрахункову величину 1762 грн.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 06.01.2022 уклав контракт про проходження військової служби, а 08.06.2022 - новий контракт про проходження військової служби на офіцерській посаді. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2025 № 30 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) та виключено зі списків особового складу військової частини і знято з усіх видів забезпечення.

Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованій їй Військовій частині НОМЕР_3 , яка на цей час розформована; правонаступником Військової частини НОМЕР_3 визначено Військову частину НОМЕР_1 . Отже, Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у цьому спорі.

У період з 06.01.2022 по 19.05.2023 розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначався відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, що вбачається з наданих відповідачем карток особового рахунку позивача та по суті відповідачем не заперечується.

Не погоджуючись із діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (пункт 6) пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, за якою розрахунковою величиною визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Скасування цих змін відновило дію пункту 4 Постанови № 704 у попередній (первісній) редакції, за якою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Отже, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили зазначеною постановою - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін постановою № 103.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають; при цьому обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати не впливає на визначення розміру окладів, оскільки розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Правовий висновок щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 сформульовано Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, за яким з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 з використанням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, за якою розрахунковою величиною визначено фіксовану суму 1762 грн. Разом з тим спірний період у цій справі (з 06.01.2022 по 19.05.2023) передує набранню чинності зазначеною постановою, а тому до нього застосовується пункт 4 Постанови № 704 у редакції, чинній після набрання законної сили постановою у справі № 826/6453/18, тобто з використанням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено у розмірі 2481 грн, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684 грн, тобто у кожному разі більше за розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 01 січня 2018 року (1762 грн).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260). За приписами Порядку № 260 посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для виплати надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 06.01.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), який є нижчим за прожитковий мінімум, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, чим порушено його права. Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням є розрахунковою величиною для решти складових грошового забезпечення, перерахунок цих окладів супроводжує перерахунок усіх похідних від них виплат, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням.

Доводи відповідача про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 стосувалася перерахунку пенсій та внесення змін до постанови № 103, а не безпосередньо до Постанови № 704, а тому не впливає на порядок обчислення грошового забезпечення, суд відхиляє. Зазначеною постановою визнано протиправним та скасовано саме пункт 6 постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704; скасування цих змін відновило дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, за якою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Наведене прямо стосується обчислення грошового забезпечення військовослужбовців, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються виплати грошового забезпечення, яке за своїм статусом прирівнюється до заробітної плати. Як зазначає позивач і що не спростовано відповідачем, при звільненні йому не вручалося письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а про неправильність обчислення грошового забезпечення позивач дізнався з даних форми ОК-5, отриманих з органу Пенсійного фонду України. З урахуванням того, що обов`язок доведення факту ознайомлення позивача зі складовими нарахованого та виплаченого грошового забезпечення покладається на відповідача, а таких доказів відповідачем не надано, підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду суд не вбачає.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; своєчасно, у розумний строк.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що оскільки судовий збір позивачем не сплачувався, питання про його розподіл у порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) за період з 06.01.2022 року по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2022, 2023 року відповідно), та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 06.01.2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова