Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №454/4012/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/4012/25 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т. В.

Провадження № 22-ц/811/64/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 11 березня 2023р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 №663374, останній отримав кредитні кошти в сумі 8800грн.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, натомість відповідач умов кредитного договору не виконав.

01 лютого 2024р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024, згідно умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №663374 від 11 березня 2023 року.

Сума заборгованості відповідача відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги складає 56 581,99 грн., з яких: 7 249,99грн.- прострочена заборгованість за тілом кредиту; 49 332грн.- прострочена заборгованість за процентами; 0 грн. прострочена заборгованість за комісією.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь загальну суму заборгованості за кредитним договором 56 581,99 грн. та судові витрати.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №663374 від 11.03.2023 року, в сумі 56581,99 грн., з яких: 7249,99грн.- прострочена заборгованість за тілом кредиту; 49332грн.- прострочена заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422,40 судового збору та 3000грн. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що позивачем не надано жодного

належного та допустимого доказу зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Звертає увагу що жодних банківських виписок матеріали справи не містять.

Вважає, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не

підтверджений належними доказами, оскільки, через відсутність у справі первинних документів бухгалтерського обліку за одночасної наявності заперечень з боку відповідача, суду не було доведено факт отримання ним грошових коштів у позику

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданих відповідачу кредитних коштів та розмір його заборгованості перед позивачем за вказаним кредитним договором.

Наголошує, що станом на час укладення кредитного договору 11 березня 2023 року, в період виконання його умов, а також спірний період нарахування відсотків за користування кредитом з 11 березня 2023 року по 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця, а відтак позивач безпідставно нараховував останньому відсотки за користування кредитом в силу п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Окрім цього, вважає, що в матеріалах справи відсутні жодні достовірні та допустимі відомості, щодо належної передачі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» прав вимоги до позичальника ОСОБА_1 , згідно з вимогами вищезазначеного Договору про відступлення права вимоги (відсутній реєстр вимог, акт прийому-передачі).

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року скасувати та ухвалити, яким відмовити в задоволенні позову.

16 січня 2026 року на адресу суду від представника Товариство з обмеженою

відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вважає аргументи у апеляційній скарзі безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором.

Наголошує, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/ або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за

допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладеним.

Звертає увагу, що До позовної заяви було долучено довідку про перерахування коштів за кредитним договором № 663374 від 11 березня 2023 року містять усі необхідні реквізити, а тому може вважатися первинним документом.

Крім того, зазначає, що Позивачем було надано детальний розрахунок заборгованості.

Розрахунок заборгованості – це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а

також рух коштів по рахунку.

Окрім цього, акцентує увагу, що ОСОБА_1 відповідно до наданого

розрахунку здійснював окремі платежі, щодо погашення заборгованості.

Вважає, що факт запровадження воєнного стану сам по собі не звільняє боржника

від виконання зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальним законом. Тобто, якщо банк не порушує обмеження, він має право нараховувати передбачені договором відсотки.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року – без змін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 07 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 11 березня 2023 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладено кредитний договір №663374, згідно умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 8800 грн.,строком на 365 днів.

01 лютого 2024р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір ФАКТОРИНГУ №01022024, згідно умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №663374 від 11 березня 2023року.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором складає – 56581,99грн., з яких: 7249,99грн.- прострочена заборгованість за тілом кредиту; 49332грн.- прострочена заборгованість за процентами; 0 грн. прострочена заборгованість за комісією.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору, не погасив заборгованість в добровільному порядку, а тому позов підлягає до задоволення в межах заявлених позивачем вимог.

З таким висновком колегія суддів повністю погодитись не може виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

На підтвердження позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» » надало суду копію договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №663374 від 11 березня 2023 року,· копію Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту №663374 від 11 березня 2023 року, копію довідки про ідентифікацію, Копію Розрахунку заборгованості за Договором №663374 від 11 березня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, довідку про перерахування коштів за кредитним договором № 663374 від 11 березня 2023 року.

Згідно наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 11 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №663374.

У договорі зазначено, що він укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Договір підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, час: 11 березня 2023 року 18:45:30.

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою «СЕЛФІ КРЕДИТ», клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 663374 від 11 березня 2023 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Одноразовий ідентифікатор – Т156; Час відправки ідентифікатора позичальнику – 11 березня 2023 року 18:42:27; Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - 380969961898 (а.с.43).

В апеляційній скарзі відповідач не визнає факту укладення кредитного договору.

Проте, зі змісту договору № 663374 від 11 березня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця проживання, номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після отримання одноразового цифрового ідентифікатора на вказаний ним номер телефону він ввів його у відповідне поле, що є електронним підписом відповідача, який останій вводить в спеціальну форму.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору №663374 від 11 березня 2023 року.

Отже, підписанням договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №663374 від 11 березня 2023 року за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за кредитним договором, що також підтверджує факт укладення кредитного договору.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 11 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №663374.

Крім цього, в апеляційній скарзі скаржник наголошує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були перераховані кредитодавцем на його картку.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03 травня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (а.с. 44 зворот). За інформацією в довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 8 800 грн на платіжну на картку № НОМЕР_2 .

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником у п. 2.1. договору № 663374 від 11 березня 2023 року, укладеному з ТОВ «Селфі Кредит».

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів наголошує, що ТОВ «Селфі Кредит», яке надавало кошти, не є банківською установою.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

У довідці ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч.1-2 ст. 10 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

В той же час, Товариство є небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно ЗУ «Про банки та банківську діяльність» в т. ч. Інструкції затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за №481.

Колегія суддів звертає увагу, що інших доказів, які підтверджуть факт перерахування ТОВ «Селфі Кредит» (первинний кредитор) кредитних коштів за Кредитним договором № 4252756 від 03 листопада 2021 року на рахунок ОСОБА_1 не може бути подано, оскільки банк отримувача не має правових підстав на розкриття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як вторинному кредитору банківської таємниці стосовно рахунків первинного кредитора. Позивач позбавлений можливості самостійно звернутися в банк отримувача для отримання документа про перерахування ТОВ «Селфі Кредит» коштів за Кредитним договором № 4252756 від 03 листопада 2021 року на рахунок ОСОБА_1 ..

Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від первинного кредитора на виконання укладеного договору.

Таким чином, встановлено, що довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» №20250422-132 від 22 квітня 2025 року містить усі необхідні для перерахування коштів реквізити сторін, дату здійснення операції, платіжну систему, чітке призначення платежу, а отже, документ, наданий позивачем до позовної заяви є достовірним, достатнім, належним та допустимим доказом перерахування кредитних коштів первинним кредитором та отримання цих коштів ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні жодні достовірні та допустимі відомості, щодо належної передачі до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» прав вимоги до позичальника ОСОБА_1 , згідно з вимогами вищезазначеного Договору про відступлення права вимоги, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, за яким останнє набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024 року та витягу з реєстру боржників, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуває право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4252756 від 03 листопада 2021 року на рахунок у розмірі 56 581,99 грн.

Враховуючи наведене, позивач підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні докази на підтвердження зазначеної обставини.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024 року та витягом з реєстру боржників, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження апелянта про те, що позивач не набув права вимоги до нього.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості (тіла) кредиту, яка складає 7 249,99 гривень; також просив стягути з відповідача прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 49 332 гривень за період з 11 березня 2023 року по 01 лютого 2024 року.

З розрахунку наданого позивачем на підтвердження заявлених вимог вбачається, що позичальник має перед новим кредитором заборгованість за кредитним договором в сумі 56 581,99 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 7 249,99 грн., заборгованості за відсотками 49 332 грн.

Оскільки ТОВ «Селфі кредит» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунок, колегія суддів вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Разом з тим, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 в справі №426/4264/19.

Застосування приписів п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 вказаного Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Із системного аналізу норм права, визначених у п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ст. 1054 ЦК України, дає можливість стверджувати, що військовослужбовцям проценти не нараховуються лише під час користування кредитними коштами.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 26 від 24 березня 2022 року, солдата ОСОБА_1 , з 24 березня 2022 року зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення (а.с. – 79).

Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №168 від 14 червня 2024 року, вбачається, що солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , звільнено наказом командира НОМЕР_4 окремої бригади від 05 червня2024 року №35РС з військової служби у відставку Збройних Сид України (а.с. – 81).

Кредитний договір №663374 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений 11 березня 2023 року.

Отже, на момент укладення кредитного договору 11 березня 2023 року та протягом всього періоду нарахування відсотків, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач як військовослужбовець згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів за кредитним договором.

На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, викладені в рішенні суду першої інстанції висновки в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» процентів за користування кредитом у розмірі 49 332 грн з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Також, колегія суддів не може погодитися з висновком суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

При подачі апеляційної скарги представником було долучено копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17 вересня 2025 року (а.с. 115), де зазначено, що ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи.

Таким чином, враховуючи, що відповідач звільнений від сплати судового збору, колегія суддів приходить до висновку про виключення з рішення суду вказівки про стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Відповідно до п. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (12%), на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 290,64 грн. (2422 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 12%).

Враховуючи норми п. 6 ст. 141 ЦПК України, часткове задоволення позовних вимог та звільнення відповідача від сплати судового збору, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» необхідно компенсувати судовий збір в розмірі 290,64 грн. за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 49 332 грн. простроченої заборгованості за процентами скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №663374 від 11.03.2023 року, прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7249,99грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.

Компенсувати ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 290,64 грн. за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.