Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №336/1655/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.07.2026 Справа № 336/1655/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/712/26 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А.

Є.У.№ 336/1655/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Смокотіна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що має юридичне значення,

за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з травня 2022 до 01 квітня 2024 року з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що була знайома з ОСОБА_2 майже все життя, позаяк вони народилися та виросли в одному селі. Проживав ОСОБА_2 в м. Запоріжжі, працював у ТОВ «Метінвест». Коли він приїжджав у село Преображенка, Пологівського району, Запорізької області, вони обов`язково зустрічалися, проводили разом час. На початку травня 2022 року заявниця з сином переїхали в м. Запоріжжя і почала підтримувати більш тісні та романтичні відносини з ОСОБА_2 . Через місяць почали проживати разом, планували весілля. Син заявниці залишився проживати разом з бабусею ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а вони з чоловіком проживали в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, права і обов`язки, притаманні подружжю. На вихідні вони із ОСОБА_2 їздили разом в с. Преображенку, відпочивали сім`єю та разом з друзями, що зафіксовано на спільних фотознімках. Чоловік мав добрі стосунки із сином заявниці, проводив з ним час, водив на екскурсії до музеїв. Заявниця отримувала на свій рахунок грошове забезпечення від чоловіка.

11 лютого 2023 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 до Збройних Сил України для захисту Батьківщини.

02 квітня 2024 року брат чоловіка ОСОБА_4 отримав Сповіщення №353 про те, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі населеного пункту Глибоке Харківської області.

У січні 2025 року вона звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 за призначенням одноразової грошової допомоги, де отримала консультацію щодо необхідності встановлення в судовому порядку факту проживання із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Враховуючи неможливість за відсутності встановлення даного факту реалізувати майнові права заявниці, просила задовольнити заяву.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з червня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні заяви в частині встановлення відповідного факту в період травня 2022 року відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що надані заявницею докази є належними і допустимими, містять у собі інформацію щодо предмету доказування і в своїй сукупності підтверджують факт проживання однією сім`єю заявниці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з червня 2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлення цього факту заявниці необхідно для отримання одноразової грошової допомоги як дружині загиблого військовослужбовця.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви, Міністерство оборони України посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що між заявницею і спадкоємцями померлого може виникнути спір про право на отримання одноразової грошової допомоги, який підлягає розгляду у позовному провадженні.

На думку апелянта,зібраних у справі доказів недостатньо для висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за однією адресою, вели спільне господарство, дбали одне про одного, приймали участь в утриманні житла, надавали взаємну допомогу один одному тощо.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 та її представника адвоката Молоткової В.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Встановлено, що постійним зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є буд. АДРЕСА_3 .

Як внутрішньо переміщена особа з 17.05.2022 ОСОБА_1 зареєстрована та взята на облік за адресою у АДРЕСА_4 (а.с.15).

За даними нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом ЗМНО Швецовою О.С. за р.№709 від 27.06.2025, заявниця стверджує, що у зареєстрованому шлюбі ніколи не перебувала, як в Україні, так і поза її межами. Наслідки відповідної заяви нотаріусом роз`яснені.

Згідно з даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.07.1975, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.19).

За даними засвідченої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.12.2010, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно з відомостями засвідченої копії свідоцтва про смерть серії і- НОМЕР_3 від 22.05.2003 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відповідно до даних, отриманих на виконання ухвали суду від відділу державної актів цивільного стану у Запорізькій області від 20.06.2025 за підписом начальника відділу Т.Мехтієвої, шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірваний, актовий запис №02 складений 21.01.1997, досліджений судом.

Згідно зі сповіщенням сім?ї №353, надісланим ОСОБА_4 (брату Шуліки В.М.) від ІНФОРМАЦІЯ_9 від 02.04.2024 №29/1901, водій 2 відділення зенітного ракетного взводу військової частини НОМЕР_4 , старший солдат ОСОБА_2 , призваний на військову службу 11.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_10 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконувавши військовий обов?язок, пов?язаний з відбиттям повномасштабної збройної агресії російської федерації, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазнавши травмування несумісного з життям, в районі н.п. Глибоке Харківської області. Сповіщення засвідчено підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.20).

За даними засвідченої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеса) від 05.04.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у сел. Глибоке, Харківського району Харківської області. За життя, як видно з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , ОСОБА_2 був зареєстрований по АДРЕСА_5 (а.с.21).

Виписки по рахунках ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2022 по 24.09.2024 свідчить про переказ грошових коштів з рахунка ОСОБА_2 та на рахунок останнього у період з 18.03.2023 по 08.01.2024 грошових коштів (а.с.16-18).

Під час допиту заявниця підтвердила, що вони із ОСОБА_2 знайомі з підліткового віку, він старший заявниці на 6 років. Із ОСОБА_2 заявниця спільно проживала в період з травня 2022 року по січень 2023 року по вул. Гончара у м.Запоріжжі, а також із її сином від першого шлюбу. ОСОБА_2 перебував у лавах ЗСУ з лютого 2023 року. Так, він приблизно протягом трьох місяців навчався, після чого перебував у Миколаївській, Херсонській областях, в м.Кременчузі отримав поранення, після чого проходив лікування протягом 3 місяців, після чого протягом одного місяця перебував у відпустці (жовтень 2023 року), та протягом 10-14 днів у грудні 2023 року, які проводив вдома. Загибель ОСОБА_2 сталась у Харківській області. На долучених фотокартках відображені певні моменти спільного життя її з ОСОБА_2 , який дуже добре ставився до її сина, всіляко турбувався про них, їх спільну родину, намагався проводити якомога більше часу разом. Між нею та ОСОБА_2 склались родинні відносини. ОСОБА_2 пропонував заявниці одружитись, проте вони вирішили офіційно оформити стосунки після завершення війни. Спільних дітей не мали. ОСОБА_2 має сина, повних даних якого заявниця не знає, він обізнаний про смерть батька, проте є громадянином РФ, права на виплати після загибелі батька не має.

Свідок ОСОБА_4 пояснював у суді, що є братом ОСОБА_2 . Заявницю ОСОБА_1 знає давно, вони з одного села. У братів були добрі родинні відносини, проте разом вони не жили. Колись давно ОСОБА_2 був одружений. Наскільки свідку відомо, його брат планував відпустку перед загибеллю, коли вони із ОСОБА_1 планували одружитись. При цьому, вони із ОСОБА_9 часто приїжджали до свідка в гості з травня 2022 по 01.04.2024. Свідку відомо, що син ОСОБА_9 проживав разом із ними.

Свідок ОСОБА_3 зазначала у суді, що заявниця є її донькою. Вони із ОСОБА_2 хотіли одружитись, знайомі з 5-6 років, тобто, задовго до війни. До початку повномасштабного вторгнення свідок до себе забирала онука, оскільки жила окремо. ОСОБА_1 із ОСОБА_2 разом переїхали жити до м.Запоріжжя. Протягом одного місяця на початку війни її донька із сином мешкала у Львові, після чого повернулась в м. Запоріжжя, де заявниця із матір?ю орендували квартиру по АДРЕСА_1 , поки у ОСОБА_9 не почались стосунки із ОСОБА_2 . ОСОБА_2 дуже тісно спілкувався із сином ОСОБА_1 , дбав про нього, спільно проводив відпустки, придбав йому коштовний самокат. Приблизно з червня 2022 року її донька мешкала із ОСОБА_2 однією сім?єю. При цьому, у 2024 році змінили квартиру, мешкали по АДРЕСА_6 , в районі зупинки Сталеварів у м.Запоріжжя. ОСОБА_2 допомагав робити ремонт. Крім того, у жовтні-листопаді, а також перед Новим роком у 2023 році він був у відпустці вдома, новорічні свята проводили всі разом. Чоловік ОСОБА_3 віддав ОСОБА_2 для військових потреб автівку, на ній він востаннє залишав м. Запоріжжя. Свідку відомо, що ОСОБА_1 мала намір зіграти весілля лише після завершення війни, але пропозицію ОСОБА_2 їй робив у присутності матері. ЇЇ донька із ОСОБА_2 також мали спільний бюджет.

Свідок ОСОБА_10 пояснював у суді, що знайомий із заявницею, із ОСОБА_2 працювали разом з 2008 року. У травні 2022 року ОСОБА_2 приїжджав разом із ОСОБА_9 , представив як цивільну дружину, в той день у них був спільний пікнік. Крім того, разом із ОСОБА_9 була дитина. Її сину він часто купував подарунки. Так, свідку відомо про спільне проживання із вказаного часу ОСОБА_2 із ОСОБА_1 . ОСОБА_2 повідомляв свідку, що він планує йти у відпустку та одружитись із ОСОБА_9 . Це було 25.03.2024. Заявниця із ОСОБА_2 справляли враження подружжя, мали спільний побут, навіть він робив оголошення у соціальні мережі «Фейсбук» щодо пошуку квартири, мав намір її придбати для спільного життя із ОСОБА_9 . Син ОСОБА_9 сприймав ОСОБА_2 як батька, не відходив від нього.

Свідок ОСОБА_11 зазначала, що заявниця є її племінницею, а ОСОБА_2 її співмешканцем. З ОСОБА_12 свідок знайома давно. Він мешкав разом із ОСОБА_9 з 2022 року, приблизно з травня. Так, ОСОБА_9 була в гостях у свідка у вказаний час, вперше він також прийшов до неї. В цей же період вони вже почали жити разом. Свідок із ОСОБА_9 та ОСОБА_12 часто зустрічались на свята, відвідували один-одного в гостях. Свідку відомо, що вони жили разом як чоловік та дружина, крім того, син ОСОБА_9 також мешкав із ними. Вони мали спільний бюджет, здійснювали спільні придбання. ОСОБА_9 завжди готувалась до приїзду ОСОБА_2 , зустрічала його. Вони мріяли про власне житло та планували одружитись після завершення війни. ОСОБА_2 казав, що завжди кохав ОСОБА_9 . Він був дуже добрим, зокрема, до дитини. Син ОСОБА_9 дуже важко пережив його загибель, адже він за час спільного проживання дбав про нього.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що надані заявницею докази є належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмету доказування і у своїй сукупності підтверджують факт проживання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 5 частини другої ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з підпунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом із тим, нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Ч.5 ст.17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Ч.1 ст.46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці – відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Схожі правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19, від 27.03.2025 року у справі № 127/10809/23.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Нормами Сімейного кодексу України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції вважав встановленим та підтвердженим зібраними у справі доказами факт, що з початку червня 2022 року по 01квітня 2024 року заявниця вела із ОСОБА_2 спільне господарство.

Проте, належних і допустимих доказів на підтвердження доводів заявниці щодо спільної оренди квартири у м. Запоріжжі, наявності спільного бюджету та витрат матеріали справи не містять.

Документів щодо місця реєстрації (фактичного проживання), доказів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори ), листів або скриншотів, електронне листування та інші письмові докази заявниця суду не надала.

Сповіщення про загибель ОСОБА_2 було надіслано не заявниці як члену сім`ї військовослужбовця, а його братові – ОСОБА_4 .

Витрати на поховання ОСОБА_2 , зі слів заявниці, також взяв на себе його брат ОСОБА_2 , який фактично займався організацією поховання.

Пояснення свідків про те, що заявниця проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 і вела з ним спільне господарство з травня 2022 року до 1 квітня 2024 року, суперечать фактичним обставинам, оскільки з 11 лютого 2023 року останній був призваний на військову службу, а отже фізично не мав можливості вести спільне із заявницею господарство.

Декілька фотознімків, на яких зображена заявниця і ОСОБА_2 у колі друзів не свідчать про наявність між ними сімейних стосунків.

Переказ коштів із картки на картку не свідчить про факт утримання один одного із подружжя.

За положенням ч.2 ст.294 ЦПК України з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

З метою усунення неповноти судового розгляду і перевірки доводів апеляційної скарги ухвалою апеляційного суду від 05 травня 2026 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_5 копії документів із особової справи військовослужбовця ОСОБА_2 ( анкети, заяви), у яких міститься інформація про близьких родичів загиблого військовослужбовця.

На виконання ухвали суду 21 травня 2026 року апеляційному суду надані запитувані документи, у тому числі анкета від 10.03.2023, заповнена ОСОБА_2 , в якій зазначено місце його роботи – Запорізький ливарно-механічний завод, місце проживання – АДРЕСА_7 , склад сім`ї – не одружений, брат ОСОБА_4 , контактний номер родичів – номер телефону брата.

Інформація, яка міститься в анкеті, заповненій ОСОБА_2 10.02.2023 напередодні його призиву на військову службу, і щодо місця його роботи, і щодо місця його проживання, і щодо сімейного стану і близьких родичів (членів сім`ї) не відповідає відомостям, викладеним заявницею у заяві про встановлення юридичного факту.

ОСОБА_2 не визнавав заявницю членом своєї сім`ї, не зазначав про неї як про особу, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах.

Відтак передбачених законом підстав для задоволення заяви суд першої інстанції не мав.

За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає матеріалам справи і зібраним у справі доказам, а тому на підставі ст.376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2025 року у цій справі скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що має юридичне значення, залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 08 липня 2026 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

М.С.Гончар