Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №466/8715/24 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8715/24

Провадження № 2-з/466/114/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі

головуючої – судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники провадження

секретар Гураш М.В.

позивачка ОСОБА_1

представник позивача Зеленін С.С,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), третя особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Василюк Володимир Михайлович (79031, м.Львів, вул.Стрийська, 204) про визнання недійсним заповіту,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Зеленін С.С., 23.08.2024р. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Василюк В.М. про визнання недійсним заповіту від 21.12.2021 року, складеного ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюк В.М., номер у спадковому реєстрі 68892886.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її дядьком. Крім неї є ще одна племінниця ОСОБА_3 , відповідачка у справі. Ближчих родичів ОСОБА_5 не мав. Позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом 2-ї черги.

ОСОБА_5 одружений не був, дітей не мав. Він проживав у родинному будинку в с.Чишки Пустомитівського району разом з братом ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті брата ОСОБА_5 , зважаючи на свій похилий вік, стан здоров`я, проживати сам не міг. Його взяла до себе ОСОБА_3 позивачка вказує, що раніше у неї завжди були приязні стосунки з ОСОБА_5 , його братом ОСОБА_6 , вона часто до них приїздила, привозила їм продукти, допомагала їм по господарству. З часу переїзду ОСОБА_5 до ОСОБА_3 позивачка фактично втратила контакт з дядьком ОСОБА_5 , який самостійно на телефонні дзвінки не відповідав, говорив нерозбірливо, плутаючи фрази, розмовляти з ним було нереально.

Після смерті ОСОБА_5 вона довідалася, що той 21.12.2021р. склав заповіт на користь ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_4 , заповівши їм усе своє мано.

Вважає, що ОСОБА_5 , будучи особою похилого віку, фізично немічним, зі слабкою пам`яттю, не міг усвідомлено скласти цей заповіт. Ще в 2019р. ОСОБА_5 складав два заповіти при свідках, оскільки самостійно підписувати документи не міг. Стан його здоров`я погіршувався. Тому, є всі підстави припускати, що ОСОБА_5 на 21.12.2021р. не усвідомлював значення своїх дій та не міг ним керувати. Позивачка, як спадкоємець 2-ї черги за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_6 , брата спадкодавця, заявляє вимоги про визнання заповіту ОСОБА_5 від 21.12.2021р. недійсним на підставі норм ст.225, 1257 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.08.2024 року відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

25.09.2024р. відповідачка ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечила повністю. Вказала на те, що ОСОБА_5 з власної волі після смерті брата ОСОБА_6 06.12.2021р. переїхав проживати до ОСОБА_3 , і проживав у неї до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 повністю усвідомлював значення своїх дій та керував ними, не мав жодних психічних розладів, перебував при ясній пам`ять і свідомості. Всі скарги на стан здоров`я зводилися до скарг на зір, що були пов`язані з старістю та віковими змінами. Позивачка життям ОСОБА_5 не цікавилася, не допомагала йому, за весь час проживання ОСОБА_5 у ОСОБА_3 його жодного разу не провідувала. Усі твердження позивачки про неможливість ОСОБА_5 на час складання оспорюваного заповіту усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними є припущеннями, які не ґрунтуються на жодних доказах. Просить у позові відмовити.

15.11.2024р. відповідачка ОСОБА_3 подала відзив на позов, де вказала на безпідставність тверджень позивачки про можливі психічні розлади у спадкодавця ОСОБА_5 і не усвідомлення ним значення своїх дій. ОСОБА_5 мав ряд хронічних захворювань, не пов`язаних з психічними розладами. Оспорюваний заповіт складався ОСОБА_5 добровільно, з повним усвідомленням значення своїх дій, у присутності двох свідків. Вважає заявлені позовні вимоги очевидно необґрунтованими та безпідставними, просить у їх задоволенні відмовити.

В ході підготовки справи до судового розгляду судом було розглянуто та вирішено ряд клопотань про витребування письмових документів та доказів, виклик свідків у справі.

Ухвалою від 29.08.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з наведених у позовній заяві підстав. Дала показання, аналогічні вказаним у позові обставинам. Просила позов задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_7 позов підтримав з наведених у ньому підстав.

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги заперечив, навів доводи, вказані у відзивах на позов.

Заслухавши вступне слово позивачки, представників сторін, показання свідків, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальними нормами ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких є вимога про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За ст.204 ЦК України, яка передбачає презумпцію дійсності правочину, такий є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.3 ст.209 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований в АДРЕСА_4 , 21 грудня 2021 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Василюком В.М., зареєстрований в реєстрі за №3485,3486. За цим заповітом ОСОБА_5 заповів належні йому на праві власності частку житлового будинку АДРЕСА_5 з відповідною частиною господарських будівель і споруд та частку земельної ділянки на якій він розташований – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а все інше своє майно, з чого б воно не складалося, майнові права, грошові вклади та все що буде йому належати на момент смерті заповів ОСОБА_3 .

Заповіт на прохання заповідача ОСОБА_5 , оскільки стан його здоров`я позбавляв його можливості прочитати вголос та власноручно підписати заповіт, був підписаний ОСОБА_8 . До підписання заповіту він був прочитаний вголос свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які також підписали заповіт.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що позивачка ОСОБА_11 та відповідачка ОСОБА_12 , є племінницями ОСОБА_5 , вони є спадкоємцями за законом другої черги за правом представлення.

На момент смерті ОСОБА_5 був дійсним його заповіт від 21.12.2021 року, який оспорюється у даній справі позивачем ОСОБА_1 ..

За клопотанням сторони позивача судом постановлено ухвали про витребування з медичних установ відомостей про стан здоров`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно відповіді КНП ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня» від 21.02.2025р. ОСОБА_5 на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у цьому медичному закладі з 01.01.1972р. і по теперішній час не перебував.

Згідно відповіді КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» від 11.03.2025р. медичної документації про перебування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у вказаному медичному закладі немає.

КНП «5-та міська клінічна поліклініка м.Львова» на ухвалу суду надала відповідь від 16.06.2025р. про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився на динамічному спостереженні лікарів КНП «5 МКП м.Львова». Декларація укладена 16.12.2021р. з лікарем загальної практики-сімейним лікарем, за медичною допомогою до лікарів-психіатрів КНП «5 МКП м.Львова» не звертався, відомості про перенесений інсульт відсутні.

Адміністрація КНП «Пустомитівська лікарня» повідомила суд листом від 16.06.2025р., що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався, відомостей про перенесений ним інсульт немає.

Відповідно до наданої виписки з амбулаторної карти хворого ОСОБА_5 КНП «5 МКП м.Львова» від 02.03.2023р., він мав більмо рогівки справа, зрілу вікову катаракту, остеохондроз поперекового відділу хребта, деформацію колінних суглобів та інші захворювання. Скаржився на втрату зору. Інформація про психічні розлади відсутня.

Таким чином, твердження позивачки про те, що ОСОБА_5 внаслідок можливо перенесеного ним інсульту чи інших захворювань мав психічні розлади, затьмарену свідомість, слабку пам`ять та інші розлади, які не давали йому можливості усвідомлювати значення своїх дій свого документального підтвердження не знайшли.

Судом було допитано цілий ряд свідків у справі, про яких клопотали сторони.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 в суді дали показання про обставини складання ОСОБА_5 заповіту 12.21.2021р., підтвердили, що ОСОБА_5 чітко і усвідомлено зробив своє волевиявлення. Перед підписанням заповіт було кілька разів прочитано вголос. ОСОБА_5 ствердив правильність запису його волевиявлення. Після цього ОСОБА_8 підписала заповіт замість ОСОБА_5 , а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписали його як свідки. ОСОБА_5 був радий, що оформив заповіт і нарешті зробив те, що хотів. ОСОБА_5 самостійно прочитати і підписати заповіт не міг через дуже поганий зір.

Свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що є мешканцем с.Чишки, знав ОСОБА_5 , його брата ОСОБА_6 . Також знайомий з позивачкою ОСОБА_1 . Якось він пересилав сину позивачки фотографію записки ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 хворий і просить ОСОБА_1 приїхати. Після цього на прохання ОСОБА_1 він забрав від неї з м.Львова і привіз ОСОБА_5 , ОСОБА_6 сумку з продуктами.

Свідок ОСОБА_14 , мешканка с.Чишки, дала в суді показання про те, що знайома з ОСОБА_1 , знала ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Брати ОСОБА_15 в селі ні з ким багато не спілкувалися, могли привітатися, сказати кілька слів. ОСОБА_6 бачила частіше, він часом ідучи вулицею щось говорив до себе, розмахував руками. ОСОБА_5 більше був вдома і коло хати. Знає, що після смерті брата ОСОБА_5 забрала племінниця ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_17 в суді надала показання, що проживає в с.Чишки навпроти будинку де жили ОСОБА_15 . Вона спілкувалася з ними, але мало, бо вони були неговіркими. Брати ОСОБА_15 давали собі раду, обробляли город, щось садили, вирощували, ходили до магазину за продуктами, допомоги не потребували. Коли щось було потрібно, то зверталися до неї, але це було не часто. На прохання ОСОБА_3 вона час від часу цікавилася чи у них все добре, чи їм щось потрібно і повідомляла про це ОСОБА_3 . ОСОБА_18 мав проблеми із зором, брат ОСОБА_19 йому допомагав. Психічних розладів чи неадекватної поведінки у них не спостерігала.

Свідок ОСОБА_20 повідомила, що кілька разів була в гостях у квартирі ОСОБА_3 , коли там проживав її дядько ОСОБА_5 , віталася і спілкувалася з ним, але він говорив мало, був доглянутий.

Свідок ОСОБА_21 дала показання, що проживала в с.Чишки і знала братів ОСОБА_15 . Бачила як вони ходили по селу, заходили до магазину. Дивної поведінки у них не спостерігала і в селі про таке не говорили.

Свідок ОСОБА_22 в суді дав показання про те, що відповідачка ОСОБА_3 є дружиною його брата. Він привозив ОСОБА_3 з продуктами до ОСОБА_5 в с.Чишки. Возив ОСОБА_5 в м.Львів на квартиру до ОСОБА_3 . ОСОБА_5 був малоговіркий, спілкувався з ним на побутові теми. Поведінка ОСОБА_5 була відповідною до обставин.

Враховуючи відсутність будь-яких даних про психічні розлади ОСОБА_5 , суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про призначення щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посмертної судово-психіатричної експертизи.

Сумніви позивачки ОСОБА_1 у дійсності заповіту, в усвідомленні заповідача ОСОБА_5 суті, змісту та значення вчиненої ним дії – складення заповіту від 21.12.2021р., є голослівними припущеннями, не обґрунтованими жодними доказами, вмотивовані незгодою позивачки з таким заповітом.

При посвідченні нотаріусом заповіту ОСОБА_5 12.21.2021р. свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили, що стан здоров`я ОСОБА_5 не викликає сумніву в тому, що він адекватно сприймає посвідчення заповіту на користь обумовлених ним спадкоємців і робить це вільно. Про це є відповідний запис у самому тексті заповіту.

Приватний нотаріус Василюк В.В. перевірив особу заповідача, свідків, підписанта заповіту, їх дієздатність. Перешкод для посвідчення заповіту не було.

Заповіт ОСОБА_5 від 12.21.2021р. відповідав встановленим статтею 203 ЦК України загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд робить висновок, що позов ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту безпідставний та не підлягає задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову підлягають26.08.2024 року. скасуванню заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою суду від

Керуючись ст.12, 76, 77,78, 80, 81, 89, 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 21.12.2021 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Василюком В.М. за реєстровими №№3485,3486 – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 26.08.2024 року у виді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій всіма суб`єктами державної реєстрації щодо будь-якого нерухомого майна, яке зареєстроване за померлим – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який до смерті був зареєстрований АДРЕСА_4 .

Повне найменування сторін:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

відповідачі:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська