Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №442/3077/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/3077/26

Провадження № 1-кп/442/264/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025141110001143 від 09.10.2025 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горлівка, Донецької області, громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, малолітніх / неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, курсанта 4 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдата,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,

учасники справи:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_6 ,

встановив:

Суд визнає доведеним, що солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді курсанта 4 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою власного особистого збагачення, 28 вересня 2025 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, перебуваючи на вулиці Шевченка що у місті Борислав Львівської області, вважаючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, під приводом допомоги понести сумку, користуючись тимчасовою відсутністю нагляду за його діями збоку власника та інших осіб, таємно викрав із сумки потерпілої мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A24» 6/128 GB, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , вартістю 4506 гривень, який належить ОСОБА_7 .

Після чого, солдат ОСОБА_3 , утримуючи при собі мобільний телефон марки «SAMSUNG Galaxy A24» (6/128 GB, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, а саме здав його у ломбард «Кредит Юкрейн», чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 4506 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Крім цього, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді курсанта 4 навчального взводу 1 навчального курсу школи загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, в умовах воєнного стану, 11.09.2025 самовільно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) після чого перебував поза межами вказаної військової частини, проводив час на власний розсуд та обов`язки військової служби не виконував.

20.04.2026 о 10 год. 40 хв. солдат ОСОБА_3 затриманий працівниками Національної поліції за адресою: місто Дрогобич, вул. 22 січня, буд. 30, чим припинено вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.

Таким чином, ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 , винуватим себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиро кається і прохає суворо не карати. Пояснив, що дійсно зголосився допомогти потерпілій понести сумку, ас ам в той час викрав її мобільний телефон. Телефон здав в ломард. Однак гроші в ломбард повернув і телефон повернули потерпілій, тому шкода на даний час є відшкодоівана. Крім цього, пояснив, що дійсно самовільно залишив військову частину.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, а інші учасники кримінального провадження не мають жодних заперечень щодо встановлених обставин, при цьому позиція учасників кримінального провадження є добровільною, суд вважає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінальних правопорушень і винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом дізнання правильно кваліфіковано:

- за ч. 4 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто крадіжка, а саме таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України, пом`якшують покарання, не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, рецидив злочинів.

Суд також враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема форму вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, тривалість вчинення кримінального правопорушення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.

Так, визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинуваченим вчинене закінчені умисні кримінальні правопорушення, суспільна небезпечність яких полягає у тому, що ухилення від виконання військових обов`язків та крадіжка, що, з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинені військовозобов`язаним умисний тяжкий та особливо тяжкий злочини становлять значну суспільну небезпечність, оскільки заподіюють шкоду керованості, боєздатності та боєспроможності підрозділу, а також дисципліні, яка існує в підрозділі за місцем проходження військової служби під час воєнного стану.

Так, визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений вину визнав повністю, є особою раніше неодноразово судимою, на обліках у лікарів психіатра, нарколога не перебуває.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які зі ст. 12 КК України є тяжкими умисними злочинами, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, та наявність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його ставлення до скоєного злочину та щире розкаяння, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України з застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, даний запобіжний захід вважається продовженим до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №2742/25 від 15.10.2025 розмірі 400 грн.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4 ст.174 КПК України).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєні кримінальних правопорушень, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись статтями 336,370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати винним ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.5 ст.407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`ять) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначити покарання у виді 5 (п`ять) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбування ОСОБА_3 покарання обчислювати з часу затримання обвинуваченого, тобто з 20.04.2026, зарахувавши останньому строк перебування під вартою з розрахунку один день за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведену судову товарознавчу експертизу №2742/25 від 15.10.2025 розмірі 400 грн.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.10.2025 на речові докази по справі - після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Sumsung galaxy а 24» повернути потерпілій ОСОБА_7 ;

DVD-R диск з відеозаписами ТОВ «ЛОМБАРД «КРЕДИТ ЮКРЕЙН» залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1