Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №334/1692/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 07.07.2026

Справа № 334/1692/26

Провадження № 1-кп/334/481/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року місто Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя в складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в місті Запоріжжі кримінальне провадження, відомості про яке внесені 15 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082050000102 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка має середню освіту, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, яка має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 10.09.2024 Дніпровським районним судом м. Запоріжжя за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим строком 1 рік; 26.12.2025 Дніпровським районним судом м. Запоріжжя за ст. 390-1 КК України до двох років пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», будучи особою, яка раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, в період часу з 15.03.2025 по 14.01.2026, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , у ході конфліктів зі своєю бабусею ОСОБА_6 , усвідомлюючи фактичний характер своїх дій та керуючи ними, систематично вчиняла відносно останньої психологічне та фізичне насильство.

Так, 15.03.2025 близько 14:00 год. ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_6 , а саме: виражала словесні образи на її адресу, погрожувала, принижувала, хапала за волосся. Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2025 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також, 30.06.2025 о 16 год. 04 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 вчинила відносно своєї бабусі ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що проявлялось в нецензурній лайці та вдарила по щоці, штовхала, чим завдала шкоди психологічному та фізичному здоров`ю. Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 23.07.2025 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 09.07.2025 близько 16:00 год. ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_6 а саме: виражала словесні образи на її адресу та погрожувала.

09.07.2025 близько 15:40 год. ОСОБА_4 , порушуючи вимоги ТЗПсК № АА 214452 від 30.06.2025 за п.3 терміном на 10 діб, повернулася додому за адресою: АДРЕСА_1 , та вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї бабусі ОСОБА_6 , а саме: виражала словесні образи на її адресу, погрожувала.

10.07.2025 близько 15:30 год. ОСОБА_4 , порушуючи вимоги ТЗПсК № АА 476825 від 09.07.2025 за п.3 терміном на 10 діб, повернулася додому за адресою: АДРЕСА_1 , та вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї бабусі ОСОБА_6 , а саме: виражала словесні образи на її адресу, погрожувала. Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16.07.2025 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Продовжуючи свої систематичні дії, у нічний час доби з 12.01.2026 на 13.01.2026, а також з 13.01.2026 на 14.01.2026 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила психологічне насильство стосовно своєї бабусі ОСОБА_6 , з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме лаялась, висловлювала словесні образи відносно останньої.

Умисне систематичне вчинення ОСОБА_4 психологічного та фізичного насильства відносно ОСОБА_6 в період часу з 15.03.2025 по 14.01.2026 спричинило погіршення якості життя потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ст. 126-1 КК України, а саме - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до погіршення якості життя потерпілої особи.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині визнала повністю.

Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті та не оспорюються ними. При цьому суд з`ясував чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин та перевірив добровільність їх позицій.

Суд роз`яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин, – в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників справи, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які підтверджують подію кримінального правопорушення та вину ОСОБА_4 у його вчиненні та ніким не оспорюються.

Відповідно до частин третьої й четвертої статті 349 КПК України суд обмежив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченої ОСОБА_4 та дослідженням даних, які характеризують її особу.

Обвинувачена ОСОБА_4 надала суду показання, що повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин, установлених під час досудового розслідування та відображених в обвинувальному акті. Окрім визнання своєї вини, щиро розкаялася й обіцяла суду не порушувати закон в майбутньому. Повідомила, що попросила вибачення у потерпілої та не конфліктує з нею. Просила суворо не карати, так як у неї на утриманні є малолітній син, якого вона виховує самостійно.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, належним чином проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України – домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, дані про особу винної, яка раніше судима, водночас на обліку психіатра, нарколога не перебуває, має на утриманні малолітнього сина 2015 року народження.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає – щире каяття й активне сприяння в розкритті злочину.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд відносить рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Прокурор ОСОБА_3 просила призначити обвинуваченій покарання у виді 170 годин громадських робіт та на підставі ст. 71, 72 КК України частково приєднати до нього невідбуту частину покарання за попереднім вироком й призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 180 годин громадських робіт.

Потерпіла ОСОБА_6 заявою від 27.02.2026 просила покарання обвнуваченій призначити на розсуд суду.

Обираючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка притягується кримінальної відповідальності не вперше, вчинила кримінальне правопорушення під час відбуття покарання у виді пробаційного нагляду.

Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштована, на диспансерному обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває. Крім того, ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та чітко визначене місце проживання, проживає з малолітнім сином 2015 року народження, якого виховує самостійно.

З урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченої ОСОБА_4 , її віку, сімейного та матеріального стану, та позиції обвинуваченої, яка запевнила суд, що належні висновки для себе зробила та подібного більше не повториться, вину визнала повністю, примирилася з потерпілою, в ході судового розгляду активно сприяла встановленню істини по даному кримінальному провадженню, також враховуючи характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи та який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, беручи до уваги позицію прокурора та позицію потерпілої у даному кримінальному провадженні, обираючи вид покарання з врахуванням положень ч. 2 ст. 65 КК України від менш суворого до більш суворого, суд доходить висновку про необхідність та достатність призначення ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт в межах строку, передбаченого санкцією ст.126-1 КК України, а саме 170 годин. Суд уважає таке покарання співмірним тяжкості кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та особі винної. В інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, у виді пробаційного нагляду суд уважає за необхідне застосувати на підставі ст.91-1 КК України до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_4 засуджена вироком Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 26.12.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, з призначенням їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки.

Відповідно до відомостей листа Дніпровського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Запорізькій області від 06.07.2026 № 1698/22/9/1-26, станом на 06.07.2026 невідбута частина покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду міста Запоріжжя складає 1 рік 7 місяців 8 днів пробаційного нагляду.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З приписів ч. 3 ст. 72 КК України вбачається, що лише основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України передбачено, що 1 дню обмеження волі відповідає 1 день пробаційного нагляду. Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України 1 дню обмеження волі відповідає 8 годин громадських робіт. З огляду на наведене 8 годин громадських робіт відповідає 1 дню пробаційного нагляду. Відтак 170 годин громадських робіт відповідає 21 дню пробаційного нагляду.

На момент постановлення цього вироку (07.07.2026) невідбута частина покарання, призначеного ОСОБА_4 за попереднім вироком від 26.12.2025, складає 1 рік 7 місяців 7 днів пробаційного нагляду.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України необхідно призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 26.12.2025, призначивши їй остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 7 місяців 28 днів.

Згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілою у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.

Речові докази відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 170 (сто сімдесят) годин.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, із застосуванням ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 26.12.2025 та призначити ОСОБА_4 остаточно до відбування покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік 7 (сім) місяців 28 (двадцять вісім) днів.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженої ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Заборонити ОСОБА_4 листування, телефонні переговори з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інші контакти через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб .

Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1