Суд: Вільнянський районний суд Запорізької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Крадіжка
Дата: 06 липня 2026 р.
Справа: №314/3016/26
Суддя: Кіяшко В. О.
Справа № 314/3016/26
Провадження № 1-кп/314/944/2026
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2026 року м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026082210000391 від 13 травня 2026 року стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Вільнянськ, Запорізька область, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, ніде офіційно не зареєстрований, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
встановив:
формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
згідно з Указами Президента України, починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.
Так, 09 травня 2026 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , володільцем якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та куди він був запрошений останньою в якості гостя, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи у період воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, користуючись відсутністю поряд власниці майна, та без її дозволу, з поверхні підлоги кухні по окремості в обидві руки узяв мийки високого тиску «Karcher K3», (серійний номер Y357 123) та набір ключів «BOXER BX-013 S» у пластиковому кейсі, вартість яких відповідно до висновків судово-товарознавчих експертиз від 22.05.2026 № СЕ-19/108-26/9792-ТВ, № СЕ-19/108-26/9794-ТВ складає 3269 гривень 26 копійок та 2054 гривень 40 копійок відповідно, належні ОСОБА_5 , після чого з вказаним майном покинув місце вчинення злочину.
Того ж дня, у післяобідній час доби ОСОБА_3 продав раніше викрадені вищевказані господарські товари своєму знайомому ОСОБА_6 , тим самим розпорядився зазначеним майном на власний розсуд.
В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 5323 гривень 66 копійок.
Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану».
Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного злочину при викладених вище обставинах. Він погодився з видом та вартістю річчі, якою він заволодів шляхом її таємного викрадення в умовах воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому, судом було з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого.
Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .
Умисні дії обвинуваченого за фактом таємного викрадення майна, яке мало місце у травні 2024 року, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченої, суд виходить з наступних обставин.
При визначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та відповідно до розділу Особливої частини КК України є кримінальним правопорушенням проти власності.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними. Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він маєсередню освіту, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий.
При призначенні виду покарання обвинуваченому, суд виходить із змісту ст.ст. 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
Отже, враховуючи ті обставини, що: обвинувачений ОСОБА_3 має середню освіту, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий, кримінальне правопорушення вчинене без застосування насильства, є в наявності обставина, яка пом`якшує кримінальну відповідальність, при цьому, обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність, відсутні, а також позицію прокурора, який вважає за можливе застосувати до обвинуваченого міру покарання не пов`язану з ізоляцією його від суспільства, то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням випробування, відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Що ж до позиції суду про застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 при призначенні покарання положення ст. 75 КК України, то суд зазначає наступне:
Згідно положень ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Що стосується розкаяння обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд, враховує його поведінку як під час проведення досудового слідства, так і під час судового слухання справи, - переконав суд у своєму щирому розкаянні, причому, - щире каяття, як одна із обставин, яка пом`якшує кримінальну відповідальність, - була врахована при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому.
У зв`язку з викладеним, суд вважає, що, враховуючи поведінку обвинуваченого під час слухання кримінального провадження, яка слугує як доказ того, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся, усвідомив в повному обсязі всю протиправність своєї поведінки, що відповідно, поруч з позицією сторони державного обвинувачення (прокурора), який просив застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, - дає змогу суду застосувати при призначенні покарання у відношенні ОСОБА_3 ст.ст. 75, 76 КК України.
Що стосується положень ст. 76 КК України, то суд в даному випадку, застосовуючи положення даної статті матеріального права, вважає за необхідне покласти на ОСОБА_3 обов`язки, які передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:
1. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,
2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
Відповідно, на підставі ст. 65 КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням положень ст. 75, (іспитовий строк терміном на 1 рік), п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України (заходи процесуально – обмежувального характеру), - з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих даних, які були досліджені судом, буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази вирішуються в порядку ст. 100 КПК України.
Матеріали кримінального провадження, долучені прокурором, які є письмовими доказами по справі, слід залишити в матеріалах судової справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369 - 380 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням терміном 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом строку випробування обов`язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Захід забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Речові докази:
-мийку високого тиску «Karcher K3» (серійний номер Y357 123) та набір ключів «BOXER BX-013 S» який передано на відповідальне зберігання законній власниці ОСОБА_5 - залишити останній;
Матеріали кримінального провадження, долучені прокурором, які є письмовими доказами по справі, слід залишити в матеріалах судової справи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_8
07.07.2026
Оригінал: reyestr.court.gov.ua