Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №766/14365/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/14365/25

Номер провадження: 33/819/89/26

Головуючий у першій інстанції: Іванцова Н.К.

Доповідач: Калініна О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Херсонський апеляційний суд у складі судді Калініної О.В., при секретарі Литвиненко Т.О. за участю адвоката Базилєвої Ю.О., Шевченка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 01.04.2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що суд першої інстанції самоусунувся від прийняття законного рішення, оскільки не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, формально підійшов до вивчення обставин справи.

Матеріали адміністративної справи не містять беззаперечного підтвердження того, що відмова від проходження огляду була висловлена ним у встановленому законом порядку з дотриманням усіх процедурних вимог.

Його було зупинено 14.09.2025 року на блокпості, що саме по собі є законною підставою для зупинки транспортного засобу та перевірки документів, однак відеофіксація цієї події відсутня. Обставини зупинки транспортного засобу, первинного спілкування з працівниками поліції, а також порядок пропозиції пройти огляд залишилися поза межами фіксації та не можуть бути перевірені судом.

Зазначає, що наявний у справі відеозапис містить лише фрагмент подій, на якому зафіксовано відмову, однак не відображає попередніх дій працівників поліції, зокрема факту належної пропозиції пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказує, шо фактично йому було запропоновано пройти огляд за допомогою алкотестера (Драгер), на що він погодився, однак у зв`язку з відсутністю відповідного технічного засобу огляд проведений не був. Відсутні будь-які підтвердження наявності у працівника поліції технічного засобу для проведення огляду на місці зупинки, відсутні дані про його справність, повірку або закріплення за відповідним працівником. За таких умов вимога працівника поліції не може вважатися законною у розумінні ст. 266 КУпАП та підзаконних нормативних актів, що регулюють порядок проведення огляду.

Подальші дії працівників поліції зводилися до формальних запитань щодо проходження огляду без дотримання встановленої законом процедури, без належного роз`яснення порядку його проведення та без забезпечення реальної можливості його проходження.

Фактично після короткого діалогу та без створення умов для проведення огляду було зафіксовано формальну відмову, після чого відеофіксація подій переривається для складання адміністративних матеріалів, що унеможливлює встановлення повної послідовності дій та перевірку дотримання процедури. Зокрема, у відеозаписі прямо зазначено: «відео переривається для складання адмінматеріалів».

Вказує, що за таких умов вимога пройти огляд не супроводжувалася створенням умов для її виконання, у зв`язку з чим виконання такої вимоги було об`єктивно неможливим, а зафіксована відмова не може вважатися відмовою від проходження огляду у встановленому законом порядку.

За відсутності доказів дотримання встановленого порядку проведення огляду не доведено і факт відмови саме від проходження огляду у встановленому законом порядку, як це передбачено диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, тому відсутня одна з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про виклик та допит як свідка інспектора поліції, який безпосередньо складав адміністративні матеріали, а також про витребування документів щодо забезпечення працівників поліції технічними засобами для проведення огляду на стан сп`яніння, зокрема даних про наявність, закріплення та повірку алкотестера на момент події.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів, дійшов помилкового висновку, що обставини, пов`язані із наявністю чи відсутністю у працівника поліції технічного засобу для проведення огляду на стан сп`яніння, не мають правового значення для вирішення справи.

Фактично суд першої інстанції ототожнив будь-яку формальну відмову із відмовою від проходження огляду у встановленому законом порядку, не перевіривши при цьому законність самої вимоги про проходження огляду. Такий підхід суперечить змісту ч.1 ст.130 КУпАП, яка передбачає відповідальність саме за відмову від проходження огляду, запропонованого відповідно до встановленої процедури.

Також стверджує, що судом першої інстанції було істотно порушено його право на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП, що виразилось у системному обмеженні можливості реалізації процесуальних прав та ігноруванні об`єктивних обставин, які перешкоджали участі особи у розгляді справи.

Суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про направлення справи за місцем проживання .

Суд першої інстанції фактично не перевірив законність вимог працівників поліції, не дослідив належним чином докази, не встановив дотримання передбаченої законом процедури проведення огляду на стан сп`яніння, а також безпідставно обмежив право особи на захист, відмовивши у дослідженні доказів та розглянувши справу за відсутності особи.

При цьому висновки суду ґрунтуються на неповних та вибіркових доказах, без урахування реальних обставин події, а також із неправильним визначенням предмета доказування у справі, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Позиції учасників .

ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Адвокат Базилєва Ю.О. просила задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Навела узагальнені доводи про те, що постанова суду підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, на відеозаписі поліцейським повинен бути зафіксований стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 повідомив, що він не перебував у стані алкогольного сп`яніння, це було зафіксовано і на відеокамері. Крім того під час самої фіксації і проведення процедури встановлення факту сп`яніння була порушена сама процедура, що є підставою для скасування постанови. На підтвердження того , що ОСОБА_1 не перебував у стані сп`яніння свідчить, що він продовжив керування своїм автотранспортом і під час спілкування з поліцейським не було підтверджено те, що дійсно автомобіль був переданий іншій особі. Права ОСОБА_1 не були захищені поліцейським . Про порушення процедури огляду свідчить те, що не було підтверджено факт перебування у стані сп`яніння відповідно до Інструкції, який повинен бути встановлений на відеокамеру. Поліцейський повинен був встановити і зафіксувати факт сп`яніння. Не було відповідно до діючого законодавства передано автомобіль іншій особі. Крім того не було на відеозаписі зафіксовано як саме відмовився ОСОБА_1 поїхати до медичного закладу.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги , апеляційний суд враховує наступне.

За приписами п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до положень ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки транспортного засобу з допомогою спеціальних технічних засобів та у медичному закладі тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2,3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції( далі- Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, згідно положень ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і відеозапису.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку сукупності доказів, які були надані органом, що складав протокол та стороною захисту і дійшов висновку, що вони у своїй сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.5 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як слідує із постанови від 01 квітня 2026 року судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 14.09.2025 року о 09 год. 20 хв. в Херсонській області, с.Чорнобаївка, БПх11, керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; незв`язна мова; неадекватна реакція. Від проходження алкотестеру «Драгер» на місці відмовився, прослідувати до медичного закладу для проведення освідування у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

На обґрунтування такого висновку суд у постанові послався на досліджені докази та матеріали справи:

протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №114373 від 14.09.2025 р.

-відеофайл;

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння;

-довідка, з якої вбачається, що за ОСОБА_1 транспортних засобів не зареєстровано;

-довідка, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 26.01.2008 року отримував;

-рапорт, у якому зазначено, що 14.09.2025 року під час складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП на водія ОСОБА_1 , останній пред`явив посвідчення водія в застосунку «ДІЯ», через що вилучити останнє не представилось можливим.

Суд обґрунтовано взяв до уваги обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серія ААД №114373 від 14.09.2025 року, який відповідно до положень ст. 251 КУпАП є самостійним доказом.

У протоколі зафіксовано, що 14.09.2025 року о 09:20 год. Херсонській області, с. Чорнобаївка БП XII, керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, незв`язна мова, неадекватна реакція. Від проходження алкотестеру «Драгер» на місці відмовився, прослідувати до медичного закладу для проведення освідування у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Протокол складено уповноваженою службовою особою, він містить відомості щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, дату, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, відомості про відмову водія від огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера та у медичному закладі , зазначені додатки до протоколу, що відповідає положенням ст. 255, 256 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 14.09.2025 року у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що не згоден.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що зі змістом протоколу не згоден лише в частині зазначення у протоколі ознак алкогольного сп`яніння. Інші обставини зазначені у протоколі, в т.ч. і про те, що він відмовився від проходження огляду він не оспорює. Вказав, що не був обізнаний з нормами закону, тому відмовився. Не знав про закон , що треба пройти огляд ( експертизу).

Натомість доводів на спростуванні наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наводить.

Висловлені під час апеляційного розгляду захисником посилання на те, що належними доказами не зафіксовано перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, виходять за межі апеляційних вимог. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено виявлені поліцейським ознаки алкогольного сп`яніння, які давали підстави заявити вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та вказується на порушення ОСОБА_1 положень п 2, 5 ПДР , а не про керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (п 2.9.а ПДР).

Зазначені у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння, що виявлені у ОСОБА_1 відповідають ознакам алкогольного сп`яніння, зазначеним у п. 3 розділу І Інструкції.

Згідно положень п.2,3 розділу І Інструкції , поліцейський керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан сп`яніння, зокрема за візуальними зовнішніми ознаками водія (різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови), поведінкою водія (поведінка, що не відповідає обстановці) чи наявністю запаху алкоголю з порожнини рота.

Зазначеним нормативним актом не визначено спеціального порядку виявлення у водіїв ознак сп`яніння, зокрема проведення процедури фіксації (озвучення) таких ознак в тому числі на відеозаписі.

З відеозапису долученого до протоколу вбачається, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд алкотестером Драгер на місці зупинки транспортного засобу або проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. При цьому ОСОБА_1 вказав на те, що напередодні вживав алкогольні напої.

Обставини, які зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення об`єктивно узгоджуються з обставинами, зафіксованими на відеозаписі , які знайшли належну оцінку суду у своїй сукупності.

Додані поліцейським до протоколу відеозаписи можуть слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП, а відтак зафіксовані на технічному носії інформації обставини підставно враховані судом при ухваленні рішення.

Посилання апелянта на те, що доданий до протоколу відеозапис не є безперервним, як на підставу для скасування постанови суду , та визнання недопустимим зазначеного доказу, не є прийнятними, оскільки КУпАП не містить застережень щодо об`єму відеозапису, який може бути наданий до суду як доказ у справі про адміністративне правопорушення, а досліджений судом першої інстанції відеозапис фіксує саме ті обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто обставини за яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки з допомогою алкотестера так і у медичному закладі. Зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою для встановлення обставин , що мають значення для справи та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Апелянтом в апеляційній скарзі не спростовується факт складання протоколу про адміністративне правопорушення в його присутності , вручення йому копії протоколу, а відтак лише той факт, що після висловленої відмови від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським було вказано, що відеозапис переривається для складання протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про недопустимість відеозапису як доказу.

Апелянтом, як видно, в суді першої інстанції, не заявлялося клопотання про витребування з Управління поліції відеозапису, який охоплює інший проміжок часу, ніж на відеозаписі доданому до протоколу від 14.09.2025 року . Не було заявлено такого клопотання і під час апеляційного розгляду.

Посилання апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічних засобів, проте поліцейським не було забезпечено його проходження через відсутність алкотестера, не ґрунтується на сукупності покладених в основу судового рішення доказів.

Ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в ході висловлення вимоги працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера, що зафіксовано на відеозаписі, ОСОБА_1 не вказав, що він погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням алкотестера. Натомість вбачається, що ОСОБА_1 висловив чітку відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою алкотестера так і в медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що після його згоди на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу проведення огляду не було забезпечено поліцейським.

Посилання ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду на доводи, які він не наводив в апеляційній скарзі, зокрема на те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння через те, що поліцейський сказав, що треба почекати екіпаж, який підвезе алкотестер і що швидше буде відмовитися від проходження огляду і так простіше буде відстояти свою позицію в суді , тобто його ствердження про те, що відмова від проходження огляду стала наслідком переконання поліцейського апеляційний суд розцінює критично.

Доводів про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння стала наслідком застосування тиску з боку поліцейського чи інших неправомірних дій поліцейського , в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наводив.

Не знайшли свого підтвердження такі посилання ОСОБА_1 і під час надання пояснень щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейським ОСОБА_2 , який був викликаний за клопотанням захисника, та який зазначив, що у разі надання згоди ОСОБА_1 на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера , було б забезпечено здійснення такого огляду, проте ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки та у медичному закладі. У разі відсутності в екіпажі поліції спеціального технічного засобу, такий засіб невідкладно доставляється іншим екіпажем поліції і проводиться огляд.

Зазначена посадова особа не є свідком в розумінні ст. 272 КУпАП, тому законодавчо визначених підстав для допиту посадової особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення в якості свідка не має.

Доказів оскарження та визнання у встановленому законом порядку неправомірності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення чи подання скарги у порядку ст. 267 КУпАП матеріали справи не містять.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вказав, що не оскаржував дії поліцейського.

Надана під час апеляційного розгляду захисником відповідь управління поліції від 25.05.206 року, згідно з якою спеціальні технічні засоби для визначення стану алкогольного сп`яніння ( алкотестери) не закріплюються за конкретним працівником поліції та жодним нормативно правовим актом таке закріплення не передбачене, тому відомості про закріплення алкотестера за інспектором СРПП відділення поліції № 1 Херсонського РУП Мазаном В.О. станом на 14.09.2025 року не надалося можливим, не є підтвердженням доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера , проте поліцейський не провів огляд через відсутність такого спеціального технічного засобу.

Доводи про порушення права на захист при розгляді справи апеляційний суд вважає необґрунтованими.

З матеріалів провадження вбачається, що у цій справі судові засідання призначалися на 11.11.2025 року, на 23.12.2025 року, на 02.02.2026 року , на 02.03.2026 року , на 01.04.2026 року, судом відкладався розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 , який просив відкласти розгляд справи ознайомлення з матеріалами справи для укладення договору з захисником (клопотання від 09.11.2025 року, від 19.12.2025 року ), за клопотанням захисника- адвоката Бескоровайного В.О. від 24.11.2025 року про ознайомлення з матеріалами провадження судом надана можливість ознайомитися з матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 можливості прийняти участь у розгляді справи слід визнати безпідставними. ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи , а право особи на участь в судовому засіданні може бути реалізоване шляхом безпосередньої участі в судовому засіданні в залі суду або участі в дистанційному судовому засіданні з власних засобів зв`язку чи з приміщення іншого суду. Як видно із матеріалів справи заяви про участь в режимі відеоконференції ОСОБА_1 не подавав.

Постановою суду від 02.03.2026 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про направлення справи для розгляду до суду за місцем проживання ОСОБА_1 . Постанова суду мотивована тим, що ст. 276 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, статтею 276 КУпАП не передбачено альтернативної територіальної підсудності справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП.

Відмова суду у задоволенні клопотання про витребування відомостей щодо закріплення за працівником поліції алкотестера та проведення його повірки належним чином втотивована на обгрунтована.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку сукупності досліджених доказів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про те, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом 14.09.2025 року за обставин встановлених судом , порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП .

Висловлене поза межами доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилання на те, що після складання протоколу він самостійно на транспортному засобі продовжив рух, не є підставою для скасування постанови, оскільки питання дотримання поліцейським вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення , не спростовує факт порушення ОСОБА_1 вимог п. .5 ПДР та висновків суду .

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку сукупності доказів, які були йому надані і дійшов висновку, що вони у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУПАП.

Стягнення на ОСОБА_1 накладено у межах строків, визначених ст. 38 КУпАП.

Зважаючи на викладене, постанова суду щодо ОСОБА_1 з підстав, зазначених в апеляційній скарзі скасуванню не підлягає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 01 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Копію постанови направити учасникам справи у порядку ст. 295 КУпАП.

Суддя О.В. Калініна