Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №589/4612/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/4612/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сидорчук О. М.

Номер провадження 33/816/1291/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В.,за участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., захисника Клюєва А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Клюєва Андрія Володимировича на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він22 вересня 2025 року, о 00 год 00 хв по вул. Партизан, буд.4, в м. Шостка, керував транспортним засобом ВАЗ 2121 н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора алкотестер «Драгер 6810» чив медичному закладі КНП «Шосткинська ЦРЛ» - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Клюєв А.В. звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просив постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поважності причин пропуску звернення з апеляційною скаргою, захисник посилається на те, що постанова була винесена 30.04.2026 року, але разом з тим, строк на апеляційне оскарження зазначеної постанови був пропущений з поважний причин, що не залежали від волі особи, відносно якої ухвалено постанову та його захисника, оскільки станом на 26 травня 2026 року ні ОСОБА_1 , ні його захисник не були належним чином повідомлені про ухвалення постанови та не володіли інформацією про її існування. Лише 26.05.2026 року захисник дізнався про існування та зміст постанови через систему «Електронний суд», а ОСОБА_1 – через застосунок «Дія». Копії постанови стороні захисту не надсилалися, про результати розгляду справи суд не повідомляв. Зазначена інформація також була відсутня у ЄСІТС та інших доступних для сторони захисту джерелах.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а також такою, що підлягає безумовному скасуванню у зв`язку з істотним порушенням права на захист та відсутністю належних і допустимих доказів події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що суд першої інстанції фактично проігнорував заявлену стороною захисту процесуальну позицію щодо необхідності зупинення провадження у справі, у зв`язку з проходженням ОСОБА_1 військової служби. За таких обставин вважає, що суд обмежився формальним завершення розгляду справи будь-якою ціною, без належного процесуального реагування на доводи сторони захисту та постановленням рішення без реального забезпечення права особи на захист.

Вказує, що матеріали справи не містять належних доказів факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Також, суд першої інстанції не оцінив доводи сторони захисту про те, що на відеозаписі відсутні ознаки алкогольного сп`яніння.

Оскаржувана постанова містить ознаки очевидно формального та поверхневого підходу до розгляду справи, оскільки суд неодноразово зазначає прізвище особи, відносно якої ухвалюється постанова, називаючи ОСОБА_1 «Єфименковим». До того ж вважає, що постанова має внутрішню суперечливість, оскільки суд зазначає, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 , перебував у СЗЧ і саме цим обґрунтовує відсутність підстав для застосування ст. 266-1 КУпАП. Зазначені обставини не спростовують факту подальшого проходження ОСОБА_1 військової служби та його перебування у військовій частині НОМЕР_3 на момент судового розгляду справи.

У судовому засіданні захисник Клюєв А.В. скаргу підтримав із мотивів, зазначених у ній.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 про розгляд скарги був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Процесуальні строки це встановлені законом проміжки часу, у межах яких учасники провадження в справі про адміністративні правопорушення зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії; будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Правило дотримання встановленого процесуальною нормою КУпАП строку на звернення до суду з апеляційною скаргою має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення в апеляційній інстанції розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає заінтересованій особі, яка має право на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову судді суду першої інстанції, більш ніж достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати таку скаргу або не подавати, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція апеляційного суду не здійснюється.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку необхідне розуміти неможливість особи подати клопотання (заяву, скаргу) у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка повинна була звернутись до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції у визначений законом строк.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Клюєв А.В. були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, проте участі у розгляді не брали, постанова суддею суду першої інстанції була ухвалена 30.04.2026 року за їх відсутності. У матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення винесеної постанови ОСОБА_1 та її отримання ним. Захиснику Клюєву А.В. зазначена постанова була направлена лише 26.05.2026 року, що підтверджується довідкою про доставлення документу до електронного кабінету (а.с.41). Апеляційна скарга була подана 29.05.2026 року.

З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних (об`єктивних) причин, що не залежали від волі особи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, який було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими з наступних підстав.

Щодо факту керування транспортним засобом

Довід апелянта про те, що матеріали справи не містять належних доказів факту керування транспортного засобу ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Як вбачається з відеозапису, що міститься в матеріалах справи і який було переглянуто апеляційним судом під час підготовки до апеляційного розгляду, фіксація події на нагрудну камеру поліцейського дійсно починається, тоді коли автомобіль патрульної поліції під`їжджає, до транспортного засобу ВАЗ 2121 н.з. НОМЕР_2 , який вже зупинений, та безпосередньо не рухається, ОСОБА_1 перебував на водійському кріслі зазначеного автомобіля, інших осіб поряд не було. Під час перевірки документів та подальшого спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 зазначив, що трохи вжив алкоголь. На питання поліцейського, і навіщо він сідає за кермо в такому стані, відповів нерозбірливо «тихенько зараз проїде». Протягом всього наступного спілкування з поліцейськими та під час складання відносно нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом.

Також, того самого дня, 22.09.2025 року поліцейськими була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі за те, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ 2121 н.з. НОМЕР_2 22 вересня 2025 року, о 00 год 00 хв по вул. Партизан, буд.4, в м. Шостка не мав при собі реєстраційного документу на зазначений т\з, посвідчення водія та полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів.

У судовому засіданні, під час розгляду апеляційної скарги захисник вказував, що зазначена постанова ні ним, ні особою, відносно якої вона винесена не оскаржувалася, штраф сплачений.

Зважаючи на це, апеляційний суд вважає за можливе встановити, що зміст постанови відповідає фактичним обставинам справи та підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Тож, суд першої інстанції не формально зазначив ОСОБА_1 водієм, оскільки факт керування ним транспортним засобом підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів.

Щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не оцінив доводи сторони захисту про те, що на відеозаписі відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

П. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Тобто, встановлення наявності чи відсутності ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння належить до дискреційних повноважень саме працівника поліції. Під час розгляду справи до повноважень судді першої чи апеляційної інстанції не входить виявлення таких ознак у особи з долученого до протоколу відеозапису.

Крім того, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 мав нечітку мову та ходу.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі

Довід апелянта про те, що суд першої інстанції фактично проігнорував заявлену стороною захисту процесуальну позицію щодо необхідності зупинення провадження у справі, у зв`язку з проходженням ОСОБА_1 військової служби, апеляційний суд бере до уваги, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Дійсно, в оскаржуваній постанові суду першої інстанції відсутнє рішення щодо заявленого захисником клопотання про зупинення адміністративного провадження стосовно ОСОБА_1 , однак відсутність зазначеної процесуальної дії жодним чином не ставить під сумнів та не спростовує правильність висновків місцевого суду щодо наявності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає, що підстави для зупинення розгляду справи стосовно ОСОБА_1 відсутні з наступних підстав.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції й законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 4 ст. 277 КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд констатує, що нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, що пов`язані з корупцією.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.5 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Крім того, суд зауважує, що при розгляді апеляційної скарги особа, яка притягається до адміністративної відповідальності користується правовою допомогою, оскільки нею був укладений договір про надання такої допомоги з адвокатом, який надає правничу кваліфіковану допомогу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що не обмежує її права на належний захист в судовому розгляді.

Також, суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не позбавлена можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, а також брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01 травня 2022 року законодавцем були внесені зміни у чинний КПК щодо зупинення кримінального провадження. При цьому, у КУпАП такі зміни цим законом не були внесенні. Це свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення кримінального провадження в умовах воєнного стану. Це обумовлено тим, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 335 КПК України передбачено, що суд зупиняє судове провадження стосовно обвинуваченого, який призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період до його звільнення з військової служби.

Так, відповідно до КПК участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов`язковою. На відміну від провадження у справі про адміністративне правопорушення, де визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Крім того, варто зазначити, що до цих правовідносин за аналогією не може бути застосована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 12.11.2025 року у справі №754/947/22, а саме, що згідно з п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України суди зобов`язані зупиняти провадження у справах за участю військовослужбовців під час воєнного стану.

Отже, застосування аналогії закону у цьому випадку є безпідставним, оскільки цим Кодексом регулюються зовсім інші правовідносини. Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить приписів про обов`язок суду зупинити провадження у справі про адміністративне правопорушення до моменту звільнення учасника провадження з лав Збройних Сил України.

З врахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Щодо неправильно зазначеного прізвища

Твердження апелянта про те, що суд формально та поверхнево підійшов до розгляду справи, враховуючи неодноразове вживання в тексті оскаржуваної постанови прізвища « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 » апеляційний суд відхиляє та зазначає наступне.

Розбіжності у написанні прізвища особи є формальною опискою у написанні анкетних даних і не є підставою для висновку про поверхневий підхід до розгляду справи. Зазначена описка жодним чином не ставить під сумнів та не спростовує правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Щодо підстав застосування ст. 266-1 КУпАП

Захисник зазначає, що оскаржувана постанова має внутрішню суперечливість: у ній суд першої інстанції вказав, що на момент складання протоколу ОСОБА_1 , перебував у СЗЧ і саме цим обґрунтовує відсутність підстав для застосування ст. 266-1 КУпАП. Також вказує, що зазначені обставини не спростовують факту подальшого проходження ОСОБА_1 військової служби та його перебування у військовій частині НОМЕР_3 на момент судового розгляду справи.

Дані заперечення апеляційний суд бере до уваги, однак зазначає, що незважаючи, на те, що, знаходячись в СЗЧ ОСОБА_1 дійсно був і залишається військовослужбовцем, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування ст.266-1 КУпАП з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

З аналізу вказаної статті вбачається, що при порушенні правил дорожнього руху не застосовується штраф як адміністративне стягнення лише до військовослужбовців, які проходять службу на посаді водіїв транспортних засобів Збройних Сил України. Інші військовослужбовці, які керують транспортними засобами, при порушенні правил дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно з п. 1 розділу І Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10 жовтня 2016 року № 515, дана інструкція визначає основні завдання, механізм організації та несення патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України, права та обов`язки патрулів і посадових осіб Служби правопорядку під час несення служби, порядок застосування ними заходів адміністративного примусу до військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів під час проходження зборів, а також працівників Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків.

Таким чином, положення даної Інструкції поширюються тільки на взаємовідносин щодо забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, на вулицях і в громадських місцях, а також у військових містечках Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Даною нормою законодавства визначено чіткий перелік обставин, за яких огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння проводиться особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зокрема якщо є підстави вважати, що військовослужбовці у стані алкогольного сп`яніння: перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками алкогольного сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З протоколу про адміністративне правопорушення та доданого відеозапису, вбачається, що транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 був зупинений у АДРЕСА_2 , тобто поза межами території будь-якої військової частини. Доказів того, що у вказаний протоколі день та час, останній виконував обов`язки військової служби, суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду осіб, які керують транспортним засобом, водночас положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, а перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду водія, який є військовослужбовцем, таку процедуру проводять працівники поліції.

Отже, доводи представника з цього приводу є безпідставними.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та незаконність притягнення останнього до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, апелянтом не наведено і під час апеляційного перегляду даної справи таких обставин встановлено не було.

Апеляційний суд, переглянувши справу в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об`єктивно розгляду справи, з врахуванням належних та допустимих доказів, з наданням їм правової оцінки, і обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення, не встановлено.

Під час розгляду справи не було встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення статей 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому на підставі пункту 1 частини 7 статі 294 КУпАП вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Поновити захиснику Клюєву А.В. строк на апеляційне оскарження постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2026 року.

Постанову судді судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Клюєва А.В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуЯнголь Є. В.