Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №485/1375/25 — Миколаївський апеляційний суд

08.07.26

22-ц/812/1429/26

Справа № 485/1375/25 Головуюча у першій інстанції Кветка І. А.

Провадження №22-ц/812/1429/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

8 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої - судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Лівшенком О. С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 та його представника - Орловського М. А.,

представника відповідача – Якушева С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Державної установи «Снігурівська виправна колонія №5»

(далі - ДУ «Снігурівська виправна колонія №5»)

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2026 року, в якому усунуто описку за ухвалою того ж суду від 4 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кветки І. А. в місті Снігурівка зі складенням повного рішення, у справі

за позовом

ОСОБА_1 до ДУ «Снігурівська виправна колонія №5»,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області

(далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області)

про витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДУ «Снігурівська виправна колонія №5», третя особа ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про витребування належної йому на праві власності земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-МК №046601 від 12 березня 1997 року належить земельна ділянка площею 0,13га, із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, що розташована на території АДРЕСА_1 , на якій знаходиться належний йому житловий будинок, загальною площею 89,6кв.м.

Під час виготовлення за його замовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки випадково з`ясовано, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка має перетин на 100% з земельною ділянкою з кадастровим номером 4825784701:05:005:0001, яка перебуває на праві постійного користування ДУ «Снігурівська виправна колонія №5» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 194935 від 4 грудня 2012 року.

Тобто земельна ділянка відповідача, яка сформована пізніше, ніж земельна ділянка, що належить позивачу, та її формування здійснено неправильно, без врахування фактичних і сформованих меж суміжних землевласників та землекористувачів, оскільки крім земельної ділянки позивача, межі якої відновлюються, ще ця ділянка має перетин із декількома іншими земельними ділянками, яким вже було присвоєно кадастрові номери, та на яких наявні будівлі, споруди та видані правові документи.

За з`ясованих обставин, рішенням від 18 грудня 2024 року державного кадастрового реєстратора відділу №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №РВ-7400229492024 (далі - державного кадастрового реєстратора) позивачу відмовлено у внесенні відомостей про належну йому земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам та розташування належної йому земельної ділянки в межах іншої земельної ділянки.

Посилаючись на вказане та з урахуванням поданих 3 квітня 2026 року уточнених позовних вимог, позивач просив за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4825784701:05:005:0001, наданої ДУ «Снігурівська виправна колонія №5» на праві постійного користування для розміщення об`єктів управління Державної пенітенціарної служби, загальною площею 18.1387 га, витребувати частину належної йому земельної ділянки з наступними координатами поворотних точок: точкою 1, яка має координати Х 5188765,6217 / Y 4298113,7010; точкою 2, яка має координати Х 5188791,1424 / Y 4298128,5562; точкою 3, що має координати Х 5188771,6251 /Y 4298163,2971; точкою 4 з координатами Х 5188765,5128/ Y 4298160,0849; точкою 5, що має координати Х5188745,5242/ Y4298149,5801; та точкою 6 з координатами Х 5188757,3662 /Y 4298127,9733.

У відзиві на позовну заяву ДУ «Снігурівська виправна колонія №5» вважало позов необґрунтованим, з огляду на звернення позивача до суду до завершення досудової процедури врегулювання, під час якої встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні відповідача сформована у встановленому законом порядку на підставі затвердженої у 2016 році технічної документації із землеустрою та зареєстрована в державному земельному кадастрі і державному реєстрі речових прав, що створило презумпцію законності зареєстрованого права.

Третьою особою відзиву на позов не надано, замість нього надано пояснення, в яких представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутністю.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2025 року задоволено клопотання позивача, подане від його імені представником, та витребувано у ДУ «Снігурівська виправна колонія №5» технічну документацію щодо формування земельної ділянки на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825784701:05:005:0001 та вказаний державний акт.

6 жовтня 2025 року відповідачем направлено матеріали на виконання вищевказаної ухвали.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 9 жовтня 2025 року задоволено клопотання позивача, подане від його імені представником, та витребувано у ДУ «Снігурівська виправна колонія №5» оригінал технічної документації.

21 жовтня 2025 року відповідачем на виконання вимог вищевказаної ухвали надано оригінали вищевказаних документів.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2025 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи відповідає фактична площа земельної ділянки належної позивачу даним правовстановлюючого документа та виготовленій технічній документації, чи перебуває земельна ділянка належна позивачу в межах земельної ділянки, яка перебуває в користуванні відповідача, якщо перебуває, то у якій площі та межах.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2025 року поновлено підготовче провадження у справі, у зв`язку з надходженням клопотання експерта.

Ухвалами Снігурівського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2025 року та 16 січня 2026 року задоволено подане клопотання експерта, зобов`язано позивача надати витребувані відомості та забезпечити доступ до об`єкта дослідження. Після чого в розпорядження експерта надано необхідні матеріали та залучено до проведення призначеної у справі судової експертизи сертифікованого інженера - геодезиста ОСОБА_2 .

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 13 лютого 2026 року поновлено підготовче провадження у справі, у зв`язку з надходженням повідомлення експерта про неможливість виконання експертизи.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 20 лютого 2026 року експертній установі направлено цивільну справу для проведення експертизи, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

31 березня 2026 року до місцевого суду надійшов висновок експерта №СЕ19/115-26/3324-ЗТ від 26 березня 2026 року.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 31 березня 2026 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 7 квітня 2026 року від позивача прийнята заява з уточненням позовних вимог шляхом зменшення їх обсягу та постановлено про розгляд справи за уточненими позовними вимогами, закрито підготовче провадження.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2026 року, описку в якому усунуто за ухвалою того ж суду від 4 червня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, витребувано частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 , площею 0,1199 га та надана для обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК № 046601, виданого Центральною сільською Радою народних депутатів 12.03.1997 року, з наступними координатами поворотних точок: точкою 1, яка має координати Х 5188765,6217 / Y 4298113,7010; точкою 2, яка має координати Х 5188791,1424 / Y 4298128,5562; точкою 3, що має координати Х 5188771,6251 /Y 4298163,2971; точкою 4 з координатами Х 5188765,5128/ Y 4298160,0849; точкою 5, що має координати Х5188745,5242/ Y4298149,5801; та точкою 6 з координатами Х 5188757,3662 /Y 4298127,9733, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4825784701:05:005:0001, наданої для розміщення об`єктів управління Державної пенітенціарної служби, загальною площею 18,1387 га, яка на праві постійного користування належить Державній установі «Снігурівська виправна колонія №5» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №194935 від 4 грудня 2012 року.

Ухвалюючи рішення суд виходив із того, що позивач довів порушення своїх прав та факт накладення земельних ділянок, протиправності вибуття належної йому земельної ділянки, яка ідентифікована на місцевості та є частиною земельної ділянки, наданої у постійне користування відповідачу, а тому підлягає поверненню позивачу у власність шляхом її витребування.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також з недоведеністю встановлених судом обставин, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що суд не встановив тотожність між земельною ділянкою за державним актом виданим позивачу площею 0,13 га та фактично витребуваною земельною ділянкою площею 0,11 га, оскільки мова йде про дві різні за своїми характеристиками ділянки, внаслідок чого судом фактично витребувана інша земельна ділянка, конфігурація і площа якої сформовані у 2024 році на підставі фактичного користування.

Вважав висновок земельно-технічної експертизи недостатнім та неповним, оскільки під час його виготовлення досліджувалась площа земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні позивача, та наявність накладення цієї площі на земельну ділянку відповідача, тому головне питання спору залишилось не вирішеним.

Також судом не з`ясовано, у якому саме обсязі позивач має право вимагати витребування всієї спірної площі, оскільки позивач не є одноосібним власником будинку, тому під час вирішення спору судом не встановлено хто саме є співвласниками будинку, який обсяг прав належить позивачу, та з яких підстав один співвласник заявляє вимогу про витребування усієї земельної ділянки і чи не зачіпаються оскаржуваним рішенням права інших співвласників будинку. Тому вважав, що позивач може мати право на витребування лише частки земельної ділянки, право на яку йому може належати у відповідності до його права на частку в житловому будинку.

Зазначав, що суд неправильно визначив правовий статус земельної ділянки відповідача та зміст його речового права, та зазначив у резолютивній частині рішення про те, що земельна ділянка належить відповідачу на праві приватної власності, в той час як на цю земельну ділянку колонія має право постійного користування відповідно до державного акта.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, діючи через свого представника, вважав апеляційну скаргу необґрунтованою, з доводів, на які посилався у позовній заяві, додатково зазначив, що обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності ОСОБА_1 надано у приватну власність на підставі рішення виконкому Центрально сільської ради народних депутатів від 31 січня 1997 року №9 земельну ділянку площею 0,13 га по АДРЕСА_2 , яка розташована на території Центральної сільської ради, для обслуговування житлового будинку (т. 1 а.с.33).

За відомостями технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , на вказаній земельній ділянці розташовано житловий будинок літ. А загальною площею 89,6кв.м. з надвірними та господарськими спорудами, в якому позивачу ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності разом з іншими членами його родини по 1/5 частки кожному в порядку приватизації та 1/10 в порядку спадкування (т. 1 а.с.26, 27, 46-60зв-63).

У 2024 році позивачем замовлена розробка технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,13га, розташованої по АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на цю землю, яка розроблена фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_4 та під час її виготовлення встановлено, що вказана земельна ділянка перебуває у власності позивача та має перетин на 99,9% із земельною ділянкою з кадастровим номером 4825784701:05:005:0001, яка в свою чергу має перетин ще з декількома іншими земельними ділянками. З урахуванням наведеного інженером землевпорядником виснувано, що ділянка з номером 4825784701:05:005:0001 сформована неправильно, без врахування фактичних і сформованих меж суміжних землевласників та землекористувачів, внаслідок чого ним направлено прохання про реєстрацію належної ОСОБА_1 земельної ділянки з накладкою (т.1 а.с.28,29-32,41, 47-65).

Між тим, рішенням від 18 грудня 2024 року № РВ-7400229492024 державного кадастрового реєстратора відділу №5 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області позивачу ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, у зв`язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки з кадастровим номером 4825784701:05:005:0001 за співпадінням площі 100%, що є критичною помилкою. Запропоновано вирішити питання щодо узгодження меж земельних ділянок ( т. 1 а.с.43).

За наведених обставин, під час розробки технічної документації та отримання відмови у здійсненні реєстрації земельної ділянки, що належить на праві власності, позивачем ОСОБА_1 з`ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825784701:05:005:0001, яка накладається на належну йому земельну ділянку, сформована пізніше, ніж ним було отримано державний акт на свою земельну ділянку, та надана в постійне користування відповідачу «Снігурівська виправна колонія №5» загальною площею 18,1287 га в межах села Центральне Снігурівського району Миколаївської області для розміщення об`єктів управління Державної пенітенціарної служби, відомості щодо якої внесено до Державного земельного кадастру на підставі рішення Центральної сільради Снігурівського району Миколаївської області від 13 січня 2005 року №4 та відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 194935 (т.1 а.с.10-25, 34, 123-126).

Відповідно до висновку експерта № СЕ19/115-26/3324-ЗТ від 26 березня 2026 року фактична площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,1199 га, яка зазначена в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , та встановлено що досліджувана земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 площею 0,1199 га повністю знаходиться в межах земельної ділянки, яка на праві постійного користування належить ДУ «Снігурівська виправна колонія №5». Площа накладення складає 0,1199 га та накладення відбулось в межах координат, як зазначено в дослідницькій частині висновку (т. 2 а.с.69-91).

За положеннями статей 13-14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом частини 1 статті 317 ЦК України, статей 2, 4 Закону України «Про власність» (що діяв на час отримання права власності) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно до статті 22 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року та на час отримання права власності) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

У відповідності до статті 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) та статей 92, 126 ЗК України (в редакції 2002 року з відповідними змінами) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів, та починаючи зі змін до ЗК України, що внесені на момент видачі акту на право постійного користування, виникають з моменту їх державної реєстрації.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Втім, згідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, і за положеннями статті 387 ЦК України саме власнику належить право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, встановивши, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 обмежений в розпорядженні своїм правом власності за наявності сформованої пізніше земельної ділянки відповідача з порушенням порядку, та з огляду на накладення її площі на усю площу ділянки, що належить ОСОБА_1 , і на якій розташовані будівлі, що зареєстровані за позивачем та членами його родини. Тому, оскільки земельна ділянка позивача сформована раніше з видачею на її розпорядження позивачу правовстановлюючого документу про право власності, то вона не могла бути передана у користування відповідачу, так як по-перше, ділянка, на якій розташовані будівлі не є вільною для її передачі іншій особі, яка не є власником чи співвласником будівлі, а по-друге, на цю земельну ділянку позивачу надано правовстановлюючий документ на право власності, без скасування якого та вилучення ділянки від першого власника – позивача, її площа не повинна була використовуватися з метою формування ділянки більшої площі задля передачі її у постійне користування відповідачу.

Також під час вирішення цього спору земельна ділянка, що належить позивачу, правильно ідентифікована судом на підставі проведеної експертизи шляхом визначення координат поворотних точок її меж і даних про прив`язку поворотних точок її меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

За такого посилання відповідача у апеляційній скарзі на висновок експерта, як на неналежний доказ, не заслуговує на увагу, оскільки у цьому спорі висновок експерта є належним доказом у відповідності до частини 1 статті 77 ЦПК України, так як містить інформацію стосовно предмета доказування, а стосовно площі ділянки позивача, яка є меншою, ніж визначено у виданому на його ім`я державному акті на 0,069кв.м., то це по-перше, не порушує права відповідача, а по-друге, пов`язано з технічними можливостями виміру земельних ділянок, зокрема, і за допомогою геодезичних зйомок, проведення яких на час передачі у власність позивача землі у 1997 році не відбувалося, і вказані обставини встановлені, як у технічній документації землевпорядника, так і в мотивувальній частині висновку експерта.

На підставі наведеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Зроблені судом першої інстанції висновки узгоджуються з висновками, викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16. Зокрема, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сам по собі віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі.

Ці вимоги власника є ефективними і під час відновлення свого права шляхом захисту від землекористувача, який використовує належне власнику майно з інших підстав, таких як постійне користування, оформлене відповідним актом та зареєстроване у відповідному реєстрі.

За такого, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про витребування земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на межі якої накладаються (перетинаються) межі іншої земельної ділянки, яку отримав відповідач на праві постійного користування.

Доводи відповідача про відсутність у позивача права на витребування земельної ділянки за наявності інших співвласників житлового будинку, розташованого на ній, не є слушними, оскільки на момент приватизації землі та окремо будинку статями 28, 29 ЗК України (редакція 1990 року) під час набуття права власності на будинок до співвласників переходило лише право користування та володіння земельною ділянкою, а не право власності, яке вирішувалося органом місцевого самоврядування у відповідному порядку, а на час розгляду справи це питання між позивачем і його родиною не вирішено відповідно до статті 120 ЗК України, тобто підстав вважати, що під час розгляду справи по суті відбулося порушення прав інших співвласників будинку, - немає, зокрема, і за відсутністю у відповідача права на представлення інтересів таких співвласників, тобто відсутність права піклуватися про права та інтереси осіб, яких відповідач не представляє.

Немає значення і посилання відповідача на явну описку, яку суд допустив під час його ухвалення у резолютивної частині, так як ця описка усунута на підставі ухвали від 4 червня 2026 року.

Підстави для перерозподілу судових витрат відповідно до змісту статті 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної установи «Снігурівська виправна колонія №5» – залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2026 року, в якому усунуто описку за ухвалою того ж суду від 4 червня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

О. В. Локтіонова