Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №296/4516/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 296/4516/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 17 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Антоневської В. В.,

представника заявниці Дубка С. М.,

представника Міноборони Стадника С. І. (в режимі відеоконференції),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу Міністерства оборони України, в інтересах якого діє представник Стадник Сергій Іванович,

на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 04 березня 2026 року, постановлене у складі судді Адамовича О. Й. у м. Житомирі,

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: 1) Міністерство оборони України, 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3) ОСОБА_2 ,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі також – заявниця) звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні батька, заінтересовані особи: Міністерство оборони України (далі – Міноборони), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 .

2. Заява мотивована тим, що заявниця на підставі рішення суду від 24 жовтня 2011 року проживала з батьком ОСОБА_3 , який був військовослужбовцем і загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби у період дії воєнного стану.

3. Вказувалося, що заявниця не працює, власних доходів не отримує, до 30 червня 2021 року навчалася в Житомирському державному університеті ім. Івана Франка, послуги за її навчання оплачував її батько ОСОБА_3 , який також перераховував їй кошти та надавав кошти готівкою.

4. Посилаючись на зазначене вище, а також те, що надані загиблим ОСОБА_3 кошти були єдиним джерелом існування заявниці, остання просила суд:

— встановити факт перебування на повному утриманні ОСОБА_3 до дня його загибелі.

5. Заявниця стверджувала, що встановлення вказаного факту необхідне для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

6. Корольовський районний суд міста Житомира рішенням від 04 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задовольнив. Встановив юридичний факт, що ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні ОСОБА_3 до дня його загибелі – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

7. Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з доведеності заявницею факту перебування на утриманні батька-військовослужбовця, оскільки вона проживала з батьком, не працювала, навчалася за його кошти та на момент смерті батька їй не виповнилося 23 роки.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8. Представник ОСОБА_4 з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванням судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

9. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— суд першої інстанції встановив факт перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця без встановлення її належності до кола осіб, визначених статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

— встановлення факту утримання військовослужбовцем може досліджуватися лише після підтвердження належності особи до кола непрацездатних членів сім`ї, визначених законом;

— після завершення навчання у червні 2021 року заявниця втратила статус непрацездатного члена сім`ї та перестала належати до кола осіб, визначених статтею 30 Закону №2262- XII;

— заявниця не має інвалідності, встановленої до досягнення 18-річного віку, доказів наявності обставин, які б свідчили про її непрацездатність до матеріалів справи не подано;

— на момент смерті батька заявниця не мала статусу студента денної форми навчання, а отже не належала до кола непрацездатних членів сім`ї, визначених статтею 30 Закону №2262-XII;

— суд першої інстанції встановив факт перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця без належної оцінки доказів, що підтверджують характер та системність матеріальної допомоги, яка надавалася заявниці;

— грошові перекази, отримані заявницею від батька з червня 2021 року по лютий 2022 року мають незначний та епізодичний характер, а відсутність призначення платежу у банківських виписках не дає можливості встановити мету таких переказів як засобів утримання заявниці;

— починаючи з березня 2022 року будь-які відомості про подальше перерахування коштів заявниці відсутні, що свідчить про відсутність систематичного матеріального забезпечення.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

10. 01 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд ухвалою апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків скарги.

11. 06 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд ухвалою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та встановив строк для подання відзиву.

12. 28 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд ухвалою призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

13. Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходили.

14. Відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді

15. Представник Міноборони – Стадник С. І., який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав.

16. Представник заявниці – адвокат Дубок С. М. у судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

17. Інші учасники розгляду справи у судове засідання не прибули, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК та вважаються належним чином повідомленим про розгляд справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

18. ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 січня 2000 року (а.с. 13 т. 1).

19. 24 жовтня 2011 року Корольовський районний суд м. Житомира рішенням у справі №2-2663/11 позов ОСОБА_3 задовольнив, визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_3 (а.с. 42-43 т.1).

20. 31 серпня 2017 року між Житомирським державним університетом ім. Івана Франка та ОСОБА_3 як замовником укладено договір про надання освітніх послуг №53, за умовами якого навчальний заклад взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання ОСОБА_1 освітніх послуг з 1 вересня 2017 року по 30 червня 2021 року за освітнім ступенем "Бакалавр", загальною вартістю 51 600 грн (а.с. 17-18).

21. Додатковими угодами №1 від 15 червня 2018 року та № 2 від 06 травня 2019 року, укладеними між Житомирським державним університетом ім. Івана Франка та ОСОБА_3 , внесено зміни до вказаного договору, якими збільшено розмір плати за надання освітніх послуг та загальної вартості освітніх послуг до 56 901,90 грн та 59 776,70 грн відповідно (а.с. 19, 20 т.1).

22. З червня 2021 року по лютий 2022 року ОСОБА_3 здійснив перекази грошових коштів на банківську карту ОСОБА_1 на суми 350 грн (22 червня 2021 року); 500 грн (22 липня 2021 року); 700 грн (7 серпня 2021 року); 500 грн (6 вересня 2021 року); 700 грн (21 вересня 2021 року); 700 грн (7 жовтня 2021 року); 700 грн (22 жовтня 2021 року); 700 грн (06 листопада 2021 року); 700 грн (22 листопада 2021 року); 3 000 грн (22 грудня 2021 року); 300 грн (24 січня 2022 року); 500 грн (21 лютого 2022 року) (а.с. 28-41 т. 1).

23. Відповідно до індивідуальних відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що остання у 2021 році отримала дохід у сумі 6 955,83 грн за грудень 2021 року та у 2022 році отримала дохід у сумі 4 315,89 грн за січень 2022 року (а.с. 44-45 т.1).

24. 25 липня 2022 року Корольовський районний суд міста Житомира рішенням у справі №296/4266/25 встановив факт смерті ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту с.Троїцьке Попаснянського району Луганської області внаслідок масованого обстрілу збройними силами Російської Федерації (а.с. 190-192 т. 1).

25. 31 серпня 2022 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 27 т. 1).

26. 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 повернули на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з неможливістю встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що повнолітня дочка була членом сім`ї загиблого військовослужбовця (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на його утриманні відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), що стверджується витягом з протоколу засідання комісії Міноборони №19/д від 28 лютого 2025 року (а.с. 14-15 т. 1).

27. Допитана як свідок ОСОБА_6 (мати заявниці) в суді першої інстанції засвідчила, що після розірвання шлюбу її донька ОСОБА_1 проживала разом з її батьком ОСОБА_3 , який забезпечував утримання та виховання доньки, оплачував її навчання. З початком повномасштабної війни донька разом із ОСОБА_2 (бабусею заявниці) виїхали за кордон, проживала у Німеччині. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув.

Позиція апеляційного суду

28. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

29. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

30. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

31. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

32. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Міноборони не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

33. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

34. Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

35. Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

36. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

37. У пункті 2 частини 1 статті 315 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи про встановлення, зокрема, факту перебування фізичної особи на утриманні.

38. Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

39. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанови Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року у справі № 335/4669/23).

40. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що вона перебувала на повному утриманні батька ОСОБА_3 до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою отримання права на виплату одноразової грошової допомоги.

41. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

42. Положеннями частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі – у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

43. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

44. Згідно з частинами 1, 2 статті 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

45. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця [...] визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

46. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що надані заявницею докази підтверджують, що вона перебувала на утриманні батька ОСОБА_3 , тривалий час проживала з ним, не працювала, навчалася та жила за його кошти.

47. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

48. Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (тут і далі – у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

49. У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20) зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

50. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

51. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

52. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у змісті постанов від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 17 червня 2026 року у справі № 741/1681/24.

53. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.

54. Згідно зі статтею 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

55. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 77, стаття 79, частина 1 статті 80 ЦПК).

56. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК).

57. На підтвердження факту перебування на утриманні батька ОСОБА_3 заявниця надала, зокрема, копію рішення суду від 24 жовтня 2011 року у справі №2-2663/11 про визначення місце проживання заявниці з батьком ОСОБА_3 , копію договору про надання заявниці освітніх послуг та додаткових угод до договору, укладені батьком заявниці та закладом вищої освіти, інформацію про регулярні перекази грошових коштів ОСОБА_3 на картковий рахунок заявниці у період з червня 2021 року по лютий 2022 року; відомості про доходи заявниці за період з 2019-2022 роки, відповідно до якого заявниця доходу не отримувала, окрім виплати у грудні 2021 року у сумі 6 955,83 грн та січні 2022 року у сумі 4 315,89 грн.

58. Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши надані свідком ОСОБА_6 покази та надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заявницею того, що одержана грошова допомога від батька ОСОБА_3 була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, у зв`язку з чим дійшов правильно висновку про встановлення факту перебування заявниці на утриманні батька до дня його загибелі.

59. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Міноборони про незначний та епізодичних характер проведених батьком грошових переказів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що грошові перекази здійснювалися ОСОБА_3 постійно не менше одного разу на місяць з червня 2021 року по лютий 2022 року, що вказує на їх систематичний характер, а відсутність інформації у виписках про призначення платежу не свідчить про те, що грошові перекази проводилися батьком з іншою метою, ніж надання заявниці матеріального утримання.

60. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги Міноборони про те, що відсутність інформації про подальше перерахування коштів починаючи з березня 2022 року свідчить про відсутність систематичного матеріального забезпечення, оскільки 22 лютого 2022 розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, 21 березня 2022 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу через ІНФОРМАЦІЯ_4 , а 15 травня 2022 року батько заявниці загинув поблизу населеного пункту с. Троїцьке Попаснянського району Луганської області внаслідок масованого обстрілу збройними силами Російської Федерації.

61. Вказані обставини можуть свідчити про наявність у ОСОБА_3 перешкод у здійсненні грошових переказів з березня 2022 року у зв`язку з його призивом на військову службу, однак не спростовують системного характеру надання ОСОБА_3 матеріального забезпечення заявниці.

62. Доводи апеляційної скарги Міноборони про недоведеність факту перебування заявниці на утриманні загиблого батька колегія суддів відхиляє, оскільки останні фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та намаганням переоцінити докази, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, з якою погоджується й апеляційний суд.

63. Доводи апеляційної скарги Міноборони про те, що встановивлення факту перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця можливе лише у разі встановлення її належності до кола осіб, визначених статтею 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є безпідставними, оскільки норма статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній станом на дату загибелі ОСОБА_3 , не передбачала будь-якої залежності правового статусу утриманця загиблого (померлого) військовослужбовця від належності до кола осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

64. Апеляційний суд звертає увагу, що положення статті 16-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції Закону №2489-IX від 29 липня 2022 року, якою передбачено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є незастосовними до спірних правовідносин у справі, яка переглядається, оскільки вказана норма набула чинності вже після загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

65. Отже, доводи апеляційної скарги Міноборони про те, що встановлення факту утримання військовослужбовцем особи може досліджуватися лише після підтвердження належності такої особи до кола непрацездатних членів сім`ї, визначених законом не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на неправильному тлумаченні положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

66. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).

67. Посилання представника Міноборони на практику Верховного Суду є нерелеватними, оскільки стосуються інших фактичних обставин та іншого правового регулювання.

68. Посилання на судову практику у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

69. Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків місцевого суду і не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

70. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

71. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК).

72. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки апеляційним судом не встановлено обставин для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на правильність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Щодо розподілу судових витрат

73. Частиною 13 статті 141 ЦПК передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

74. Оскільки апеляційну скаргу Міноборони залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України, в інтересах якого діє представник Стадник Сергій Іванович, залишити без задоволення.

2. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 04 березня 2026 року у справі № 296/4516/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 липня 2026 року.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О. С. Коломієць

О. Б. Талько