Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №165/3217/22 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/3217/22 Головуючий у 1 інстанції: Рибас А. В.

Провадження № 22-ц/802/928/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Киці С. І.,

суддів – Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання судового рішення - Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник - ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 , поданою представником адвокатом Моісеєнко Оленою Миколаївною, на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 04 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Стягувач ОСОБА_1 в березні 2026 року звернувся в суд зі скаргою в порядку ст. 4471 ЦПК України, в якій просить скасувати постанову начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л.М. від 13.03.2026 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313, посилаючись на протиправність та необґрунтованість вказаної постанови, зобов`язати Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущене порушення права стягувача шляхом повторного, повного об`єктивного та неупередженого розгляду заяви стягувача від 09.03.2026 про відвід старшого державного виконавця Васенько В.Р. у виконавчому провадженні № 75659313. Скарга мотивована тим, що в провадженні Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області перебуває виконавче провадження № 75659313 з примусового виконання виконавчого листа № 165/3217/22, виданого 03.06.2024 Нововолинським міським судом Волинської області на виконання рішення у справі № 165/3217/22 про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В межах цього виконавчого провадження виконавчі дії здійснює старший державний виконавець Васенько Вікторія Ростиславівна. 09.03.2026 ОСОБА_1 , як стягувачем у виконавчому провадженні № 75659313, подано заяву про відвід старшого державного виконавця Васенько В. Р. У заяві наведено підстави, які, на думку стягувача, об`єктивно викликають обґрунтований сумнів у неупередженості виконавця під час здійснення виконавчих дій у цьому провадженні. 13.03.2026 начальником Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Ларисою Михайлівною винесено постанову про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця. Того ж дня на адресу стягувача направлено супровідний лист № 38439/19.1-21, яким надіслано копію зазначеної постанови. Постанова від 13.03.2026 про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця засвідчує, що наведені стягувачем доводи не були оцінені на рівні їх юридичного значення для вирішення питання про неупередженість старшого державного виконавця Васенько В. Р. Неповнота розгляду, відсутність належного аналізу істотних обставин та формальний характер наведених мотивів зумовлюють необхідність судового контролю за законністю такої постанови.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 04 червня 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

Стягувач ОСОБА_1 через представника адвоката Моісеєнко О. М. подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. З ухвалою суду першої інстанції апелянт не погоджується повністю, вважає її незаконною, необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а також без належної оцінки істотних доводів скарги. Вказує, що суд першої інстанції звів розгляд скарги до загального висновку про те, що скаржником не доведено реальний конфлікт інтересів або особисту заінтересованість державного виконавця. Такий підхід є процесуально помилковим, оскільки скаржник оскаржував не особу державного виконавця як таку, а рішення начальника ДВС, яким заяву про відвід було відхилено без належної перевірки наведених у ній обставин. Суд мав встановити, чи надала начальник відділу ДВС мотивовану відповідь на доводи про те, що акти державного виконавця фіксували спілкування дитини з батьком тривалістю 5 та 12 хвилин замість встановлених судовим рішенням не менше 20 хвилин, однак не містили належної фіксації поведінки боржника, умов перебування дитини під час розмови, присутності матері або інших осіб, можливого втручання у спілкування та причин неповного виконання рішення суду. Так само суд мав перевірити, чи була надана начальником ДВС оцінка доводам про те, що державний виконавець у своїх актах відобразила зміст приватної розмови між батьком і дитиною. Ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, оскільки судове рішення має бути законним і обґрунтованим, а його мотивувальна частина повинна містити встановлені судом обставини, оцінку доказів, мотиви відхилення або прийняття доводів сторін, а також правові висновки суду щодо застосування відповідних норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції формально навів значний обсяг доводів скаржника, однак у мотивувальній частині не надав їм належної правової оцінки. Суд першої інстанції формально послався на статтю 89 ЦПК України, однак фактично не здійснив повної, всебічної та об`єктивної оцінки доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції неправильно застосував статті 5 та 23 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки формально звів підстави для відводу державного виконавця до необхідності доведення прямого особистого, родинного, трудового або майнового інтересу виконавця у результаті виконавчого провадження, залишивши поза оцінкою зміст доводів заяви про відвід, які стосувалися потенційного конфлікту інтересів та об`єктивного сумніву у здатності державного виконавця діяти нейтрально у цьому конкретному провадженні. Суд першої інстанції залишив поза належною оцінкою те, що за змістом статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, а також неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Судове рішення, яке виконується у цьому провадженні, встановлює конкретний порядок дистанційного спілкування батька з дитиною: щовівторка у період з 18:00 до 19:00 та щосуботи у період з 13:00 до 14:00 протягом не менше 20 хвилин за допомогою електронних засобів зв`язку. Отже, належне виконання такого рішення не може зводитися до формального встановлення факту відеодзвінка. Предметом виконавчого контролю має бути саме виконання рішення у визначеному судом обсязі, тобто забезпечення реального, вільного та безперешкодного спілкування дитини з батьком не менше встановленої судом тривалості. Якщо державний виконавець фіксує, що спілкування тривало 5 або 12 хвилин, така обставина не є нейтральною технічною деталлю. Вона свідчить про неповне виконання судового рішення у конкретному епізоді. У такій ситуації виконавець мала встановити, чому спілкування не відбулося у визначеному судом обсязі, чи забезпечила боржник належні умови для розмови, чи перебувала дитина у вільному середовищі, чи була присутня мати або інші особи, чи не створювалися дитині умови, які фактично перешкоджали спілкуванню з батьком. Просить скасувати ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 04 червня 2026 року у справі № 165/3217/22, провадження № 4-с/165/10/26, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання судового рішення - Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №75659313. Постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Скасувати постанову начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Лариси Михайлівни від 13 березня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні №75659313. Зобов`язати Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 березня 2026 року про відвід старшого державного виконавця Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні №75659313 з урахуванням правової оцінки апеляційного суду. Судові витрати, вирішити відповідно до вимог ЦПК України.

Володимирський відділ Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що апелянт стверджує, що суд нібито «підмінив» перевірку постанови начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л.М. від 13.03.2026 власною оцінкою підстав для відводу. Цей довід є логічно та юридично неспроможним.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», перелік підстав для відводу державного виконавця є вичерпним. Начальник відділу державної виконавчої служби у постанові від 13.03.2026 чітко встановила, що старший державний виконавець Васенько В.Р. не має жодних родинних, майнових чи трудових відносин із боржником чи стягувачем, а отже, конфлікт інтересів відсутній. Суд першої інстанції, здійснюючи судовий контроль за статтями 447, 451 ЦПК України, зобов`язаний був перевірити, чи існували законні підстави для задоволення відводу. Знайшовши, що таких підстав немає, суд справедливо зазначив, що начальник ВДВС діяла у межах закону. Державний виконавець Васенько В.Р. в актах абсолютно нейтрально та об`єктивно відобразила фактичні обставини: зв`язок було встановлено (боржник забезпечила виконання), однак розмова припинилася раніше 20 хвилин з ініціативи самої дитини, спровокованої, зокрема, характером висловлювань стягувача. Фіксація приватних висловлювань батька в даному випадку є не «втручанням у приватне життя», а

єдиним об`єктивним способом зафіксувати причинно-наслідковий зв`язок, чому

дитина відмовилася продовжувати розмову (наприклад, через агресивний тон,

незрозумілі дитині запитання тощо). Державний виконавець «зуміла знайти підхід до дитини», між ними немає конфлікту, що дозволяє проводити виконавчі дії у найменш травматичний для психіки малолітнього спосіб. Намагання стягувача усунути виконавця, яка знайшла емоційний контакт із дитиною та діє в її найвищих інтересах, є зловживанням процесуальними правами з метою знайти «більш жорсткого» виконавця, який здійснюватиме прямий психологічний тиск на матір та дитину, що є неприпустимим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Стягувач ОСОБА_1 через представника адвоката Моісеєнко О. М. подав заперечення на відзив в яких вказує, що предметом оскарження була постанова начальника Володимирського відділу ДВС Іщук Л.М. від 13 березня 2026 року, прийнята за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід старшого державного виконавця Васенько В.Р. Судовому контролю підлягало те, чи було це повноваження реалізовано належним чином, чи перевірено фактичні підстави заявленого відводу та чи наведено мотиви їх прийняття або відхилення. Доводи відзиву щодо належного виконання рішення не відповідають змісту виконавчого документа. Доводи заяви про відвід стосувалися відсутності належної перевірки причин систематичного недотримання встановленої судом мінімальної тривалості спілкування та вибіркового покладення причин такого недотримання виключно на стягувача. Однобічна оцінка висловлювань стягувача за відсутності рівнозначної перевірки поведінки боржника не відповідає обов`язку виконавця неупереджено, ефективно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, установленому частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач ОСОБА_1 через представника адвоката Моісеєнко О. М. подав заяву про розгляд справи судом апеляційної інстанції без участі стягувача ОСОБА_1 та представника адвоката Моісеєнко О. М., вимоги апеляційної скарги підтримують.

Інші учасники справи, їх представники в суд апеляційної інстанції не з`явились.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 2 статті 372 ЦПК України).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як стягувач у виконавчому провадженні № 75659313, подав до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву № 01 від 06 березня 2026 року про відвід старшого державного виконавця, в якій просив задовольнити відвід старшого державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313, у зв`язку з наявністю обставин, що викликають обґрунтований сумнів у її неупередженості, та передати подальше здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75659313 іншому державному виконавцю Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

У заяві зазначив, що рішенням суду визначено порядок дистанційного спілкування між батьком та дитиною щовівторка у період часу з 18 години до 19 години та щосуботи у період часу з 13 години до 14 години протягом не менше 20 хвилин за допомогою електронних засобів зв`язку. В межах виконавчого провадження старшим державним виконавцем Васенько В.Р. складені акти, зокрема, від 01 березня 2025 року, 21 лютого 2026 року та 24 лютого 2026 року, зміст яких у сукупності свідчить про наявність обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості державного виконавця.

Вказує, що дії державного виконавця свідчать про відступ від принципу об`єктивності та нейтральності під час фіксації виконавчих дій.

13 березня 2026 року начальником Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Ларисою Михайлівною винесено постанову про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця. Розглянувши матеріали виконавчого провадження № 75659313, начальник вищевказаного відділу вважала заяву про відвід старшому державному виконавцеві Васенько Вікторії Ростиславівни безпідставною з огляду на ст. ст. 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», а дії старшого державного виконавця Васенько В.Р. у виконавчому провадженні № 75659313 такими, що відповідають вимогам чинного законодавства; вказала про відсутність доказів особистої заінтересованості державного виконавця, а також, що наведені у заяві аргументи є процесуальними діями виконавця та не є підставою для відводу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 20.02.2024 у справі № 165/3217/22 визначено спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні з малолітнім сином. Суд встановив порядок дистанційного спілкування щовівторка у період з 18:00 до 19:00 та щосуботи у період з 13:00 до 14:00 протягом не менше 20 хвилин за допомогою електронних засобів зв`язку, а також особисті побачення у визначені рішенням часові проміжки. спрямоване на збереження реального зв`язку дитини з батьком. Тобто, судове рішення було спрямоване на збереження реального зв`язку дитини з батьком.

В провадженні Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області перебуває виконавче провадження № 75659313 з примусового виконання виконавчого листа № 165/3217/22, виданого 03.06.2024 Нововолинським міським судом Волинської області на виконання рішення у справі № 165/3217/22.

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 4471 ЦПК України.

Відповідно до ст. 4471 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження». З аналізу положень статі 74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII випливає, що перевірка виконавчого провадження як форма контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, в обов`язковому порядку проводиться у випадку надходження скарги стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника) або в разі виявлення відповідних порушень керівником вищого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, може також з власної ініціативи провести перевірку виконавчого провадження. Водночас чинним законодавством не визначено критерії чи ознаки, наявність яких вказувала б на необхідність проведення перевірки конкретного виконавчого провадження начальником органу державної виконавчої служби.

За частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження. Питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова. Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом. У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби. Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом. Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов`язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п`яти робочих днів після її надходження.

Горобець Д. І., як стягувач у виконавчому провадженні № 75659313, подав до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву № 01 від 06 березня 2026 року про відвід старшого державного виконавця, в якій просив задовольнити відвід старшого державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у виконавчому провадженні № 75659313.

Оскільки до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Горобцем Д. І. подано саме заяву про відвід старшого державного виконавця, то 13 березня 2026 року начальником Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л. М. винесено постанову про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця. Зазначено, що оскільки заява про відвід старшому державному виконавцеві Васенько В. Р. є безпідставною з огляду на ст. ст. 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», а дії старшого державного виконавця Васенько В.Р. у виконавчому провадженні № 75659313 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства; вказала про відсутність доказів особистої заінтересованості державного виконавця, а також, що наведені у заяві аргументи є процесуальними діями виконавця та не є підставою для відводу.

Підстави для відводу виконавця є вичерпними та визначені законом (частина 4 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Предметом розгляду у цій справі є саме постанова від 13.03.2026 начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іщук Л. М. про відмову в задоволенні заяви про відвід державного виконавця. Оскаржувана постанова є законною, заява ОСОБА_1 розглянута вчасно, в постанові наведено підстави для відмови у відводі державного виконавця.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що викладені у заяві про відвід виконавця твердження скаржника про упередженість державного виконавця не доведені належними та допустимими доказами, та не підтверджено існування реального конфлікту інтересів чи іншої зацікавленості старшого державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Васенько Вікторії Ростиславівни у результатах виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 75659313.

У скарзі на постанову начальника ВДВС та апеляційній скарзі викладені доводи щодо незгоди з процесуальними діями, рішеннями державного виконавця при здійсненні примусового виконання рішення суду. Заявник не був позбавлений права у встановленому законом порядку оскаржити дії, рішення або бездіяльність державного виконавця до суду чи до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду викладені в ухвалі суду відповідають обставинам справи. Ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Моісеєнко Оленою Миколаївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 04 червня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді