Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №760/22689/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22689/25

2/760/2526/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Совські ставки» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» про визнання договору дарування квартири недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСББ «Совські ставки» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Сіті-Девелопмент» про визнання договору дарування квартири недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що 25 квітня 2005 року між Київською міською радою та ТОВ «Кійжитло» було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_3.

19 липня 2012 року ТОВ «Кійжитло» уклало з ТОВ «Сіті-Девелопмент» договір про часткову участь у будівництві № 01-19/07-12.

На підставі рішення Київської міської ради від 22 лютого 2018 року № 323/8347 вул. Кіровоградська перейменована на вул. Володимира Брожка.

23 листопада 2020 року інвесторами четвертої черги будівництва ЖК «Совські ставки» було проведено установчі збори та створено ОСББ, а 08 грудня 2020 року було здійснено його державну реєстрацію.

Після припинення забудовником будівництва житлового комплексу «Совські ставки» ним не було передано жодної проектної, технічної чи іншої документації, необхідної для належного введення будинку в експлуатацію, його обслуговування та утримання.

У зв`язку з цим, ОСББ «Совські ставки» було вимушене самостійно організовувати збір та систематизацію документів у інвесторів будівництва з метою проведення інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

ОСББ «Совські ставки» було надано копії документів, що підтверджують право власності та обсяг інвестицій окремих співвласників у будівництво ЖК «Совські ставки», у тому числі квартири № 12 .

З наданих відповідачем документів вбачається, що відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року об`єктом нерухомості, майнові права на який передавались, є квартира будівельний № 92, однокімнатна, загальною площею 40,3 кв.м., поверх 8, секція 4, розташована в об`єктів капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_3 .

Право на спорудження зазначеного будинку виникло у відповідача на договору з ТОВ «Кійжитло» № 01-19/07-12 від 19 липня 2012 року про часткову участь у будівництві та декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 05 березня 2013 року за № КВ 083130640135.

Згідно з Актом від 27 квітня 2018 року приймання-передачі квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , складеним на виконання договору купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року, підприємство побудувало та передає, а покупець приймає квартиру № 12 .

11 червня 2024 року між ОСОБА_1 та його малолітнім сином ОСОБА_2 , від якого діяла мати та законний представник ОСОБА_3 , було укладено договір дарування квартири.

Відповідно до умов цього договору дарувальник передав у дар обдаровуваному належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_4 .

У процесі проведення інвентаризації квартир у четвертій секції житлового комплексу ОСББ «Совські ставки» було встановлено, що квартира з будівельним № 92 , право на яку передавалось інвестору, згідно з проектною та будівельною документацією повинна розташовуватися на 8 поверсі будинку.

Проте, внаслідок оформлення права власності та подальшої державної реєстрації об`єктом права власності стала фактична квартира № 12 , розташована на 2 поверсі.

Таким чином, виникають обґрунтовані сумніви щодо правомірності передачі та державної реєстрації права власності на квартиру, яка з технічної точки зору не відповідає передбаченим проектом параметрам та розташуванню.

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Сіті-Девелопмент», об`єктом нерухомості, майнові права на який передавались, є квартира з будівельним АДРЕСА_3 .

03 червня 2014 року між ТОВ «Сіті-Девелопмент», ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була укладена Угода про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Угоди ОСОБА_1 набув прав та обов`язків ОСОБА_4 , визначених умовами основного договору, тобто отримав майнові права саме на квартиру з будівельним № 92 .

27 квітня 2018 року відповідачу була видана довідка про 100 % фінансування майнових прав по договору № СС/Д4/92-208, у якій об`єкт нерухомості зазначений як квартира № 12 у 4 секції. 27 квітня 2018 року відповідачу було видано витяг зі списку інвесторів, у якому за адресою: АДРЕСА_3 , інвестором вказується особа, що набула права за договором № СС/Д4/92-208, але квартира вже значиться під фактичним номером АДРЕСА_1 .

Зазначено, що така розбіжність у нумерації та поверховості об`єкта ставить під сумнів законність та обґрунтованість оформлення прав на квартиру № 12 .

Відсутність офіційно оформлених і належно засвідчених документів, що підтверджують правомірність заміни будівельного номера 92 на номер 12 та зміни поверху з 8 на інший, свідчить про порушення визначеного законом порядку оформлення прав на нерухоме майно та є підставою для визнання недійсним договору дарування квартири, яким передано у власність об`єкт, що фактично не відповідає первинно визначеному предмету правочину.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір дарування від 11 червня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та його малолітнім сином ОСОБА_2 , від якого діяла мати та законний представник ОСОБА_3 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

З відзиву на позов відповідача вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що право власності на квартиру АДРЕСА_8 ним набуто на законних підставах. Він є інвестором будівництва та здійснив 100 % фінансування об`єкта, що підтверджено договором купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року, угодою про переведення прав та обов`язків від 03 червня 2014 року, довідкою про повну оплату та актом приймання-передачі від 27 квітня 2018 року. Державна реєстрація права власності проведена відповідно до законодавства, будь-якого судового рішення про скасування чи визнання незаконною такої реєстрації не існує. Таким чином, на момент укладення договору дарування від 11 червня 2024 року він був повноправним власником квартири. Невідповідність нумерації квартири чи її поверхового розташування не можуть бути підставою для визнання договору дарування недійсним. Нумерація квартир у новозбудованому будинку є виключною компетенцією забудовника та здійснюється ним у процесі будівництва, інвентаризації та введення будинку в експлуатацію. Інвестор не впливає на цей процес та не може нести негативних наслідків через технічні особливості забудовника. Йому була видана довідка від 27 квітня 2018 року про 100 % фінансування майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року, а також витяг зі списку інвесторів, у яких чітко зазначено, що об`єкт інвестування відповідача - квартира АДРЕСА_8 . Саме ця нумерація була офіційно підтверджена забудовником та стала предметом подальшого оформлення права власності.

Третя особа письмові пояснення щодо позову до суду не подала.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25 квітня 2005 року між Київською міською радою та ТОВ «Кійжитло» було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_9 .

19 липня 2012 року ТОВ «Кійжитло» уклало з ТОВ «Сіті-Девелопмент» договір про часткову участь у будівництві № 01-19/07-12.

На підставі рішення Київської міської ради від 22 лютого 2018 року № 323/8347 вул. Кіровоградська перейменована на вул. Володимира Брожка.

23 листопада 2020 року інвесторами четвертої черги будівництва ЖК «Совські ставки» було проведено установчі збори та створено ОСББ, а 08 грудня 2020 року було здійснено його державну реєстрацію.

Після припинення забудовником будівництва житлового комплексу «Совські ставки» ним не було передано жодної проектної, технічної чи іншої документації, необхідної для належного введення будинку в експлуатацію, його обслуговування та утримання.

У зв`язку з цим, ОСББ «Совські ставки» було вимушене самостійно організовувати збір та систематизацію документів у інвесторів будівництва з метою проведення інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

ОСББ «Совські ставки» було надано копії документів, що підтверджують право власності та обсяг інвестицій окремих співвласників у будівництво ЖК «Совські ставки», у тому числі квартири № 12 .

З наданих відповідачем документів вбачається, що відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року об`єктом нерухомості, майнові права на який передавались, є квартира будівельний № 92, однокімнатна, загальною площею 40,3 кв.м., поверх 8, секція 4, розташована в об`єктів капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_3 .

Право на спорудження зазначеного будинку виникло у відповідача на договору з ТОВ «Кійжитло» № 01-19/07-12 від 19 липня 2012 року про часткову участь у будівництві та декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 05 березня 2013 року за № КВ 083130640135.

Згідно з Актом від 27 квітня 2018 року приймання-передачі квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , складеним на виконання договору купівлі-продажу майнових прав № СС/Д4/92-208 від 18 лютого 2014 року, підприємство побудувало та передає, а покупець приймає квартиру № 12 .

11 червня 2024 року між ОСОБА_1 та його малолітнім сином ОСОБА_2 , від якого діяла мати та законний представник ОСОБА_3 , було укладено договір дарування квартири.

Відповідно до умов цього договору дарувальник передав у дар обдаровуваному належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_4 .

Позивач посилається на те, що у процесі проведення інвентаризації квартир у четвертій секції житлового комплексу ОСББ «Совські ставки» було встановлено, що квартира з будівельним № 92 , право на яку передавалось інвестору, згідно з проектною та будівельною документацією повинна розташовуватися на 8 поверсі будинку. Проте, внаслідок оформлення права власності та подальшої державної реєстрації об`єктом права власності стала фактична квартира № 12 , розташована на 2 поверсі. Таким чином, виникають обґрунтовані сумніви щодо правомірності передачі та державної реєстрації права власності на квартиру, яка з технічної точки зору не відповідає передбаченим проектом параметрам та розташуванню.

У зв`язку з цим, просить суд визнати недійсним договір дарування від 11 червня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та його малолітнім сином ОСОБА_2 , від якого діяла мати та законний представник ОСОБА_3 .

Статтею 6 ЦК України визначено право сторін на укладення договору та врегулювання в ньому своїх відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Встановлено, що ОСББ «Совські ставки» не є стороною оспорюваного ним договору дарування від 11 червня 2024 року.

Сторонами вказаного договору є ОСОБА_1 та його малолітній син ОСОБА_2 , від імені якого діяла мати та законний представник ОСОБА_3

ОСОБА_2 , від імені якого діяла мати та законний представник ОСОБА_3 , який є стороною оспорюваного договору, до участі у справі стороною позивача не залучений.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановленого договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановленого договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2019 року № 757/40858/17-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Вбачається, що відповідач не порушував прав позивача, оскільки позивач не виступає стороною оспорюваного договору та правочин не спричинив жодних правових наслідків для позивача.

За таких обставин, у позивача відсутнє порушене, невизнане або оспорюване право, свобода чи законний інтерес з боку відповідача.

Крім того, оспорюваний договір визначений сторонами при його укладенні, що є їх правом, та не суперечить вимогам закону.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним договір дарування від 11 червня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та його малолітнім сином ОСОБА_2 , від якого діяла мати та законний представник ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 6, 15, 203, 204, 215, 509, 512, 514-516, 526, 626-628 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Совські ставки» (м. Київ, вул. Володимира Брожка, 70) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_10 ), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Девелопмент» (м. Київ, вул. Володимира Брожка, 70) про визнання договору дарування квартири недійсним недійсним.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: