Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №759/4934/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4934/26

пр. № 2/759/7489/26

19 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з Відповідачем, зареєстрований 08 листопада 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві (актовий запис № 1532). Також Позивач просить стягнути з Відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя не склалося, з кінця 2025 року шлюбні відносини припинено, а дитина перебуває на утриманні матері.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.03.2026 року позовну заяву залишено без руху. Позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому проти розірвання шлюбу не заперечував, підтвердивши припинення сімейних відносин. Щодо стягнення аліментів висловив заперечення, посилаючись на суперечливість формулювання вимоги (одночасне зазначення твердої грошової суми та частки від доходу) та відсутність належних доказів спільного проживання дитини з позивачем.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 08 листопада 2008 року віддлом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1532, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 2058).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України , шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Зважаючи на принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час перебування в шлюбі, що передбачає можливість добровільного розірвання шлюбу.Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

У відповідності із ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї. Добровільність шлюбу одна з основних його засад.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, зазначене лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.

Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до положень частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З матеріалів справи (зокрема, копії паспорта дитини для виїзду за кордон з відповідними відмітками про перетин державного кордону) вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 наразі перебуває у Великобританії як евакуйована особа разом зі своєю матір`ю Позивачем у справі.

Відповідно, саме Позивач здійснює безпосередній догляд, виховання та матеріально-побутове забезпечення сина за кордоном в умовах евакуації. Сам по собі факт перебування дитини за межами України не звільняє відповідача від конституційного та сімейного обов`язку брати участь у матеріальному забезпеченні сина.

Будь-яких доказів того, що відповідач надає регулярну та достатню фінансову допомогу на утримання дитини в добровільному порядку, суду надано не було, і матеріали справи таких відомостей не містять.

Суд погоджується з доводом Відповідача, що відповідно до норм СК України аліменти присуджуються за вибором позивача або у частці від доходу, або у твердій грошовій сумі. Одночасне застосування цих двох різних способів стягнення в одному рішенні є взаємовиключним.

Разом з тим, суд враховує, що визначальним принципом судочинства та правосуддя в цілому є забезпечення найкращих інтересів дитини (ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Формальні неточності або лінгвістичні суперечності у викладі прохальної частини позову, допущені представником Позивача, не можуть бути підставою для відмови у захисті гарантованого права дитини на належне матеріальне забезпечення.

Аналізуючи зміст позовної заяви суд вбачає, стягнення аліментів саме у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) Відповідача, що відповідає встановленій ч. 5 ст. 183 СК України нормі для однієї дитини. Зазначення в тексті словосполучення «у твердій грошовій сумі» є очевидною опискою, оскільки подальший виклад вимоги («1/4 частини з усіх видів його доходів») прямо вказує на частковий спосіб стягнення.

Зважаючи на те, що Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований та отримує регулярний дохід , а інших осіб на утриманні не має, суд вважає за доцільне визначити спосіб стягнення аліментів саме у частці від його доходу.

Згідно із ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини життя подружжя, які свідчать про те, що між сторонами шлюбні стосунки фактично припинилися і перебування їх у шлюбі носить формальний характер. Відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки причини розпаду сім`ї, на які посилається позивач, є поважними, примирення між подружжям, за таких обставин, неможливе і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Виходячи з рівності обов`язку батьків утримувати дитину, оцінюючи в сукупності зібрані докази, з урахуванням матеріального становища сторін, зокрема суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, не має на утриманні інших дітей та непрацездатних осіб, суд вважає за необхідним, позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до ст. 141 ЦПК України, тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.Окрім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог. За таких обставин, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за вимогу майнового характеру (стягнення аліментів) у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.24, 105, 110-112, 141, 180, 181 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 351, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 08 листопада 2008 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 1532.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок)

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук