Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №759/4922/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4922/26

пр. № 2/759/7483/26

06 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.05.2014 р. зареєстровано шлюб між сторонами, від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вказує позивач, на даний час офіційно зареєстрований шлюб між сторонами має формальний характер. Причиною розпаду сім`ї стала кардинальна різниця в поглядах на сімейне життя та суттєві розбіжності в характерах. Позивач зазначає, що подружні стосунки припинені, спільне господарство та спільний бюджет не ведуться, а подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачам право на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву та клопотання про примирення подружжя, у якому просила надати сторонам строк для примирення тривалістю шість місяців та зупинити провадження у справі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона зацікавлена у збереженні повноцінної родини задля найкращих інтересів спільної неповнолітньої дитини, а наявні конфлікти мають тимчасовий характер і викликані її значним життєвим та фінансовим навантаженням.

Позивач через свого представника подав відповідь на відзив, у якій категорично заперечував проти надання строку на примирення. Представник позивача наголосив, що надання такого строку суперечитиме волі позивача, призведе до затягування розгляду справи та порушить принцип добровільності шлюбу. Крім того, позивач уже звертався до суду з аналогічним позовом у 2024 році (справа № 759/25248/24) та забирав заяву з метою спроби відновлення стосунків, проте остаточного примирення не відбулося, що свідчить про повне та безповоротне припинення шлюбних відносин.

Судом встановлено, що 10 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ) було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, про що складено актовий запис № 778.

Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню доньку ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до положень статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України , шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Статтею 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Зважаючи на принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час перебування в шлюбі, що передбачає можливість добровільного розірвання шлюбу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

У відповідності із ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї. Добровільність шлюбу одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу, у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз, сім`ю, шлюб, не може мати місце, та, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих, як шлюб, відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Щодо клопотання відповідачки про надання строку на примирення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», передбачене ч. 1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. У випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

При цьому, суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст.24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу.

Здійснення судом заходів до примирення подружжя, у тому числі надання сторонам строку на примирення, є правом суду, а не обов`язком, враховуючи наведене суд не вбачає підстав для наданн сторонам стоку для примирення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.05.2019 у справі № 442/6319/16-ц та від 11.06.2019 у справі № 605/434/18.

Суд також враховує положення ст. 56 СК України, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Суд зазначає, що заходи примирення не можуть мати формальний характер. Призначення такого строку за умов категоричної відмови однієї зі сторін та відсутності взаємної волі на збереження сім`ї суперечить завданням цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справ. Враховуючи, що Позивач послідовно та наполегливо заявляє про відсутність наміру відновлювати спільне життя, раніше вже реалізовував спробу примирення шляхом відклику попереднього позову, яка не дала результатів, суд вважає, що призначення строку на примирення суперечитиме волі сторін (в особі позивача). Примусове збереження шлюбу є неможливим.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини життя подружжя, які свідчать про те, що між сторонами шлюбні стосунки фактично припинилися і перебування їх у шлюбі носить формальний характер. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки причини розпаду сім`ї, на які посилається позивач, є поважними, примирення між подружжям, за таких обставин, неможливе і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280-282, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві 10 травня 2014 року, актовий запис № 778.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. П`ятничук