Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №509/299/19 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/593/26

Справа № 509/299/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року с-ще Овідіополь?

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:?

головуючого судді ОСОБА_1 ,?

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб СД відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою, в якій просить: 1) визнати бездіяльність дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області та прокурорів Чорноморської окружної прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 12017160150003076 неправомірною; 2) констатувати факт невиконання ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26, яка набрала законної сили, у частині нездійснення кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; 3) зобов`язати дізнавача та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017160150003076, протягом одного тижня з дня набрання ухвалою слідчого судді за цією заявою законної сили ухвалити передбачене законом процесуальне рішення щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а саме – повідомити відповідним особам про підозру за наявності до того підстав або прийняти інше законне та вмотивоване процесуальне рішення, письмово повідомивши заявника про зміст такого рішення та дату його прийняття; 4) зобов`язати дізнавача та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017160150003076, надати заявнику протягом встановленого судом строку вичерпний письмовий перелік усіх процесуальних (слідчих, розшукових) дій, фактично вчинених у цьому провадженні за період з 30.10.2017 до дати ухвалення рішення за цією заявою, із зазначенням дат їх вчинення та отриманих результатів; 5) зафіксувати в ухвалі за наслідками розгляду цієї заяви встановлені судом ознаки умисного характеру бездіяльності органів прокуратури, викладені в розділі III цієї заяви, для цілей подальшого використання цих висновків у зверненні до Європейського суду з прав людини та в цивільному позові про відшкодування моральної шкоди; 6) копію ухвали за наслідками розгляду цієї заяви надіслати заявнику, а також Офісу Генерального прокурора та Одеській обласній прокуратурі.

Вимоги мотивує тим, що звертається зі скаргою в інтересах потерпілих та цивільних позивачів у кримінальному провадженні № 12017160150003076 від 30.10.2017 – ОСОБА_4 , ОСОБА_14 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», в порядку статей 303, 306, 307 Кримінального процесуального кодексу України на бездіяльність дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області та прокурорів Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні.

Зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017160150003076 за фактом підроблення документів на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» триває з 30 жовтня 2017 року, тобто станом на дату цієї заяви – понад вісім років і вісім місяців. Факт підроблення документів (Акту технічного нагляду судна від 15.11.2015, підписаного від імені померлого у 2007 році ОСОБА_15 , та Договору купівліпродажу судна від 14.02.2003) установлений низкою судових рішень, що набрали законної сили, зокрема ухвалами Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 509/407/23, від 27.02.2023 у справі № 509/814/23, ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.10.2023 у справі № 509/407/23, рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 28.05.2024 у справі № 946/298/24 та ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.01.2025 у справі № 509/59/25.

01 червня 2026 року слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 в судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_17 та представника потерпілих адвоката ОСОБА_3 розглянув клопотання прокурора Чорноморської окружної прокуратури про закриття кримінального провадження № 12017160150003076 на підставі пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК України (справа № 509/744/26, провадження № 1-кп/947/930/26) та ухвалив у задоволенні клопотання відмовити.

У мотивувальній частині ухвали від 01.06.2026 суд прямо встановив, що у ході досудового розслідування іншими зібраними доказами спростовано показання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо історії оформлення та походження документів на «пором «Кислицький», проте жодної кримінально-правової кваліфікації та оцінки дій ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , у тому числі на предмет наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 або 4 статті 358 КК України, органом досудового розслідування зроблено не було. Суд також окремо встановив, що жодної кримінально-правової кваліфікації та оцінки дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на предмет наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, також зроблено не було. Суд дійшов висновку, що в органу досудового розслідування були наявні можливості для встановлення винних осіб, але це зроблено не було, що може свідчити про неповноту досудового розслідування або про наявність підстав, передбачених пунктами 1–3 частини 1 статті 284 КПК України, які дозволяють слідчому або прокурору самостійно закрити провадження, не звертаючись до суду.

Скаржник зазначає, що ухвала набрала законної сили ще у червні 2026 року, проте станом на 05 липня 2026 року, тобто понад місяць після набрання ухвалою законної сили – жодного процесуального рішення на виконання висновків суду, викладених в ухвалі від 01.06.2026, не ухвалено: кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не здійснена, повідомлення про підозру жодній особі не вручено, обвинувальний акт не складено, нового рішення про закриття провадження не ухвалено.

Натомість після набрання ухвалою від 01.06.2026 законної сили, з метою спонукання органу досудового розслідування та прокуратури до виконання висновків суду, ОСОБА_3 подано низку скарг в порядку статті 308 КПК України: 26.06.2026, 28.06.2026, 29.06.2026, 30.06.2026, 01.07.2026, 02.07.2026 та 03.07.2026, і усі скарги стосувалися недотримання розумних строків досудового розслідування та невиконання ухвали слідчого судді від 01.06.2026, а також містили вимогу здійснити кримінально-правову кваліфікацію дій поіменно відомих осіб.

Проте Офіс Генерального прокурора двома листами від 30.06.2026 за вих. № 09/1/1-р-26 (з додатками на 46 та на 10 аркушах відповідно) переслав звернення до Одеської обласної прокуратури «в межах компетенції», обмежившись цитуванням статті 308 КПК України та статті 17 Закону України «Про прокуратуру», тобто роз`ясненням заявникові тих самих норм, на підставі яких скарги й були подані, без здійснення жодного самостійного розгляду доводів по суті. Одеська обласна прокуратура, якій Офіс Генерального прокурора переадресував звернення, самостійної відповіді по суті не надала, а передала звернення до Чорноморської окружної прокуратури – тобто саме до того органу, бездіяльність прокурорів якого оскаржувалася. У результаті скарги на бездіяльність прокурорів Чорноморської окружної прокуратури розглянуто першим заступником керівника тієї самої Чорноморської окружної прокуратури. Чорноморська окружна прокуратура в особі першого заступника керівника окружної прокуратури ОСОБА_18 надала на скарги заявника декілька відповідей: від 30.06.2026 за вих. № 63-6638вих-26 (на скарги за вх. № 6474 від 26.06.2026 та вх. № 6570 від 30.06.2026), від 01–02.07.2026 (на скарги за вх. № 6617 та № 6650 від 01.07.2026, перенаправлені з Одеської обласної прокуратури) та від 03.07.2026 за вих. № 63-6776вих-26 (на скарги за вх. № 6666, № 6667 та № 6690 від 02.07.2026).

Скаржник, проаналізувавши зміст відповідей, зазначає, що порівняльний аналіз текстів цих відповідей свідчить, що вони є дослівним відтворенням одна одної: абзаци про те, що «у провадженні сектору дізнання відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області продовжується досудове розслідування», що «процесуальному керівнику надано вказівку щодо контролю проведення необхідних слідчих (розшукових) дій… які надані 29.06.2026 дізнавачу», що дізнавачем «вживаються заходи щодо спрямування запитів», а також про відсутність повноважень надавати правову оцінку публічним заявам посадових осіб ГУНП та обласної прокуратури, – переходять з листа в лист практично без змін, незалежно від дати, вхідного номера та конкретного змісту скарги, на яку нібито надається відповідь.

Заявник звертає особливу увагу слідчого судді на те, що сукупність наведених вище обставин свідчить не про звичайну неефективність чи організаційну недбалість, а про свідому, цілеспрямовану модель поведінки, яка обрана органами прокуратури саме з метою уникнення виконання ухвали від 01.06.2026 та уникнення прийняття по суті процесуального рішення, на підтвердження підтвердження чого наводить такі обставини: «вказівки» процесуального керівника дізнавачу, на які посилаються всі без винятку відповіді Чорноморської окружної прокуратури, датовані 29.06.2026 – тобто вони надані не одразу після ухвалення судового рішення 01.06.2026, а лише через чотири тижні після нього, і при цьому – вже після того, як заявник розпочав подання серії скарг 26.06.2026. Це свідчить про те, що жодних дій на виконання ухвали суду прокуратура за власною ініціативою не вживала протягом майже місяця, а формальні «вказівки» від 29.06.2026 є не самостійним виконанням обов`язку процесуального керівництва, а реакцією виключно на скарги заявника, покликаною створити видимість реагування; зміст самих «вказівок» від 29.06.2026 у жодній із відповідей не розкрито: не повідомлено, чи стосуються вони саме кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прямо визначеної судом як невиконаний обов`язок органу досудового розслідування, чи є вони формальним дублюванням раніше вчинених дій. Відсутність розкриття змісту вказівок при одночасному постійному посиланні на них є самостійною ознакою імітації виконання судового рішення; дослівна ідентичність текстів відповідей на сім окремих скарг, поданих у різні дні та з різними вхідними номерами, виключає версію про індивідуальний розгляд кожної скарги по суті. Використання одного й того самого шаблону для відповіді на різні за змістом звернення протягом восьми років і восьми місяців розслідування – при тому, що саме зміст цього шаблону (посилання на «спрямування запитів») відповідає стадії розслідування, характерній для перших тижнів після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не для восьмирічного провадження з уже встановленим судом фактом підроблення документів, – є системною, а не поодинокою практикою; дослівна ідентичність текстів відповідей на сім окремих скарг, поданих у різні дні та з різними вхідними номерами, виключає версію про індивідуальний розгляд кожної скарги по суті. Використання одного й того самого шаблону для відповіді на різні за змістом звернення протягом восьми років і восьми місяців розслідування – при тому, що саме зміст цього шаблону (посилання на «спрямування запитів») відповідає стадії розслідування, характерній для перших тижнів після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а не для восьмирічного провадження з уже встановленим судом фактом підроблення документів, – є системною, а не поодинокою практикою; коло осіб, дії яких підлягають кримінально-правовій кваліфікації, є поіменно відомим прокуратурі щонайменше з часу ухвалення ухвали від 01.06.2026, а фактично – задовго до цього, з огляду на зміст допитів та судових рішень, досліджених самим судом. Йдеться про ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (та у зв`язку з його смертю – питання правонаступності відповідальності інших причетних осіб), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Відсутність протягом місяця після набрання ухвалою законної сили будь-якого процесуального рішення щодо хоча б однієї з цих поіменно відомих осіб, за відсутності необхідності проведення будь-яких нових слідчих (розшукових) дій – вся доказова база вже зібрана і закріплена в судових рішеннях, – не може пояснюватися організаційними або ресурсними труднощами і свідчить про умисне ухилення від прийняття рішення.

Скаржник зазначає, що Ухвала слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26 є обов`язковою до виконання судовою ухвалою, що набрала законної сили. Обов`язковість судових рішень на території України закріплена статтею 21 КПК України та статтею 129-1 Конституції України. Відмовляючи у закритті кримінального провадження, суд не просто відхилив клопотання прокурора, а прямо констатував наявність підстав для кримінально-правової оцінки дій конкретних, поіменно встановлених осіб та вказав на неповноту досудового розслідування в цій частині. Невиконання висновків ухвали від 01.06.2026 виявляється в тому, що: (1) кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на відсутність якої прямо вказав суд, не здійснена дотепер; (2) жодній особі не повідомлено про підозру; (3) жодного нового рішення про закриття провадження, яке б відповідало вимогам повноти дослідження, не ухвалено; (4) усі відповіді прокуратури, отримані після 01.06.2026, обмежуються посиланням на «вказівки» та «спрямування запитів», а не на конкретні процесуальні рішення, прийняті на виконання висновків суду. На думку скаржника, ухвала слідчого судді від 01.06.2026, попри набрання законної сили, до дати цієї заяви залишається невиконаною органом досудового розслідування та прокуратурою, що здійснює процесуальне керівництво.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , прокурор, дізнавач у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, згідно з якою людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; законність, згідно з якою, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до змісту п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Таким чином, законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.

Верховний Суд в ухвалі від 06.03.2018 у справі № 243/6674/17-к зазначив, що кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідуванні злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими не менш важливими цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зав`язків, свободою підприємницької діяльності тощо.

При цьому законодавцем встановлено, що до слідчого судді можуть бути оскаржені не усі дії, бездіяльність органу досудового розслідування, а у КПК України, а саме у ч. 1 ст. 303 КПК України визначив перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

При цьому у ч. 1 ст. 304 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Таким чином законодавцем у КПК України чітко встановлено, що слідчий суддя має право розглядати скарги не на будь-яку бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, а лише передбачену у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а яка полягає: 1) у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, 2) у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, 3) у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити саме у визначений цим Кодексом строк.

Натомість скаржник просить визнати бездіяльність дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області та прокурорів Чорноморської окружної прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні № 12017160150003076 неправомірною, не зазначаючи у прохальній частині у чому полягає конкретна бездіяльність, проте, зі скарги вбачається, що, на думку скаржника, така бездіяльність пов`язана зі зволіканням виконання висновків ухвали від 01.06.2026 виявляється в тому, що: (1) кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на відсутність якої прямо вказав суд, не здійснена дотепер; (2) жодній особі не повідомлено про підозру; (3) жодного нового рішення про закриття провадження, яке б відповідало вимогам повноти дослідження, не ухвалено; (4) усі відповіді прокуратури, отримані після 01.06.2026, обмежуються посиланням на «вказівки» та «спрямування запитів», а не на конкретні процесуальні рішення, прийняті на виконання висновків суду.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_3 просить слідчого суддю зобов`язати дізнавача та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017160150003076, протягом одного тижня з дня набрання ухвалою слідчого судді за цією заявою законної сили ухвалити передбачене законом процесуальне рішення щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а саме – повідомити відповідним особам про підозру за наявності до того підстав або прийняти інше законне та вмотивоване процесуальне рішення, письмово повідомивши заявника про зміст такого рішення та дату його прийняття.

У розумінні статті 303 КПК України нездійснення процесуальних дій, які дізнавач, слідчий, прокурор зобов`язані вчинити у визначений КПК України строк, може вважатися протиправною бездіяльністю й оскаржуватися до суду лише у випадках, коли законний обов`язок службової особи щодо їх вчинення є безальтернативним і не передбачає дискреції як можливості вибору одного з кількох варіантів правомірної поведінки.

Відповідно наведене вказує, що бездіяльність як предмет судового оскарження має місце тоді, коли в установлений статтею 220 КПК України термін слідчий, прокурор не виконує дій, визначених цією статтею як обов`язкові, - не повідомляє особу, яка заявила клопотання, про результати його розгляду та/або не приймає жодного з альтернативно можливих рішень - не задовольняє клопотання і не виносить мотивованої письмової постанови про відмову у його задоволенні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2019 року в провадженні №11-945сап18).

Уважно проаналізувавши зміст скарги, слідчий суддя зазначає, що невчинення процесуальних дій, про які зазначає вище скаржник, не є бездіяльністю в розумінні пункту 1 частини 1 статті 303 КПК, яка на даному етапі може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Так само, відповідно ч.1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.

Відповідно ч.4 ст. 40-1 КПК України Дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення дізнавача.

Щодо вимог у прохальній частині скарги ОСОБА_3 в частині: констатувати факт невиконання ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 01.06.2026 у справі № 509/744/26, яка набрала законної сили, у частині нездійснення кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; зафіксувати в ухвалі за наслідками розгляду цієї заяви встановлені судом ознаки умисного характеру бездіяльності органів прокуратури, викладені в розділі III цієї заяви, а також зобов`язати дізнавача та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017160150003076, надати заявнику протягом встановленого судом строку вичерпний письмовий перелік усіх процесуальних (слідчих, розшукових) дій, фактично вчинених у цьому провадженні за період з 30.10.2017 до дати ухвалення рішення за цією заявою, із зазначенням дат їх вчинення та отриманих результатів, - слідчий суддя зазначає, що ч. 1 ст. 303 КПК України не передбачає відповідних повноважень слідчого судді при розгляді заявлених вимог за умови вищевикладених обставин.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя відмовляє у задоволенні зазначених вимог скарги ОСОБА_3 , зауважуючи, що задоволення вказаних вимог скарги буде втручанням в дискреційні повноваження дізнавача та прокурора, оскільки заявлені вимоги фактично зобов`язують сторону обвинувачення прийняти конкретні процесуальні рішення щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вважатиметься виходом за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя, і є неприпустимим в рамках розгляду відповідної скарги.

Щодо вимог зобов`язати дізнавача та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017160150003076, надати заявнику протягом встановленого судом строку вичерпний письмовий перелік усіх процесуальних (слідчих, розшукових) дій, фактично вчинених у цьому провадженні за період з 30.10.2017 до дати ухвалення рішення за цією заявою, із зазначенням дат їх вчинення та отриманих результатів, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст. 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право: 1) бути повідомленим про свої права та обов`язки, передбачені цим Кодексом; 2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування; 3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; 4) заявляти відводи та клопотання; 5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім`ї, майна та житла; 6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; 7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; 8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг; 9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження; 10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; 11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому цим Кодексом, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження; 12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала); 13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом; 14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом. 2. Під час досудового розслідування потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; 2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 3) подавати докази на підтвердження своєї заяви; 4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі; 5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя зазначає, що потерпіла ОСОБА_4 наділена правами, передбаченими ст. 56 КПК України, і має право у визначеному КПК України порядку звернутись до слідчого, прокурора, та брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі, одержувати процесуальні документи та письмові повідомлення у випадках та обсязі, передбаченому КПК України, та отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб СД відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 28, 303, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб СД відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1